11 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4115/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Чудак В.М.,
за участю:
представника позивача - Пасюк В.В.,
представника відповідача - Онищенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-Восток" 30 серпня 2010 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення - акту № 201 від 30.07.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області поновити свідоцтво платника податку на додану вартість № 23705906 видане 23.07.2004 року, визнання неправомірними дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області щодо відмови в прийнятті декларацій за квітень, травень, червень 2010 року та зобов'язання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області прийняти податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 року.
В судовому засіданні 21 вересня 2010 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 48-49), в якій, крім вищезазначеного, просив суд визнати неправомірними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області щодо відмови в прийнятті декларацій за липень 2010 року та зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію в Полтавській області прийняти податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" з податку на додану вартість за липень 2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що акт про анулювання реєстрації платника ПДВ № 201 від 30.07.2010 року прийнятий відповідачем в порушення вимог п.п "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР), оскільки складений з підстав, які не визначені законом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з п.п. “в” п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, анулювання реєстрації платника ПДВ може відбутися з будь-яких інших причин, не передбачених цим пунктом, а відтак неподання позивачем до податкового органу податкових декларацій з ПДВ з квітня 2010 року є законною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. У наданих суду письмових запереченнях на позов представник відповідача також вказувала на те, що за наслідками проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства встановлено, що вид діяльності підприємства відноситься до ризикованих, не сформований статутний фонд, податкове навантаження з податку на прибуток та податку на додану вартість менше ніж середньогалузеві показники по області.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ "Калина - Восток" зареєстровано як платник податку на додану вартість 23.07.2004 року, про що свідчить свідоцтво № 23705906 (а.с. 11).
Комісією Кременчуцької ОДПІ 30.07.2010 року прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Калина - Восток", яке оформлено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 201 (а.с. 20).
Згідно зазначеного акту про анулювання реєстрації платника ПДВ фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ТОВ "Калина - Восток" в якості платника ПДВ слугував висновок відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ від 29.07.2010 року № 195.
Правовою ж підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ вказано припис п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, а саме - анулювання з будь-яких інших причин.
Суд вважає, що відповідач невірно застосував вказану норму Закону, оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника ПДВ, який в силу п. 11.4 ст. 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж у передбачений чинним законодавством спосіб.
Так, відповідно до п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати ПДВ, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника ПДВ з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.
Це обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника ПДВ анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати ПДВ, відмінний від встановленого Законом № 168/97-ВР, або взагалі звільнення особи від сплати вказаного податку на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що посилання в п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення від сплати ПДВ при перебуванні на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, зазначені у висновку № 195 від 29.07.2010 року обставини щодо незнаходження відповідача за юридичною адресою в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 42) станом на 15.09.2010 року ТОВ "Калина - Восток" знаходиться за адресою вказаною в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, а саме: 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 40-річчя Жовтня, 29. Також законодавчо не передбачено такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, як нижчі за середньогалузеві показники податкового навантаження з ПДВ.
Щодо посилання відповідача на неподання ТОВ "Калина - Восток" податкових декларацій з квітня 2010 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, анулювання реєстрації платника ПДВ відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Отже, доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а" - "е" пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Калина - Восток" від 30.07.2010 року № 201, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього акту підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити свідоцтво платника ПДВ № 23705906 видане 23.07.2004 року з моменту його анулювання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що позивачем заява про повторну реєстрацію його як платника ПДВ до податкових органів не подавалася, наступне свідоцтво про реєстрацію позивача платником зазначеного податку не видавалося, тому дані позовні вимоги також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про визнання неправомірними дій Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області щодо відмови в прийнятті декларацій за квітень, травень, червень, липень 2010 року та зобов'язання Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області прийняти податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2010 року суд дійшов наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що згідно листів Кременчуцької ОДПІ № 28884/10/28 від 29.07.2010 року та № 29434/10/28 від 02.08.2010 року податкові декларації ТОВ "Калина - Восток" за травень, червень 2010 року не визнані як податкова звітність і вважаються недійсними в зв'язку з відсутністю назви ОДПС, до якого подається звітність (а.с. 18, 21). При цьому відповідач посилався на норми підпунктів 4.4, 4.5 Наказу ДПА від 31.12.2008 року № 827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" (далі - Наказ № 827), з урахуванням вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон № 2181-ІІІ) відповідно до яких податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.
Листом № 32416/10/28 від 20.08.2010 року податкова декларація ТОВ "Калина - Восток" за липень 2010 року не визнана податковою звітністю і вважається недійсною в зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ (а.с. 50). При цьому відповідач вказував на те, що згідно пункту 1.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання” декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
З наведених норм Закону вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначених у затвердженому порядку її заповнення в разі: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання податкової декларації відповідними посадовими особами або не скріплення печаткою платника податків.
Вказані положення регулюються п.п. 4.3 п. 4 Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання”, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054 з наступними змінами та доповненнями (далі - Наказ №166).
Згідно з п. 3.2 ч. 3 Наказу № 166, вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з ПДВ, податкової декларації з ПДВ (спеціальної), податкової декларації з ПДВ (переробних підприємств) та податкової декларації з ПДВ (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з ПДВ (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної) - на аркушах формату А-4.
З матеріалів справи вбачається, що податкові декларації за квітень, травень, червень 2010 року відповідають вимогам пункту 3.2 частини 3 Наказу № 166 (а.с. 64-94).
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на Наказ № 827, оскільки даний наказ не має преюдиційного значення по відношенню до Закону, окрім того, Державна реєстрація Наказу № 827 згідно Методичних рекомендацій відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, не здійснена.
Також слід зазначити, що відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181-ІІІ у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, податкові декларації з ПДВ за квітень, травень, червень 2010 року були подані позивачем з дотриманням вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, містили всі обов'язкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків, що підтверджується ксерокопіями зазначених звітів, які наявні в матеріалах справи.
Щодо невизнання Кременчуцькою ОДПІ податкової декларації з ПДВ ТОВ "Калина - Восток" за липень 2010 року з підстав анулювання свідоцтва платника ПДВ № 23705906, суд вважає, що висновки Кременчуцької ОДПІ передчасні, оскільки акт № 201 від 30.07.2010 року оскаржений в судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення про невизнання податкової звітності відповідачем прийняті не обґрунтовано, передчасно та без врахування всіх обставин справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача. Посилання представника відповідача на те, що при вчинення оскаржуваних дій відповідач керувався вимогами внутрішніх Наказів Кременчуцької ОДПІ є протиправними та такими, що суперечать нормам Закону.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що при виникненні спірних питань, відповідач в своїх діях повинен був керуватися Законом України № 168/97-ВР яким чітко встановлені підстави анулювання реєстрації платника ПДВ та Законом України №2181-ІІІ яким чітко встановлені підстави з яких податкова декларація може бути не визнана як податкова звітність, а відповідно не прийнята податковим органом замість того щоб керуватися внутрішніми Наказами Кременчуцької ОДПІ які не мають преюдиційного значення по відношенню до Законів України.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати акт № 201 від 30.07.2010 року Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію в Полтавській області поновити свідоцтво платника податку на додану вартість № 23705906, видане 23.07.2004 року, з моменту анулювання.
Визнати неправомірними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області щодо відмови в прийнятті декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" за квітень, травень, червень та липень 2010 року.
Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію в Полтавській області прийняти податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" за квітень, травень, червень та липень 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина - Восток" (код ЄДРПОУ 32946304) в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року.
Суддя О.О. Кукоба