вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1216/21
Суддя Господарського суду Київської області Заєць Д.Г., роглянувши матеріали скарги №39/10-658-23 від 11.04.2023 року (вх. №37/23 від 17.04.2023) Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо виконання наказу Господарського суду Київської області по справі №911/1216/21 від 28.06.2022 року у справі №911/1216/21
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», Київська обл., м. Біла Церква
про стягнення 316521251,26 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2021 у справі №911/1216/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, позов АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ПАТ “Білоцерківська теплоелектроентраль" про стягнення 316521251,26 грн задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “Білоцерківська теплоелектроентраль” на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 283472681,73 грн (двісті вісімдесят три мільйони чотириста сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят одну гривню сімдесят три коп) - основного боргу, 4111538,20 грн (чотири мільйони сто одинадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень двадцять коп) - пені, 8316639,71 грн (вісім мільйонів триста шістнадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень сімдесят одну коп) - 3% річних, 16508853,43 грн (шістнадцять мільйонів п'ятсот вісім тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні сорок три коп) - інфляційних втрат та 146424,29 грн (сто сорок шість тисяч чотириста двадцять чотири гривні двадцять дев'ять коп) судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
28.06.2022 Господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання рішення у справі №911/1216/21.
17.04.2023 до суду від АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла скарга на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо виконання наказу Господарського суду Київської області по справі №911/1216/21 від 28.06.2022 року №39/10-658-23 від 11.04.2023 року (вх. №37/23 від 17.04.2023), згідно прохальної частини якої скаржник просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича при примусовому виконанні наказу Господарського суду №911/1216/21 від 28.06.2022 року щодо зупинення вчинення виконавчих дій, шляхом винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.12.2022 року АСВП №70618862 з підстав передбачених п. 10 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича усунути порушення прав стягувача, шляхом скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.12.2022 року АСВП №70618862.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2023 року (суддя Антонова В.М.) задоволено скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо виконання наказу господарського суду Київської області по справі №911/1216/21 від 28.06.2022 року. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №70618862 від 29.12.2022 року на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича усунути порушення прав стягувача, шляхом скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 29.12.2022 року №70618862 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 року (колегія суддів у складі колегії суддів Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) ухвалу Господарського суду Київської області від 30.05.2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2024 року ухвалу Господарського суду Київської області від 30.05.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 року у справі №911/1216/21 скасовано, справу № 911/1216/21 направлено до Господарського суду Київської області зі стадії прийняття до розгляду скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича.
21.02.2024 року матеріали справи №911/1216/21 надійшли до Господарського суду Київської області та згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передані судді Антоновій В.М.
26.02.2024 року суддею Антоновою В.М., з посиланням на положення п.5 ч.1 ст.35 ГПК України, було подано заяву про самовідвід від розгляду справи № 911/1216/21.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 року задоволено заяву судді Антонової В.М. про самовідвід від розгляду справи №911/1216/21. Відведено суддю Антонову В.М. від розгляду справи № 911/1216/21.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 року, справу №911/1216/21 передано судді Господарського суду Київської області Зайцю Д.Г. для подальшого розгляду.
Суддя Заєць Д.Г., розглянувши скаргу №39/10-658-23 від 11.04.2023 року (вх. №37/23 від 17.04.2023) Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/1216/21 від 28.06.2022 року, встановив наступне.
Верховний Суд, направляючи ухвалу Господарського суду Київської області від 30.05.2023 року у справі №911/1216/21 зі стадії прийняття до розгляду скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича у постанові від 19.01.2024 року зазначив, що суди попередніх інстанцій, в результаті розгляду клопотання про залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропуском строку на оскарження дій приватного виконавця з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №70618862 дійшли висновку про те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду в межах процесуальних строків. Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що у матеріалах справи міститься запит стягувача від 03.04.2023 року №39/10-601-23, на який приватним виконавцем надано відповідь від 04.04.2023 року №927, відповідно до якої стягувача повідомлено, що виконавче провадження №70618862 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області по справі №911/1216/21 від 28.06.2022 року зупинено постановою від 29.12.2022 року. Таким чином, про оскаржувану постанову стягувач дізнався лише 04.04.2023 року, а отже, відповідно до приписів статі 341 ГПК України, строк оскарження дій приватного виконавця з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №70618862 сплив 14.04.2023 року. Втім, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду з відповідною скаргою 12.04.2023 року, тобто в межах процесуальних строків.
Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не погодилася із наведеними висновками судів попередніх інстанцій та зазначила про їх передчасність з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина перша статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»).
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Схожа за змістом норма закріплена і у частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у роз. VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18).
Пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Водночас, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України) і саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Водночас, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 року у справі №910/7221/17, від 12.01.2021 року у справі №910/8794/17, від 12.10.2021 року у справі №918/333/13-г.
У пунктах 52, 53 постанови Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №910/18480/20 також зазначено, що враховуючи положення законодавства (статті 18, 19, 28 Закону «Про виконавче провадження»), учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до приватного виконавця з відповідною заявою про хід виконавчого провадження №70618862 - 03.04.2023 року, а зі скаргою на дії приватного виконавця до господарського суду - 12.04.2023 року (майже через 4 місяці після прийняття постанови від 29.12.2022 року про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 70618862), тобто з пропуском строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України, не заявивши клопотання про поновлення строку на її подання з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.
Верховний Суд зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 118, 339, 341 ГПК України, без врахування висновків Верховного Суду у застосуванні відповідних норм права (на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі) та дійшли до передчасних висновків про те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду з відповідною скаргою в межах процесуальних строків.
Таким чином, Верховний Суд зробив висновок, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду з відповідною скаргою з пропуском процесуальних строків, однак жодних заяв чи клопотань щодо поновлення пропущеного строку не надано.
Також, з матеріалів справи вбачається, що скаржник не надав доказів, що не отримував від державної виконавчої служби відповідної постанови, та не був обізнаний про існування виконавчого провадження, а тому, не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.
Суд зазначає скаржнику, що він, як юридична особа, яка багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані є Єдиного державного реєстру судових рішень), міг усвідомлювати порушення свого права державним виконавцем та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 року у справі №918/333/13-г).
Слід зазначити, що передумовою для розгляду скарги по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.
З'ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку частини другої статті 118 ГПК України. ( правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №909/615/15).
За приписами статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії органів ДВС може бути поновлено судом.
Судом встановлено, що скаржником процесуальний строк для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця пропущений, однак, скаржником не подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
В силу статті 118 ГПК України, наслідком пропуску процесуального строку та не звернення до суду з клопотанням про його поновлення є залишення скарги без розгляду.
Крім того, суд зазначає скаржнику, що він не позбавлений права звернутися до суду з новою скаргою повторно з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись ст. 118, 234, 235, 342, 343 ГПК України, господарський суд
Скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №39/10-658-23 від 11.04.2023 року (вх. №37/23 від 17.04.2023) на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 28.06.2022 року у справі №911/1216/21 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць