29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"04" березня 2024 р. Справа № 905/1455/23
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" м. Київ
до ОСОБА_1 м. Сіверськ (пн), Бахмутського району, Донецької області
про стягнення 4665,89 грн.
01.11.2023р. товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" м. Київ звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 м. Сіверськ (пн), Бахмутського району, Донецької області про стягнення 4665,89 грн., з яких 4154,54 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту, 511,35 грн. суми прострочених платежів по процентах.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2024р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" м. Київ та додані до неї документи передано за територіальною підсудністю на розгляд до господарського суду Хмельницької області м. Хмельницький.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024р., вказану позовну заяву передано для розгляду судді Гладію С.В.
За результатами аналізу поданої позовної заяви з доданими до неї документами, судом не встановлено наявність підстав, передбачених ст.ст. 174, 175 ГПК України.
Частиною 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
З викладеного, суд приходить до висновку про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, а саме, справ про банкрутство; за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Судом встановлено, що ціна позову в даній справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір не входить до переліку справ, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, наведеному у ч. 4 ст. 247 ГПК України. Крім того, судом враховано обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи; обсяг та характер доказів у справі, зокрема, те, що попередньо не вбачається необхідності призначення експертизи у справі, виклику свідків тощо, а також не виявлено значного суспільного інтересу до розгляду вказаної справи.
На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивачем одночасно з поданням позовної заяви заявлено клопотання про витребування доказів на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить витребувати в АТ "Ощадбанк" м. Київ, інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 29.11.2019р. по 08.08.2023р.
Позивач зазначає, що він позбавлений можливості самостійно отримати інформацію, що містить банківську таємницю.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає порядок розкриття банками банківської таємниці. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками: на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи; за рішенням суду; органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Антимонопольному комітету України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям - на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"; Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку; іншим банкам; центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику; особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) у відповідному розпорядженні банку; державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, іноземним консульським установам; держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно частини 2 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація, що містить банківську таємницю розкривається за рішенням суду.
Частиною 1 статті 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Водночас, відповідно до вимог ч.1. ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Однією із вимог до клопотання про витребування доказів є зазначення в даному клопотанні обставини, які може підтвердити цей доказ або аргументів, які він може спростувати, та яке саме значення має даний доказ для об'єктивного розгляду справи.
Дослідивши подане позивачем клопотання про витребування інформації, що містить банківську таємницю та наведені вище процесуальні норми суд вбачає, що клопотання не відповідає приписам ГПК України в частині підтвердження обставин, які може підтвердити цей доказ, або аргументів, які він може спростувати у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 81 ГПК України.
При цьому також слід брати до уваги, що в даному випадку витребуваними доказами є інформація, що містить банківську таємницю, яка в свою чергу має певний статус, і розповсюдження такої інформації може бути лише у виключних випадках, передбачених статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 30.09.2011 "Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб" передбачено, що банківська таємниця за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству й державі. У зв'язку із цим вона суворо оберігається законодавством України. Проте встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації. На суд покладено обов'язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації.
Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки вимога закону щодо обґрунтування та доведення фактів важливості відомостей, про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, для розгляду конкретної справи ставиться виключно до заявника. Проте, в матеріалах заяви відсутні обґрунтування, які факти має підтвердити вказана інформація та яке саме значення вона має для вирішення даного спору, де предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором про надання кредиту.
Керуючись ст. ст. 12, 176, 234, 235, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
2. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов до 25.03.2024 року; одночасно з надісланням відзиву до суду надіслати його копію позивачу.
3. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 01.04.2024 року; одночасно з надісланням відповіді на відзив до суду надіслати його копію відповідачу.
4. Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь позивача на відзив до 05.04.2024 року; одночасно з надісланням заперечень на відповідь на відзив до суду надіслати його копію позивачу.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили 04.03.2024р. та оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 04.03.2024р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу office@bizpozyka.com та електронний суд
3 - представнику позивача Цюпі О.В. ІНФОРМАЦІЯ_1
4 - відповідачу ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 (реком. з повід.)