про залишення позовної заяви без руху
04 березня 2024 року Київ № 320/9845/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б.,
розглянувши позовну заяву в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доНаціонального агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
простягнення ненарахованої та невиплаченої суми середнього заробітку
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якому просила суд:
- стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток згідно ч.1 ст.119 КЗпП України за період з 17.12.2022 по 28.09.2023 року у розмірі 467 174,28 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя встановив, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, враховуючи наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас ч. 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Отже, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочинається з дня звільнення позивача з публічної служби 28.09.2023.
Позивачка звернулась до суду з цим позовом 24.01.2024, тобто з пропуском тримісячного строку встановленого законом.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка вважає, що останньою строк звернення до суду не пропущено, оскільки дізналась про порушення власних прав лише після отримання рішення суду від 20.11.2023 року у справі №320/11927/22.
Крім цього, наголошувала на тому, що остання в межах справи №320/11927/22 просила стягнути середній заробіток станом по день ухвалення рішення, проте рішенням судом від 20.11.2023 стягнуто середній заробіток по 16.12.2022 року.
В той же час, до позовної заяви, позивачем долучено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована вищенаведеними обставинами.
Стосовно посилань представника позивачки на той факт, що саме прийняття рішення у справі №320/11927/22 від 20.11.2023 є визначальною датою, з якої необхідно відраховувати строк звернення до суду, оскільки таким рішенням встановлено протиправність пункту 16 Наказу №207/9-03-ос від 19.07.2022, що і був підставою для звернення до суду, суд не приймає, як належну підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки правовідносини щодо публічної служби між позивачем та відповідачем припинились 28 вересня 2023 року, а наявність оскаржуваного наказу не могла бути перешкодою для звернення до суду з цим позовом.
Судом не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на ту обставину, що до ухвалення Київським окружним адміністративним судом рішення від 20.11.2023 по справі № 320/11927/22 позивач була позбавлена змоги заявити цей позов, зважаючи, що в межах цієї справи позивач просила стягнути суму середнього заробітку по день прийняття рішення, проте судом було задоволено стягнення середнього заробітку лише по 16.12.2022.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі № 320/11927/22 позивачка зверталась до суду, зокрема, з вимогами "стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 21.07.2022 по 16.12.2022 у сумі 259260,86 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів, з урахуванням збільшення розміру на день прийняття рішення". А тому у позивачки не могло бути обгрунтованих очікувань щодо прийняття судом рішення про стягнення суми середнього заробітку по день прийняття рішення, оскільки такі позовні вимоги у справі № 320/11927/22 нею не заявлялись.
Дослідивши викладені доводи, суд дійшов висновку про неповажність, саме за наведених обставин, причин пропуску строку на звернення до суду.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частинами 1 та 2 ст.123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших (відмінних) підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України суддя Київського окружного адміністративного суду-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Діска А.Б.