29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 553/966/23
провадження № 61-2872ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області - Паламарчука Дмитра Валерійовича, на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша полтавська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна,
У квітні 2023 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
звільнити з-під арешту та заборони відчуження належне їй нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 ;
виключити відомості про арешт та заборону відчуження вказаного нерухомого майна з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, скасувавши обтяження: арешт нерухомого майна реєстраційний № 2110186 від 22 червня 2005 року 10:14:25, зареєстровані реєстратором Першої полтавської державної нотаріальної контори.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, позов задоволено.
Звільнено з-під арешту та заборони відчуження належне ОСОБА_1 нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 .
Виключено відомості про арешт та заборону відчуження вказаного нерухомого майна з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, скасовано обтяження: арешт нерухомого майна реєстраційний № 2110186 від 22 червня 2005 року 10:14:25, зареєстровані реєстратором Першої полтавської державної нотаріальної контори.
У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області (далі - ГУ ДПС в Полтавській області) - Паламарчука Д. В., на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року.
У касаційній скарзі ГУ ДПС в Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є: зняття арешту з майна та виключення відомостей про арешт та заборону відчуження вказаного цього майна.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Враховуючи зазначене вище, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес.
Обґрунтовуючи зазначені доводи, заявник вказує, що зазначена справа потребує додаткового розгляду й дослідження всіх факторів, які попередньо судами не встановлено, при цьому розгляд вказаної справи має важливе значення для визначення особливостей порядку застосування норм матеріального права та можуть вплинути на результати розгляду інших аналогічних справ.
Верховний Суд визнає вказані доводи такими, що не містять змістовних обґрунтувань, викладено узагальнюючими тезами без посилання на конкретні обставини, підтверджені доказами. Зазначені міркування, у переважній більшості стосуються переоцінки досліджених судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області - Паламарчука Дмитра Валерійовича, на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 09 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша полтавська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян