вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3746/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ" (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 27)
про стягнення 714965,86 грн. заборгованості за договором поставки № 12042021-4 від 12.04.2021 р., у тому числі - 282586,43 грн. основного боргу, 90751,79 грн. інфляційних втрат, 228593,07 грн. пені, 113034,57 грн. штрафу,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ" про стягнення 714965,86 грн. заборгованості за договором поставки № 12042021-4 від 12.04.2021 р., у тому числі - 282586,43 грн. основного боргу, 90751,79 грн. інфляційних втрат, 228593,07 грн. пені, 113034,57 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 12042021-4 від 12.04.2021 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 282586,43 грн. основного боргу, 90751,79 грн. інфляційних втрат, 228593,07 грн. пені, 113034,57 грн. штрафу, а також витрати зі сплати судового збору.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" позовною заявою б/н від 11.12.2023 р. (вх. № 1757 від 12.12.2023 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ" про стягнення 714965,86 грн. заборгованості за договором поставки № 12042021-4 від 12.04.2021 р., у тому числі - 282586,43 грн. основного боргу, 90751,79 грн. інфляційних втрат, 228593,07 грн. пені, 113034,57 грн. штрафу, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2023 р. було відкрито провадження у справі № 911/3746/23 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем 18.12.2023 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та відповідачем 03.01.2024 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600070972015.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
12.04.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" (далі - ТОВ «ПАН ТЕПЛО», позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ», відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 12042021-4, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця у зумовлені строки будівельні матеріали (далі - товар), а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення направляється постачальнику в письмовій формі, по телефону, факсу, електронній пошті або іншим, прийнятим для обох сторін засобом не пізніше ніж за 20 робочих днів до дати поставки. Погоджене сторонами замовлення оформлюється шляхом виставлення рахунку (рахунку-фактури) постачальником.
Прийняття товару за кількістю здійснюється покупцем в момент передачі йому постачальником цього товару. Товар вважається прийнятим по кількості після підписання покупцем накладної на відпуск йому цієї конкретної партії товару, в т.ч. в порядку, погодженому в п. 2.8 поговору. Після підписання накладних претензії покупця щодо кількості поставленого йому товару постачальником не приймаються (п. 2.2 договору).
Умовами п. 2.3 договору передбачено, що якщо сторонами не погоджено інше у супровідних документах або під час виставлення рахунку на оплату - товар постачається зі складу постачальника власними силами покупця та за рахунок останнього EXW - склад постачальника, згідно Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс" (офіційних правил тлумачення торговельних термінів редакції 2010 р.). У разі замовлення партії товару у обсязі, кратному фурі (об'ємом 86 м3, згідно норм та правил завантаження) можлива доставка товару зі складу постачальника та/або виробника (силами та транспортним засобом постачальника або виробника) покупцю на умовах СРТ (згідно Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс", офіційних правил тлумачення торговельних термінів в редакції 2010 р.), на узгоджену сторонами адресу. Розвантаження доставленого товару здійснюється силами та за рахунок покупця не пізніше дня доставки, якщо сторонами не погоджено інше. Строк поставки кожної окремої партії товару окремо обумовлюються сторонами. Передача товару здійснюється зі складу постачальника уповноваженим особам покупця, з усіма документами на нього, що вимагаються чинним законодавством України наданий вид товару.
У відповідності з п. 2.8 договору зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару на складі постачальника. Підписання покупцем накладної на товар свідчить про перехід права власності на товар до покупця. Перехід випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця одночасно з переходом права власності на товар.
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний розрахунковий розрахунок постачальника, який зазначений в реквізитах цього договору.
За замовлений за цим договором товар покупець повинен здійснити розрахунок у повному обсязі шляхом 100% передоплати вартості замовленого товару. У випадку, якщо поставка товару покупцю здійснена до виконання останнім вимог 100% передоплати, покупець повинен розрахуватися в повному обсязі не пізніше наступного дня з моменту отримання кожної конкретної партії товару від постачальника (п. 4.2 договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022 р., а в частині вже початих, але не закінчених зобов'язань сторін - до їх повного виконання.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «ПАН ТЕПЛО» здійснило поставку товару на суму 297409,12 грн., що підтверджується видатковими накладними № 4283 від 20.12.2021 р., № 4221 від 13.12.2021 р., № 4163 від 08.12.2021 р., № 4147 від 07.12.2021 р., актами наданих транспортних послуг № 4283 від 20.12.2021 р., № 4163 від 08.12.2021 р., № 4147 від 07.12.2021 р. на суму 3999,99 грн., та товарно-транспортними накладними № 2663 від 20.12.2021 р., № 2660 від 13.12.2021 р., № 2601 від 08.12.2021 р., № 2599 від 10.12.2021 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Актом звірки взаєморозрахунків за період 2021 р., підписаним представниками обох сторін, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 12042021-4 від 12.04.2021 р.
09.11.2023 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 09/11-2 від 09.11.2023 р., в якій просив терміново (не пізніше 13.11.2023 р.) сплатити суму заборгованості в розмірі 282586,43 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 041200018666 від 09.11.2023 р. та накладною № 0412000186666 від 09.11.2023 р., копії яких долучено до матеріалів справи. Разом з вимогою позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків за період з 12.04.2021 р. по 09.11.2023 р.
Відповідь на вимогу отримано не було, заборгованість не погашено.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання і не сплатив на користь ТОВ «ПАН ТЕПЛО» 282586,43 грн. за поставлений товар за договором, останнє і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів оплати отриманого товару згідно договору поставки № 12042021-4 від 12.04.2021 р. в сумі 282586,43 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 12042021-4 від 12.04.2021 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 282586,43 грн., є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 228593,07 грн. пені та 113034,57 грн. штрафу.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.1 договору за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність в повному обсязі згідно чинного законодавства України. Особа, що порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що постачальник у разі порушення покупцем своїх зобов'язань за цим договором має право застосувати до нього за своїм вибором один, кілька одночасно або всі разом такі види відповідальності, що перераховані нижче:
- штрафні санкції (неустойка) - п.п. 5.3, 5.4 договору;
- оперативно-господарські санкції (відмова постачальника від поставки наступної партії товару до сплати покупцем попередньої партії; встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання своїх зобов'язань покупцем за цим договором: зміна порядку оплати товару; відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин з покупцем; розірвання цього договору в односторонньому порядку; звернення в судові органи; відмова постачальника від виконання своїх зобов'язань за договором з вимогою повернення неоплачених залишків товару, що був переданий покупцю; не застосовувати до покупця надалі у разі, якщо були застосовані, знижки і т.д.);
- відшкодування нанесених збитків, в тому числі витрат на правничу допомогу, неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та матеріальної компенсації моральної шкоди.
Нарахування штрафних санкцій за порушення покупцем своїх зобов'язань за цим договором здійснюється за весь фактичний час, протягом якого відбувались зазначені порушення, та не обмежується шестимісячним терміном.
У відповідності з п. 5.3 договору за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення.
Згідно з п. 5.4 договору за ухилення від сплати товару, а також у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів від строку, зазначеного в п. 4.2 договору, покупець на користь постачальника повинен сплатити 10% від вартості неоплаченої партії товару, а за прострочення оплати більш ніж на 60 календарних днів з моменту отримання - покупець сплачує постачальнику 40% від суми всього отриманого, але неоплаченого за цим договором товару.
Сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконаним (п. 5.10 договору).
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 228593,07 грн., нарахованій за загальний період з 21.12.2021 р. по 11.12.2023 р. на суму 282586,43 грн., яка є обґрунтованою та арифметично вірною, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що його розмір було визначено позивачем у сумі 113034,57 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 90751,79 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 90751,79 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 21.12.2021 р. по 11.12.2023 р. на суму 282586,43 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, становить суму 20724,49 грн., яка складається з судового збору в розмірі 10724,49 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
У підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжні інструкції № 3454 від 28.11.2023 р. на суму 10370,00 грн., № 3392 від 27.10.2023 р. на суму 268,40 грн., № 3475 від 11.12.2023 р. на суму 86,09 грн.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Поряд з цим, дослідивши долучені до матеріалів справи № 911/3746/23 документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив наступне.
У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
До матеріалів справи на підтвердження понесення ТОВ "ПАН ТЕПЛО" витрат на правову допомогу було долучено: копію договору № 15/06/2023 від 15.06.2023 р. про надання правової допомоги, копію додатку № 2 від 02.11.2023 р. до договору № 15/06/2023 від 15.06.2023 р. про надання правової допомоги, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1316586, виданий 19.06.2023 р. на підставі договору № 15/06/2023 від 15.06.2023 р. про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5236, виданого 29.08.2012 р., довіреність б/н від 31.10.2023 р, копію рахунку № 24/11/2023 від 24.11.2023 р. на суму 10000,00 грн., копію платіжної інструкції № 3456 від 29.11.2023 р. на суму 10000,00 грн.
Як встановлено судом, 15.06.2023 р. між адвокатом Теслею А.В. та ТОВ "ПАН ТЕПЛО" було укладено договір № 15/06/2023, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги клієнту на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Під наданням правової (професійної правничої) допомоги сторони розуміють, зокрема, представляти інтереси клієнта в усіх судах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (п.1.2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору гонорар адвоката за надання правової допомоги згідно п. 1.2.1 договору погоджується сторонами у додатках до цього договору.
Згідно з п. 3.2 договору оплата за надану правову допомогу здійснюється шляхом перерахування клієнтом грошових коштів у строк, погоджений сторонами у додатках до цього договору, на підставі наданого адвокатом рахунку.
02.11.2023 р. Теслею А.В. та ТОВ "ПАН ТЕПЛО" було укладено додаток № 2 до договору № 15/06/2023 від 15.06.2023 р. про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов'язався надати клієнту такі послуги: ознайомлення з наявними у клієнта документами, що підтверджують грошові вимоги до ТОВ «КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ», опрацювання законодавчої бази, судової практики, що регулюють спірні відносини; формулювання правової позиції, складання вимоги до боржника та, у разі не сплати суми боргу, підготовка та подання позовної заяви з додатками, що підтверджують позовні вимоги до ТОВ «КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ» і, відповідно, звернення до господарського суду. За вказані послуги сторонами погоджений гонорар у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до п. 2 додатку сторони дійшли згоди, що послуги з правової допомоги, визначені в п. 1.1 цього додатку вважаються наданими належним чином з моменту відкриття провадження у справі за позовом клієнта до ТОВ «КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ», або сплатою заборгованості ТОВ «КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ» клієнту у повному обсязі.
Згідно з п. 3 додатку сторони дійшли згоди, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі гонорару адвоката - 10000,00 грн.
Слід зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як було встановлено судом, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано, зокрема, копію договору № 15/06/2023 від 15.06.2023 р. про надання правової допомоги та копію додатку № 2 від 02.11.2023 р. до договору № 15/06/2023 від 15.06.2023 р. про надання правової допомоги, за умовами яких розмір адвокатських витрат в суді першої інстанції складає 10000,00 грн. фіксованого розміру гонорару адвоката, який було сплачено ТОВ «ПАН ТЕПЛО» 29.11.2023 р. на підставі виставленого адвокатом рахунку № 24/11/2023 від 24.11.2023 р.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодекску України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що в даному випадку в п. 1.1 та п. 3 додатку № 2 від 02.11.2023 р. сума гонорару адвоката була встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач своїх заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу до суду не надав.
Водночас, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 р. у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 р. у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).
Таких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання позивачу передбачених договором послуг адвоката, відповідач до справи не надав, у зв'язку з чим суд вбачає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат ТОВ «ПАН ТЕПЛО» на оплату правничої допомоги адвоката, встановлених у фіксованому розмірі.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для покладення на ТОВ «КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ» понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ БУД-ТЕХНОЛОГІЇ" (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 27, код 42940010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ТЕПЛО" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, код 41009743) 282586 (двісті вісімдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 43 коп. основного боргу, 228593 (двісті двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 07 коп. пені, 113034 (сто тринадцять тисяч тридцять чотири) грн. 57 коп. штрафу, 90751 (дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 10724 (десять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 49 коп. витрат зі сплати судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04.03.2024 р.
Суддя В.М. Бабкіна