04 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/8654/23
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби та видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, оформленого Витягом з протоколу №5 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30 травня 2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби, та видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на праве користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою в якій просила видати їй посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Проте їй було відмовлено у видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув чи пропав безвісти під час проходження служби. Вважаючи, що вона має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та те, що їй протиправно відмовили в його отриманні, позивач звернулася до суду.
13 жовтня 2023 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с. 22).
21.03.2023 (вх. № 4467/23) на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що 30.05.2023 року засіданням комісії ІНФОРМАЦІЯ_4, з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби громадянці ОСОБА_1 дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 було обґрунтовано відмовлено та повернуто документи до ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідач обґрунтував свою відмову тим, що оскільки гибель її чоловіка відбулась в результаті ДТП, в якому є факт вчинення померлою особою кримінального правопорушення.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_2 з 12.03.2022 перебував на службі ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 .
Згідно Сповіщення сім'ї №108, ОСОБА_3 , було повідомлено про те, що її чоловік солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 від дорожньо-транспортної пригоди в Кіровоградській області (а.с.12).
02 вересня 2022 року Кропивницьким - відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено відповідний актовий запис №175 про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).
Згідно Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2142 від 12 жовтня 2022 року, зазначено, що травма солдата ОСОБА_2 , 1984 р.н.: «Закрита тупа травма хребта з переломами грудних хребців. Забій спинного мозку», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, лікарським свідоцтвом про смерть №1055 від 02.09.2022р., актом службового розслідування №233 від 03.09.2022р., свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 від 02.09.2022р., - травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов'язана з проходженням військової служби (а.с.9).
05.01.2023 позивач звернулися до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою у яких просили видати посвідчення "Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" (а.с. 10).
Листом № 1/4756 від 12.06.2023 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, про направлення копії витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби від 30 травня 2023 року. (а.с. 17).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби № 5, відмовлено та повернуто документи громадянці ОСОБА_1 - дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 - в результаті ДТП, в якому є факт вчинення померлою особою кримінального правопорушення (а.с.18-19).
Не погодившись з таким рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з приписами частини шостої статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Частиною тринадцятою статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (надалі - Постанова № 379).
Постановою №379 установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками N 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом; дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім'ї військовослужбовця.
З аналізу викладених норм вбачається, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема Акту службового розслідування солдат ОСОБА_2 перебував на службі з 12.03.2022 водієм ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 .
Згідно Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2142 від 12 жовтня 2022 року, зазначено, що травма солдата ОСОБА_2 , 1984 р.н.: «Закрита тупа травма хребта з переломами грудних хребців. Забій спинного мозку», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, лікарським свідоцтвом про смерть №1055 від 02.09.2022р., актом службового розслідування №233 від 03.09.2022р., свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 02.09.2022р., - травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов'язана з проходженням військової служби (а.с.9).
Таким чином смерть ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби, що дає законні підстави дружині військовослужбовця отримати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачів зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби" відповідно до постанови КМУ від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.1).
Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6, АДРЕСА_2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби та видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, оформленого Витягом з протоколу №5 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30 травня 2023 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи зник безвісти під час проходження військової служби, та видати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми і порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на праве користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 №379.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА