27 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/4069/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,
за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (вх. №248) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 (рішення ухвалено суддею Жиляєвим Є.М. в приміщенні Господарського суду Харківської області 19.12.2023 об 11:01 год, повний текст складено 29.12.2023) у справі №922/4069/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (61017, м. Харків, пров. Сіриківський, буд. 1А)
про витребування майна
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №922/4069/23 позов задоволено повністю; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (код ЄДРПОУ 41195441) Токарний оброблюючий центр Emcoturn S65 з системою керування Siemens 828D; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" 44152,74 грн судового збору та 41700,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
ТОВ "НПП Флайтех" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №922/4069/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" до ТОВ "НПП Флайтех" про витребування майна у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що на виконання умов договору поставки, загальна сума якого орієнтовно складала 2943516грн, позивач передав обладнання, а відповідач прийняв його та здійснив оплату в загальній сумі 2217100,40 грн. Окрім того, між сторонами 28.03.2019 укладено розписку, відповідно до якої позивач отримав від відповідача 10000,00 доларів США (що було еквівалентно 273000грн) в якості заставної суми під виконання зобов'язань ТОВ "НПП Флайтех" по оплаті першого траншу по договору в розмірі 900000,00 грн. Відповідач вважає, що грошові кошти за розпискою також є частковою оплатою за договором. Враховуючи оплачені суми по договору в загальному розмірі 2490100,40 грн, що складає 84% від ціни договору, відповідач вважає вимоги про витребування обладнання такими, що не відповідають умовам договору та несправедливими. Заявник апеляційної скарги просить врахувати, що у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану в Україні, він був позбавлений можливості повністю розрахуватися за договором. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно залишено без розгляду поданий ним відзив. Відповідач також вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є не співмірним із виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим ним на її виконання, та обсягом наданих адвокатом послуг, що такі витрати не були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим, а тому відсутні підстави для їх задоволення. До апеляційної скарги відповідачем додано також копію розписки від 28.03.2019 та інформацію щодо платежів з урахуванням курсу валют.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №922/4069/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (вх. №248) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №922/4069/23, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 27.02.2024, зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №922/4069/23.
29.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1488), в якому позивач заперечує проти її задоволення, просить відмовити ТОВ "НПП Флайтех" у долученні доказів на стадії апеляційного перегляду.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник позивача - проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо доданих відповідачем до апеляційної скарги доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 - 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Враховуючи не наведення відповідачем відповідних виняткових обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для їх прийняття.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо безпідставного, на думку відповідача, залишення судом першої інстанції відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4069/23, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов, зобов'язано відповідача надіслати відзив на позов та додані до нього документи позивачу одночасно з надісланням такого відзиву до суду, докази такого надіслання надати суду. Копія вказаної ухвали була направлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, проте, поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
16.10.2023 до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зі змісту якого вбачалося, що оскільки ним не отримано ухвали про відкриття провадження у справі, він просив надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, зробити з них фотокопії за допомогою власних пристроїв та відкласти розгляд справи на іншу дату.
З матеріалами справи відповідач ознайомився лише 14.11.2023, про що свідчить його підпис на вказаному клопотанні.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2023 задоволене клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 14.11.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023.
Пунктом 7 вказаної ухвали суду від 14.11.2023 судом було визначено, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою або дистанційними засобами зв'язку, суд також звернув увагу учасників справи на те, що документи, отримані судом електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. Враховуючи зазначене, такі документи є неналежно оформленими, відтак не належить до офіційних і судом залишаються без розгляду.
04.12.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю часу для ознайомлення з матеріалами та підготовки відзиву.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у задоволенні клопотання відповідача відмовлено в частині відкладення розгляду справи та в судовому засіданні оголошено перерву на 19.12.2023.
Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 12.12.2023, про що свідчить його підпис на клопотанні (ас. 81).
19.12.2023 Господарським судом Харківської області зареєстровано відзив відповідача на позовну заяву від 18.12.2023, який був направлений ним за допомогою електронної пошти (вх.№34866). До відзиву були долучені копія розписки від 28.03.2019, роздруківка платежів з урахуванням курсу валют та докази направлення відзиву позивачу.
Відповідно до акту Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 під час перевірки документів, що надійшли електронною поштою від ТОВ "НПП Флайтех" у справі №922/4069/23 вх.№34866, виявлено недоліки, а саме: відсутній КЕП у доказах направлення даного відзиву позивачу.
Зі змісту протоколу судового засідання та рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №922/4069/23 вбачається, що враховуючи відсутність кваліфікованого електронного підпису підписанта у доказах направлення відзиву позивачу, суд першої інстанції залишив його без розгляду.
Суд зазначає, що відповідно до положень частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно з п. 11 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 (у редакції наказу № 485 від 17.10.2023) судові справи, а також інші документи і матеріали, що стосуються розгляду судових справ у суді, приймає та реєструє в АСДС канцелярія відповідно до Положення про АСДС. При надходженні до суду електронного документа, засвідченого кваліфікованим електронним підписом, оригінал такого електронного документа вноситься до АСДС разом з відповідним кваліфікованим електронним підписом та звітом про результати перевірки дійсності цього підпису.
Враховуючи, що такий додаток до відзиву як "доказ направлення відзиву позивачу" не був підписаний кваліфікованим електронним підписом заявника, що унеможливлює прийняття його в якості доказу направлення позивачу відзиву на позов, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 42, 165 ГПК України погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо залишення відзиву на позов без розгляду.
Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача, що відзив на позов був поданий із пропуском відповідного процесуального строку, а відповідачем не обґрунтовано поважність причин пропуску такого строку, що в силу положень ст. 42, 113, 118, 119 ГПК України також має наслідком залишення його без розгляду.
Окрему увагу апеляційний господарський суд звертає і на те, що відповідачем не доведено, що копія розписки від 28.03.2019 (оригінал якої ним суду не надано) належить до предмету спору у даній справі, оскільки з її змісту вбачається, що Шевелев А.Д. отримав кошти в сумі 10000 доларів США від «Хоменко Е.А.», відношення якої до відповідача та правовідносин, що є предметом даної справи, не обґрунтовано. Окрім того, предметом розписки є обладнання, найменування якого відрізняється від того, що є предметом укладеного між сторонами договору поставки №1903-01 від 28.03.2019.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
28.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технологічний центр "Технополіс" (постачальник) було укладено договір поставки №1903-01 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати покупцю у встановлений строк устаткування, вказане у Специфікації №1 (Додаток №1), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти устаткування та оплатити в порядку, встановленому цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору на дату його укладення загальна сума договору орієнтовно складає 2943516,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 490586,00 грн, що складає еквівалент 95880,00 евро, який розрахований за комерційним курсом купівлі евро, встановленого ПАТ «ПУМБ» на 28.03.2018 (1 евро = 30,70 грн).
У зв'язку з 100% імпортною складовою устаткування еквівалент ціни в евро протягом усього строку дії цього договору зміні не підлягає. Будь-яка зміна ціни оформлюється сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 2.4. договору для визначення курсу гривні до евро, сторони використовують інформацію про курс валют, вказаний на сайті ПАТ «ПУМБ» (https://about.pumb.ua/ru/info/currency_converter).
Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника поетапно таким чином:
3.3.1. оплата в розмірі 900000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати підписання договору,
3.3.2. оплата в розмірі 600000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем не пізніше 15.05.2019,
3.3.3. оплата в розмірі 300000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем не пізніше 31.05.2019,
3.3.4. оплата в розмірі 210000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем не пізніше 30.06.2019,
3.3.5. оплата в розмірі 210000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем не пізніше 31.07.2019,
3.3.6. оплата в розмірі 210000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем не пізніше 31.08.2019,
3.3.7. оплата в розмірі 210000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем не пізніше 30.09.2019,
3.3.8. оплата в розмірі 210000,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем не пізніше 31.10.2019.
3.3.9. наступна оплата в розмірі 93516,00 грн, в тому числі з ПДВ, здійснюється покупцем у гривнях не пізніше 30.11.2019.
Відповідно до п. 3.4. договору у зв'язку з тим, що на дні здійснення платежів курс гривні до євро ПАТ «ПУМБ», відрізнятиметься від курсу гривні до євро, встановленого ПАТ «ПУМБ» на дату підписання договору, загальна сума договору підлягає коригуванню додатковою угодою протягом 10 днів після отримання оплати згідно з п. 3.3.9.
Право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту повної оплати суми договору. Датою поставки обладнання є дата оформлення видаткової накладної (п. 7.5. договору).
Пунктом 9.4. договору визначено, що у разі невиконання умов договору згідно з п. 3.3.1. замовник протягом п'яти календарних днів за свій рахунок зобов'язується повернути на склад покупця обладнання, зазначене в специфікації № 1 цього договору в повному комплекті та технічно справним на підставі акту огляду представником постачальника. З наступною сплатою штрафу в розмірі 15% від вартості договору.
Згідно з специфікацією №1 (додаток № 1 до договору) предметом поставки є токарний оброблюючий центр Emcoturn S 65 з системою керування Siemens 828D вартістю 2943516,00 грн з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0353 від 03.04.2019 позивачем було поставлено відповідачеві товар - верстат токарний з ЧПК S65 ТСМ - Siemens Sinumerik 828D (R6LS06) загальною вартістю 2943516,00 грн.
Згідно товарно-транспортної накладної №РРН-0353 від 03.04.2019 доставку товару виконано за адресою: м. Харків, пров. Сіриківський, 1 А.
Відповідно до акту від 05.04.2019 виконано пусконалагоджувальні роботи, інструктаж персоналу по прийомам роботи та обслуговування токарного оброблюючого центру Emcoturn S65 з системою керування Siemens 828D на території ТОВ "НПП Флайтех" згідно з умовами договору, роботи виконані в повному об'ємі, замовник претензій по об'єму, якості і термінам виконання робіт (надання послуг) не має.
Сторонами визнається факт часткової оплати за товар у розмірі 2217100,40 грн, що в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребує додаткового доведення перед судом.
Позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості або повернення обладнання, а також попередив про заборону його використання.
Оскільки, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки №1903-01 від 28.03.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар, право власності на який залишається за позивачем до моменту повного розрахунку, позивач звернувся із даним позовом про витребування у відповідача та повернення позивачу відповідного обладнання.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем надано обґрунтовані пояснення та докази в підтвердження позовних вимог, які в логічному поєднанні з фактичними обставинами справи є більш переконливими і дозволяють відтворити дійсні обставини і свідчать про наявність істотних порушень, які також порушують права та інтереси позивача, які підлягають відновленню в наведений в позові спосіб. Тому за наслідками розгляду спору суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, а відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Так, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положення статті 694 Цивільного кодексу України визначають, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.
Відповідно до частини 2 статті 697 Цивільного кодексу України у разі, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Право на звернення до господарського суду в установленому Господарськимо процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
При укладанні договору поставки позивач розраховував отримати грошові кошти за передачу покупцю у встановлений строк устаткування, а покупець при цьому зобов'язувався прийняти його та оплатити його вартість в порядку, встановленому цим договором.
Факт отримання товару за договором та неналежного виконання зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за нього відповідачем не оспорюється.
А тому, суд констатує, що позивач має підстави для захисту свого цивільного права.
Водночас, за обставин даної справи позивач мав альтернативу у виборі відповідного способу захисту свого порушеного права, зокрема, шляхом звернення з позовом про стягнення заборгованості та відшкодування завданих простроченням відповідача збитків або про повернення неоплаченого товару.
Таким чином, суд не може вважати, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом для даних правовідносин.
Проте, за наявності у позивача альтернативи у можливості вибору способу захисту права, суд не може не оцінити його на предмет адекватності до фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, а також відповідності таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.
В цьому аспекті колегія суддів враховує, що позивач не відмовився від договору поставки №1903-01 від 28.03.2019, в судовому порядку або за згодою сторін його не було розірвано, договір не було визнано і недійсним.
Дійсно, свої зобов'язання за договором відповідач не виконував тривалий час, а остаточний платіж мав здійснити не пізніше 30.11.2019.
Проте, суд не може не врахувати й те, що не зважаючи на таку тривалу прострочку з боку відповідача, позивач зі свого боку також (з невідомих причин) зволікав із вжиттям заходів щодо примусу відповідача до виконання своїх зобов'язань.
Більш того, самим позивачем визнається, що договір продовжував виконуватися після 2019 року, зокрема, остання оплата була здійснена відповідачем 15.12.2021.
Отже, після закінчення строку дії договору позивач не втратив до нього інтерес, зокрема, в частині отримання за його умовами оплати за переданий покупцеві товар.
Як було зазначено, сторонами визнається факт часткового виконання відповідачем умов договору щодо оплати за товар у розмірі 2217100,40 грн, що становить понад 75 відсотків від загальної суми договору.
Суд також зауважує, що навіть враховуючи умови договору щодо валютної складової у вартості товару, а також передбачене пунктом 3.4. договору зобов'язання сторін провести відповідне корегування загальної вартості договору з урахуванням курсу гривні до євро, встановленого ПАТ «ПУМБ» на дні здійснення оплат, згідно перевіреного судом розрахунку відповідача, загальна частка здійснених відповідачем платежів також складає більше 73 відсотків (70158,8 євро від загальної вартості в еквіваленті 95880 євро), що не істотно відрізняється від проценту оплат в гривні.
Таким чином, внаслідок задоволення даного позову позивач отримає не тільки товар загальною вартістю 2943516грн, а в його розпорядженні також залишаться раніше отримані кошти в сумі 2217100,40 грн.
Суд акцентує увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною.
Тож правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин не для задоволення легітимних інтересів, а з метою збагачення, що має місце у даному випадку, коли покупець фактично здійснив оплату за товар, що становить більше 3/4 від загальної суми договору, а постачальник при цьому користуючись та не повертаючи ці кошти, вимагає повернення товару.
Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст. 3 та інших статтях Цивільного кодексу України, яким мають відповідати дії будь-якого суб'єкта. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Розумність, зокрема, характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов'язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Тобто принцип справедливості, визначаючи межі здійснення суб'єктивного права, вимагає таких умов поведінки: 1) відповідність поведінки уповноваженої особи до умов договору (якщо він існував) або до актів цивільного законодавства; 2) врахування публічного інтересу і моральних засад суспільства; 3) відсутність зловживання правом.
Справедливість у процесуальному аспекті означає неупередженість (незалежність) та об'єктивність, така, що у рівній мірі (без привілеїв) враховує інтереси учасників судового провадження, відповідає моральним та правовим нормам.
Отже, процесуальна діяльність суду має бути спрямованою на досягнення єдиної мети - відновлення того становища, яке існувало до порушення прав та інтересів особи. Іншими словами, зміст поняття «справедливий судовий розгляд» зводиться до «урівноваження порушених прав та інтересів».
Для ухвалення судового рішення може виявитися необхідним не лише врахувати відповідні правові положення, а й взяти до уваги неправові поняття та реалії, які стосуються контексту спору, наприклад, етичні, соціальні чи економічні міркування. Це вимагає від судді усвідомлення наявності таких міркувань при вирішенні справи (пункт 22 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень).
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що за даних умов застосування такого способу захисту прав позивача, як повернення оплаченого на обладнання, при наявній альтернативі щодо стягнення недоплаченої суми грошових коштів та застосування заходів відповідальності до відповідача за договором, є таким, що явно не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, а також не буде свідчити про дотримання балансу інтересів сторін.
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про витребування у відповідача майна за умови фактичної сплати ним більше 75 відсотків загальної вартості договору.
Щодо посилання позивача в обґрунтування позову на положення пункту 9.4. договору, як на підставу для витребування у відповідача обладнання, колегія суддів зазначає таке.
Положеннями розділу 3 укладеного між сторонами договору було передбачено поетапну оплату за товар. Зокрема, відповідач протягом 10 днів з дати підписання договору мав сплатити 900000грн, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 9.4. договору передбачений обов'язок «замовника» протягом 5-ти календарних днів за власний рахунок повернути на склад «покупця» обладнання, зазначене в специфікації №1 до договору, в повному комплекті та технічно справному стані на підставі акту огляду «постачальника» з наступною сплатою штрафу у розмірі 15% від вартості договору.
За умовами преамбули договору, відповідач у ньому має найменування - «покупець», а позивач - «постачальник», що свідчить про нерозповсюдження відповідальності передбаченої пунктом 9.4. договору на відповідача.
Окрім того, як свідчать обставини справи, хоча відповідач несвоєчасно здійснив оплату першого траншу у розмірі 900000грн за договором, сторони фактично при його виконанні значно перетнули вказаний поріг оплат (як зазначалося раніше загальна сума платежів склала 2217100,40 грн). Проте, позивач в розумний строк (після закінчення 5 календарних днів з моменту настання обставин, передбачених п. 3.3.1. договору) не висував відповідних вимог щодо повернення обладнання, отримуючі наступні платежі. А відтак, посилання позивача на положення п.9.4. договору наразі не можуть бути розцінені судом як добросовісні.
З іншого боку, колегія суддів не може вважати обґрунтованими посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України, як на підставу для відмови у задоволенні позову враховуючи таке.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Пунктом 10.1. договору визначено, що сторони домовилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: війни, воєнних дій, пожеж, повенів, інших стихійних лих або сезонних природніх явищ (замерзання моря, проток, закриття доріг, каналів, перевалів), які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від виконання зобов'язань на час вказаних обставин.
Проте, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин впливу військової агресії російської федерації проти України на неможливість своєчасного виконання ним договору, зокрема, але не виключно сертифікату Торгово-промислової палати України.
До того ж, строк виконання покупцем зобов'язання з оплати товару сплив 30.11.2019, тобто задовго до початку обставин непереборної сили, на які посилається відповідач.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
За приписами частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Відповідно до положень ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ "НПП Флайтех", скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 14 ст 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати позивача за розгляд даної справи покладаються на нього.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Флайтех" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у справі №922/4069/23 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.03.2024.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель