Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
19 жовтня 2010 р. № 2-а- 8939/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді-Самойлової В.В.
при секретарі-Скляр С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба"
до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області
провизнання нечинними вимоги та рішення,
Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати вимогу відповідача про сплату боргу № Ю 772 від 31.05.2010 року у сумі 1145 грн. та рішення № 543 від 30.07.2010 року про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 57,26 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за період з 01.09.2002 року по 31.07.2006 року, посилаючись на те, що це суперечить положенням ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якою встановлено 1095 денний строк давності на нарахування та сплату бюджетних коштів, за межі якого в даному випадку вийшов відповідач. Окрім того зазначив, що при реєстрації у відповідача її керівником товариства у 2006 році той не повідомив про наявність зазначеної заборгованості по страховим внескам, що і стало підставою для прийняття незаконного рішення, що оскаржується.
У судовому засіданні представник позивача Кірієнко М.В. позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення.
Представник відповідача за дорученням Хонюкова Т.О. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що позивач в період з 01.09.2002 року по 31.07.2006 року не здійснював перерахування до Пенсійного фонду України страхових внесків, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1145,10 грн. станом на 20.04.2010 року, що встановлено було в ході планової перевірки ТОВ "Дружба" та складеного за її наслідками акту від 31.05.2010 року № 65/43.
Згідно до ст. ст. 19, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 р. страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, незалежно від факту виплати заробітної плати ( доходу), що позивачем не дотримано було та стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення і виставлення вимоги про сплату вказаного боргу.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 1999 року.
31.05.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області на підставі направлення № 185 від 25.05.2010 року було проведено планову перевірку ТОВ "Дружба" з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.01.2002 року по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено акт № 65/43 від 31.03.2010 року. Перевіркою були встановлені порушення ст. 20 п. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003р., а саме: товариством з 01.09.2002 року по 31.07.2006 року не здійснювалось нарахування заробітної плати та перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду України.
На підставі зазначеного акту управлінням Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області на адресу позивача винесено вимогу № Ю 772 від 31.05.2010 року про сплату боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1145,10 грн., яка прийнята на підставі вимог ст. 20 п. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003р., де передбачено, що страхові внески страхувальниками нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Відповідно до частини 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Тобто, вищезазначений Закон не передбачає обов'язку сплати страхових внесків незалежно від факту виплати заробітної плати, а навпаки згідно з абз. 8 ч. 6 ст. 20 вказаного Закону перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням ( перерахуванням) коштів на оплату праці ( виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням ( перерахуванням) коштів на оплату праці ( виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Крім того, порядок визначення розміру страхових внесків, встановлений ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідно до яких розмір страхових внесків розраховується виходячи із суми фактичних витрат на оплату праці ( грошове забезпечення) працівників.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на помилковому висновку про те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачає обов'язку сплати страхових внесків незалежно від факту виплати заробітної плати (доходу). Тобто, вимоги позивача ґрунтуються на аналізі вибіркових положень ст. 20 вищевказаного Закону, в якій зазначені строки та порядок сплати нарахованих страхових внесків. Але не враховані положення ч. 6 ст. 19 цього ж Закону, яка визначає порядок їх нарахування.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. В ч. 1 та 2 ст. 19 цього Закону визначено суми, на які нараховуються страхові внески. До них насамперед відносяться витрати роботодавця на виплату заробітної плати найманим працівникам. Отже, в ст. 19 цього ж Закону прямо зазначено, що страхові внески нараховуються на суму заробітної плати незалежно від того, чи були вони виплачені працівникам після їх нарахування.
Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Крім цього, абз. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників-роботодавців є календарний місяць.
Також, абз. 5 ч. б ст. 20 вищевказаного Закону передбачено, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що нараховуються на ці виплати. Згідно абз. 6 ч. 6 ст. 20 цього ж Закону при недостатності коштів у страхувальника для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати авансових платежів, виплата зазначених сум (коштів на оплату праці) та сплата страхових внесків (авансових платежів) здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України. Тобто, абзаци 5 та 6 ч. б ст. 20 цього Закону регулюють сплату саме авансових платежів, які справляються страхувальником-роботодавцем у разі виплати заробітної плати (доходу) протягом базового звітного періоду, за який нарахована така заробітна плата.
Отже, зазначеним законом не передбачено преорітету виплати зарабітної плати перед сплатою страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Безпідставним на думку суду є посилання позивача на пропуск відповідачем строку давності застосування до нього штрафних санкцій, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме: фактом встановленого 30.05.2010 року порушення строків сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України за наслідками проведеної відповідачем перевірки.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160 КАСУ, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд, -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про визнання нечинними вимоги та рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 19.10.2010 року.
Суддя Самойлова В.В.