номер провадження справи 26/42/23
27.02.2024 Справа № 908/2948/23(908/3701/23)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича (02094, м. Київ, а/с 18)
до відповідачів - 1/ Гряник Ярослави Михайлівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
2/ Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", код ЄДРПОУ 14352406 (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32)
про визнання недійсним договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023 року
в межах справи № 908/2948/23
про неплатоспроможність - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
кредитори - 1/ Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро"
2/ ОСОБА_2
3/ Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС
До Господарського суду Запорізької області 18.12.2023 надійшла позовна заява арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича до відповідачів - ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", про визнання недійсним договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023 року, для розгляду в межах справи № 908/2948/23 про неплатоспроможність відповідача-1.
Ухвалою суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича до відповідачів - ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", про визнання недійсним договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023 року, для розгляду в межах справи № 908/2948/23 про неплатоспроможність відповідача-1, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.01.2024 о/об 12-30 год, в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 18.01.2024 у задоволенні клопотання відповідача-2 про витребування доказів - відмовлено; справу № 908/2948/23(908/3701/23) постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, у підготовчому засіданні 18.01.2024; підготовче засідання у справі призначено на "30" січня 2024 р. о 13:00, в режимі відеоконференції.
Відповідач-1 не направив свого представника у судове засідання 30.01.2024, у зв'язку з чим, суд ухвалою від 30.01.2024 відклав підготовче засідання на 27.02.2024р. о 12-30, в режимі відеоконференції.
Судове засідання 27.02.2024 з технічних причин не відбулось.
Судом установлено, що суду 27.02.2024 надійшло клопотання представника відповідача-1 про відкладення судового засідання.
Розглянувши подане клопотання, суд залишає його без задоволення, як необгрунтоване та безпідставне.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. В. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Teuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Судом установлено, що в межах справи № 908/2948/23 про банкрутство відповідача-1 подано заяву керуючого реструктуризацією-арбітражного керуючого Микитьона В.В. (позивач у справі) про дострокове припинення його повноважень.
Зазначена заява у справі №908/2948/23 про банкрутство Гряник Ярослави Михайлівни не розглянута судом, оскільки справу № 908/2948/23 26.12.2023 було скеровано до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу (ч. 2 ст. 227 ГПК України).
При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Вказана норма визначає сукупність обставин, за наявністю яких суддя зобов'язаний зупинити провадження у справі. Так, за змістом вказаної норми для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
З наведених у зазначеній нормі підстав вбачається, що провадження у справі може бути зупинено лише до закінчення її розгляду по суті і для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зі змісту наведеної норми слідує, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
При цьому, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України).
Як неможливість розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі №922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі №914/131/19).
У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами ст. 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2020 року у справі №925/1247/19.
Як вже зазначалось вище, Позивачем в межах справи № 908/2948/23 про банкрутство Відповідача-1 подано заяву про дострокове припинення повноважень керуючого реструктуризацією. Оскільки Микитьоном В.В. було подано дану позовну заяву, а в разі припинення його повноважень, суд буде вирішувати питання про подальший рух даної справи.
Суд зазначає, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. (Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі №917/131/19).
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 908/2948/23(908/3701/23) з розгляду позовної заяви арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", про визнання недійсним договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023 року, до розгляду справи №908/2948/23 про банкрутство Гряник Ярослави Михайлівни в Центральному апеляційному господарському суді, та повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 20, 228, 229, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, суд
Клопотання представника відповідача-1 Литвиненка С.С. про відкладення судового засідання - залишити без задоволення.
Зупинити провадження у справі № 908/2948/23(908/3701/23) з розгляду позовної заяви арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", про визнання недійсним договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023 року, до розгляду справи №908/2948/23 про банкрутство Гряник Ярослави Михайлівни в Центральному апеляційному господарському суді, та повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Ухвалу складено та підписано-04.03.24.
Суддя О.О. Юлдашев