номер провадження справи 24/271/23
28.02.2024 Справа № 908/3208/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства «ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3208/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, код ЄДРПОУ 36530971)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 135, код ЄДРПОУ 02573817)
про стягнення 1777410 грн 19коп.
за участю представників:
від позивача: Брухно В.С., адвокат, ордер серія ВМ № 1042624 від 01.11.2023 (в режимі відеоконфереції)
від відповідача (заявник): Гладкий В.К., адвокат, ордер серія № 1110949 від 10.02.2024
14.02.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2023 по справі № 908/3208/23 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» 1777410,19 грн, строком на дванадцять місяців, починаючи з березня 2024 року по березень 2025 року, з оплатою рівними частинами.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що скрутний фінансовий стан ПрАТ «Інтурист Запоріжжя» має вимушений характер та виник у зв'язку зі значним зменшенням господарської діяльності через пошкодження майна внаслідок ворожих обстрілів. 09.10.2022 біля нежитлових приміщень, що належать ПрАТ «Інтурист Запоріжжя», 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 135 в наслідок воєнних дій з боку Російської Федерації відбувся вибух, внаслідок якого було пошкоджено нерухоме майно, що належить підприємству З 09.10.2022 ПрАТ «Інтурист Запоріжжя» не здійснювало господарську діяльність, що також вплинуло на причину не виконання умов договору.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2024 вказану заяву передано на розгляд судді Господарського суду Запорізької області Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 19.02.2024 заяву прийнято до розгляду суддею Азізбекян Т.А., судове засідання з розгляду заяви призначено на 28.02.2024.
22.02.2024 ТОВ «Торгова електрична компанія» надані суду додаткові пояснення, в яких заперечує проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення посилаючись, зокрема на те, що військова агресія рф проти України вплинула також і на діяльність ТОВ «Торгова електрична компанія». Відповідач не надав, а ні фінансової звітності, а ні будь-яких довідок з усіх банківських установ, в яких він обслуговується, які б підтверджували відсутність коштів на рахунках, а також доказів зв'язку між скрутним фінансовим станом і впливом військової агресії та обстрілів на цей стан. Крім цього, відповідач не надав довідки про наявність або відсутність іншого майна на території України, яка не є тимчасово окупованою, що також необхідно для належного розгляду заяви. Що стосується окремо витягу про пошкоджене майно, то даний доказ не дає можливості встановити ступінь пошкодження та актуальний стан пошкодженого майна, чи вплив такого пошкодження на обсяги виробництва відповідача. Крім цього, відповідачем не доведено того, що ТОВ «Торгова електрична компанія», у зв'язку із дією воєнного стану в Україні, перебуває у кращому становищі аніж ПрАТ «Інтурист-Запоріжжя».
Ухвалою суду від 22.02.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія” про участь у судовому засіданні 28.02.2024 об 10 год. 50 хв. в режимі відеоконференції у справі №908/3208/23.
26.02.2024 відповідачем подана заява, до якої додано фінансовий звіт за 2022 рік та 2023 рік, яким підтверджується наявність збитків від фінансової діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового засідання 28.02.2024 здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/3208/23.
Відповідач просить суд заяву задовольнити, з підстав викладених у заяві та додаткових поясненнях.
Розглянувши матеріали заяви, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши подані докази, вислухавши представника боржника справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.20204 у справі № 908/3208/23 позов задоволено. Стягнуто Приватного акціонерного товариства “ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія” заборгованість за електричну енергію в розмірі 1 092 204 грн 78 коп., інфляційні нарахування в розмірі 289772 грн 80 коп., 3% річних в розмірі 56098 грн 34 коп., пеню в розмірі 339334 грн 27 коп. та 26661 грн 15 коп. судового збору.
За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України” від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі “Глоба проти України” від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України”).
Разом з тим, відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Необхідно зазначити, що 24.02.2022 на території України розпочалась збройна агресія російської федерації, яка триває до цього часу.
Заявник (боржник) на сьогоднішній день перебуває у складному становищі, що значно ускладнює виплату суми заборгованості.
Суд зауважує, що відстрочення виконання рішення суду не звільняє відповідача від відповідальності, натомість забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, суд бере до уваги наступні обставини.
Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення не скасований.
Дійсно, сам по собі факт військової агресії рф проти України не визначений законодавчо як підстава для звільнення від оплати.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Відтак, режим воєнного стану свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення (судового наказу) боржником.
Слід зазначити, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
Суд вважає, що розстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням відповідача через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду (судового наказу), шляхом погашення заборгованості перед стягувачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для відповідача, з огляду на його фінансовий стан та джерело надходження коштів.
Враховуючи встановлені вище обставини з огляду на принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд вважає, що розстрочення виконання рішення суду не порушить прав стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що розстрочення виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати суб'єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.
Згідно ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3208/23 ухвалено 06.02.2024.
Запропонований боржником графік розстрочення боргу не перевищує встановленого законодавством строку.
Суд, вивчивши матеріали справи, з огляду на наведені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, беручи до уваги введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, який впливає на здійснення господарської діяльності як стягувача, так і боржника; недопущення понесення боржником додаткових витрат, пов'язаних з примусовим виконанням судового рішення органами виконавчої служби, вважає за можливе, як виняток, задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства «ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/3208/23 в частині стягнення 1777410,19 грн, (заборгованість за електричну енергію в розмірі 1 092 204 грн 78 коп., інфляційні нарахування в розмірі 289772 грн 80 коп., 3% річних в розмірі 56098 грн 34 коп. та пеню в розмірі 339334 грн 27 коп.) строком на дванадцять місяців, починаючи з березня 2024 року по березень 2025 року, з оплатою рівними частинами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Заяву Приватного акціонерного товариства «ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/3208/23 про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3208/23 задовольнити.
Розстрочити виконання судового рішення від 06.02.2024 у справі № 908/3208/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства “ІНТУРИСТ-ЗАПОРІЖЖЯ” (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 135, ідентифікаційний код 02573817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова електрична компанія” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, ідентифікаційний код 36530971) заборгованості за електричну енергію в розмірі 1 092 204 (один мільйон дев'яносто дві тисячі двісті чотири) грн 78 коп., інфляційних нарахування в розмірі 289772 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 80 коп., 3% річних в розмірі 56098 (п'ятдесят шість тисяч дев'яносто всім) грн 34 коп. та пені в розмірі 339334 (триста тридцять дев'ять тисяч триста тридцять чотири) грн 27 коп. - строком на один рік, починаючи з березня 2024 року, з оплатою рівними частинами, а саме:
- до 31.03.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 30.04.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 31.05.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 30.06.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 31.07.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 31.08.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 30.09.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 31.10.2021 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 30.11.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 31.12.2024 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 31.01.2025 - 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.;
- до 28.02.2025 - 127410 (сто двадцять сім тисяч чотириста десять) грн 19 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.03.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян