04.03.2024 Справа № 908/497/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко Оксана Володимирівна, розглянувши заяву за вих. № 55 від 28.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуді-Кейтеринг” (вул. Захисників України, буд. 2, м. Луцьк, 43023) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедконсалтинг” (пр. Соборний, буд. 158, офіс 630, м. Запоріжжя, 69005) грошової заборгованості
28.02.2024 у Господарський суд Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла заява за вих. № 55 від 28.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуді-Кейтеринг” про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедконсалтинг” заборгованості за неповернутий аванс у розмірі 45000,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 вказану заяву передано для розгляду судді Ярешко О.В.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на такі обставини. На підтвердження телефонного замовлення ТОВ “Фуді-Кейтеринг” щодо поставки котла, боржником було складено рахунок-фактуру № СФ-0000046 від 14.10.2022 на суму 45000,00 грн з ПДВ. Заявник оплатив рахунок в повному обсязі платіжною інструкцією № 2427 від 19.10.2022. У даному випадку воля сторін зафіксована в рахунку-фактурі № СФ-0000046 від 14.10.2022 та платіжній інструкції № 2427 від 19.10.2022. Таким чином, правочин щодо поставки котла вважається таким, що укладений в письмовій формі. Однак, оплачений заявником котел так і не був поставлений. Комунікація з боржником результату не дала: представники боржника визнавали фінансові проблеми, від виробника котла - пов'язаної компанії боржника (один і той самий бенефіціар та керівник, інформація з відкритих джерел в додатку) надійшов лист з повідомленням, що усі зобов'язання рано чи пізно будуть виконані, однак станом натепер кошти не повернуті, котел не поставлений, конструктивного зв'язку з боржником немає. У зв'язку з фактичною відмовою боржника передати оплачений товар, заявник повідомив боржника про відмову від договору та просив повернути авансовані кошти. Відповідне звернення було направлено на офіційну електронну адресу боржника, вказану ним у ЄДРПОУ.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Як визначено ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.
Заявником не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України щодо додання до заяви про видачу судового наказу копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу, оскільки заявником не надано доказів існування договору, укладеного в письмовій (у тому числі електронній) формі (підписаного сторонами), за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Судом не приймаються пояснення заявника, що договір укладено в спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку та його оплати, оскільки ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачає саме видачу наказу за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, а не за договором, що укладений у спрощений спосіб. Крім того, з договору, що укладений у спрощений спосіб, як вважає заявник, не визначено умов щодо повернення сплаченої суми авансу, не визначено строку поставки товару.
З огляду на наведене вбачається, що подана ТОВ “Фуді-Кейтеринг” заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Відповідно ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Фуді-Кейтеринг” у видачі судового наказу за заявою вих. № 55 від 28.02.2024 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедконсалтинг” 45000,00 грн. грошової заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 04.03.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя О.В. Ярешко