вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3832/23
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Володарської селищної ради (09301, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт Володарка, пл. Миру, буд. 4)
до Дочірнього підприємства «АРОМАТ» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10)
про стягнення 223936,96 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р.,
Без виклику представників сторін
Володарська селищна рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «АРОМАТ» про стягнення 223936,96 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р. за період з 01.01.2022 р. по 31.08.2023 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 223936,96 грн. заборгованості з орендної плати, а також судовий збір.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що справа за поданою Володарської селищною радою позовною заявою № 03-02/1905 від 14.12.2023 р. (вх. № 3141/23 від 20.12.2023 р.) до Дочірнього підприємства «АРОМАТ» про стягнення 223936,96 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.12.2023 р. було відкрито провадження у справі № 911/3832/23 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем 25.12.2023 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та відповідачем 25.12.2023 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
27.10.2005 р. між Володарською селищною радою (далі - позивач, орендодавець) та Дочірнім підприємством «АРОМАТ» (далі - відповідач, орендар, ДП «АРОМАТ») було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до п. 1 якого орендодавець згідно рішення дев'ятнадцятої сесії четвертого скликання передає в оренду земельну ділянку для виробничих потреб за адресою: Київська обл., Володарський р-н, смт Володарка, вул. Миру, 5, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 2,4429 га.
Відповідно до п. 2 договору земельна ділянка загальною площею 2,4429 га передається для розміщення існуючої виробничої бази строком на 49 років.
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: нежилі будівлі, які належать ДП «АРОМАТ» на підставі договору № 04/11 між юридичними особами, зареєстрованого у Білоцерківському МБТІ в реєстрову книгу 01 під реєстровим номером 22 (п. 3 договору).
Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 6852,54 грн. за 2,4429 га щорічно. Орендну плату вносити щомісячно в розмірі 571,05 грн. на рахунок Володарської селищної ради не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п. 10 договору).
Пунктом 31 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Пунктом 41 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
23.01.2012 р. Володарською селищною радою та ДП «АРОМАТ» було укладено правочин про внесення змін до договору оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р., відповідно до якого п. 9 договору викладено в новій редакції, а саме - орендна плата вноситься орендарем щорічно у розмірі 132480,91 грн. Орендну плату вносити щомісячно в розмірі 11040,08 грн. на рахунок Володарської селищної ради з подальшим урахуванням коефіцієнта індексації не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
З позовної заяви вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання в частині своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього за період з 01.01.2022 р. по 31.08.2023 р. утворилась заборгованість у розмірі 223936,96 грн.
29.09.2023 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 03-02/1439 щодо сплати заборгованості за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р., що підтверджується фіскальним чеком № 0930100705246 від 29.09.2023 р.
02.10.2023 р. позивач направив відповідачу претензію від 29.09.2023 р. № 03-02/1447 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 223936,96 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 093100675541 від 02.10.2023 р.
Як зазначає позивач, станом на 01.12.2023 р. відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не погашено, що підтверджується листом відділу фінансів Володарської селищної ради від 01.12.2023 р. № 231/10.
Поряд з цим, на підтвердження наявності у ДП «АРОМАТ» заборгованості з орендної плати позивач надав листи Головного управління ДПС у Київській області № 9840/5/10-36-04-01 від 23.06.2023 р. та № 19201/5/10-36-13-05 від 28.11.2023 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р. і не сплатив на користь Володарської селищної ради 223936,96 грн. орендної плати, остання і звернулась з даним позовом до суду.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Приписами ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний
використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до п. 288.7 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 Податкового кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, заборгованість орендаря за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р. становить 223936,96 грн.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту погашення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 27.10.2005 р. суду не надав.
Отже, вимога позивача про стягнення з ДП «АРОМАТ» 223936,96 грн. заборгованості є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та не спростованою відповідачем.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Відповідно до здійсненої судом перевірки розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості, вимога позивача про стягнення з відповідача 223936,96 грн. орендної плати підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «АРОМАТ» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, код 30737268) на користь Володарської селищної ради (09301, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт Володарка, пл. Миру, буд. 4, код 04359732) 223936 (двісті двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 96 коп. орендної плати, 3359 (три тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04.03.2024 р.
Суддя В.М. Бабкіна