про залишення апеляційної скарги без руху
04 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/1498/23
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Крестьянінова О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України (вх.№ 527) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1498/23
за позовною заявою Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Євротрейд", 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська (колишня назва - Першотравнева), 20-А, код ЄДРПОУ 44757703,
про стягнення 4096185,00 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 у справі №917/1498/23 (Мацко О.С.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Євротрейд" на користь Міністерства оборони України 691842,50 грн. пені, 1356250,00 грн. штрафу, 61442,77 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Міністерство оборони України звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Полтавської області в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги Міноборони у повному обсязі; стягнути з ТОВ "Олімп Євротрейд" на користь Міністерства оборони України суму штрафних санкцій у розмірі 4 096 185,00 грн. за порушення строків поставки товару за договором №286/3/22/361 від 23.09.2022.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з такого.
1. Згідно з частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 60 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин другої, третьої статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особам.
Разом з тим, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Представник, який безпосередньо звертається з апеляційною скаргою (підписує її), має довести обставини наявності у нього відповідних повноважень на здійснення представництва (самопредставництва) в суді від імені Міністерства оборони України.
Апеляційну скаргу підписано Пономаренком Валентином Ігоровичем.
До апеляційної скарги додано електронну довіреність у порядку передоручення від 07.11.2023, відповідно до якої Умєров Рустем Енверович уповноважує в порядку передоручення Вельма Ігора Олександровича представляти інтереси Міністерства оборони України в судах України.
Також, до апеляційної скарги додано електронну довіреність у порядку передоручення від 08.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує, в порядку передоручення Пономаренка Валентина Ігоровича представляти інтереси Міністерства оборони України в судах України.
Крім того, ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включений до переліку осіб, які можуть вчиняти дії від імені Міністерства оборони України, зокрема, підписувати договори тощо та діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень.
Водночас, суд не може визнати надані до апеляційної скарги докази такими, що підтверджують повноваження Пономаренка Валентина Ігоровича діяти від імені Міністерства оборони України в порядку самопредставництва.
Колегія суддів зазначає, що надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи (відповідний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду: від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі №917/855/20, від 28.04.2022 у справі №914/3293/20, у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №910/25456/15 тощо).
Особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.
Суд враховує, що починаючи з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому, можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати приписами або відповідного закону, або статуту чи положення цієї юридичної особи, або умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі не має чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. Аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №149/289/21.
Таким чином, для визнання особи (зокрема, ОСОБА_2 ) такою, що діє у порядку самопредставництва в інтересах Міністерства оборони України необхідно щоб у відповідному законі, статуті, положенні, посадовій інструкції чи трудовому договорі (контракті), тощо було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.
Водночас, відповідні докази на підтвердження повноважень самопредставництва заявником апеляційної скарги не надані.
Необхідно зауважити, що довіреність від 08.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує Пономаренка В.І. представляти інтереси Міністерства оборони України в судах України, видана у порядку передоручення. Проте, всупереч положенням ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України вона не була посвідчена нотаріально, що свідчить про недотримання форми довіреності.
Також, матеріали апеляційної скарги не містять і доказів того, що Пономаренко В.І. є адвокатом (повноваження якого могли б підтверджуватися довіреністю, виданою в установленому порядку).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
2. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1, п. 2 ч. 2 ст. ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем оскаржується судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 2048092,50 грн.
Апеляційну скаргу подано в електронній формі через систему "Електронний суд", отже за її подання підлягає сплаті судовий збір у розмірі 36865,66 грн. (2048092,50*1,5 %*150% *0.8).
Проте, заявником не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Водночас, позивач звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого посилається на те, що Міністерство оборони України вжило всі залежні від нього заходи, спрямовані на сплату судового збору, однак кошти для сплати судового збору відсутні на відповідному рахунку, а отже кошти необхідно переводити із одного рахунку на інші та оплачувати із бюджету оборонної сфери до спеціального фонду державного бюджету, які будуть спрямовані на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Водночас наразі бюджетні кошти усіх бюджетних програм Міністерства оборони України спрямовані виключно на здійснення оборонних заходів, а тому враховуючи незадовільний майновий стан позивач просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, заявник апеляційної скарги не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів на рахунку не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.
Окрім того, відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
У той же час заявник апеляційної скарги всупереч вимогам статті 74 ГПК України не надав жодних доказів як відсутності коштів для сплати судового збору, так і доказів які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
З огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України,
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без руху.
2. Встановити Міністерству оборони України десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів на підтвердження повноважень особи, яка її підписала, а також сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (36865,66 грн.).
3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.О. Крестьянінов