майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"21" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1159/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Садовська-Мариніна В.Б., витяг з ЄДР;
від відповідачів-1, 2: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Міністерства юстиції України
до 1. Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення";
2. Комуністичної партії України
про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації прав
Процесуальні дії по справі.
До Господарського суду Житомирської області 28.08.2023 надійшла заява Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову від 24.08.2023 до подання позову (т.1, а.с.1-39).
Ухвалою суду від 30.08.2023 задоволено вищевказану заяву у повному обсязі, накладено арешт на нерухоме майно - квартиру загальною площею 39,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 677346918214; заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо вищевказаного об'єкта нерухомого майна.
У вересні 2023 року Міністерство юстиції України звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" та Комуністичної партії України про:
- визнання недійсним договору дарування нерухомого майна - квартири загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 10.07.2015 між Комуністичною партією України та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М. та зареєстрованого за №2442;
- скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 677346918214.
Разом із позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів (вх.№01-44/2959/23 від 11.09.2023), згідно з яким позивач просив витребувати у відповідачів та Київського державного нотаріального архіву оригінал договору дарування нерухомого майна від 10.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М. та зареєстрованого за №2442 (т.1, а.с.77-79).
Ухвалою суду від 18.09.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
02.10.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №50168/12.5-23 від 28.09.2023 з додатками (т.1, а.с.84-119).
Ухвалою господарського суду від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.11.2023, витребувано у відповідачів та Київського державного нотаріального архіву договір дарування нерухомого майна від 10.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О.М. та зареєстрований за №2442.
04.10.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів №51410/12.5-23 від 04.10.2023, згідно з яким останній просив витребувати з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витяги з Реєстру про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.123-124).
19.10.2023 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву від 17.10.2023, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1, а.с.129-132).
26.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив №54772/12.5-23 від 23.10.2023, у якій останній зазначив, що заперечення відповідача-1 є необґрунтованими і безпідставними, просив задовольнити позов у повному обсязі (т.1, а.с.136-144).
10.11.2023 на адресу суду на виконання вимог ухвали від 03.10.2023 від державного нотаріуса Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. із супровідним листом від 16.10.2023 №4311/01-21 надійшла належним чином завірена копія договору дарування квартири від 10.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пашинською О.М., за реєстровим №2442 (т.1, а.с.145-206).
14.11.2023 до суду від позивача надійшли додаткові обґрунтування до клопотання про витребування доказів від 04.10.2023 (т.1, а.с.212-215).
У зв'язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Житомира та Житомирської області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, 14.11.2023 судове засідання у справі №906/1159/23 не проводилося (т.1, а.с.216). Ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче засідання було призначено на 14.12.2023.
23.11.2023 та 27.11.2023 на адресу суду від відповідача-1 надійшли відзиви на позовну заяву, у яких останній просив позовну заяву залишити без задоволення (відмовити повністю) (т.1, а.с.220-237).
12.12.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 від 12.12.2023 (т.1, а.с.242-251).
14.12.2023 до суду від адвоката Овсія Д.Ю., який брав участь у справі як представник відповідача-1, надійшла заява від 12.12.2023 з повідомленням про припинення надання ним правової (правничої) допомоги відповідачу-1 (т.2, а.с.1-2).
У зв'язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Житомира та Житомирської області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, 14.12.2023 судове засідання у справі №906/1159/23 не проводилося (т.2, а.с.3). Ухвалою суду від 15.12.2023 підготовче засідання було призначено на 22.01.2024.
22.01.2024 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів №2698/12.5-24 від 17.01.2024, у якому останній просив, зокрема, приєднати до матеріалів справи та прийняти до розгляду копії повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 та актового запису про народження ОСОБА_3 , а також залишити без задоволення клопотання за №51410/12.5-23 від 04.10.2023 щодо витребування актових записів про народження дітей та додаткове обґрунтування до клопотання за №58924/12.5-23 від 14.11.2023 (т.2, а.с.11-18).
Протокольною ухвалою суду від 22.01.2024 залишено без розгляду клопотання позивача №51410/12.5-23 від 04.10.2023 щодо витребування актових записів про народження дітей та додаткове обґрунтування до клопотання за №58924/12.5-23 від 14.11.2023 та задоволено клопотання позивача про долучення доказів №2698/12.5-24 від 17.01.2024.
Ухвалою суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1159/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 21.02.2024.
Відповідачі участь повноважних представників у засіданні не забезпечили, хоча про дату час та місце його проведення повідомлялися належним чином шляхом направлення ухвали суду від 22.01.2024 за їх місцезнаходженнями, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачу-2 - також на адресу електронної пошти, повідомлену у позовній заяві (т.2, а.с.22-23). Будь-які інші адреси відповідачів суду невідомі, заяви про зміну їх місцезнаходження не надходили.
З огляду на наявність в матеріалах справи заяв відповідача-1 по суті спору та участь його представника у судових засіданнях, останньому відомо про розгляд даної справи в господарському суді.
Кореспонденція щодо цієї справи, яка направлялася судом відповідачу-2, повернулася без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1: а.с.126-128, 238-239; т.2: а.с.9-10, 24-25).
Суд констатує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).
У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 вказав, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою для розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Суд також враховує, що відповідачі не були позбавлені права та об'єктивної можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 22.01.2024 у справі №906/1159/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", а також з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи свідчать, що суд в межах наданих йому повноважень створив усі належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, зокрема, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, які, на їхню думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, вжив усіх заходів щодо повного, всебічного й об'єктивного дослідження усіх обставин справи. Оскільки явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка представників відповідачів і неподання відповідачем-2 відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останніх за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2024 підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.
21.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони, укладаючи договір дарування квартири від 10.07.2015, заздалегідь знали, що такий не буде виконано, його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, дії сторін спрямовано на фіктивний перехід права власності та уникнення звернення стягнення на нерухоме майно як наслідок заборони діяльності Комуністичної партії України (т.1, а.с.48-62).
Згідно з відзивами на позовну заяву від 17.10.2023, 23.11.2023, відповідач-1 з позовними вимогами не погодився, вважає їх незаконними і необґрунтованими, оскільки оспорюваний правочин був спрямований на настання реальних наслідків - перехід права власності на майно, і ці наслідки настали; умислу сторін на вчинення фіктивного правочину позивачем не доведено, позов ґрунтується на припущеннях; станом на дату укладення договору в 2015 році сторони жодним чином не могли знати, що в 2022 році будуть прийняті зміни, відповідно до яких у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/9751/14 набрало законної сили 27.07.2022 та не має зворотної сили; на дату укладення договору Комуністична партія України була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і діюча, договір не суперечив вимогам чинного законодавства України та не порушував права сторін, третіх осіб і держави. Відтак, на думку відповідача-1, позивачем не доведено ні те, що правочин мав намір досягнути іншої мети, ні порушення його прав цим договором. Відповідач-1 вважає, що на Мін'юст не покладено прав звертатись з позовом щодо визнання недійсним договорів, укладених осередком політичної партії за 7 років до припинення такої політичної партії; особою, права якої і могли б бути порушені даним договором, є Фонд державного майна, але ніяк не Мін'юст (т.1, а.с.129-131, 220-221).
Позивач зі свого боку подав відповіді на відзиви відповідача-1 від 23.10.2023, 12.12.2023, у яких вказав, що відчуження об'єктів нерухомого майна, яке є предметом договору дарування від 10.07.2015, відбулося після відкриття провадження у справі №826/9751/14 щодо заборони діяльності Комуністичної партії України, яка розглядалася понад 8 років. Усвідомлюючи настання для партії негативних наслідків у зв'язку із забороною її діяльності, було укладено спірний договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно партії навіть до набрання чинності відповідними змінами у законодавстві та прийняття рішення у справі №826/9751/14. Позивач зазначив, що нерухоме майно, яке є предметом даного договору, подароване, тобто безоплатно передане організації, керівником якої є син керівника цієї партії. Фактично ОСОБА_4 , будучи керівником Комуністичної партії України, передав належне партії майно своїм синам виключно з метою приховання цього майна від передачі у власність держави. Позивач наголосив, що перехід належного партії та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Мін'юст, який на сьогодні виступає кредитором у спірних правовідносинах. Відтак укладення спірного договору було спрямоване на завдання шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам, адже правочин відбувся після відкриття провадження у справі №826/9751/14 та був спрямований на зменшення свого майна з метою приховання його від звернення стягнення кредиторів, що доводить умисне укладення відповідачами фіктивного правочину (т.1, а.с.136-141, 242-249).
Відповідач-2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин суду не надав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
У 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв'язку з порушенням останньою ст.5 Закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви.
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об'єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_5 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії задоволено, заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Згідно з п.п.2, 3 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 №896, після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави, Мін'юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін'юст. За результатами заходів із розшуку майна політичної партії Мін'юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави.
Міністерством юстиції України видано наказ від 07.11.2022 №4964/5 «Про затвердження Переліку майна, коштів та інших активів забороненої судом Комуністичної партії України (ідентифікаційний код юридичної особи 00049147), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, що передається у власність держави», до якого вносились відповідні зміни.
За результатами опрацювання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що після відкриття 11.07.2014 провадження у адміністративній справі №826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України останньою було відчужено квартиру загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 677346918214 (далі - спірне майно), на підставі договору дарування від 10.07.2015 №2442, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М. (далі - договір, т.1, а.с.146-147) (т.1, а.с.146-205).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.08.2023 №342913822, набувачем спірного майна на підставі договору дарування від 10.07.2015 №2442 стала Благодійна організація «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» (т.1, а.с.67-69, 192), керівником якої з 2007 року був і є син народного депутата України та керівника Комуністичної партії України ОСОБА_1 ОСОБА_3 .
При цьому засновником Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» є Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КОНТУР" (код ЄДРПОУ 32735812), засновниками якого, у свою чергу, є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00043063462 від 10.01.2024 та №00043063224 від 10.01.2024 (т.2, а.с.15-18).
Таким чином позивач стверджує, що у даному випадку відповідачі заздалегідь знали, що такий договір не буде виконано, він має інші цілі, ніж ним передбачені, тобто між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин з метою уникнення передачі майна партії у державну власність. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до господарського суду.
Оскільки саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави, то саме Міністерство юстиції України є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання договору дарування 10.07.2015 №2442 недійсним, скасування державної реєстрації прав на спірне майно для подальшого забезпечення передачі цього майна у власність держави.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У силу приписів ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При чому такі цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення договору дарування з метою приховання майна від конфіскації), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором.
Верховний Суд у постанові у справі №920/1402/21(920/1102/22) від 29.11.2023 звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частинами 2,3 ст.13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Договір, укладений з метою виведення майна для уникнення негативних наслідків, є зловживанням права на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 сформовано висновок, за змістом якого цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред'явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як вже було зазначено, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, заборонено діяльність Комуністичної партії України; передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Частиною 2 ст.21 Закону України "Про політичні партії в Україні" (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14) було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
При цьому ч.3 ст.105 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14) визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Слід врахувати, що розгляд справи №826/9751/14 тривав з 2014 року.
Суд приймає до уваги, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про політичні партії в Україні".
Так, ст.21 Закону України "Про політичні партії в Україні" доповнено частиною четвертою, згідно з якою у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду.
Враховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, діяльність Комуністичної партії України, її структурних утворень 05.07.2022 заборонено судом. Передано майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Комуністичної партії України варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом.
Як вже зазначалося вище, перехід належного Партії та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Міністерство юстиції України, яке виступає кредитором у спірних правовідносинах, а відтак, за висновком суду, є належним позивачем у даній справі.
Суд встановив, що укладення договору дарування квартири від 10.07.2015 №2442 між Комуністичною партією України та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" відбулося після відкриття 11.07.2014 провадження у адміністративній справі №826/9751/14.
З матеріалів даної справи слідує, що набувачем (обдарованим) за оспорюваним договором стала Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (код ЄДРПОУ 35087436), керівником якої з 2007 року є ОСОБА_3 , який також, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є одним із засновників ТОВ "НКФ "КОНТУР" (код ЄДРПОУ 32735812), яке, у свою чергу, є засновником Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення".
Поряд із цим, згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00043063462 від 10.01.2024, наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 є сином народного депутата України від Комуністичної партії України ОСОБА_1.
Вказане свідчить про пов'язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду позивачу як кредитору, мали спільний умисел на використання правочину з укладання договору дарування виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно відповідача-2 внаслідок заборони діяльності партії за рішенням суду.
За наведених обставин, вищезгаданий договір дарування кваліфіковано судом як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, тобто як фіктивний правочин.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, договір дарування квартири загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10.07.2015 між Комуністичною партією України та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М. та зареєстрований за №2442, підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання договору дарування від 10.07.2015 №2442 недійсним, вказаний правочин в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За таких обставин вимога позивача про скасування державної реєстрації прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нерухоме майно загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 677346918214, також підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд встановив, що доводи, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження, більше того, відповідачами під час розгляду справи спростовані не були.
Враховуючи викладене, дослідивши у повній мірі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову Міністерства юстиції України у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України було сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 5368,00 грн згідно з платіжною інструкцією №1670 від 29.08.2023 (т.1, а.с.63) та за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у розмірі 1342,00 грн згідно з платіжною інструкцією №1394 від 17.08.2023 (т.1, а.с.11).
З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про задоволення позову, судовий збір у загальному розмірі 6710,00 грн покладається на кожного з відповідачів у рівних частинах по 3355,00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір дарування квартири загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10.07.2015 між Комуністичною партією України (вул. Борисоглібська, буд. 7, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 00049147) та Благодійною організацією "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (вул.Ванди Василевської, буд. 7, м. Київ, 03055, код ЄДРПОУ 35087436), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М. та зареєстрований за №2442.
3. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (вул. Ванди Василевської, буд. 7, м.Київ, 03055, код ЄДРПОУ 35087436) на нерухоме майно загальною площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 677346918214.
4. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (вул. Ванди Василевської, буд. 7, м. Київ, 03055, код ЄДРПОУ 35087436) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3355,00 грн.
5. Стягнути з Комуністичної партії України (вул. Борисоглібська, буд. 7, м. Київ , 04070, код ЄДРПОУ 00049147) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд.13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3355,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.03.24
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
2- позивачу та представнику позивача (ЄСІТС);
3 - відповідачу-1 - Благодійна організація "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" (вул. Ванди Василевської, 7, м. Київ, 03055, код ЄДРПОУ 35087436) (рек.)
4 - відповідачу-2 - Комуністична партія України (вул. Борисоглібська, 7, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 00049147) (рек.) + на електр. пошту: CK-KPU@KPU.KIEV.UA.