вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6228/23
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області м. Житомир
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» м. Дніпро
про
- визнання недійсним пунктів 2.4. Розділу 2 "Ціни, порядок розрахунків та передачі товару" договорів купівлі-продажу товару (продукції) №СК41-61/2 від 05.03.2022, №СК41-61/1 від 05.03.2022, №СК41-61 від 05.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 33275грн
Представники:
від позивача: Мірошниченко М.В., в порядку самопредставництва;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" з позовом про визнання недійсним пункту 2.4. Розділу 2 "Ціни, порядок розрахунків та передачі товару" договорів купівлі-продажу товару (продукції) №СК41-61/2 від 05.03.2022, №СК41-61/1 від 05.03.2022, №СК41-61 від 05.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 33275грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилкове включення податку на додану вартість до вартості товару, поставленого відповідачем відповідно до договорів купівлі-продажу товару (продукції) №СК41-61 від 05.03.2022, №СК41-61/1 від 05.03.2022 та №СК41-61/2 від 05.03.2022.
Позивач повідомляв, що на виконання умов вказаних договорів сплатив вартість товару, поставленого згідно з видатковими накладними:
- №0041/0000344 від 05.03.2022 в сумі 9900грн, у тому числі ПДВ в розмірі 1650грн, що підтверджується платіжним дорученням №970 від 07.03.2022 (договір №СК41-61 від 05.03.2022);
- №0041/0000345 від 05.03.2022 в сумі 30030грн, у тому числі ПДВ в розмірі 5005грн, що підтверджується платіжними дорученнями №971 та №972 від 07.03.2022 (договір №СК41-61/1 від 05.03.2022);
- №0041/0000346 від 05.03.2022 в сумі 159720грн, у тому числі ПДВ в розмірі 26620грн, що підтверджується платіжним дорученням №976 від 07.03.2022 (договір №СК41-61/2 від 05.03.2022).
Позивач вважав, що з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178, операція з поставки товару за договорами повинна була оподатковуватись податком на додану вартість з нульовою ставкою. Тому наявні підстави для визнання недійсними пунктів 2.4. Розділу 2 "Ціни, порядок розрахунків та передачі товару" договорів купівлі-продажу товару (продукції) №СК41-61/2 від 05.03.2022, №СК41-61/1 від 05.03.2022, №СК41-61 від 05.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у вигляді ПДВ, сплачені за договорами купівлі-продажу товару (продукції) №СК41-61 від 05.03.2022, №СК41-61/1 від 05.03.2022 та №СК41-61/2 від 05.03.2022 в загальному розмірі 33275грн.
Також позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 суд залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу в строк протягом 10днів з моменту отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 17.01.2024.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 18.12.2023 доставлена до електронного кабінету відповідача 18.12.2023 о 18:58. Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 03.01.2024 включно.
Станом на 28.02.2024 відзив на адресу суду не надходив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 суд відмовив в задоволенні заяви позивача №5101-3/5117 від 01.01.2024 про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2024 о 11:00год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи ЄСІТС.
Призначене на 17.01.2024 о 11:00год підготовче засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Дніпропетровської області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2024 суд призначив підготовче засідання на 07.02.2024.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 17.01.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 17.01.2024 о 21:42.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.02.2024 о 15:00год в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 07.02.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 09.02.2024 о 13:26.
У судове засідання 28.02.2024 з розгляду справи по суті відповідач явку свого представника не забезпечив, документи на адресу суду не надав.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - продавець) та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (далі - покупець) укладені договори купівлі - продажу товару (продукції) №СК 41-61 від 05.03.2022, №СК 41-61/1 від 05.03.2022 та №СК 41-61/2 від 05.03.2022 (далі - договори від 05.03.2022).
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 договорів від 05.03.2022 покупець за попереднім замовленням або без нього купує у необхідній кількості і асортименті товари (продукцію), у відповідності зі специфікацією (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору
Код за ДК 021:2015:09130000-9. Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 договорів від 05.03.2022 перехід права власності відбувається в момент передачі товару (продукції) / оплати /, що оформляється видатковою накладною.
Розрахунки за товари (продукцію) проводяться в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 календарних днів з дня його отримання.
Відповідно до пунктів 2.4 договорів від 05.03.2022 загальна сума договору №СК 41-61 становить 9900грн, в тому числі ПДВ 1650грн; договору №СК 41-61/1 становить 30030грн, в тому числі ПДВ 5005грн; договору №СК 41-61/2 становить 159720грн, в тому числі ПДВ 26620грн.
Код програмної класифікації видатків та кредитування (КПКВК) - 1006280. Код економічної класифікації видатків (КЕКВ) - 2210.
Пунктами 5.1 договорів від 05.03.2022 визначено, що договір набуває чинності з 05.03.2022 і діє до 31.12.2022, але в будь - якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.
У специфікації (додаток №1) до договору №СК 41-61 від 05.03.2022, сторони погодили найменування товару - бензин А-92 Energy, одиницю виміру - літр, кількість - 300, ціну за одиницю товару без ПДВ - 27,50грн, загальна вартість без ПДВ - 8250грн, ПДВ - 1650грн, разом з ПДВ - 9900грн.
Згідно з видатковою накладною №0041/0000344 від 05.03.2022 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 9900грн, у тому числі ПДВ у розмірі 1650грн.
Платіжним дорученням №970 від 07.03.2022 позивач перерахував відповідачу 9900грн для оплати товару за видатковою накладною №0041/0000344 від 05.03.2022.
У специфікації (додаток №1) до договору №СК 41-61/1 від 05.03.2022, сторони погодили найменування товару - бензин А-92 Energy, одиницю виміру - літр, кількість - 910, ціну за одиницю товару без ПДВ - 27,50грн, загальна вартість без ПДВ - 25025грн, ПДВ - 5005грн, разом з ПДВ - 30030грн.
Згідно з видатковою накладною №0041/0000345 від 05.03.2022 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 30030грн, у тому числі ПДВ у розмірі 5005грн.
Платіжними дорученнями №971 від 07.03.2022 та №972 від 07.03.2022 позивач перерахував відповідачу 30030грн для оплати товару за видатковою накладною №0041/0000345 від 05.03.2022.
У специфікації (додаток №1) до договору №СК 41-61/2 від 05.03.2022, сторони погодили найменування товару - бензин А-92 Energy, одиницю виміру - літр, кількість - 2360, ціну за одиницю товару без ПДВ - 27,50грн, загальна вартість без ПДВ - 64900грн, та дизпаливо Energy, одиницю виміру - літр, кількість - 24800, ціну за одиницю товару без ПДВ - 27,50грн, загальна вартість без ПДВ - 68200грн, ПДВ - 26620грн, разом з ПДВ - 159720грн.
Згідно з видатковою накладною №0041/0000346 від 05.03.2022 відповідач передав, а позивач прийняв товар на суму 159720грн, у тому числі ПДВ у розмірі 26620грн.
Платіжним дорученням №976 від 07.03.2022 позивач перерахував відповідачу 159720грн для оплати товару за видатковою накладною №0041/0000346 від 05.03.2022.
Позивач звертався до відповідача з листом №01-4/763 від 22.07.2022 про повернення суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 33275грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Позивач також направляв на адресу відповідача претензію №01-4/1192 від 22.09.2023 з вимогою про повернення суми сплаченого ПДВ у розмірі 33275грн, залишеною відповідачем без відповіді.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 217 Цивільного кодексу України визначає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 5 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні".
Постанова Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Укладання договорів поставки №СК 41-61 від 05.03.2022, №СК 41-61/1 від 05.03.2022 та №СК 41-61/2 від 05.03.2022, та їх фактичне виконання відбулось після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022.
Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 06.06.2022 №697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені постановою №178.
При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов'язковим, а не правом платника податку.
Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою №178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Суд враховує, що виходячи з приписів статті 217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки не тільки постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 (структурний підрозділ Державної спеціальної служби транспорту, що входить до складу Міністерства оборони), суперечить постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 2.4 договорів купівлі - продажу товару (продукції) №СК 41-61 від 05.03.2022, №СК 41-61/1 від 05.03.2022 та №СК 41-61/2 від 05.03.2022, в частині включення до вартості товару податку на додану вартість в загальному розмірі 33275грн.
За положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у загальному розмірі 33275грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми безпідставно сплаченого податку на додану вартість в загальному розмірі 33275грн.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання недійсними пунктів 2.4. Розділу 2 "Ціни, порядок розрахунків та передачі товару" договорів купівлі-продажу товару (продукції) №СК41-61/2 від 05.03.2022, №СК41-61/1 від 05.03.2022, №СК41-61 від 05.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 33275грн - задовольнити.
Визнати недійсними пункти 2.4. Розділу 2 "Ціни, порядок розрахунків та передачі товару" договорів купівлі-продажу товару (продукції) №СК41-61/2 від 05.03.2022, №СК41-61/1 від 05.03.2022, №СК41-61 від 05.03.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (ідентифікаційний код: 41449359; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (ідентифікаційний код: 38624322; місцезнаходження: 10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 67-Б) суму податку на додану вартість в розмірі 33275грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10736грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 28.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписаний 04.03.2024.
Суддя Р.Г. Новікова