вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.02.2024м. ДніпроСправа № 904/8848/21 (904/2787/23)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А.,
за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.
та представників:
від позивача: Косякевич С.О.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" (52502, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Веселе (Раївська с/р), вулиця Гагаріна, 31; ідентифікаційний код 36933194)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 209 524,00 грн.
в межах справи №904/8848/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (м. Обухів)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" (село Веселе, Синельниківський район, Дніпропетровська область)
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" (далі - позивач), звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 209 524,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.07.2023.
Ухвалою господарського суду від 04.07.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 17.10.2023, зобов'язавши учасників справи виконати вимоги ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 05.06.2023 у справі №904/8848/21 (904/2787/23).
Ухвалою господарського суду від 17.10.2023 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 16.11.2023.
До господарського суду 16.11.2023 від позивача за допомогою засобів електронного поштового зв'язку надійшло клопотання №53-1115/1160 від 15.11.2023 відповідно до якого він просить суд провести судове засідання без його участі.
Ухвалою господарського суду від 16.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні, призначено судове засідання на 05.12.2023 о 12:15.
До господарського суду 16.11.2023 від позивача за допомогою засобів електронного поштового зв'язку надійшло клопотання №53-1204/1206 від 04.12.2024 відповідно до якого він просить суд провести судове засідання без його участі.
Ухвалою господарського суду від 05.12.2024 відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 25.01.2024.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2024 відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 22.02.2024.
У судове засідання 22.02.2024 з'явився повноважний представник позивача. Відповідач у вказане підготовче засідання не з'явився; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд зазначає, що відповідач не скористалися своїм правом та не забезпечив особисту явку та/або явку свого представника у вказане судове засідання. Жодних заяв та клопотань до господарського суду не було подано. Причини неявки невідомі у часників справи, їх повноважних представників суду невідомо.
Крім того, суд зазначає, що з метою надання відповідачу можливості скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалами господарського суду судове засідання неодноразово відкладалося.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із положеннями частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
З огляду на викладене, неодноразове відкладення розгляду справи у зв'язку із не з'явленням в судове засідання представників учасників справи, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов'язковою не визнавалася, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду даної справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників інших учасників справи.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення повноважного представника позивача.
У судовому засіданні 22..02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Господарський суд, заслухавши пояснення повноважного представника відповідачів-1,2, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору купівлі-продажу транспортного засобу, факту поставки, загальної вартості поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 17.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010", як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (далі-договір, а.с. 8-9), згідно з умовами пункту 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві транспортний засіб марки Suzuki, модель New SX4, з державним номерним знаком НОМЕР_2 (далі-транспортний засіб).
Пунктом 9.1 сторони передбачили, що даний договір набирає законної сили з моменту підписання, тобто 17.03.2021.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із положеннями статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що перехід права власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було передано у власність позивача вказаний транспортний засіб, що підтверджується заявою №290261508 від 17.03.2021 про перереєстрацію транспортного засобу (а.с.7).
Суд зауважує, що транспортний засіб, визначений умовами договору, відповідає транспортному засобу, що був переданий у власність згідно з вказаною заявою, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання транспортного засобу відповідачем не заявлено.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення розрахунків, зокрема пунктом 4.1 сторони передбачили, що покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу зазначену у пункті 3.1 договору.
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, встановлено що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 209 524,00 грн.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем було порушено умови договору, в частині повної та своєчасної оплати за придбаний транспортний засіб, що підтверджується банківськими виписками щодо руку коштів, наявних в матеріалах справи.
В зв'язку із вказаним у відповідача перед позивачем утворився борг на суму у загальному розмірі 209 524,00 грн, за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 17.03.2021.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до відповідача із претензією №54-0504/509 від 04.05.2023 про погашення (сплату) боргу у розмірі 209 524,00 грн.
Відповідач вказану претензію (вимогу) позивача проігнорував, що і стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження своєчасної оплати ціни транспортного засобу визначеного умовами договору, на загальну суму у розмірі 209 524,00 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Враховуючи все вищевикладене, господарський суд дійшов висновку позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 209 524,00 грн задовольнити у повному обсязі.
За правилами пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позовних вимог судові витрати (судовий збір), пов'язані з розглядом справи покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 209 524,00 грн. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (52523, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Веселе (Раївська с/р) (3), АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" (52502, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Веселе (Раївська с/р), вулиця Гагаріна, 31; ідентифікаційний код 36933194) заборгованості у загальному розмірі 209 524,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-2010" (52502, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Веселе (Раївська с/р), вулиця Гагаріна, 31; ідентифікаційний код 36933194) судових витрат у загальному розмірі 3 142,86 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний - 01.03.2024.
Суддя С.А. Примак