23.01.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1619/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Матвєєнко Ганна Миколаївна (в залі суду)
від відповідача: Кузнецов Ілля Сергійович (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 (повний текст складено та підписано 26.07.2023 суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/1619/23
За позовом Міністерства оборони України, м. Київ
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт", м.Запоріжжя
про стягнення 369 204,54 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
16.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" про стягнення 369 204,54 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 у справі №908/1619/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на користь Міністерства оборони України пеню на суму 342 832 грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 5 142 грн. 49 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення умов договору № 286/3/22/158 від 04.05.2022 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (Договір), відповідач здійснив поставку товару 14.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі № 1870 (а.с. 13-14).
Враховуючи, що вказаний у договорі останній день поставки - 30.10.2022 (включно) припадає на вихідний день (неділя), останній день виконання переноситься на наступний робочий день 31.10.2022 (понеділок). Відповідно, датою початку прострочення є 01.11.2022.
З урахуванням положень п.п. 8.1.-8.3., 8.5, 8.6. договору суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2023 у справі №908/1619/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні 105487,01 грн. неустойки, а решту неустойки 263717,53 грн. зменшити на 90% до 26371,75 грн., відмовивши в стягненні іншої частини неустойки в розмірі 237345,78 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що дата акту приймання-передачі військового майна 13.07.2022 суперечить фактичній даті передачі товару по накладній РН-11/11/01 від 12.11.2022 (вказана у тексті акту приймання-передачі), якою було допоставлено залишок всього замовленого товару 33020 к-тів.
Враховуючи, що вказаний у Договорі останній день поставки 30.10.2022 (включно) припадав на вихідний день (неділя), тому останній день виконання переноситься на наступний робочий день - 31.10.2022 (понеділок). Отже, датою початку прострочення є 01.11.2022, а не 31.10.2022.
Фактичний день передачі товару правильним є 12.11.2022 по накладній РН-11/11/01 від 12.11.2022, а не 14.11.2022 по Акту приймання-передачі військового майна №1870 від 14.11.2022.
При цьому, день фактичної поставки 12.11.2022 вважається днем виконання зобов'язання, тому на цей день не можна нарахувати неустойку з огляду на правову позицію у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.
Також судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання Відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно факту передачі товару 12.11.2022 по накладній № РН-11/11/01 від 12.11.2022, а не 14.11.2022 по акту приймання передачі військового майна № 1870 від 14.11.2022, зазначивши, що у вказаному акті приймання-передачі прописані: дата початку приймання - 14.11.2022 та дата закінчення приймання -14.11.2022, реєстраційний номер - 1870, дата документа - 14.11.2022., а також підстава (мета) операції - видаткова накладна № РН-11/11/01 від 12.11.2022.
Сам факт ненадання Позивачем чи Відповідачем видаткової накладної РН-11/11/01 від 12.11.2022 не спростовує факту її існування, посилання на неї як на підставу цієї господарської операції в Акті приймання-передачі товару №1870 від 14.11.2022, а також не скасовує наведену вище правильну логіку, що з огляду на ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України датою виконання поставки є датою підписання видаткової накладної, а не Акту приймання-передачі товару.
Також суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зменшення неустойки, адже визнав твердження Відповідача про наявність підстав для зменшення розміру неустойки безпідставними.
Вважає, що Відповідач обґрунтував в достатньому обсязі свою правову позицію, цілком обґрунтовано із посиланням на відповідні докази просив суд застосувати вищевказані норми і вирішити справу з урахуванням клопотання про зменшення неустойки на 90 відсотків.
ТОВ «НАШ ІМПОРТ» дійсно виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, і цим самим протягом 2022 та надалі у 2023 році докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни. Це доводить важливість збереження ТОВ «НАШ ІМПОРТ» від тягаря надмірної неустойки як стратегічного підприємств для відсічі збройної агресії російської федерації проти України з виконання завдань із задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу.
У період з червня 2022 по травень 2023 ТОВ «НАШ ІМПОРТ» сплатило вже 60602145,48грн. (60 мільйонів) податків, про що свідчать платіжні доручення за відповідні місяці (копії додані до клопотання про зменшення неустойки).
Стягнення заявленої неустойки було б достатньо, щоб виплатити частину єдиного податку у розмірі 2% від всього доходу ТОВ «НАШ ІМПОРТ», заробітної плати працівникам або оплати єдиного внеску, тому стягнення такої суми неустойки матиме негативні наслідки для господарської діяльності ТОВ «НАШ ІМПОРТ», направленої на збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення неустойки, у вищевикладеному полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України), а також невірне встановлення обставини, які мають значення для справи (наявність підстав для задоволення клопотання про зменшення неустойки).
Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права (ст.76-78 ГПК України), неправильно застосував норми матеріального права (ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.664 ЦК України), а також невірно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення, яке слід скасувати.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «НАШ ІМПОРТ». Вважає, що розрахунок відповідача суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару є необгрунтований.
Вважає, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань Відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки речового майна, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: ОСОБА_1, Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 року відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1619/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1619/23.
25.08.2023 року матеріали справи №908/1619/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 у справі №908/1619/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.10.2023 о 10:30 годин.
Рішенням ВРП від 28.09.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, у зв'язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №2674/23 від 30.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою суду від 30.10.2023 cправу №908/1619/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалено проводити судові засідання у справі №908/1619/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою суду від 31.10.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2024 на 10:00 год. Запропоновано надати Міністерству оборони України, можливість у строк до 19.01.2024 подати до суду апеляційної інстанції власні пояснення щодо наступного питання: 1. Чи визнається Вами та обставина, що видаткова накладна № РН-11/11/01 на яку йдеться посилання в акті приймання передачі №1870 (а.с. 13) підписана Вашим уповноважним представником 12.11.2022р.? Призначено проводити судові засідання у справі №908/1619/23 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
23.01.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
04.05.2022 між Міністерством оборони України (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" (Постачальник, відповідач) укладено договір № 286/3/22/158 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (Договір).
Пунктом 1.1. договору визначено, що предмет договору - Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Налокітники та Наколінники) (далі - Товар).
Постачальник зобов'язується у 20202 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі. А замовник забезпечити приймання та оплату товару (п. 1.2. договору).
Згідно п. 1.3. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Налокітники та Наколінники), згідно додатку № 2 до договору, строки (терміни) постачання - до 30.10.2022 року включно; загальна кількість, яку необхідно поставити (комплектів) - 50 000; ціна ха одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат - 798,66 грн.; ціна товару без ПДВ складає 39 933 000,00 грн., крім того, ПДВ - 0,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. договору, ціна цього договору становить 39 933 000 (тридцять дев'ять мільйонів дев'ятсот тридцять три тисячі) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 00 грн. 00 коп. (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).
Ціна за договором може змінюватися у поряджку, визначеному у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п. 2.2. договору).
Розділом ІІІ договору визначено порядок та умови проведення розрахунків.
3.1. Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі.
3.2. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 50 % від ціни договору та наступної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).
3.4. До рахунку додаються:
- видаткова накладна Постачальника;
- акт приймання-передачі військового майна, яка оформлюється одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України з відміткою про перевірку його якісного стану;
- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31.12.2016 № 757.
Згідно з п. 4.1. договору, товар постачається на об'єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).
Відповідно до п. 4.7. договору, товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними чистинами цього договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України.
Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору (п.п. 6.1.1.); організувати приймання товару (п.п. 6.1.2).
Згідно п. 6.2. договору, замовник має право: зменшувати обсяг закупівлі товарів та ціну договору залежно від фактичного фінансування бюджетних видатків, шляхом внесення сторонами відповідних змін до договору (п.п. 6.2.2);
Пунктом 5.2.3. договору сторони передбачили, що застосування оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.
Пунктом 6.3. договору визначено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором (п.п. 6.3.1); не менше ніж за 24 (двадцять чотири) години, повідомити одержувача товару, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу (п.п. 6.3.3).
Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.
Пунктом 7.3.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 3.1).
Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, або Торгово-промисловою палатою України (п. 8.3. договору).
Пунктом 8.4. договору передбачено, що сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. 8.1.-8.3. даного договору.
Невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань (п. 8.5. договору).
Подовження строків (термінів) виконання зобов'язань за цим договором у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору (п. 8.6. договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно) (п. 11.1).
Додатками № № 1, 2 та 3 до договору сторонами визначено рознарядку Міністерства оборони України та специфікацію, інформацію про товар за специфікацією та калькуляцію ціни товару ТОВ "Наш Імпорт".
З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунок-фактури № СФ-11/11/01 від 12.11.2022 до договору № 286/3/22/158 (04.05.2022), загальна сума товару (Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Налокітники та Наколінники), згідно додатку № 2 до договору) становить 26 371 753,20 грн.
Однак, в порушення умов договору № 286/3/22/158 від 04.05.2022, відповідач здійснив поставку товару 14.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі № 1870 (а.с. 13-14).
У вищевказаному акті приймання-передачі зазначені дати початку приймання - 14.11.2022 та закінчення приймання - 14.11.2022.
У зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивачем нараховано пеню за період з 31.10.2022 по 13.11.2022 включно у розмірі 369 204,54 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність встановлення судом першої інстанції обставин укладання 04.05.2022р. між Міністерством оборони України (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" (Постачальник, відповідач) договору № 286/3/22/158 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (Договір), згідно пункту 1.3. договору якого, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Налокітники та Наколінники), згідно додатку № 2 до договору, строки (терміни) постачання - до 30.10.2022 року включно, який припадає на вихідний день (неділя).
Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі зі спливом яого пов'язана дія чи подія, яка має юридичну силу.
Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день стоку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням вищевикладенного, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що датою початку прострочення є 01.11.2022.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що « … Фактичний день передачі товару правильним є 12.11.2022 по накладній РН-11/11/01 від 12.11.2022, а не 14.11.2022 по Акту приймання-передачі військового майна №1870 від 14.11.2022 (нижче буде вказано правові підстави визначення саме такою дати поставки)…» з огляду на те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: « … стосовно факту передачі товару 12.11.2022 по накладній № РН-11/11/01 від 12.11.2022, а не 14.11.2022 по акту приймання передачі військового майна № 1870 від 14.11.2022 судом до уваги не приймаються, оскільки у вказаному акті приймання-передачі зазначено: дата початку приймання - 14.11.2022, дата закінчення приймання - 14.11.2022, реєстраційний номер - 1870, дата документа - 14.11.2022. Підстава (мета) операції - видаткова накладна № РН-11/11/01 від 12.11.2022 (дог. № 286/3/22/158 від 04.05.2022)…» .
Відповідні твердження апеляційної скарги в частині того, що : « … судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання Відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно факту передачі товару 12.11.2022 по накладній № РН-11/11/01 від 12.11.2022, а не 14.11.2022 по акту приймання передачі військового майна № 1870 від 14.11.2022, зазначивши, що у вказаному акті приймання-передачі прописані: дата початку приймання - 14.11.2022 та дата закінчення приймання -14.11.2022, реєстраційний номер - 1870, дата документа - 14.11.2022., а також підстава (мета) операції - видаткова накладна № РН-11/11/01 від 12.11.2022.
Суд зауважив, що Відповідачем не надано суду відповідної видаткової накладної №РН-11/11/01 від 12.11.2022 в якості доказів початку поставки товару саме
12.11.2022, але ця обставина не оспорюється сторонами, тому її слід зобов'язати надати саме Позивача.
Тому, якщо порахувати всі дні прострочення з 01.11.2022 по 11.11.2022, період прострочення поставки складає 10 днів, а не 14, і правильним розрахунком прострочення є таким: 26 371 753,20 х 0,1% х 10 днів = 263717,53грн., а не 369204,54грн., як хибно вказує Позивач.
Отже, загальний розрахунок неустойки Позивача є завищеним на 105487,01грн.
Однак суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні лише 26371,75 грн., з чим погодитись не можливо.
При цьому, судом першої інстанції не враховано правові підстави правильного визначення дати поставки по спірному Договору, де слід звернутися до відповідних норми ЦК і ГК України, адже, сам зміст спірного Договору не містить умови про це.
Слід зазначити, що є хибним посилання Позивача на п.1 розділу ІІ Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, адже цей пункт, і взагалі цей Порядок не визначає, коли вважається виконаною дата поставки.
Зокрема, п.1 розділу ІІ Порядку звучить так:
Постачальник до початку поставки товару за договором письмово повідомляє представника замовника оголошенням (додаток 1) про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання оголошення представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщеннях постачальника. Під час дії правового режиму воєнного стану приймальний контроль товару за якістю здійснюється у місцях поставки товару, визначених у договорі.
Тобто, йде мова лише про повідомлення про готовність товару до приймання і в цьому пункті визначено строк і місце приймального контролю товару за якістю. І жодного слова не вказано про те, коли вважається виконаною дата поставки.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з 1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно зі ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Тобто, в обох випадках, сам факт вручення товару або надання товару в розпорядження покупця є моментом виконання продавцем обов'язку передати товар.
Водночас, спірний Договір не встановлює інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Отже, у спірних відносинах для визначення моменту виконання продавцем обов'язку передати товар слід керуватися датою підписання видаткових накладних, а не п.1 розділу ІІ Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, на який на мою думку хибно посилається Позивач.
Сам факт ненадання Позивачем чи Відповідачем видаткової накладної РН-11/11/01 від 12.11.2022 не спростовує факту її існування, посилання на неї як на підставу цієї господарської операції в Акті приймання-передачі товару №1870 від 14.11.2022, а також не скасовує наведену вище правильну логіку, що з огляду на ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України датою виконання поставки є датою підписання видаткової накладної, а не Акту приймання-передачі товару.
В цьому полягає неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального права (ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України), а також невірне встановлення обставини, які мають значення для справи (визначення правильної дати виконання поставки)…» як такі, що не відповідачють фактичним обставинам справи.
При цьому, день фактичної поставки 12.11.2022 вважається днем виконання зобов'язання, тому на цей день не можна нарахувати неустойку з огляду на правову позицію у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно факту передачі товару 12.11.2022 по накладній № РН-11/11/01 від 12.11.2022, а не 14.11.2022 по акту приймання передачі військового майна № 1870 від 14.11.2022 відхиляються колегією суддів з огляду на те, що у вказаному акті приймання-передачі зазначено: дата початку приймання - 14.11.2022, дата закінчення приймання - 14.11.2022, реєстраційний номер - 1870, дата документа - 14.11.2022. Підстава (мета) операції - видаткова накладна № РН-11/11/01 від 12.11.2022 (дог. № 286/3/22/158 від 04.05.2022).
Доводи апеляційної скарги в частині того, що: «… Також суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зменшення неустойки, адже визнав твердження Відповідача про наявність підстав для зменшення розміру неустойки безпідставними.
Вважаю, що Відповідач обґрунтував в достатньому обсязі свою правову позицію, цілком обґрунтовано із посиланням на відповідні докази просив суд застосувати вищевказані норми і вирішити справу з урахуванням клопотання про зменшення неустойки на 90 відсотків, з наступних підстав:
- ТОВ "НАШ ІМПОРТ" зареєстроване у м.Запоріжжі (це слідує з матеріалів справи), яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність;
- ТОВ "НАШ ІМПОРТ" виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу;
- в період воєнного стану ТОВ "НАШ ІМПОРТ" щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України;
- ТОВ "НАШ ІМПОРТ" прийняло значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов'язкові збори до державного бюджету України;
- незначне прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання Позивачу будь-яких збитків, жодних доказів про це не надано.
У нещодавній Постанові від 18.05.2023 у справі №910/4176/22 (п.8.35-8.39) Верховний Суд акцентував, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов'язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до стягнення, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2023 у справі 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85).
Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміст частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень процесуального права щодо засад судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно із збитками, які розумно можна було б передбачити.
Значну роль у підтриманні галузі обороноздатності держави виконує і ТОВ «НАШ ІМПОРТ». Доказами цього є те, що ТОВ «НАШ ІМПОРТ» перед Міністерством оборони України підтвердило виконання завдань для потреб Збройних сил України і з метою бронювання своїх працівників подало на розгляд лист 07/06/23/02 від 07.06.2023 (копія додана до клопотання про зменшення неустойки) з проханням розглянути пропозиції з бронювання військовозобов'язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування бронювання ТОВ «НАШ ІМПОРТ» зазначило, що виробляє військовий одяг для потреб Міністерства оборони України. На сьогоднішній день наше підприємство задіяне в задоволенні потреб ЗСУ згідно наступних договорів:
- договір №286/3/23/234 від 19 квітня 2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби - Чохол шолому балістичного (білого кольору) - 200 000 шт.
- договір №286/3/23/235 від 19 квітня 2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби - Футболки та сорочки (18330000-1) (Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) - 36 000 шт.
- договір №286/3/23/236 від 19 квітня 2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби - Спідня білизна (18310000-5) (Сорочка т а кальсони демісезонні, вид 2) - 54 000 шт.
- договір №286/3/23/270 від 21 квітня 2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби - Налокітники тактичні бойові, вид 2 - 50 000 к-тів.
- договір №286/3/23/271 від 21 квітня 2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби - Окуляри-маска балістичні, вид 2 - 100 000 шт.
- договір №286/3/23/281 від 21 квітня 2023 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби - Рукавички тактичні, вид 1 - 200 000 пар.
ТОВ «НАШ ІМПОРТ» за 2022 та 2023 виконало та виконує більше тридцяти договорів для забезпечення потреб ЗСУ у речовому майні.
У відповідь на отриманий лист з доданими договорами Міністерство оборони України наказом №9334 від 25.07.2023 (копія додається) забронювало, зокрема, за ТОВ "НАШ ІМПОРТ" на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначених товариствах.
Отже, вищевказане доводить, що ТОВ «НАШ ІМПОРТ» дійсно виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, і цим самим протягом 2022 та надалі у 2023 році докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни. Це доводить важливість збереження ТОВ «НАШ ІМПОРТ» від тягаря надмірної неустойки як стратегічного підприємств для відсічі збройної агресії російської федерації проти України з виконання завдань із задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу.
Для провадження своєї господарської діяльності ТОВ «НАШ ІМПОРТ» сплачує значні податки як юридична особа - платник єдиного податку третьої групи, який використовує особливе оподаткування на період воєнного, надзвичайного стану на території України визначає дохід у відповідності до ст. 292 ПКУ.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Податкового кодексу, зокрема, доповнено новим п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, п.9 підрозд.8 розд.ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що…
…При цьому, пп.9.4. п.9 підрозд.8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що …
… Зокрема, п.292.1 ПКУ передбачено, що доходом платника єдиного податку - юридичної особи є …
… Згідно з п.292.3 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається …
… При цьому, для визначення суми єдиного податку не враховуються будь-які витрати на …
… У період з червня 2022 по травень 2023 ТОВ «НАШ ІМПОРТ» сплатило вже 60602145,48грн. (60 мільйонів) податків, про що свідчать платіжні доручення за відповідні місяці (копії додані до клопотання про зменшення неустойки).
ТОВ «НАШ ІМПОРТ» як мікропідприємство подають відповідним органам лише річну фінансову звітність, і не подає щоквартально фінансову звітність, у зв'язку з чим ТОВ «НАШ ІМПОРТ» не має можливості в даний період часу визначити збитковість чи прибутковість своєї діяльності в цілому за 2023 рік, і це можливо не раніше 28 лютого 2024 (абзац 16 пункту 2 і абзац 1 пункту 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N419 від 28.02.2000).
Крім того, для провадження інтенсивної господарської діяльності ТОВ «НАШ ІМПОРТ» лише за червень 2023 року прийняло 177 працівників, про що свідчать повідомлення про прийняття працівників на роботу (копії додані до клопотання про зменшення неустойки), яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої оплачуються обов'язкові збори до державного бюджету.
Кожен з прийнятих працівників отримує щонайменше 6700грн. заробітної плати, тому фонд заробітної плати за червень 2023 року щонайменше складає 177 х 6700 = 1185900грн., а поверх цієї суми слід ще оплатити 22% Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) в розмірі 260898грн. Це потребує від ТОВ «НАШ ІМПОРТ» понести загальну суму витрат 1446798грн.
У відповідності до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників (Наказ Міністерства Фінансів №1162 від 24.11.2014) і Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Наказ Мінфіну №449 від 20.04.2015) об'єднаний звіт з ЄСВ та ПДФО подається у …
… Отже, стягнення заявленої неустойки було б достатньо, щоб виплатити частину єдиного податку у розмірі 2% від всього доходу ТОВ «НАШ ІМПОРТ», заробітної плати працівникам або оплати єдиного внеску, тому стягнення такої суми неустойки матиме негативні наслідки для господарської діяльності ТОВ «НАШ ІМПОРТ», направленої на збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення неустойки, у вищевикладеному полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України), а також невірне встановлення обставини, які мають значення для справи (наявність підстав для задоволення клопотання про зменшення неустойки).
Крім того, суд першої інстанції взагалі не навів мотивів неврахування висновків Верховного Суду, наведених Відповідачем клопотанні про зменшення неустойки:
1) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про …
… 2) у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №913/284/18, в якій суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, зазначив таке: «Касаційний господарський суд не бере до …
… 3) в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №904/5830/18 Верховний Суд зазначив, що …
… 4) у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 наголошено, що …
… 5) у постанові від 14.06.2022 у справі №911/1280/21 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені на 90%, наголосив, що …
… 6) У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо …
… 7) у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що …
… Таким чином, правова позиція Відповідача у цій справі щодо зменшення заявленої до стягнення неустойки є непоодинокою, та цілком підтримується Верховним Судом в актуальній судовій практиці.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі №918/116/19 наголошено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які …
… Вважаємо, що винятковий характер порушення строків поставки за спірним Договором і соціальна значущість підприємства є доведеними, що також слід враховувати для вирішення питання про зменшення неустойки.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, …
… Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 у справі №1- 12/2013 сформував правову позицію, що …
… Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно- правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21 наголошено, що …
… З приводу вищеперелічених обставин є наявними всі складові ознаки: …
… Таким чином, на нашу думку є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов'язання, наявність яких позивачем навіть не доведена. …» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вказане питання вирішується вирішується судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
З урахуванням вищевикладенного, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції в частині відсутності підстав для зменшення пені на 90%. Такий висновок є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 у справі №908/1619/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 7713,73 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 у справі №908/1619/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2022 у справі №908/1619/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7713,73 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.03.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус