21 лютого 2024 року Справа № 915/317/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ-150, 03150, код ЄДРПОУ 40075815)
в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54002, код ЄДРПОУ 14291113)
про стягнення коштів в сумі 42588, 00 грн.
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кравченко О.Б.,
Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - АТ “Українська залізниця”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (далі - ТОВ СП “Нібулон”) 42 588, 00 грн - збору за зберігання вантажу.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про стягнення 42 588, 00 грн відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 у справі №915/317/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 22.09.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 у справі № 915/317/22 скасовано, справу № 915/317/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 визначено головуючим у справі №915/317/22 суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 23.10.2023 суд постановив: прийняти справу № 915/317/22 до свого провадження; розгляд справи почати спочатку; підготовче засідання у справі призначити на 22 листопада 2023 року об 11:00 год., повідомити учасників справи про призначення підготовчого засідання; запропонувати учасникам справи надати суду у строк до 17.11.2023 письмові пояснення з обґрунтуванням своїх правових позицій по суті спору з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2023 у даній справі.
17.11.2023 позивачем подано до господарського суду додаткові пояснення у справі.
Позивач просить суд, ухвалити рішення яким вимоги позивача, що були пред'явлені в позові, до відповідачів задовольнити повністю.
20.11.2023 відповідачем подано до господарського суду пояснення.
Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, а у разі визнання господарським судом позовних вимог обґрунтованими - застосувати позовну давність.
22.11.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 20 грудня 2023 року о 10:30 год.
20.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 24 січня 2024 року о 10:30 год.
24.01.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 21 лютого 2024 року о 10:30 год.
30.01.2024 позивачем подано до суду пояснення, які позивач просить прийняти та врахувати при вирішенні даної справи.
Позивач вважає, що висновки викладені у рішенні господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 та постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 в частині пропуску позивачем строку позовної давності не відповідають обставинам справи та наданим документам, а саме, суди неправильно застосували ст. 315 ГК України та не застосували ч.1 ст. 259 ЦК України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що й зробили сторони при укладені договору та у п.7.3. погодили строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором в один рік.
02.02.2024 відповідачем подано до суду клопотання про врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 під час розгляду даної справи.
Позиції сторін у справі:
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на положення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020 та Договору про подачу та забирання вагонів №7990 від 21.05.2018 та обставини, пов'язані із навантаженням відповідачем протягом 30.11-01.12.2021 на станції Пальміра Одеської залізниці 50 залізничних вагонів, які надалі слідували по маршрутній відправці №42029835 Пальміра - Миколаїв-Вантажний. Позивач зазначав, що затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра відбулась саме з вини відповідача, який не надав з першою партією вагонів основний для перевезення документ - накладну, а продовжував формувати маршрут на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником. За затримку вагонів на коліях станції Пальміра (коліях загального користування) позивачем нараховано збір за зберігання вантажу.
Відповідач з таким нарахуванням не погоджується та зазначає, що ним здійснювалося формування маршрутного поїзда довжиною 50 вагонів за окремо оплаченою послугою з накопичення вагонів на коліях загального користування відповідно до умов договору, а отже його вини у затримці вагонів немає.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник позивача правом участі у судовому засіданні не скористався, його участь у судовому засіданні не визнавалась судом обов'язковою.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві та письмових поясненнях, просить суд у задоволенні позову відмови у повному обсязі.
На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” в порядку, встановленому ст.634 ЦК України, направлено Акціонерному товариству “Українська залізниця” заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
26.06.2020 Акціонерним товариством “Українська залізниця” направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.
Згідно п.1.1. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.02.2020 (в редакції від 27.08.2021, яка вводиться в дію 01.09.2021) (далі - Договір) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.1.2. Договору, при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:
- Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України);
- Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила №644).
- Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів).
- Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами).
- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно).
- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС)
- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
Відповідно до п.1.3. Договору, наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні:
- маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником;
- маршрутний поїзд вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;
- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші;
- послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.
Відповідно до п.1.4. Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
За умовами договору замовник зобов'язаний, зокрема:
-сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (пункт 2.1.4. договору);
-відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.5. договору);
-у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (пункт 2.1.7. договору).
В той же час, перевізник зобов'язаний:
-приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника, згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (пункт 2.3.2. договору);
-складати документи, передбачені пунктами 1.3., 1.4. та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів (пункт 2.3.5. договору).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Відповідно до п. 13 Договору, невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема:
- додаток 1-1 “Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами”;
- додаток 1-4 “Умови організації накопичення вагонів”.
У Додатку №1-4 до Договору “Умови організації накопичення вагонів” (надалі - Додаток) сторонами узгоджено наступне:
- на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п.1);
- станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п.2);
- для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п.3);
- в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п.4);
- на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п.5);
- початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів перевізнику (п.6);
- часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - оформлення перевізного документу (п.7);
- час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п.8);
- за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує (п.9):
- плату за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу” відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.3);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.2).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.
- нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п.10).
21.05.2018 між Акціонерним товариством “Українська залізниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” було укладено договір №7990 про подачу та забирання вагонів при станції Пальміра, місто ст. Пальміра Черкаська область від 21.05.2018 зі строком дії до 20.05.2023 (далі - Договір №7990).
Відповідно до умов п.1 Договору №7990, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить власнику, примикає стрілочним переводом №107 до колії №10 станції Пальміра Філії і обслуговується локомотивом залізниці.
Межею під'їзної колії є знак “Межа під'їзної колії”, який встановлено біля заднього стику хрестовини стрілочного переводу №107.
Згідно п.6 Договору №7990 вагони на під'їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження.
Здача вагонів проводиться: на під'їзній колії - фронт навантаження.
Загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 12 одиниць (48 осей) 1140 тон.
З під'їзної колії вагони повертаються всією партією, одночасно поданою, або в кількості не менше переданої групи вагонів з однорідним вантажем.
Відповідно до п. 7 Договору №7990, про готовність вагонів до забирання користувач під'їзної колії передає залізниці повідомлення за формою встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Міністерством транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими Міністерством юстиції України 15.03.1999 № 165/3458 по телефону № 1-21 з подальшим письмовим підтвердженням.
Згідно п.8 Договору №7990 приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на під'їзній колії - фронт навантаження.
Відповідно до п.9 Договору №7990, максимальна переборна спроможність вантажних пунктів: зернові вантажі - фронт подачі 12 вагонів, фронт навантаження: для однорідного вантажу - 1 вагон за 20 хв, для різних культур - 2 вагони за 20 хв. Максимальна переборна спроможність вантажного фронту - 60 вагонів на добу.
Згідно п.10 Договору №7990 час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту подачу вагонів на під'їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення власника про готовність вагонів до забирання.
Відповідно до п. 11 Договору №7990, термін виконання технологічних операцій з вагонами: навантаження зерна - 2 вагони за 20 хв., підкочування вагонів маневровою лебідкою - 5 хв. на один вагон.
Відповідно до п. 14 Договору №7990, власник сплачує залізниці плату:
-за подачу, забирання вагонів по таблицям № 1 та № 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифного керівництва № 1;
-за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами:
-за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення немає;
-за маневрову роботу згідно Тарифного керівництва № 1;
-інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1.
Збори і плати вносяться: на рахунок залізниці (особовий рахунок № 8211375).
Відповідно до п.15 Договору №7990, власник несе відповідальність за схоронність рухомого складу і контейнерів, згідно із ст.124 Статуту залізниць України та розділу 6 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” з 30.11.2021 по 01.12.2021 на станції Пальміра Одеської залізниці проводило навантаження залізничних вагонів, які надалі слідували по маршрутній відправці № 42029835 Пальміра - Миколаїв-Вантажний.
Накопичення вагонів за період з 30.11.2021 по 01.12.2021 на станції Пальміра підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме:
- від 30.11.2021 № 146 на вагони № 95319729, 95392932, 95523767, 95528766, 95667010, 95669638, 95694072, 95713400, 95755955, 95759247, 95799615, 95833216 (час початку затримки вагонів 30.11.2021 21:35),
- від 01.12.2021 № 151 № 59596250, 95246427, 95454112, 95523114, 95523510, 95540118, 95613949, 95651451, 95713418, 95756623, 95799771, 95829016 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 04:45),
- від 01.12.2021 № 153 на вагони № 95350948, 95396069, 95529731, 95544151, 95614343, 95616231, 95618161, 95634143, 95660958, 95651311, 95683140, 95757266 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 10:30),
- від 01.12.2021 № 155 на вагони № 95374575, 95394714, 95396561, 95451324, 95636256, 95751459, 95751475, 95757811 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 15:40),
- від 01.12.2021 № 157 на вагони № 59698250, 95246427, 95454112, 95523114, 95523610, 95540118, 95613949, 95651451, 95713418, 95756623, 95799771, 95829016 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 4:45 (акт № 151 від 01.12.2021); час закінчення затримки вагонів 01.12.2021 18:50);
- від 01.12.2021 № 158 на вагони № 95350948, 95395059, 95529731, 95544151, 95614343, 95615231, 95618161, 95634143, 95650958, 95651311, 95663140, 95757266 (час початку затримки вагонів 01.12.2021 10:30 (акт № 153 від 01.12.2021); час закінчення затримки вагонів 01.12.2021 18:50);
- від 01.12.2021 № 160 на вагони № 95319729, 95392932, 95523767, 95528766, 95667010, 95668638, 95684072, 95713400, 96755955, 95759247, 95799615, 95833216 (час початку затримки вагонів 30.11.2021 21:35 (акт № 146 від 30.11.2021); час закінчення затримки вагонів 01.12.2021 18:50).
Опис обставин, що викликали складання актів: затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Дані вагони простоюють на 1, 3 ст. колії в очікуванні оформлення документа та накопичення маршрута.
Акти підписано представником відповідача без зауважень.
Відповідно до накладної від 01.12.2021 № 42029835, наданої перевізнику 01.12.2021 о 18:47, відповідач на станції Пальміра провів навантаження 50 вагонів, які слідували на станцію призначення Миколаїв-Вантажний.
Відповідач сплатив за накопичення вагонів на вищевказаних коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 06120082, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі.
Згідно з актами загальної форми № 157, № 158, № 159, № 160, що були складені на затримку завантажених вагонів після забирання з під'їзної колії, позивач нарахував відповідачу плату за зберігання вантажів при перевезеннях, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 від 06.12.2021 № 06120083 на загальну суму 35490,00 грн без ПДВ.
Накопичувальну картку від 06.12.2021 № 06120083 відповідач підписав із зауваженнями наступного змісту: "З даними нарахуваннями незгоден, так як накопичення сплачено по накопичувальній картці № 06120082".
На цій підставі 06.12.2021 працівники залізниці склали акт загальної форми № 29.
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 від 06.12.2021 № 06120083 на загальну суму 35490, 00 грн без ПДВ (42 588, 00 грн з ПДВ) відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Отже, предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за зберігання вантажу у розмірі 42588, 00 грн.
При вирішенні даного спору судом враховано наступне.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України “Про транспорт”, Законом України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2020 року, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт” нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з п. 2 Статуту останній визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з п. 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, згідно з п. 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за № 798/5989).
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).
Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, п. 3 яких зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил № 113).
Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил № 644).
Згідно ст.71 Статуту, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Такий договір між сторонами укладено 22.05.2018 за №7990 для проведення навантаження зернових вантажів на під'їзній колії ТОВ СП “Нібулон” при станції “Пальміра” Черкаської області.
У відповідності до п.1.1. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.02.2020 (в редакції від 27.08.2021, яка вводиться в дію 01.09.2021) предметом даного договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому, саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями та для проведення навантаження зернових вантажів на під'їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства “Нібулон” між сторонами був укладений договір про подачу та забирання вагонів - Договір №7990, яким позивач засвідчив прийняття від ТОВ СП “Нібулон” пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.
У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до “окремих послуг”, зокрема, Додаток №1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною останнього.
Згідно п.1 Додатку №1-4 до Договору “Умови накопичення вагонів” на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення.
Так, згідно з п.6 вказаного вище договору про подачу та забирання вагонів загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, становить не більше 12 одиниць.
З урахуванням приписів Додатку №1-4 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та умов Договору №7990, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів.
Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що позивач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” з 30.11.2021 по 01.12.2021 на станції Пальміра Одеської залізниці проводило навантаження залізничних вагонів, які надалі слідували по маршрутній відправці № 42029835 Пальміра - Миколаїв-Вантажний.
Накопичення вагонів за період з 30.11.2021 по 01.12.2021 на станції Пальміра підтверджується актами загальної форми ГУ-23.
Таким чином, перевізник надав замовнику, згідно договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку “маршрутний” та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 06120082, що не заперечується сторонами у справі.
Суд зазначає, що інших платежів послуга “накопичення вагонів” не передбачає.
Проте, позивач, посилаючись на п.п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, вважає, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів.
Суд не погоджується із вищенаведеними доводами позивача з огляду на наступне.
Пунктом 5 Правил №644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п. 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно п.8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
За вимогами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Відтак, зважаючи на вимоги п. 8 та 9 Правил №644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Позивач наполягає на тому, що існує факт затримки вагонів саме з вини відповідача, який пов'язаний з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження.
Як встановлено судом, сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів. При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати з урахуванням характеру укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020.
Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644) встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989);
Якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то таки вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом (п.6.1. Правил оформлення перевізних документів).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що ТОВ СП “Нібулон” дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем, адже накопичення вагонів з вантажем (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже не може кваліфікуватись як “матеріальна відповідальність” та не має такого елементу як “вина” відправника.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини врегульовані Додатком 1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає умови організації накопичених вагонів, п. 2.1.5 Договору, згідно з яким замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника не підлягає застосуванню. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника, на який посилається АТ “Українська залізниця” в обґрунтування своїх доводів.
Також, з огляду на зміст та умови укладеного між сторонами Додатку 1-4 до Договору, безпідставним є також застосування до спірних правовідносин сторін п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року №644 (із змінами та доповненнями), на приписи якого (як на підставу правомірності спірних нарахувань) посилається позивач, зазначаючи, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що у даному випадку саме акти загальної форми ГУ-23 фіксують час початку та час закінчення накопичення вагонів, у відповідності до умов договору та додатку до нього, та які є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин затримки, оскільки в умовах спірних спеціальних правовідносин, які виникли між сторонами, вказані акти лише здійснюють роль документування часу перебування вагонів на коліях перевізника, а не належним доказом вини замовника, оскільки у даному випадку, у зв'язку із формуванням потягу, замовник не може передбачити період такого формування.
Відповідно до п.9.1 Додатку 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу” відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення).
Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що у даному випадку, затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та Додатку 1-4 до нього.
Отже, обставини затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда (у 50 вагонів), на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020, не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південна залізниця про стягнення з ТОВ СП "Нібулон" коштів є необґрунтованими, оскільки підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні.
Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Узагальнюючи наведені вище міркування, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південна залізниця, внаслідок чого у задоволені позову слід відмовити.
Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
У ст. 256 Цивільного кодексу України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у разі відмови у задоволенні позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.В задоволені позову відмовити.
2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770)
в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23, код ЄДРПОУ 38728444, ел. пошта: mf@nik.uspa.gov.ua)
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (54002, Миколаївська область, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1, код ЄДРПОУ 14291113).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 04.03.2024.
Суддя В.О.Ржепецький