Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5212/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (07301, Київська обл., Вишгородский р-н., м. Вишгород, вул. Набережна, 20-В)
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199)
про стягнення 186'922,92 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністью "Інтерхім-БТВ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за неналежне виконання відповідачем договору поставки №10/02 від 10.02.2021 у розмірі 186'922,92 грн, з яких: 127'173,60 грн - заборгованість за договором, 49'586,20 грн - інфляційні нарахування, 10'233,12 грн - 3% річних.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідач 02.01.2024 за вх.№ 86 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд перевірити підстави та належність доказів на підтвердження позовних вимог. Перевірити правильність нарахування та правові підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ "Українські енергетичні машини" у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв'язку із чим звільнити АТ Укренергомашини від цивільно-господарської відповідальності (з оплати інфляційних втрат та 3 % відсотків річних у період з 22.02.2022 по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. За інший період застосувати принцип справедливості, у зв'язку із чим відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат або зменшити розмір їх стягнення на 90%. У зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України, у разі ухвалення рішення на користь позивача. Здійснити розподіл витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач 08.01.2024 за вх.№ 433 надав відповідь на відзив, в якій повідомив про незгоду із запереченнями відповідача. При цьому у відповіді на відзив позивач вказує, що доводи відповідача щодо відсутності вини у своєчасному не проведенні розрахунків з позивачем є необґрунтованими. Станом на момент розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України факт існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором про закупівлю продукції №13/21-463 від 13.12.2021, а посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та сертифікат Харківської Торгово-промислової палати № 6300-22-1122 є необґрунтованим та не звільняє останнього від виконання основного грошового зобов'язання за цим договором.
Також, позивач у відповіді на відзив зазначає, що відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-господарської відповідальності (з оплати інфляційних втрат та 3% річних) у зв'язку з відсутністю у нього вини та введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України. Відсутні підстави для відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
10.02.2021 між ТОВ "Інтерхім-БТВ" (постачальник, позивач) і Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю продукції № 10/02 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, визначених договором. Предметом поставки за договором є електроди на загальну суму 254'347,20 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 42'391,20 грн.).
3а умовами договору, поставка продукції здійснюється засобами покупця на умовах ЕХW склад постачальника: Київська обл., пгт. Чабани, вул. Кірова, 5а згідно із заявками покупця (п. 5.2. Договору).
Строк поставки продукції за договором становить 45 днів, з моменту попередньої оплати (п. 5.4 Договору).
Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту отримання продукції та підписання сторонами видаткових накладних (п. 5.5. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах: 50% протягом п'яти банківських днів після підписання договору; 50% впродовж 10-15 днів після поставки продукції на склад покупця.
Пунктом 7.1. Договору було передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за Договором був виставлений відповідачу на оплату рахунок-фактура № 499 на суму 254'347,20 грн.
Відповідач сплатив 50% вартості продукції в сумі 127'173,60 грн згідно з платіжною інструкцією № 945 від 03.03.2021.
На виконання умов договору №10/02 від 10.12.2021 позивач поставив на адресу відповідача продукцію (електроди) відповідно до видаткової накладної № РН-0648 від 10.03.2021 на загальну суму 254'347,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 42'391,20 грн.).
Дана продукція була передана відповідачу через його представника Арестову Марину Олександрівну на підставі довіреності № 127 від 05.03.2021.
Таким чином, згідно п. 4.1. договору, відповідач був зобов'язаний оплатити 127'173,60 грн позивачу за поставлену продукцію до 25 березня 2021 року вклаючно.
Проте в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу 127'173,60 грн у встановлений договором строк.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 127'173,60 грн заборгованості за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукції № 10/02 від 10.02.2021 підтверджуються належними доказами, а відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції за договором на суму 127'173,60 грн, у зв'язку з чим 127'173,60 грн заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за цим договором, якщо вони трапились внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Належним доказом форс - мажорних обставин та строку їх дії служать довідки, які видаються відповідною торговою палатою чи повноважними органами місцевої (за місцем форс-мажорних обставин) державної адміністрації (п. 8.5. Договору).
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався.
Разом з тим, Відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо виконання Відповідачем своїх обов'язків з оплати товару за Договором.
Крім того, суд враховує, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за договором на суму 127'173,60 грн мало місце з 26.03.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану.
Щодо зменшення річних, суд зазначає, що положення ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов'язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов'язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов'язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов'язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки позивача 3% річних на суму 10'233,12 грн та інфляційних втрат на суму 49'586,20 грн, дійшов висновку, що відповідні розрахунки позивача за період з 26.03.2021 по 29.11.2023 є вірними, вони відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10'233,12 грн 3% річних та 49'586,20 грн інфляційних витрат підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Щодо заяви відповідача про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення у справі на один рік згідно зі ст. 331 ГПК України, суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач, із посиланням на скрутне фінансове становище, просить суд відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік, у разі ухвалення рішення на користь позивача.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19.
Суд зазначає, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами існування виняткових обставин, які у подальшому можуть істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі або зробити таке виконання неможливим. Так, відповідачем не надані документи фінансової звітності, довідки банківських установ про рух грошових коштів, як доказ підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати заборгованості.
За таких обставин, враховуючи заперечення позивача, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення/розстрочення виконання рішення суду у даній справі та відхилення відповідного клопотання відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м.Харків, пр. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 20-В, офіс, код ЄДРПОУ 32837895) заборгованість за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукції №10/02 від 10.02.2021 в сумі 127'173,60 грн, 49'586,20 грн інфляційних нарахувань, 10'233,12 грн 3% річних та 2804,89 судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 20-В, офіс, код ЄДРПОУ 32837895).
Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269).
Суддя І.В. Трофімов