04 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3704/20
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 (в частині відхилення, не визначення та не включення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на суму 39 337 713,09 грн.)
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 (в частині відхилення, не визначення та не включення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на суму 39 337 713,09 грн.)
та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024
у справі № 916/3704/20
за заявою боржника Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець»
про визнання банкрутом
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 зокрема визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів: Вимоги першої черги: Головне управління ДПС в Одеській області - 4540 грн.; Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк» - 4540 грн.; Закрите акціонерне товариство «Одесакондитер» - 4540 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс» - 4962 грн. Вимоги третьої черги: Головне управління ДПС в Одеській області - 76 141, 60 грн. Вимоги четвертої черги: Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк» - 901 863 170, 45 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс» - 5 605 876, 09 грн. Вимоги шостої черги: Головне управління ДПС в Одеській області - 98, 34 грн.; Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк» - 19 947 773, 82 грн.; Закрите акціонерне товариство «Одесакондитер» - 31 014, 85 грн. Розмір та перелік не визнаних судом вимог: Акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк» - 622 015 587, 77 грн.; Закрите акціонерне товариство «Одесакондитер» - 7 443 564 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 визнано частково грошові вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний Резервний Банк" до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" в сумі 901 863 170, 45 грн. із задоволенням у четверту чергу та в сумі 19 947 773, 82 грн. із задоволенням у шосту чергу. Відхилено грошові вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний Резервний Банк" до Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" в сумі 622 015 587, 77 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 ухвали Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 (про розгляд вимог кредитора та попереднього засідання) по справі №916/3704/20 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» до Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець» в сумі 39 337 713,09 грн залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" з доданими матеріалами (надіслана 07.02.2024, що підтверджується конвертом Укрпошта) на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 (в частині відхилення, не визначення та не включення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на суму 39 337 713,09 грн.) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 (в частині відхилення, не визначення та не включення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на суму 39 337 713,09 грн.) та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №916/3704/20, в якій просить суд змінити ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 в частині відхилення, не визначення та не включення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на суму 39 337 713,09 грн.; додатково до визнати грошові (кредиторські) вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець» в сумі 39 337 713,09 грн. із задоволенням у четверту чергу; в частині визнаних, визначених та включених до реєстру вимог кредиторів грошових вимог залишити без змін; визнати загальні визнанні, визначені та включених до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець» в сумі 941 200 883,54 грн. із задоволенням у четверту чергу та в сумі 19 947 773, 82 грн. із задоволенням у шосту чергу, із внесенням відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів.
Перевіривши касаційну скаргу суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Так, зокрема в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення є незаконними та не обгрунтованими, ухваленими з порушенням норм процесуального права, а саме частини 4 ст. 75, ст. 326 ГПК України, без врахування висновків Верховного Суду.
Скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої ст. 287 ГПК України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Водночас недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу повноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 (в частині відхилення, не визначення та не включення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на суму 39 337 713,09 грн.) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 (в частині відхилення, не визначення та не включення до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на суму 39 337 713,09 грн.) та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 916/3704/20 - залишити без руху.
2.Надати повноважній особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3.Роз'яснити скаржнику у справі № 916/3704/20, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.