Справа № 761/3571/24
Провадження № 1-кс/761/2936/2024
23 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
провівши підготовче судове засідання в м. Києві у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000424 від 25.04.2023, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Терни Недригайлівського району, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України,
на розгляд до Шевченківського районного суду м.Києва надійшли матеріали кримінального провадження № 22023000000000424 від 25.04.2023 за обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 згідно із яким останньому висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, згідно ухвали Верховного суду від 22 січня 2024 року.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, оскільки при складанні обвинувального акту дотримані вимоги КПК України, підсудність визначена за Шевченківським районним судом м.Києва, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави, які мали місце під час застосування запобіжного заходу продовжують існувати ризики не змінились та не зменшились.
Сторона захисту в особі захисників та обвинуваченого заперечували, щодо призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту. Захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв'язку із невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК України, а саме: формулювання обвинувачення, висунуте обвинуваченому викладено незрозуміло, неконкретизовано, що порушує право на захист. В обвинуваченні допущено формулювання, які є порушенням презумпції невинуватості. Реєстр матеріалів досудового розслідування є неповним в ньому не зазначені повні відомості, не вручено обвинуваченому та захиснику під розписку. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою подано з порушенням вимог ст.199 КПК України, а тому суд має його повернути прокурору, а вразі розгляду по суті відмовити у його задоволення, у зв'язку із тим, що підозра та обвинувачення є необґрунтованими, недоведеністю заявлених ризиків, а також у зв'язку із недоведеністю неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали кримінального провадження наявні у розпорядженні суду, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 січня 2024 року, визначено підсудність даного кримінального провадження за Шевченківським районним судом м. Києва, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, суттєвих порушень положень КПК України при його складанні, які б перешкоджали призначенню даного обвинувального акту до судового розгляду судом не виявлено, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, а тому необхідно призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.
Зазначене кримінальне провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження.
У судове засідання необхідно викликати наступних осіб: прокурора, обвинуваченого, його захисника.
Клопотання сторони захисту щодо повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає, з наступних мотивів.
Так, частиною другою статті 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Зокрема, обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості обвинуваченого, потерпілого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, в тому числі і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Зі змісту обвинувального акта стосовно ОСОБА_5 убачається, що він містить у собі відомості, передбачені ст.291 КПК України.
Зокрема, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація правопорушення з посиланням на положення КК України, в обвинувальному акті сформульовано обвинувачення, в якому визначено дії, що складають об'єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення, зазначено фактичні обставини щодо часу, місця, способу та послідовності вчинення інкримінованих кримінального правопорушення, так як це встановив прокурор.
Суттєвих порушень вимог КПК України, які б перешкоджали призначенню даного обвинувального акта до судового розгляду судом не виявлено.
Неповнота відомостей зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Що стосується клопотання прокурора про необхідність продовження на час судового розгляду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , то суд при вирішення даного питання, виходить із наступного.
Як убачається з обвинувального акта ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.
Згідно з положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
Відповідно до ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
До обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.
В ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу та подовження строку його дії слідчими суддями перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Наразі ОСОБА_5 набув вже статус обвинуваченого та обґрунтованість висунутого обвинувачення має перевірятися судом в ході подальшого судового розгляду.
Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що, ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення яке є особливо тяжким.
При цьому, виходячи зі змісту поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Зважаючи на доводи сторін, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що доводи прокурора про наявність у нього достатніх доказів для доведення висунутого обвинувачення є очевидно необґрунтованими та довільними.
Також судом при вирішенні питання доцільності продовження строку дії раніше застосованих заходів забезпечення, враховуються наступні дані щодо особи обвинуваченого.
Так, ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, одружений, що підтверджує наявність в останнього відносно сталих соціальних зв'язків.
Так, при неодноразовому вирішенні питання про доцільність продовження строку дії заходів забезпечення, під час досудового розслідування судами, враховувались існування ризиків можливої неправомірної поведінки ОСОБА_5 , передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про їх вагомість, однак ретельнішу оцінку цим доказам, суд здійснить під час дослідження та вивчення їх змісту.
Також, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості.
Усвідомлення обвинуваченим, що в разі доведення його винуватості йому може бути призначене покарання у виді до 12 років, переконливо дає підстави для висновків, що реально існують ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків.
На переконання суду ненастання вказаних ризиків зумовлене саме застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_5 протягом всього досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші ризики, на які послався прокурор, суд визнає недоведеними, оскільки, на даний час всі речові докази та документи, якими обґрунтовуватиметься висунуте обвинувачення, зібрані, а тому ризик сховати або спотворити будь-які речі чи документи, перестав існувати.
Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_5 , наявність постійного місця проживання, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Крім того, суд, зважаючи на наявні ризики, враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому діяння, дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси конкретної особи, та про відсутність у зв'язку з цим підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зважаючи на наведене, на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у в вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого.
Відповідно до положень ч.4 ст.183; ч.4 ст.199 КПК України, враховуючи фактичні обставини за яких інкримінується вчинення кримінального правопорушення, відсутні правові підстави для визначення розміру застави.
Строк дії ухвали слід встановити 60 днів.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 314-316 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22023000000000424 від 25.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, у відкритому судовому засіданні на 13 год. 00 хв. 29 лютого 2024 року.
Кримінальне провадження здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
Про час та місце судового розгляду повідомити: прокурора, обвинуваченого та захисника.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів по 22 квітня 2024 року включно.
Строк дії ухвали в частині продовження стоку дії запобіжного заходу встановити 60 днів, тобто по 22 квітня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу до Київського апеляційного суду протягом 5 днів, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1