18 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4409/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю секретаря - Кусайло Я.Г.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Мурич Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування в частині рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
20 вересня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 травня 2010 року №0000512303/1267в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2372,00 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 07.05.2010 року посадовими особами Державної податкової адміністрації в Полтавській області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог Законів України "Про Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". У зв'язку із цим, 20.05.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій №0000512303/1267 в сумі 2 634,75 грн. Зазначене рішення позивач вважає необгрунтованим частково, а саме у сумі 2 372,00 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Позивач зазначав, що перевірку було проведено без дотримання вимог ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки не надсилалось письмове повідомлення. Також позивачем вказано, що перевіркою безпідставно встановлено факт порушення ним п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, незабезпечення ведення обліку товарних запасів, так як відсутність накладних або їх неправильне заповнення не може бути віднесено до порушень встановленого порядку обліку запасів на складах і/або по місцю їх реалізації.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У своїх запереченнях посилався на те, що перевірку кафе "Дніпро", яке належить позивачу, проведено в межах повноважень органів державної податкової служби, визначених ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, статтями 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Порушення позивачем п. 12, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” підтверджується матеріалами перевірки, у зв'язку з чим до нього правомірно застосовані (штрафні) фінансові санкції.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.05.2010 року працівниками Державної податкової адміністрації у Полтавській області Кобильським О.О., Суховською В.В. проведено планову виїзну перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій кафе, яке належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1, і розташоване за адресою: вул. Молодіжна, 10, м. Комсомольськ.
Перевірку здійснено на підставі направлень на перевірку від 06.05.2010 року № 1740, 1741, в присутності бармена (особи, що здійснює розрахунки) ОСОБА_5
За результатами перевірки кафе “Дніпро” позивачем складено акт (довідку) від 07.05.2010 року №0049/16/02/23/2219313319, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 12, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Акт підписано особою, в присутності якої проведено перевірку - бармена ОСОБА_5, із зазначенням про відсутність зауважень та вказівкою про наявність накладних, але неможливість надати їх безпосередньо в ході проведення перевірки.
Зокрема було виявлено наступні порушення:
- не забезпечено відповідність сум готівкових коштів сумі, що зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Сума невідповідності склала 52,55 грн.
- не забезпечено ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в сумі 1186,00 грн.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами,
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режим) ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) па здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідації суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ним Кодексом та іншими законами.
Згідно зі статтею 241 цього Кодексу адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
На підставі акту перевірки від 07.05.2010 року № 0049/16/02/23/2219313319 відповідачем винесено рішення від 20.05.2010 року №0000512303/1267 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 2634,75 грн.
Як визначено у статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Відповідно до пунктів 12, 13 статті 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що мало місце в даному випадку, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Так, відповідачем до позивача були застосовані наступні штрафні (фінансові санкції):
- за порушення пункту 12 статті 3, відповідно до статті 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” фінансові санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало: 1186,00 х 2 = 2372,00 грн.;
- за порушення пункту 13 статті 3, відповідно до статті 22 Закону -фінансові санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, що склало: 52,55 х 5 =262,75 грн.
Матеріалами справи підтверджено факт допущення позивачем порушень пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тому рішення від 07.05.2010 року № 0049/16/02/23/2219313319 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення є правомірним, про що позивач в судовому засіданні не заперечував.
Однак, суд не погоджується з позицією податкової інспекції щодо нарахування позивачу фінансової санкції в сумі 2372,00 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 цього Закону, з наступних підстав.
Пункт 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 14.3, 14.5 Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції від 21.04.1993 року № 12 оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі: податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік); матеріалів перевірок діяльності таких осіб, проведених податковими органами; отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податків, а також суми утриманих з них податків за встановленою формою.
Фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.
Для суб'єктів малого підприємництва, до яких належить позивач, постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269 передбачено ведення Книги обліку доходів та витрат.
Як вбачається із форми Книги обліку доходів і витрат, встановленої додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 року №12, Книга має наступні розділи: “період обліку”, “кількість виготовленої продукції, наданих послуг”, “витрати на виробництво продукції”, “ціна продажу продукції”, “сума виручки”, “чистий дохід”.
Із аналізу норм чинного законодавства вбачається, що обов'язкове ведення іншої документації для фізичних осіб-підприємців не передбачено.
Вимоги статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” щодо обов'язкової наявності первинних документів (накладних тощо), дані яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, не застосовуються до фізичних осіб-підприємців, оскільки згідно частини 1 статті 2 вказаного Закону сфера його дії поширюється лише на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.
Із пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що останнім ведеться Книга обліку доходів і витрат, але працівниками Державної податкової адміністрації в Полтавській області при проведенні перевірки дана Книга не вимагалася, тому позивач не надавав її для огляду.
Позивач в судовому засіданні зазначив, що в ході проведення перевірки ним особам, що проводили перевірки був роздрукований та наданий чек з реєстратора розрахункових операцій, який висвітлював кількість товару, що малася в наявності на місці реалізації на момент проведення перевірки. Кількість товару, що залишалася на місці реалізації, повністю відповідала відомостям, що містилися в реєстраторі розрахункових операцій, чек з якого був наданий позивачем особам, що здійснювали перевірку.
Суд приходить до висновку, що нормами чинного законодавства не встановлено порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців. Натомість Книга обліку доходів і витрат, ведення якої передбачено для фізичних осіб-підприємців, не дозволяє фіксувати рух товарних запасів за місцем їх реалізації.
З огляду на викладене, висновок перевірки про порушення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, не забезпечення ведення обліку товарних запасів на складах та /або за місцем реалізації, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та зроблений без урахування особливостей регулювання господарської діяльності позивача.
Таким чином, застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2372,00 грн. є неправомірним.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору, які згідно з статті 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування в частині рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.
Скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20.05.2010 року №0000512303/267 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2372,00 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 19 жовтня 2010 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва