вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/94/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 210 987,91 грн,
за участю представників:
від позивача: Р. Погорілець, дов. від 29.12.2023,
від відповідача: Н. Тарасюта, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
У січні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення 210 987,91 грн, з яких: 202 590,80 грн основного боргу, 3 241,61 грн 3 % річних та 5 155,47 грн інфляційних за договором поставки товару № 53-122-01-23-13399 від 11.05.2023.
Cтислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із з позовною заявою, 11.05.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-23-13399 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 390 714,60 грн, що підтверджується накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачений частково, на суму 188 123,80 грн, та з простроченнням, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 202 590,80 грн. За недотримання відповідачем строків оплати товару позивач нарахував та просить суд стягнути 3 241,61 грн 3 % річних та 5 155,47 грн інфляційних.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 1, 202, 205, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України.
19.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованих інфляційних та 3% річних, просить суд у задоволенні позову відмовити та зазначає, що позивач неправомірно збільшив розмір інфляційних втрат, уникнувши включення в періоди розрахунків індексів інфляції за місяці, в яких мала місце дефляція, вважає, що розрахунок інфляційних втрат позивача, згідно з яким нараховано 5 155,47 грн, необґрунтованим та неналежним, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат. Крім цього, вказує, що позивач не направив на адресу відповідача належної та обґрунтованої вимоги про сплату з% річних, відтак у відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати вказаної суми 3% річних.
28.02.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення до позову, згідно з якими позивачем прийнято рішення про стягнення інфляційних збитків, починаючи з періоду, що настає пізніше, ніж момент настання відповідальності відповідача, а саме з 01.09.2023, що чітко відображено в розрахунках за кожною видатковою накладною, тобто позивач заявляє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків за видатковими накладними №85989 від 17.05.2023, №98844 від 01.06.2023 за період з 01.09.2023 по 26.01.2024. Щодо нарахування 3% річних, то позивач обрав захищати свої цивільні права та інтереси у судовому порядку і відповідні судові вимоги щодо стягнення 3 % річних були зазначені у позовній заяві, копія якої була направлена відповідачу.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.03.2024.
05.02.2024 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 04.03.2024 задоволена.
19.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 04.03.2024 задоволене.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
11.05.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем - Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (замовник), укладено договір поставки № 53-122-01-23-13399 (договір), за п. 1.1. якого (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.
При цьому, як установлено судом, відповідно до Закону України від 06.02.2023 № 2896 «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», постанови КМУ від 29.12.2023 № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва). Відповідачем за цим позовом є правонаступник НАЕК «Енергоатом» - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань.
Відповідно до п. 12.1. договору, він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.
Згідно з п. 9.3. договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим (п. 9.4. договору).
За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 44320000-9 стяжки кабельні, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.
Місцем виконання договору є місто Вараш Рівненської області (п.1.4. договору).
Відповідно до п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 325 595,50 грн, крім того ПДВ - 65 119,10 грн. Загальна сума договору становить 390 714,60 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.
Пунктами 3.1. - 3.2. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється у строк до 30.11.2023. Строк поставки продукції вказаний у специфікації та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення цього договору на вебпорталі Уповноваженого органу згідно з Законом України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" Енергоатом При поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та цим договором.
У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток № 2 до договору).
Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно - супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, документи про якість (сертифікат, паспорт, свідоцтво). Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) специфікації підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов'язаний усунути виявлені невідповідності протягом 45 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором.
Судом установлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції на суму 390 714,60 грн, що підтверджується накладними № 85989 від 17.05.2023 на суму 247 430,40 грн, № 98844 від 01.06.2023 на суму 143 284,20 грн.
Згідно з п. 6.1, 62. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початком перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
29.05.2023 позивачем оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-1-61 за видатковою накладною № 85989 від 17.05.2023 на суму 247 430,40 грн, що підтверджується листом відповідача від 02.06.2023, отже, оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена в строк до 13.07.2023.
13.06.2023 - оформлено ярлик на придатну продукцію № 1-1-68 за видатковою накладною № 98844 від 01.06.2023 на суму 143 284,20 грн, що підтверджується листом відповідача від 14.06.2023, отже оплата за поставлену продукцію за цією накладною мала бути здійснена в строк до 28.07.2023.
Відповідач здійснив оплату несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши 188 123,80 грн, а саме: за видатковою накладною № 85989 від 17.05.2023 - 18.07.2023 на суму 936,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237828_00000/4995 від 18.07.2023, 18.07.2023 на суму 23 582,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237830_00000/8ab3, 18.07.2023 на суму 26 701,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237829_00000/1a21, 18.07.2023 на суму 27 549,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237827_00000/3dc6, 18.07.2023 на суму 84 914,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18/07/20237831_00000/8126, 19.07.2023 на суму 4 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19/07/20237974_00000/9489, 19.07.2023 на суму 903,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19/07/20237979_00000/a4а6, 26.07.2023 на суму 5 640,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 26/07/20238415_00000/2654, 10.10.2023 на суму 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10/10/202312068_00000/8a8, а за видатковою накладною № 98844 від 01.06.2023 - 03.08.2023 на суму 991,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/08/20238828_00000/3сс7 від 03.08.2023, 03.08.2023 на суму 2 106,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/08/20238829_00000/2971 від 03.08.2023.
Судом установлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 202 590,80 грн.
За недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 241,61 грн 3 % річних та 5 155,47 грн інфляційних
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судами установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і заплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 390 714,60 грн, що підтверджується накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачений частково, на суму 188 123,80 грн, про що свідчать платіжні інструкції, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 202 590,80 грн, доказів погашення якої станом на дату розгляду вказаного спору відповідачем суду не надано.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
При цьому суд зазначає, що позивач вправі самостійно обирати початок розрахунку інфляційних втрат, однак здійнювати такий розрахунок безперервно, тобто не "викидаючи" періоди, в яких мала місце дефляція, що і було зроблено позивачем у цій справі.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 3 241,61 грн (при заявленому - 3 241,61 грн), а других - 5 155,47 грн (при заявленому - 5 155,47 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річні та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Щодо посилання відповідача на недотримання порядку досудового врегулювання спору, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Офіційне тлумачення обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі № 1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.
У той же час навіть за наявною обов'язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору не є підставою для обов'язкового проходження такої позасудової процедури до пред'явлення відповідного позову до суду.
За таких обставин безпосереднє пред'явлення позивачем позову до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не є і не може бути підставою ані для залишення такого позову без розгляду, його повернення, ані для відмови у задоволенні позовних вимог. В іншому разі матиме місце порушення права на справедливий суд відповідно до положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак позивач, використовуючи судовий спосіб захисту свого майнового права, діяв у порядку, передбаченому як положеннями матеріального, так і процесуального законодавства України.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 531,86 грн (згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
При цьому суд зазначає, що ст. 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема відповідно до ч. 1 згаданої статті у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву частково визнано позов у розмірі 202 590,80 грн, а судовий збір, який підлягав сплаті за заявлення вказаної вимоги становив 2 431,09 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта), суд дійшов висновку про повернення 50 % зазначено судового збору, що становить 1 215,55 грн, з державного бюджету на користь позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 1 316,31 грн (2 531,86 грн - 1 215,55 грн) покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 210 987,91 грн задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, ідентифікаційний код 23162981) 202 590,80 грн основного боргу, 3 241,61 грн 3% річних та 5 155,47 грн інфляційних.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, ідентифікаційний код 23162981).
Відповідач: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 04.03.2024.
Суддя О.Андрійчук