29 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/3611/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Грива В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МР"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/3611/23
за позовом Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МР"
про розірвання договору, укладеного у спрощений спосіб, припинення зобов'язання сторін та стягнення 185 865,60 грн
У зв'язку з відпусткою судді Баранця О. М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024.
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Хладоюг Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МР" про розірвання договору, укладеного у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунків на оплату від 18.08.2021 № СФ-0000660, від 21.10.2021 № СФ-0000847, № СФ-0000848, від 31.01.2022 № СФ-0000061, від 31.01.2022 № СФ-0000062, від 31.01.2022 № СФ-0000063, від 03.02.2022 № СФ-0000078, від 03.02.2022 № СФ-0000079 за товарно-матеріальні цінності та оплатою цих рахунків платіжними дорученнями від 22.10.2021 № 50735, від 22.10.2021 № 50736, від 29.10.2021 № 50767, від 31.01.2022 № 51548, від 31.01.2022 № 51549, від 31.01.2022 № 51550, від 18.02.2022 № 51659, від 18.02.2022 № 51660 та стягнення 185 865,60 грн.
Хід розгляду справи
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Верховного Суду від 15.02.2024 касаційну скаргу Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/3611/23 залишено без змін.
Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "МР" (відповідач) звернулось до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3611/23 в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс" на свою користь 20 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
5. Від Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс" (позивач) надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, у якому останній заперечив проти задоволення заяви відповідача зазначивши, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставним та недоведеним. Разом з цим, відповідач у поданій заяві, зазначив, що сума заявлених позивачем адвокатських витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням обставин цієї справи, а відтак у випадку якщо суд дійде висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви, відповідач просить зменшити розмір судових витрат.
Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення
6. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
7. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
8. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
9. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
10. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
11. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
12. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
13. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
14. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
15. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
16. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
17. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
18. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
20. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
21. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
22. Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.03.2023 між ТОВ "МР" (клієнт) та адвокатом Гривою Вікторією Олександрівною (адвокат) укладено договір про надання правової/правничої допомоги № 27/03-2023, згідно п.2.1 якого адвокат надає клієнтові правову допомогу, пов'язану з розглядом судової справи № 910/3611/23 в Господарському суді міста Києва за позовом Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс" про розірвання договору, укладеного у спрощений спосіб, припинення зобов'язання сторін та стягнення 185865,60 грн. в господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
23. При виконанні адвокатом умов договору, за результатами надання правової допомоги в окремій судовій інстанції, сторони складають двосторонні акти приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках (по одному для кожної сторони) (п.4.3 договору).
24. На будь-якій стадії виконання договору, на письмову вимогу клієнта адвокат протягом п'яти днів з дня отримання такої вимоги надає клієнту звіт про виконання договору (п.4.5 договору).
25. Сторони домовились, що розмір гонорару (вартості послуг) адвоката за надання правової допомоги клієнту та порядок його оплати буде узгоджено в окремому додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору та є адвокатською таємницею (п.5.1 договору).
26. Клієнт здійснює оплату гонорару адвоката на підставі виставленого рахунку (п.5.3 договору).
27. Договір набуває юридичної сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1 договору).
28. Відповідно до додатка № 3 2 від 18.12.2023 до договору № 27/03-2023 про надання правової/правничої допомоги від 27.03.2023 сторони домовились, що адвокат надає клієнту правову допомогу в суді касаційної інстанції - Верховному Суді, справа №910/3611/23, яка пов'язана з касаційним оскарженням оскарженням ПП "Хладоюг Сервіс" рішення постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/3611/23, розмір гонорару адвоката за супроводження судової справи № 910/3611/23 в суді касаційної інстанції становить 20 000,00 грн незалежно від кількості судових засідань та обсягу наданих адвокатом послуг, сума гонорару сплачується клієнтом протягом 60 днів з дати укладання цього додатку.
29. Згідно звіту про надану правову/правничу допомогу станом на 16.02.2024 склад правової допомоги адвоката Грива В. О. становить 20 000,00 грн, що складається з:
- опрацювання касаційної скарги ПП "Хладоюг Сервіс" у справі № 910/3611/23, визначення переліку заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги (4 год.);
- підготовка заперечень проти відкриття касаційного провадження у справі № 910/3611/23 (4 год.);
- підготовка клопотання про перерахунок судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги у справі № 910/3611/23 (1 год.);
- підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/3611/23 (8 год.);
- опрацювання заперечень ПП "Хладоюг Сервіс" на відзив на касаційну скаргу і заперечень щодо клопотання про здійснення перерахунку судового збору за подання касаційної скарги та визначення переліку заперечень щодо змісту і вимог опрацьованих документів (4 год.)
- підготовка заяви про надання заперечень проти доводів і міркувань позивача, наданих у запереченнях на відзив (6 год.).
30. Також на виконання умов договору № 27/03-2023 від 27.03.2023 сторони підписали акт приймання-передачі послуг від 16.02.2024 на загальну суму 20 000,00 грн.
31. Вказаний акт приймання-передачі послуг підписаний сторонами без зауважень.
32. Адвокатом виставлено ТОВ "МР" рахунок № 18/12 від 18.12.2023 на суму 20 000,00 грн.
33. Згідно платіжної інструкції № 11617 від 06.02.2024 сплачено адвокату Гриві В. О. 20 000,00 грн згідно договору № 27/03-2023 про надання правової допомоги від 27.03.2023, рах. № 18/12 від 18.12.2023.
34. Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, врахувавши заперечення позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
35. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
36. Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
37. У постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 Верховний Суд викладав такий правовий висновок:
"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".
38. Суд також у контексті оцінки доказів, поданих відповдіачем на обґрунтування заяви зауважує також, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведені такі висновки:
"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".
"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
39. Згідно з матеріалами справи деталізація (опис) наданих/виконаних адвокатом робіт/послуг у Верховному Суді щодо захисту прав та інтересів клієнта, як відповідача у справі № 910/3611/23 визначена сторонами у звіті про надану правову/правничу допомогу.
40. Також Суд враховує, що 16.02.2024 між замовником та адвокатом підписано Акт приймання-передачі послуг на суму 20 000,00 грн в межах розгляду цієї справи у Верховному Суді.
41. Отже Товариством з обмеженою відповідальністю "МР", згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
42. Водночас згідно з приписами частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
43. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
44. Таким чином, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
45. Як вже було зазначено вище, ПАТ "Центренерго" подало до Верховного Суду заперечення на заяву Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс" про ухвалення додаткового рішення, в яких заперечує проти задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та просить відмовити у її задоволенні або зменшити розмір заявлених відповідачем до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції.
46. Заперечення щодо зменшення обґрунтовані тим, що заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Позивач зазначає, зокрема, що: відповідачем завищено розмір послуг адвоката у цій справі; матеріали справи містили усі необхідні докази, що виключало необхідність для представника позивача вчиняти дії для доведення своїх вимог і збирання доказів; правова позиція відповідача у справі не змінювалась з суду першої інстанції, відтак у адвоката відповідача у цій справі не було великої необхідності у формуванні правової позиції, виробленні стратегії захисту, аналізу і вивченні законодавства та судової практики з розгляду подібних справ та написанні відповідних процесуальних документів/заяв по суті спору.
47. З огляду на подані відповідачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи № 910/3611/23, колегія суддів відзначає, що у розумінні положень статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту та може бути визначений у фіксованому розмірі або погодинною ставкою.
48. У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)…
129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".
49. Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:
"… У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".
"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
"У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
50. Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
51. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
52. У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних; їх обсягом та значенням справи для сторони), дійшов висновку про можливість присудити відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення
53. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МР" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн, оскільки Суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, співмірності та пропорційності, з урахуванням складності справи.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МР" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3611/23 задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Хладоюг Сервіс" (02160, м. Київ, проспект Соборності, 15; ідентифікаційний код: 37744418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МР" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 16, кв. 14; ідентифікаційний код: 35524087) 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С. В. Бакуліна
О. О. Мамалуй