вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" листопада 2023 р. Справа № 911/848/23
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритомусудовому засіданні справу
за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської областів інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Дівичківської сільської ради Бориспільського району Київської області
до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", Київська область,
Бориспільський район, с. Гора
про стягнення 180792,94 грн.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
Бориспільська окружна прокуратура Київської області,в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Дівичківської сільської ради Бориспільського району Київської області (позивачі) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (відповідач) про стягнення збитків спричинених незаконною порубкою дерев на суму 180792,94 грн.
Ухвалою господарського суду від 24.03.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.04.2023 р.
18.04.2023 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
19.04.2023 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2023 р.
02.05.2023 р. на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.05.2023 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою господарського суду від 31.05.2023 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 19.07.2023 р.
19.07.2023 р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.
19.07.2023 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2023 р., про що сторонами підписано відповідний бланк перерви.
Дівичківську сільську раду (позивач) про місце, дату та час проведення наступного судового засідання повідомлено ухвалою суду від 19.07.2023 р.
26.10.2023 р. Бориспільською окружною прокуратурою подано письмові пояснення відносно достовірності нарахування суми збитків; щодо підстав звернення прокуратури до суду з позовом.
01.11.2023 р. відповідачем подано до суду письмові судові дебати.
В судовому засіданні 01.11.2023 р., розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
13.03.2020 р. працівниками державної лісової охорони Стовп'язького лісництва Державного підприємства "Переяслав-Хмельницький лісгосп" у кварталі 44 виділ 12 на території Дівичківської сільської ради Бориспільського району виявлено незаконну вирубку 10 дерев дубу.
У зв'язку з встановленням незаконної вирубки 10 дерев дубу на території Дівичківської сільської ради Бориспільського району, працівниками лісової охорони Стовп'язького лісництва ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп" 13.03.2020 р. складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Також, матеріали справи містять план-схему незаконної вирубки дерев та відомості про перелік пнів незаконно зрубаних дерев у кварталі 44 виділ 12 Стовп'язького лісництва ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп", підписані інженером охорони захисту лісу Лініком В.К. , відповідно до змісту яких здійснено вирубку 10 дерев дубу.
Відповідно до Розрахунку збитків спричинених порубкою дерев у кварталі 44 виділ 12 Стовп'язького лісництва ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп", проведеного інженером охорони захисту лісу Лініком В.К. , згідно постанови Кабінету міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" - збитки спричиненні незаконною порубкою дерев становлять 180 792,94 грн.
На момент подачі позову, шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 180 792,94 грн, постійним лісокористувачем - ДП "Бориспільське лісове господарство" у добровільному порядку не сплачена.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, частиною третьою ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
Згідно з частиною третьою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з частинами четвертою та сьомою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища тощо.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекпія) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.
Таким чином, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Згідно п.п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 №253 "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу" (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства, серед інших, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.
Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.
Водночас, як зазначено прокурором, Державною екологічною інспекцією Столичного округу за наявності достатніх підстав не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача.
З листа Державної екологічної інспекції Столичного округу від 17.01.2023 р. № 3/1/6/2-28/153, наданого на запит прокуратури № 51/1-12вих-23 від 04.01.2023 р. убачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев. Також зазначеним листом інформується, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не заперечує щодо пред'явлення позову в інтересах держави про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-1.
Відтак, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Бориспільською окружною прокуратурою до Дівичківської сільської ради неодноразово направлялись листи щодо встановленого прокуратурою факту порушення вимог лісового законодавства, що спричинило шкоду інтересам держави у сумі 180 792,94 грн. Однак, Дівичківською сільською радою заходи щодо стягнення збитків, завданих державі не вчинено, відповідної позовної заяви до суду не подано.
Таким чином, Бориспільська окружна прокуратура звернулась до суду з даним позовом на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з нездійсненням Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Дівичківською сільською радою Бориспільського району Київської області захисту інтересів держави в суді, як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.
Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 та позивачу-2 відповідних листів та запитів минув значний строк, позивачі жодних заходів не вживали, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.
В контексті наведених вище обставин, судом враховуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, позов подано у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.
Щодо суті позовних вимог.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з частиною першою ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною другою ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно п. 5 частини першої ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Згідно з п. 5 частини другої ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев перебуває у постійному користуванні ДП "Бориспільське лісове господарство", що є правонаступником, згідно матеріалів справи, - ДП "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство".
Судом встановлено, що ДП "Бориспільське лісове господарство" створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Відповідно до Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 р. № 976 (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.
Метою діяльності держлісоохорони є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсівта об'єктів тваринного світу.
Відповідно до п. 4 вказаного Положення основними завданнями держлісоохорони є: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісовогота мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин;організація та координація заходів з охорони державного мисливського фонду.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №262 від 31.08.2010 р., у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Тобто, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства. До того ж, згідно поданих матеріалів справи документів, з метою встановлення осіб, що вчинили протиправні дії, в тому числі зазначений акт у відповідності до змісту супровідного листа від 13.03.2020 р. направлявся начальнику Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 69 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною другою ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина.
Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Тобто не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 р. №906/133/18, від 09.08.2018 р. №1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 р. у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 р. у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 р. у справі №925/382/17, від 27.03.2018 р. у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 р. у справі № 920/1106/17.
Як свідчать матеріали справи, внаслідок неналежного виконання працівниками відповідача обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних вирубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 180 792,94 грн., що підтверджується розрахунком збитків, проведеним інженером охорони захисту лісу ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп" Лініком В.К, оскільки ДП "Бориспільське лісове господарство", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди лісовому фонду України.
Таким чином, відповідач усвідомлюючи свої дії неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень, на земельних ділянках постійним користувачем яких він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, які спричинили збитки.
Вказані вище обставини та подані докази, є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою дерев дуба, у зв'язку із чим доводи відповідача викладені у відзиві щодо того, що, на його переконання, акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2020 р. не підтверджує того, коли саме проведено незаконну порубку дерев; відносно недоліків акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2020 р.; а також, відносно того, що усі додані прокурором докази містять розбіжності щодо кількості зрубаних дерев та їх діаметру оцінюються критично, оскільки, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності, такими доводами не спростовується нанесення державі збитків неправомірною бездіяльністю відповідача, що полягала у не здійсненні належних заходів для збереження лісонасаджень, постійним користувачем яких він є
Не беруться судом до уваги і заперечення відповідача стосовно того, що вина лісгоспу в даному випадку відсутня, оскільки за змістом наведених вище норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок.
За наведених обставин, прокурором доведена наявність вини відповідача у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень від незаконних рубок із земель лісового фонду на підвідомчій йому території. Вказана бездіяльність призвела до завдання збитків державі, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою бездіяльністю та завданою матеріальною шкодою.
Стосовно вартості шкоди, як встановлено судом та вбачається з поданих матеріалів, за результатами незаконної рубки 10 дерев дубу, працівниками лісової охорони 13.03.2020 р. складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Відповідно до розрахунку збитків, здійсненого інженером охорони захисту лісу Лінік В.К. , згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665, за 10 дерев дубу діаметрами 47, 56, 58, 59, 63, 66, 69, 75, 76, розмір збитків склав 180 792,94 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 р., з урахуванням діаметру дерев у корі біля шийки кореня (см) та розміру шкоди (грн.), із застосуванням щорічної індексації - індексу інфляції за 2020 рік 104,1%.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Дослідивши поданий розрахунок, суд дійшов до висновку про його обґрунтованість, відтак вимоги прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу, у розмірі 180 792,94 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.
Згідно ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 7 частини третьої ст. 29, п. 4 частини першої ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Дівичківської сільської ради Бориспільського району, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на сільську раду, згідно коду бюджетної класифікації, в даному випадку це грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.
Даний рахунок відкритий за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами. Вся сума стягується на один рахунок сільської ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 частини першої ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.
Оскільки місце заподіяння екологічної шкоди порубки дерев знаходяться в адміністративних межах Дівичківської сільської ради, то відповідно до ст. 47 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" надходження грошових коштів на спеціальний рахунок Дівичківської сільської ради є правомірним та таким, що не суперечить вимогам законодавства.
Поряд із зазначеним, судом встановлено, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що позовні вимоги в даному випадку заявлено на підставі акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та інших документів складених у зв'язку зі встановленням 13.03.2020 р. працівниками державної лісової охорони Стовп'язького лісництва ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп" незаконної вирубки 10 дерев дубу у кварталі 44 виділ 12 на території Дівичківської сільської ради Бориспільського району.
Відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 р. на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.
Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 р. продовжено на території України дію карантину до 30.06.2023 р.
24.02.2022 року російською федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв'язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.
Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення збитків у даній справі на день звернення позивача до суду не сплив.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника прокуратури.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (18324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Лісова, 1; код ЄДРПОУ 00992102) на користь державного бюджету України, обласного бюджету Київської області, місцевого бюджету Дівичківської сільської ради шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу, в розмірі 180 792 (сто вісімдесят тисяч сімсот дев'яносто дві) гривні 94 копійки на рахунок: UA558999980333199331000010730 (Казначейство України (ел.адм.подат), одержувач: ГУК у Київ.обл/Дівичків. сіл/24062100, код отримувача: 37955989, код класифікації доходів бюджету: 24062100, призначення платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності).
3. Стягнути з Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (18324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Лісова, 1; код ЄДРПОУ 00992102) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) гривень 89 копійок судового збору
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2024 року
Суддя А.В. Лопатін