ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2024Справа № 910/19489/23
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
про стягнення 10 926, 69 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 10 926, 69 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 2, 27 Закону України «Про страхування», ст. 9, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, 526, 530, 610, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
05.01.2024 від МТСБУ, на виконання вимог ухвали суду, надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 26.12.2023, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження від 26.12.2023 була отримана Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» - 26.12.2023 17:21 год.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.12.2021 між позивачем (надалі - страховик) та Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (надалі - страхувальник) укладено генеральний договір № 28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого його предметом є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановленим на транспортних засобах, зазначених у додатку № 1 до цього договору (а.с. 26), що є невід'ємною складовою частиною цього договору (надалі - «Список застрахованих ТЗ»).
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що страхова сума встановлюється на кожний окремий застрахований ТЗ та ДО та дорівнює дійсній вартості кожного окремого ТЗ та ДО, що визначається відповідно до п.п. 7.3. цього договору та зазначається в списку застрахованих ТЗ або у відповідних додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 7.3. договору, страхова сума дорівнює:
- на перший рік експлуатації ТЗ - 100 % від дійсної вартості, що визначається на підставі документів, що підтверджують її розмір;
- на другий рік експлуатації ТЗ - 80 % від страхової суми за перший рік експлуатації ТЗ;
- на третій рік експлуатації ТЗ - 80 % від страхової суми за другий рік експлуатації ТЗ;
- на четвертий та кожний наступний роки експлуатації ТЗ - дійсній (ринковій) вартості ТЗ узгодженій сторонами.
Цей договір щодо кожного окремого застрахованого ТЗ вступає в силу з 00 години 00 хвилини дати визначеної відповідно до п. 3.4. цього договору та зазначеної як початок першого періоду страхування, який зазначено у списку застрахованих ТЗ або у відповідному додатку до нього і діє до 24 години 00 хвилини дати закінчення останнього періоду страхування (п. 9.5. договору).
Згідно з п. 2220 додатку № 1 до договору, а саме списку застрахованих ТЗ, застрахований транспортний засіб «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума якого складає 1 046 045, 00 грн.
Пунктом п. 9.5. договору та додатком № 1 до договору визначено строк дії договору транспортного засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який діє з 15.11.2022 по 14.11.2023.
12.08.2023 о 23 годині 30 хвилин, у м. Буча, по вул. Нове Шосе, 16 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI SONATA LF», державний номерний знак НОМЕР_2 , не надав переваги в русі автомобілю «AUDI А4», державний номерний знак НОМЕР_3 , який наближався з правого боку та скоїв зіткнення з ним, та неврахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «VOLVO XC», державний номерний знак НОМЕР_4 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, своїми діями порушив вимоги пунктів 10.11, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 12.09.2023 в справі № 367/6941/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
15.08.2023 водій транспортного засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталась 12.08.2023.
Згідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ-ТРЕЙД» № VCT1101366 від 17.08.2023, вартість технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 10 926, 69 грн.
Відповідно до акту наданих послуг № VCT1102044 від 07.09.2023, затвердженим Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ-ТРЕЙД», вартість технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 10 926, 69 грн.
14.09.2023 позивач, з урахуванням акту огляду транспортного засобу № б/н від 17.08.2023, а також враховуючи рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ-ТРЕЙД» № VCT1101366 від 17.08.2023, страховим актом № СТОКА-21274 вище наведену дорожньо-транспортну пригоду визнав страховим випадком та вирішив здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 10 926, 69 грн на користь страхувальника.
Згідно платіжної інструкції від 14.09.2023 № 74617 позивач перерахував на рахунок страхувальника грошові кошти в розмірі 10 926, 69 грн.
Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, в зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у загальному розмірі 10 926, 69 грн.
Відповідно до полісу серії ER № 212800690 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Hyundai Sonata LF» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час настання ДТП була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0, 00 грн та страховою сумою за шкоду майну в розмірі 160 000, 00 грн.
22.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 49257 від 21.09.2023, в якій просив сплатити суму страхового відшкодування за заподіяння шкоди транспортному засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 10 926, 69 грн, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0303801136713, з відміткою про вручення відповідачу 25.09.2023.
Відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.
Враховуючи наведених вище обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 926, 69 грн.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Hyundai Sonata LF» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу серії ER № 212800690 із встановленим розміром франшизи - 0, 00 грн та страховою сумою за шкоду майну в розмірі 160 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «Hyundai Sonata LF» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах страховою сумою за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Поряд з цим, як установлено судом вище, позивач звернувся до відповідача із заявою за вих. № 49257 від 21.09.2023, в якій просив сплатити суму страхового відшкодування за заподіяння шкоди транспортному засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 10 926, 69 грн.
Відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 10 926, 69 грн суми виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно із ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ-ТРЕЙД» № VCT1101366 від 17.08.2023 та акту наданих послуг № VCT1102044 від 07.09.2023, вартість ремонту транспортного засобу «Volvo XC90» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 10 926, 69 грн.
Відтак, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування згідно з платіжною інструкцією від 14.09.2023 № 74617 на рахунок страхувальника в розмірі 10 926, 69 грн.
Доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування позивачу в розмірі 10 926, 69 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню в сумі 10 926, 69 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 926, 69 грн страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн, позивач надав: копію договору № 1-12/2022-К про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2022, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та Адвокатським бюро «Гедз», довіреності № 0122-139 від 23.12.2022, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Гедз Юлії Володимирівни, акту виконаних робіт, зокрема, на суму 5 000, 00 грн за договором 28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS, на загальну суму 15 000, 00 грн та платіжну інструкцію № 5289 від 14.12.2023 на суму 15 000, 00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн є обґрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 підїз'д, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 10 926 (десять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн 69 коп. страхового відшкодування, 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань