ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2024Справа № 910/18041/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про зміну умов договору
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т.В.
Представники:
від позивача - Матвєєва Н.Ф.
від відповідача - Ашмінець І.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компрессорс Інтернешнл" (далі - позивач, ТОВ "Компрессорс Інтернешнл") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач, АТ "Укргазвидобування") про зміну умов Договору поставки товару з супутніми послугами № 797/22 від 18.10.2022 року (далі - Договір).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 прийнято позовну заяву ТОВ "Компрессорс Інтернешнл" до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18041/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.12.23 о 11:40 год.
11.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про виправлення описки, допущеної у прохальній частині позовної заяви.
У підготовче засідання, призначене на 18.12.23, з'явилися представники позивача та відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи заяву позивача про виправлення описки, допущеної у прохальній частині позовної заяви.
У підготовчому засіданні 18.12.2023 судом оголошено перерву до 29.01.2024 о 11:20 год.
21.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
У підготовче засідання, призначене на 29.01.2024, з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2024, судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками.
У підготовчому засіданні 29.01.2024 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються.
У підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024 о 10:40 год.
20.02.2024 через відділ діловодства суду від представника ТОВ "Компрессорс Інтернешнл" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 заяву представника позивача - ТОВ "Компрессорс Інтернешнл" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судових засідань у справі № 910/18041/23 здійснювати за участі представника позивача - ТОВ "Компрессорс Інтернешнл, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/) за обліковим записом представника - Matveeva@compressors.ua.
У судове засідання, призначене на 26.02.2024, з'явився представник відповідача.
Представник позивача приймав участь в судовому засіданні 26.02.2024 в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 26.02.2024 судом здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 26.02.2024 судом з'ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.
У судових дебатах представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.02.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
18.10.2022 між ТОВ "Компрессорс Інтернешнл" (далі - постачальник, позивач) та АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару з супутніми послугами № 797/22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві дизель-генераторну установку (ДГУ) (далі - товар) та виконати пуск в експлуатацію в два етапи (ручний режим та автоматичний режим роботи ДГУ) (далі - послуги), зазначені в Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару та послуг, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару/послуг та загальна вартість товару/послуг вказується у Специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком № 5 до Договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з Специфікацією № 1 від 18.10.2022 (Додаток № 1 до Договору), постачальник зобов'язався поставити покупцю дизель-генераторну установку АС700 в контейнері, кількістю два комплекти, та виконати пусконалагоджувальні роботи з погодженим проєктним рішенням підключення ДГУ.
Відповідно до п. 3.2 Договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №1 від 27.04.2023 до Договору) загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару та супутніх послуг, вказаних в Специфікації до цього Договору.
Пунктом 1 Специфікації №1 від 27.04.2023 (Додаток №1 до Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 27.04.2023) визначено, що загальна вартість товару та послуг, що постачається за Специфікацією складає до 12 706 307,55 грн, в тому числі ПДВ становить 524 941,25 грн.
Умови поставки товару: DDP (для резидентів) склад вантажоотримувача. Транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару (предмету закупівлі) (п. 2 Специфікації №1 від 27.04.2023).
Місце поставки товару та надання послуг: ГПУ "Полтавагазвидобування", Україна, 39420, Полтавська область, Полтавський р-н, с. Базилівщина, Машівський ЦВНГК, ДКС Машівка (п. 10.1, 10.2 Специфікації №1 від 27.04.2023).
Відповідно до пп 6.3.1 п. 6.3 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару та надати послуги у строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 3 Специфікації №1 визначено строк поставки товару: згідно з Графіком поставки товару, який є Додатком № 5 до Договору.
Відповідно до Графіку поставки товару (Додаток №5 до Договору) передбачено, що строк поставки ДГУ з пуском в експлуатацію в ручному режимі протягом 14 тижнів. Підключення в автоматичному режимі протягом 16 тижнів з моменту підписання Договору. Кінцевий строк введення в експлуатацію з АВР та погодженим проєктом протягом 20 тижнів з моменту підписання Договору.
Договір, відповідно до пункту 10.1, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023 (включно).
Зміни та доповнення в цей Договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору (п. 11.1 Договору).
Враховуючи дату підписання Договору та Графік поставки товару (Додаток №5 до Договору), позивач визначив кінцевий строк поставки товару з пуском в експлуатацію в ручному режимі - 18.01.2023, а строк введення в експлуатацію з АВР та погодженим проектом - 08.03.2023.
Позивач зазначив, що виконав свої зобов'язання за Договором з порушенням строків, встановлених Договором, проте порушення строків з боку позивача відбулося внаслідок виникнення виняткових обставин, які не залежали від позивача та на які позивач не міг вплинути, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України № 731/1.5-7.1 від 15.03.2023 (далі - ТПП України).
Як зазначив позивач, ТПП України дослідила, що з метою своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань та дотримання вимог Договору, позивач уклав угоди з підрядними компаніями, зокрема, з ТОВ "Е.М.А.", на виготовлення контейнеру та виконання робіт. Проте, внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, ракетних та артилерійських обстрілів по об'єктах інфраструктури Сумщини, запровадження стабілізаційних та екстрених відключень електроенергії по всій Україні, частих сповіщень "повітряних тривог", контрагент позивача не зміг виконати підрядні роботи у договірні строки, відповідно, позивач був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання перед відповідачем у строки, обумовлені Договором.
ТПП України у висновку № 731/1.5-7.1 від 15.03.2023 вказала, що "У зв'язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України постачальник, ТОВ "Компрессоре Інтернешнл", має право вимагати у AT "Укргазвидобування", перегляду та внесення змін до умов Договору № 797/22 від 18.10.2022 року щодо строків постачання товарів та виконання пусконалагоджувальних робіт та підключення ДГУ на чотири місяці".
З метою повідомлення відповідача про настання істотної зміни обставин за Договором та погодження внесення змін до Договору, позивач листом № 142-ю від 16.03.2023 надіслав відповідачу копію висновку ТПП України № 731/1.5-7.1 від 15.03.2023 електронною поштою на адресу провідного фахівця відділу закупівель матеріально-технічних ресурсів ГПУ "Полтавагазвидобування" Аліни Токар ІНФОРМАЦІЯ_2 та директора філії ГПУ "Полтавагазвидобування" Андрія Місіньова ' ІНФОРМАЦІЯ_1 '.
Листом № 182-ю від 01.06.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути питання щодо зміни строків поставки товару та виконання робіт (надання послуг) за Договором та підписати відповідну додаткову угоду до Договору, що підтверджується фіскальним чеком, накладною АТ "Укрпошта" та описом вкладення №0408609812078 від 05.06.2023.
Оскільки відповідач залишив без відповіді та задоволення пропозицію позивача про внесення змін до Договору, останній звернувся з даним позовом до суду з вимогами до відповідача про зміну умов Договору поставки товару з супутніми послугами № 797/22 від 18.10.2022, укладеного між АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Компрессорс Інтернешнл", а саме просив суд викласти графу "Строк поставки" Додатку № 5 "Графік поставки товару" до Договору поставки товару з супутніми послугами № 797/22 від 18.10.2022 в редакції: "Строк поставки ДГУ з пуском в експлуатацію в ручному та автоматичному режимі, строк поставки комплекту для підключення ДГУ, пусконалагоджувальні роботи з погодженим проектним рішенням підключення ДГУ - до 28 квітня 2023 року".
Позов обгрунтовано наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та наявністю одночасно умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, необхідних для зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду.
Відповідач проти позову заперечував повністю з огляду на таке:
- позивач був заздалегідь обізнаний із змістом Договору в частині строків (терміну) поставки товару та надання послуг, однак не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони;
- позивач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем Договір, гарантував наявність у нього товару на праві власності та усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару та надання послуг є дата, визначена у Графіку поставки до Договору, з огляду на що повинен була розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки;
- позивач, підписавши Договір, погодив усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати поставки товару та надання послуг;
- порушення контрагентами позивача своїх зобов'язань, наведені позивачем в якості підстав для внесення змін до Договору, не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання за Договором позивачем;
- на думку відповідача, обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не є істотними для внесення змін до Договору, позивач не довів належними засобами доказування наявність істотної зміни обставин та не надав доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України;
- позивач втратив право посилатися на обставини непереборної сили внаслідок порушення порядку повідомлення відповідача про виникнення таких обставин у строки, встановлені Договором;
- зазначені у висновку ТПП України обставини стосуються безпосередньо правовідносин позивача з його контрагентом за укладеним з ним правочином, тоді як установлені у висновку ТПП України обставини не мають безумовний характер невідворотних та не є підставою для внесення змін до Договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, зміна правовідношення.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача з вимогами про зміну Договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Доведенню у даній справі підлягає наявність або відсутність підстав для зміни спірного договору у судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин (ч. 1 ст. 652 ЦК України) за одночасної наявності умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз вище наведених правових норм вказує на необхідність надання позивачем належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в обґрунтування своїх вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
З огляду на наведені норми законодавства, сторони у справі при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагента та визначенні умов договору, на свій розсуд прийняли даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 ГК України, за змістом якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Отже, при настанні таких обставин сторони за взаємною згодою можуть змінити або розірвати договір. Водночас, частина друга наведеної статті ЦК України передбачає випадки, коли договір може бути змінений або розірваний на вимогу однієї із сторін.
Так, за приписами частини 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 ЦК України).
Суд звертає увагу на існування сталої практики Верховного Суду щодо застосування положень статті 652 ЦК України, які встановлюють підстави зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Відповідно до висновків Верховного Суду, при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Аналіз статті 652 ЦК України свідчить про те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, які узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/18.
Наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0408609812078 підтверджується, що представник філії відповідача 15.06.2023 отримав лист позивача № 182-ю від 01.06.2023 щодо продовження строків за Договором з проєктом Додаткової угоди № 2 до Договору. Відповіді на наведений лист позивача відповідач не надав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Оскільки сторони не досягли згоди щодо зміни умов Договору, даний договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу позивача за наявності одночасно умов, визначених положеннями частини 2 статті 652 ЦК України.
Відтак, доведенню при вирішенні спору у даній справі підлягає одночасна наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, за істотної зміни обставин.
Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог.
Аналіз укладеного між сторонами Договору свідчить, що за своєю правовою природою даний договір є договором, в якому містяться елементи договорів поставки та надання послуг (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).
Як на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, позивач посилається на обставини виникнення непередбачуваних обставин, а саме: порушення його контрагентом, зокрема TOB "Е.М.А.", строків поставки йому складових (комплектуючих) для дизель-генераторної установки (далі - ДГУ), яка є предметом поставки за спірним Договором, що викликане повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, ракетними та артилерійськими обстрілами по об'єктах інфраструктури Сумщини, запровадження стабілізаційних та екстрених відключень електроенергії по всій Україні, частими сповіщеннями "повітряних тривог", і ці обставини унеможливили для позивача виконання зобов'язань у визначений Договором строк.
Однак, укладаючи Договір, позивач не повідомляв відповідача, що товар, який є предметом поставки за Договором, у нього відсутній, рівно як і про те, що у позивача відсутні комплектуючі для товару, який є предметом Договору. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Водночас, пунктом 1.3. Договору позивач (постачальник) гарантував, що товар, який є предметом Договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/18 та від 20.06.2023 у справі №910/7583/22.
Укладаючи з відповідачем Договір з додатками, які є його невід'ємною частиною (у тому числі Додатком № 5 (Графік поставки товару)), позивач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, повинен був розумно оцінити обставини, при яких Договір буде виконуватися, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Уклавши Договір разом із Додатком № 5 (Графік поставки товару), позивач погодив усі його істотні умови, зокрема, строки поставки товару та виконання робіт (надання послуг).
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника.
З огляду на наведене, порушення контрагентом позивача своїх зобов'язань не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання позивачем зобов'язань за Договором щодо поставки товару та виконання робіт (надання послуг). Ці обставини мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, які мали та могли бути передбачені позивачем при укладенні Договору, з огляду на його обізнаність з технічними характеристиками товару та необхідністю виробництва відповідних комплектуючих товару.
Щодо наявності першої умови, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України (в момент укладення договору сторони виходили і того, що така зміна обставин не настане), позивач стверджував, що в момент укладення Договору він не міг знати про обставини порушення його контрагентом (TOB "Е.М.А.") своїх зобов'язань щодо виготовлення та поставки контейнерів для дизель-генераторних установок внаслідок істотної зміни обставин, яка сталася у зв'язку з воєнною агресією рф проти України, ракетними обстрілами всіх регіонів України, в тому числі Сумщини, де розташоване виробництво контейнерів для ДГУ, поставити які позивач повинен був за умовами Договору.
Отже, за доводами позивача, істотна зміна обставин сталася у зв'язку з воєнною агресією рф проти України, ракетними обстрілами всіх регіонів України, в тому числі Сумщини, де розташоване виробництво контейнерів для ДГУ, поставити які позивач повинен за умовами спірного Договору. Позивач стверджує, що в момент укладення Договору він не міг знати про ці обставини.
Проте, в момент укладення Договору, станом на 18.10.2022, сторонам було відомо про воєнну агресією рф проти України, у зв'язку з чим в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, про ракетні обстріли всіх регіонів України, про ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, про наявність частих сповіщень "повітряних тривог". Дані обставини визнаються судом загальновідомими та відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
Тобто, в момент укладення Договору сторони були обізнані про обставини, на які позивач посилається як на істотну зміну обставин.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено існування першої умови (п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для зміни договору, а саме, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що істотна зміна обставин не настане.
Щодо наявності другої умови, визначеної п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися), позивач зазначив, що указами Президента України введено воєнний стан в Україні та в подальшому продовжено строк дії воєнного стану в Україні. Позивач (постачальник) в силу свого правового статусу не міг при всій турботливості та обачності усунути причини зовнішньої агресії рф в Україні, ракетні обстріли всіх регіонів України, в тому числі Сумщини, де розташоване виробництво контейнерів для ДГУ та поряд з місцем надання послуг (пусконалагоджувальних робіт по установці ДГУ).
Як на істотну зміну обставин позивач посилається на порушення його контрагентом ТОВ "Е.М.А." строків поставки йому складових (комплектуючих) для ДГУ, яка є предметом поставки за спірним Договором, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, ракетних обстрілів всіх регіонів України, в тому числі Сумщини, де розташоване виробництво контейнерів для ДГУ, у зв'язку з чим позивач не зміг виконати зобов'язання у визначений Договором строк.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що в силу свого правового статусу він не міг при всій турботливості та обачності усунути причини зовнішньої агресії рф в Україні, ракетні обстріли.
Разом з цим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач доклав зусиль для своєчасного виконання своїх зобов'язань за Договором, зокрема щодо забезпечення поставки товару та виконання робіт (надання послуг) у строки, встановлені Договором. Зокрема, з метою отримання складових (комплектуючих) для ДГУ та своєчасної поставки ДГУ за Договором, позивач не був позбавлений права залучити до їх виробництва інших суб'єктів господарювання, замінити товар на аналогічний, тощо.
Судом також досліджено, що отримавши від ТОВ "Е.М.А." лист № 22-117 від 06.12.2022, яким ТОВ "Е.М.А." повідомило позивача про неможливість виконання ним своїх зобов'язань за укладеним з позивачем Договором постачання обладнання № 723-02 від 24.10.2022 у зв'язку з наслідками агресії рф проти України, позивач тільки 16.03.2023 електронною поштою надіслав відповідачу лист № 142-ю від 16.03.2023 та 05.06.2023 засобами поштового зв'язку надіслав відповідачу лист № 182-ю від 01.06.2023 щодо зміни строків поставки товару та виконання робіт за Договором, який уклав з відповідачем. Наведене, в свою чергу, свідчить, що позивачем не вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони (відповідача).
Пунктом 8.1 Договору сторони узгодили, що не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов'язань контрагентами сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо.
Відповідно до приписів статті 617 ЦК України, які кореспондуються приписами ч. 2 ст. 218 ГК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, посилання позивача на порушення зобов'язань його контрагентом як причину невиконання своїх зобов'язань за спірним Договором є безпідставним.
Відтак, позивачем не доведено існування другої умови (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для розірвання договору, а саме, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.
Щодо наявності третьої умови, визначеної п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору) позивач послався на приписи ст. 11, 526, 628 ЦК України, ст. 180 ГК України та зазначив, що сторони уклали Договір № 797/22 від 18.10.2022, а отже досягли згоди з усіх істотних його умов, однак виконання постачальником своїх зобов'язань за Договором було неможливим без урахування істотної зміни обставин.
Суд критично оцінює такі доводи позивача. Позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів того, що виконання Договору порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Напроти, невиконання Договору призвело до порушення майнових інтересів сторін, зокрема, як стверджує відповідач (покупець), внаслідок невиконання Договору він поніс додаткові витрати, пов'язані з необхідністю забезпечення виробничих підрозділів дизель-генераторними установками та ризик понесення збитків внаслідок незабезпечення живлення виробничих об'єктів, а постачальник має нести відповідальність за прострочення виконання зобов'язань за Договором. При цьому суд відзначає, що понесення покупцем збитків та застосування до постачальника відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за Договором не є предметом спору у даній справі.
Щодо наявності четвертої умови, визначеної п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України (із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона) позивач зазначив, що уклавши Договір, сторони у розумінні статей 628 та 638 ЦК України, ст. 180 ГК України досягли домовленостей з усіх його істотних умов, при цьому з тексту Договору не випливає, що ризик зміни обставин несе постачальник (позивач).
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного Договору, станом на 18.10.2022, позивач був обізнаний щодо обставин, які на його твердження були істотно змінені, зокрема щодо військової агресії рф проти України, ракетних обстрілів всіх регіонів України, наявність частих сповіщень "повітряних тривог". З огляду на це, укладаючи Договір на визначених умовах, позивач мав врахувати усі ризики, які він понесе в результаті його укладення, які є ризиками господарської діяльності у розуміння статті 42 ГК України. Таким чином, зі звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин у спірному випадку несе заінтересована сторона (позивач).
Враховуючи вище встановлені судом обставини даної справи, позивачем не доведено наявності третьої та четвертої умов (п. 3, 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідних для зміни договору, а саме, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Щодо висновку ТПП України № 731/1.5-7.1 від 15.03.2023, на який позивач посилався в обгрунтування наявності підстав для внесення змін до Договору.
Судом досліджено, що у висновку ТПП України № 731/1.5-7.1 від 15.03.2023 встановлені обставини, які стосуються, зокрема, правовідносин позивача з його контрагентом ТОВ "Е.М.А.". Самі по собі такі обставини не є підставою для внесення змін до Договору за рішенням суду.
Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України не доведено наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, не доведено наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, які є підставою для зміни договору, у зв'язку з істотною зміною обставин.
Разом з цим, матеріали справи свідчать, що станом на дату подання позову у даній справі, Договір виконаний постачальником (позивачем) в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1762 від 28.04.2023 на суму 9 556 660,06 грн та №2187 від 28.04.2023 на суму 2 308 569,29 грн, які підтверджують поставку позивачем відповідачу товар (дві дизель-генераторні установки ДГУ АС700 в контейнері, комплект для підключення ДГУ) на загальну суму 11 865 229,35 грн, та Актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.04.2023, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв послуги (пусконалагоджувальні роботи з погодженим проєктним рішенням підключення ДГУ) на суму 841 078,20 грн.
Чинним законодавством України не передбачена можливість внесення змін до Договору, який виконаний. Більш того, строк дії Договору закінчився.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснивши оцінку доказів у порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зміну умов Договору поставки товару з супутніми послугами № 797/22 від 18.10.2022, укладеного між АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Компрессорс Інтернешнл", а саме: викласти графу "Строк поставки" Додатку № 5 "Графік поставки товару" до Договору поставки товару з супутніми послугами № 797/22 від 18.10.2022 в редакції: "Строк поставки ДГУ з пуском в експлуатацію в ручному та автоматичному режимі, строк поставки комплекту для підключення ДГУ, пусконалагоджувальні роботи з погодженим проектним рішенням підключення ДГУ - до 28 квітня 2023 року", - є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом, проте висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається із судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у сумі 2 684,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив, що на час подання відзиву у відповідача відсутні судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову повністю, судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 04.03.2024.
Суддя Оксана ГУМЕГА