ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" березня 2024 р. справа № 300/3604/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мищишин І.Я., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати дії, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу період підприємницької діяльності з 16.06.1998 по 31.12.2010 на підставі заяви від 15.08.2022 та доданих до неї документів неправомірними; зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 16.06.1998 по 31.12.2010; зобов'язати здійснити перерахунок пенсійного забезпечення з 15.08.2022 з урахуванням періодів підприємницької діяльності з 16.06.1998 по 31.12.2010.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період підприємницької діяльності з 16.06.1998 по 31.12.2010. Стверджує, що цей період підприємницької діяльності підтверджується довідками ДПІ у м. Івано-Франківську від 11.07.2011, від 29.12.2012, свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, деклараціями про доходи з 2006 по 2009 роки, довідкою Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську за 2010 рік та квитанціями про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України з 2001 по 2006 роки. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що до страхового стажу роботи позивача зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 16.06.1998 по 30.06.2000 та з 01.03.2010 по 31.03.2010. Період з 01.07.2000 по 01.03.2010 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Стверджує, що на момент призначення пенсії позивачем не надано підтверджуючих документів про сплату страхових внесків. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с.43).
У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначає, що період з 01.07.2000 по 01.03.2020 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та позивачем не подавалася звітність за вказані періоди (а.с.70).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
ОСОБА_1 з червня 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж позивача становить 21 рік 21 день, що підтверджується розрахунком стажу позивача (а.с.47).
15.08.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 12.06.1998 по 31.12.2010 та здійснення перерахунку пенсії (а.с.30).
За результатами розгляду звернення позивача, пенсійний орган листом від 30.08.2022 №3382-3228/А-02/8-0900/22 повідомив позивача про те, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період з 16.06.1998 по 30.06.2000. Період з 01.07.2000 по 07.07.2011 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня сплата страхових внесків в базі даних реєстру застрахованих осіб (а.с.32).
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі також - Порядок №637, в редакції, станом на час спірних правовідносин), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок №22-1, в редакції станом на час спірних правовідносин), документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
З огляду на вказане до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);
- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків:
- з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до частин 2, 5, 6 статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, зобов'язані надсилати один примірник реєстраційної картки територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 3 статті 20 Закону № 1058-IV).
Нормами пунктів 2.1, 2.2., 2.7 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 №11-1 (надалі також - Інструкція №11-1, чинна в спірних період) визначено, що платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.
Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Інструкції №11-1 платники, перелічені в пунктах 2.2, 2.4 зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.
Згідно з пунктом 4.3 розділу 4 Інструкції № 11-1 для платників збору, визначених у пп.2.2, 2.4, - 32 відсотки фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.7 розділу 4 Інструкції № 11-1 передбачено, що для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 7.2 Розділу 7 Інструкції № 11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п.2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період. Платники, зазначені у п.2.7 цієї Інструкції, можуть протягом поточного року щоквартально нараховувати і сплачувати до Пенсійного фонду 25 відсотків річної суми страхових зборів, виходячи з очікуваного (оцінного) доходу. У такому разі у витязі з декларації зазначається розмір доходу до кінця звітного періоду. Строк сплати авансових платежів - до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
В подальшому прийнято Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999 за № 4-6 (надалі також - Інструкція 4-6).
Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.3 Інструкції №4-6 суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції №4-6 для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Пунктом 3.3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за № 16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Зважаючи на вказані вище положення Інструкцій за № 11-1, № 4-6 і № 16-6 у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі також - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення №10-1 передбачено, що облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків; інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат; інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Абзацами 2, 3 пункту 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва №6342 про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи 12.06.1998 ОСОБА_1 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, про що внесено запис у журналі обліку реєстраційних справ №23-п (а.с.10).
За змістом довідки ДПІ в м. Івано-Франківську від 29.12.2012 №24462/10-17-4В ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку в ДПІ в м. Івано-Франківську з 16.06.1998 по 07.07.2011. З 16.06.1998 по 07.07.2011 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та згідно поданих декларацій чистий дохід склав: за 1998 рік - 267,15 грн., за 1999 рік - 183,00 грн., за 2000 рік - 210,75 грн., за 2001 рік - 216,00 грн., за 2002 рік - 213,75 грн., за 2003 рік - 500,25 грн., за 2004 рік - 370,50 грн., за 2005 рік - 442,50 грн., за 2006 рік - 219,00 грн., за 2007 рік - 195,00 грн., за 2008 рік - 375,00 грн., за 2009 рік - 120,00 грн., за 2010 рік - 120,00 грн., за 2011 рік - 0,00 грн. (а.с.11).
Згідно довідки ДПІ в м. Івано-Франківськ від 21.07.2011 №18165/10/17-123/5399 ОСОБА_1 перебувала на обліку як платник податків СПД - фізична особа в ДПІ в м. Івано-Франківськ з 16.06.1998 по 07.07.2011. З 16.06.1998 по 07.07.2011 перебувала на загальній системі оподаткування (а.с.12).
Згідно розрахунку страхового стажу позивача до її страхового стажу зараховано, зокрема, періоди з 16.06.1998 по 30.06.2000 та з 01.03.2010 по 31.03.2010. Відтак, в задоволені позову в цій частині слід відмовити.
Отже, із періодів, які зазначено у позовній заяві, незарахованими до страхового стажу позивача є періоди: з 01.07.2000 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010.
За змістом наданої пенсійним органом довідки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, форми ОК-5 ОСОБА_1 сплачено страховий внесок за березень 2010 року з доходу в сумі 869,00 грн. (а.с.53).
Щодо спірного періоду суд зазначає, що в матеріалах справи наявні квитанції про сплату до пенсійного фонду: №552.999.2/593 від 23.01.2003 за період з 01.01.2001 по 31.12.2002 на суму 152,88 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №144.999.1/163 від 19.02.2004 за період з 01.01.2001 по 31.12.2002 на суму 22,74 грн., призначення платежу: пеня за прострочку; №110.888./27/23 від 16.09.2003 за період з 01.01.2003 по 01.07.2003 на суму 48,00 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №229.888.1/232 від 06.11.2003 за період з 01.07.2003 по 30.09.2003 на суму 43,32 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №326.888.2/356 від 16.01.2004 за період з 01.10.2003 по 31.12.2003 на суму 72,00 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №384.888.2/417 від 15.04.2004 за період з 01.01.2004 по 31.03.2004 на суму 30,40 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №233.008.1/275 від 15.09.2004 за період з 01.07.2004 по 30.09.2004 на суму 35,00 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №591.004.1/595 від 08.02.2005 за період з 01.10.2004 по 31.12.2004 на суму 33,12 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №384.888.2/425 від 13.04.2005 за період з 01.01.2005 по 30.03.2005 на суму 20,40 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №295.008.1/331 від 04.08.2005 за період з 01.04.2005 по 30.06.2005 на суму 41,00 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №527.008.1/562 від 10.01.2006 за період з 01.07.2005 по 31.12.2005 на суму 81,00 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа; №206.008.1/217 від 15.05.2006 за період з 01.01.2006 по 31.03.2006 на суму 17,00 грн., призначення платежу: відрахування, фізична особа (а.с.15-19).
За змістом звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік слідує, що сума чистого доходу (прибутку) заявлена в податковій декларації становить 869,00 грн., нараховано страхових внесків 33,2 % - 288,51 грн. (а.с.13-14).
Також позивач надала суду декларації про доходи за 2006 рік, за 3 квартал 2007 рік, за 2007 рік, за 2-3 квартал 2008 року та за 3 квартал 2009 року (а.с.20-29).
Судом встановлено, що відповідно наданої інформації про суми фактичних відрахувань із податку згідно особового рахунку позивача, за даними картки особового рахунку від сплати єдиного податку надходили відрахування з 2002 - 2006 роки в розмірі 32 відсотки від чистого доходу (а.с.62-66).
Також згідно інформації стану розрахунків ФОП ОСОБА_1 з 2000 по 2001 слідує, що у 2001 році їй нараховано 101,76 грн. єдиного податку (32% від розміру доходу 318,00 грн.) (а.с.61).
Варто зазначити, що квитанцією №552.999.2/593 від 23.01.2003 позивачем підтверджено сплату страхових внесків за період з 01.01.2001 по 31.12.2002 на суму 152,88 грн.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які безпосередньо підтверджують сплату позивачем страхових внесків суд вважає, що наявні достатні підстави для зарахування періоду з 01.01.2001 по 31.12.2006 до страхового стажу ОСОБА_1 . В зарахуванні періодів з 01.07.2000 по 31.12.2000 та з 01.04.2010 по 31.12.2010 слід відмовити, оскільки в матеріалах відсутні беззаперечні докази сплати страхових внесків до пенсійного органу за ці періоди.
Щодо наданих позивачем декларацій про доходи за 3 квартал 2007 рік, за 2007 рік, за 2-3 квартал 2008 року та за 3 квартал 2009 року суд зазначає, що сплату страхових внесків за цей період наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено, зокрема картки особового рахунку позивача жодних відомостей за ці періоди не містять. Отже підстави для зобов'язання органу Пенсійного фонду зарахувати вказані періоди до страхового стажу позивача у суду відсутні.
Суд зауважує, що позивач не позбавлена можливості повторно звернутися до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії за віком, додавши до неї документи, які будуть підтверджувати сплату нею страхових внесків за періоди з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2007 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010.
Обов'язковою умовою для набуття особою права на зарахування до страхового стажу періодів здійснення нею підприємницької діяльності, є, зокрема, провадження такої діяльності із одночасною сплатою страхових внесків.
Отже, у спірному випадку позивач не може бути позбавлена права на зарахування до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2006, у зв'язку із відсутністю у контролюючого органу відповідних відомостей (невнесення звіту до бази ОК-5) за наявності сплати страхових платежів, що не залежать від волі позивача та не можуть ставитись їй у вину.
Таким чином, суд дійшов висновку, що слід зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період провадження нею підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2006.
За таких обставин позов належить задовольнити частково.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн. (50% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2006.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати з 15.08.2022 до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період провадження підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2006, із здійсненням нарахування і виплати недоотриманої суми пенсії.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.