21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/542/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 (особисто), паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 28.05.1998р.;
позивача ОСОБА_2 (особисто), паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 09.04.2008р.;
відповідача - Лазебний Д.В. - на підставі ордеру серії №АХ №1100850 від 22.08.2023р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Полтавська область, м. Горішні Плавні, (вх. №2375 П/2) на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023р. у справі №917/542/22 (суддя Тимощенко О.М., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту - 23.10.2023р.)
за позовом: ОСОБА_1 , м. Київ, ОСОБА_3 , м. Київ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Полтавська область, м. Горішні Плавні,
про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 51695682,34грн. заборгованості та на користь ОСОБА_3 84359824,38грн. заборгованості,
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі- ПрАТ “Полтавський ГЗК” ) та Ferrexpo plc про:
- визнання недійсним Повідомлення компанії Феррекспо АГ (FERREXPO АG) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”, щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019;
- визнання недійсним рішення Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформлене протоколом № 6 від 03.05.2019;
- визнання недійсною Публічну безвідкличну вимогу компанії Феррекспо АГ (FERREXPO АG) про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;
- стягнення солідарно з Феррекспо АГ (FERREXPO АG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51695682,34грн, з яких: 36823063,82грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 3311049,19грн - три процента річних, 11561569,33грн - інфляційна складова заборгованості; 5) стягнення солідарно з Феррекспо АГ (FERREXPO АG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_3 84359824,38грн, з яких 60089877,07грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 5403150,04грн - три процента річних, 18866797,27грн - інфляційна складова заборгованості.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.08.2022 задоволено клопотання позивачів про заміну неналежного відповідача на належного; замінив неналежного відповідача Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) на належного відповідача - Ferrexpo plc; прийнято відмову позивачів від позовних вимог в частині: 1) визнання недійсним Повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ееггехро АС) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства”, щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019 року; 2) визнання недійсним рішення Наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформлене протоколом № 6 від 03.05.2019 року; 3) визнання недійсною Публічну безвідкличну вимогу компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019; закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог; повернув ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання вимог немайнового характеру - 3721,50 грн; повернув ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання вимог немайнового характеру - 3721,50 грн.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.09.2023р. у справі №917/542/22 задоволено заяву позивачів про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Ferrexpo plc; залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Ferrexpo plc на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України; залишено без розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про призначення експертизи (вх. № 11651 від 18.09.2023) на підставі ст. 207 ГПК України, у зв'язку із поданням вказаного клопотання після закінчення встановленого процесуального строку без поважних причин.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51695682,34грн., з яких: 36823063,82грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 3311049,19грн. - 3% річних, 11561569,33грн. - інфляційні, 775435,24грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_3 84359824,38грн, з яких 60089877,07грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 5403150,04грн. - 3% річних, 18866797,27грн. - інфляційні, 868350,00грн. витрат по сплаті судового збору.
28.09.2023р. 2-им позивачем - ОСОБА_3 подано до господарського суду Полтавської області заяву про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/542/22 (вх. № 12249) (т.10 а.с.75-77). В даній заяві ОСОБА_3 зазначав, що при винесенні судового рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов'язаних з правничою допомогою адвоката, оскільки до закінчення судових дебатів ані позивач, ані відповідач не могли надати в повному обсязі докази, що підтверджують розмір таких витрат.
Як зазначив 2-ий позивач, оскільки рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 позов задоволено повністю, а також враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатами послуг, кваліфікацію та досвід адвокатів, кількість судових засідань у даній справі, апеляційне оскарження ухвали про зупинення та обсяг підготовлених адвокатами документів, заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатів в розмірі 500000,00 грн. є обґрунтованою та співмірною з ціною позову. Визначена в актах наданої правової допомоги вартість є справедливою, розмір гонорару адвоката 2-го позивача не є завищеним щодо іншої сторони спору.
Документально підтверджуються його судові витрати на загальну суму 1407684,00грн. з яких:
500000,00грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката;
400000,00грн. - витрати на висновок експертів № 1041/63401 від 22.06.2022 року;
10000,00грн. - витрати на рецензію Експертної ради УТО № 19-ЕР від 02.06.2022;
375000,00грн. - витрати на звіт про оцінку однієї простої акції ПрАТ “Полтавський ГЗК” у відповідності до вимог ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” станом на 01.04.2019 року;
120000,00грн - витрати на висновок експертів № 1045/64701 від 29.07.2022;
2684,00грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження, який підлягає розподілу за наслідками розгляду справи по суті згідно постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023.
28.09.2023р. 1-им позивачем - ОСОБА_1 подано до господарського суду Полтавської області заяву про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/542/22 (вх. № 12272) (т.10 а.с.96-98). В даній заяві ОСОБА_1 зазначав, що при винесенні судового рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов'язаних з правничою допомогою адвоката, оскільки до закінчення судових дебатів ані позивач, ані відповідач не могли надати в повному обсязі докази, що підтверджують розмір таких витрат.
Враховуючи, що рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №917/542/22 позов задоволено повністю, а також враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатами послуг, кваліфікацію (кандидат юридичних наук, заслужений юрист України згідно Указу Президента №526/2021) та досвід адвокатів, кількість судових засідань у даній справі та обсяг підготовлених адвокатами документів, заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатів в розмірі 524000,00грн. є обґрунтованою та співмірною з ціною позову.
Як стверджував 1-ий позивач, документально підтверджуються його судові витрати на загальну суму 969000,00грн. з яких:
524000,00грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката;
10000,00грн - витрати на рецензію Експертної ради УТО № 100-ЕР від 21.10.2019;
10000,00грн. - витрати на рецензію Експертної ради УТО № 18-ЕР від 01.06.2022;
375000,00грн - витрати на звіт з незалежної оцінки вартості 1 (однієї) простої іменної акції у пакеті простих іменних акцій ПрАТ “Полтавський ГЗК”, що становить 100% статутного капіталу товариства;
50000,00грн. - витрати на рецензію на висновок експертів № 1045/64701 від 29.07.2022.
09.10.2023 відповідачем подано до господарського суду Полтавської області заперечення на заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12767) (т.10 а.с.162-167),в яких просив суд відмовити в її задоволенні. На думку відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500000,00грн є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також він не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки:
- в акті прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 з адвокатом Касперчик З.В. містяться ідентичні умови (пункти) як і в акті з адвокатом Ларіоновою О. О.
- в документах під назвою “Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою Оленою Олександрівною” та “Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик Зоєю Вікторівною” які ніким не підписані, зазначається про формування та узгодження з 1-им позивачем правової позиції та визначення напрямків ефективного судового захисту інтересів 2-го позивача - двадцять вісім годин.”. Всі інші послуги, вказані у вказаних розрахунках стосуються 1-го позивача. Отже, переважна більшість послуг, наданих адвокатами Ларіоновою О. О. та Касперчик З. В., надавалися ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 , який заявив про відшкодування йому вартості вказаних юридичних послуг.
- 2-им позивачем не було надано договорів про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022, укладених з адвокатами Ларіоновою О. О. та Касперчик З.В., отже, відповідно, ані суд, ані відповідач не можуть проаналізувати зміст вказаних договорів і визначити, чи дійсно вони стосуються справи № 917/542/22, які саме послуги мали надати адвокати, реальної вартості наданих послуг;
- “Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою Оленою Олександрівною” та “Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик Зоєю Вікторівною” ніким не підписані, не мають ані дати, ані номера, не відомо ким видані, а тому взагалі не можуть вважатися доказом за приписами Господарського процесуального кодексу України;
- в заяві згадується про апеляційне оскарження ухвали про зупинення, в той же час 2-ий позивач нічого не вказував у своїй апеляційній скарзі про розмір судових витрат в суді апеляційної інстанції;
- адвокати Ларіонова О. О. та Касперчик З.В. не брали участі у жодному судовому засіданні у даній справі та не подавали жодного документу по суті.
Стосовно витрат на проведення експертиз відповідач зазначав, що позивачі замовили чотири звіти (висновки) та три рецензії на них по суті з одного і того ж самого питання - яка ринкова вартість 1 акції ПрАТ “ПГЗК” станом на 01.04.2019 р. і отримали приблизно один і той самий результат. За наведених обставин, відповідач ставив під сумнів необхідність здійснення витрат на проведення чотирьох звітів (висновків) у 20212-202 роках, чи вони були розумними та неминучими в даній справі, а їх розмір обґрунтованим (оскільки вже станом на січень 2020 року позивачі мали звіт про оцінку ТОВ "Увекон-Харків" ринкової вартості 1 акції ПрАТ "ПГЗК").
12.10.2023 відповідачем подано до господарського суду Полтавської області заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12991), в яких просив суд відмовити в її задоволенні. На думку відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 524000,00грн. є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також він не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки:
- наданий 1-им позивачем Додаток №17 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 за своїм змістом є довіреністю, якою 1-ий позивач уповноважує адвоката Левківського Б.К. бути його представником під час врегулювання господарського спору, проте, невідомо про який саме господарський спір з ПрАТ "ПГЗК", про який предмет або ціну позову йде мова;
- Додаток № 18 договору про надання правової допомоги №06/069/2020/С.Г. від 06.06.2020 та "Розрахунок наданих послуг адвокатом Левківським Богданом Казимировичем" (ніким не підписаний, не має ні дати ні номера) не підтверджують факт виникнення зобов'язання у 1-го позивача сплатити 524000,00грн;
- 1-им позивачем не було надано договору про надання правової допомоги №06/069/2020/С.Г. від 06.06.2020, отже ані суд, ані відповідач не можуть проаналізувати зміст вказаних договорів і визначити, чи дійсно вони стосуються справи № 917/542/22, які саме послуги мали надати адвокати, реальної вартості наданих послуг і т.п.;
- відсутній акт виконаних робіт (наданих послуг);
- в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Левківський Б.К. брав участь у підготовці позовної заяви, інших заяв по суті.
Стосовно витрат на проведення експертиз відповідач зазначав, що позивачі замовили чотири звіти (висновки) та три рецензії на них по суті з одного і того ж самого питання - яка ринкова вартість 1 акції ПрАТ “ПГЗК” станом на 01.04.2019 і отримали приблизно один і той самий результат. За наведених обставин, відповідач ставив під сумнів необхідність здійснення витрат на проведення чотирьох звітів (висновків) у 20212-202 роках, чи вони були розумними та неминучими в даній справі, а їх розмір обґрунтованим (оскільки вже станом на січень 2020 року позивачі мали звіт про оцінку ТОВ "Увекон-Харків" ринкової вартості 1 акції ПрАТ "ПГЗК").
Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 часткового задоволено заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат у справі №917/542/22; стягнуто з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 569000,00грн.; стягнуто з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_3 1007684,00грн. судових витрат; відмовлено в іншій частині.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 2, 16, 123, 126,129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що витрати 1-го позивача - ОСОБА_1 на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" визначені додатком №18 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. в розмірі 500000,00грн. та витрати 2-го позивача - ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару у розмірі 500000,00грн. не відповідають саме в такому розмірі критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивачів буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату.
Отже, як вказав суд, їх відшкодування з огляду на обставини вказаної справи матиме надмірний характер, при цьому враховуючи складність справи, кваліфікацію та досвід адвокатів, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування 1-му позивачу - ОСОБА_1 "гонорару успіху" у розмірі 100000,00грн. та 2-му позивачу - ОСОБА_3 в розмірі 100000,00грн. за рахунок відповідача.
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що розподілу між сторонами підлягають понесені 1-им позивачем витрати на професійну правничу допомогу у вигляді винагороди за виконання роботи у судових засіданнях в розмірі 24000,00грн. та «гонорар успіху» в розмірі 100000,00грн., а також понесені 2-им позивачем витрати на професійну правничу допомогу у вигляді у вигляді гонорару у розмірі 100000,00грн., як такі, що є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), та підтверджені наданими доказами.
Крім того, місцевий господарський судом керуючись приписами статей 101, 123, 127 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи той факт, що суд не володіє спеціальними знаннями, які були необхідні для з'ясування обставин справи, дійшов висновку про те, що витрати позивачів на виконання рецензій, висновків та звітів експертів були неминучими.
За наведених обставин, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи, що позивачами подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту понесення судових витрат на виконання рецензій, висновків, звітів експертами, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача понесених позивачами судових витрат (пов'язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи), а саме: 445000,00грн. на користь 1-го позивача - ОСОБА_1 та 905000,00грн. на користь 2-го позивача ОСОБА_3 .
Окрім викладеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь 2-го позивача - ОСОБА_3 судового збору у розмірі 2684,00грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/542/22 про зупинення провадження, оскільки за наслідками розгляду спору у справі 917/542/22 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено, а Східний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 26.06.2023 не вирішив питання щодо розподілу судових витрат та оскільки за наслідками розгляду спору в справі 917/542/22.
ПрАТ “ПГЗК” з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про покладення судових витрат на ПрАТ "Полтавський ГЗК".
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки запереченням викладеним відповідачем в заперечення на заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення поданим до місцевого господарського суду.
Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у вказаних вище заявах поданих до господарського суду Полтавської області 09.10.2023 та 12.10.2023 відповідно.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Полтавський ГЗК" на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22; встановлено позивачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 27.12.2023 о 14:15 год.
21.12.2023 позивачем - ОСОБА_2 подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№15917), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК", додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 змінити в бік збільшення стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Крім того, позивач просить суд розглядати справу без його участі.
21.12.2023 позивачем - ОСОБА_1 подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№15921), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 змінити в бік збільшення стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
25.12.2023р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення - підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 задоволено заяву представника апелянта - ПрАТ "Полтавський ГЗК" про участь у судовому засіданні 27.12.2023 о 14:15 год. у справі №917/542/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 24.01.2024 о 15:15 год.; задоволено клопотання представника апелянта - - Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" про участь у судовому засіданні 24.01.2024 о 14:45 год. у справі №917/542/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та ухвадено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення - підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 оголошено в судовому засіданні оголошено перерву до 08.02.2024 о 09:30 год.; задоволено клопотання представника апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" про участь у судовому засіданні 08.02.2024р. о 09:30 год. у справі №917/542/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення - підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до 21.02.2024 о 09:30 год.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.02.2024 апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про покладення судових витрат на ПрАТ "Полтавський ГЗК".
Позивачі заперечили проти вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/542/22 змінити в бік збільшення стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Враховуючи, що представники сторін з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункти 1, 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:
- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат судом (статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Унаслідок існування зв'язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.
Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачами вчинено відповідні процесуальні дії (зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі; подано такі докази до суду) з дотриманням порядку і строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.
Як вбачається із матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачами і стали підставою для звернення до суду з позовною заявою і понесення позивачами судових витрат на професійну правничу допомогу (1-ий позивач - 524000,00грн., 2-ий позивач - 502684,00грн).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, понесення 1-им позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 524000,00грн. підтверджується наступними доказами: ордером серія КС № 760008 від 02.08.2022 (т.8 а. с. 12), свідоцтвом серія ХМ №000119 від 05.12.2017 (т.8 а.с.13), додатком №17 від 06.06.2022 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 (т.10 а.с.99), додатком №18 від 06.06.2022 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 (т.10 а.с.100), додатком №3 (т.10 а.с.101).
Відповідно до додатку №17 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 (т. 10 а. с. 99) Голубицький С.Г. з метою представництва його інтересів під час врегулювання господарських спорі, зокрема у справі проти ПрАТ "Полтавський ГЗК", уповноважив адвоката Левківського Б. К. бути його представником під час врегулювання питань, визначених у цьому додатку, бути його представником в органах прокуратури, органах МВС, державній прикордонній службі, у системі ДВС України, в органах РАЦС, в службі у справах дітей, органах опіки та піклування, в поштових службах, в судах всіх інстанцій тощо.
Зі змісту додатку №18 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 (т.10 а.с.100) сторони погодили, що адвокат, за виконання доручення, зміст якого закріплено у додатку №17 від 06.06.2022 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020, отримує гонорар (оплату), що може бути змінений відповідно до п. 2.2 договору, а на момент підписання цього додатку складається з:
1) доплати за результат у розмірі 500000,00грн;
2) винагороди за виконання роботи у кожному судовому засіданні у розмірі 8000,00 грн за кожне судове засідання.
В додатку № 3 наведено розрахунок наданих послуг адвокатом Левківським Б.К.: участь у судовому засіданні 02.08.2022 - 8000,00грн.; участь у судовому засіданні 26.09.2022 - 8000,00грн.; участь у судовому засіданні 15.02.2023 - 8000,00грн.; гонорар успіху 500000,00грн. (т. 10 а. с. 101).
Матеріалами справи також підтверджується, що правову допомогу 1-му позивачу у даній справі, в тому числі представництво в судових засіданнях, здійснював адвокат Левківського Б. К. на підставі ордеру серія КС № 760008 від 02.08.2022 (т. 8 а. с. 12).
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, понесення 2-им позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 502684,00грн. підтверджується наступними доказами: договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 (т.6 а. с. 140 - 142), ордером серії КВ № 061333 від 19.07.2022 (т.6 а.с.139), свідоцтвом №2917 від 31.05.2007 (т.6 а.с.139), ордером серії АА №1222107 від 18.07.2022 (т.6 а. с. 154), додатком №4 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик З. В." на суму 250000,00грн. (т.10 а.с. 80), додатком №3 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою О. О." на суму 250000,00грн. (т. 10 а.с.81), актом прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 між Шило П. М. та Касперчик З. В. (т.10 а.с. 82), актом прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 між Шило П. М. та Ларіоновою О. О. (т.10 а.с.83), квитанцією №145766803 від 02.06.2022 на суму 250000,00грн. (т.4 а.с.12), квитанцією №145767211 від 02.06.2022 на суму 250000,00грн. (т.4 . с. 13).
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року (надалі - договір т.6 а. с. 140 - 142 ), укладеного між ОСОБА_3 (надалі - клієнт) та адвокатом Касперчик З.В. (надалі - виконавець), клієнт доручає, а виконавець приймає на себе доручення з надання клієнту правової допомоги (адвокатських послуг) на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язується оплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу (адвокатські послуги), а також оплатити фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору (пункт 1.1 договору).
Виконавцем надаються такі види правової допомоги: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору, правова допомога, надана клієнту виконавцем оплачується на умовах погодинної оплати, якщо сторони не дійдуть згоди про інше.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що вартість однієї години роботи одного фахівця, визначеного виконавцем відповідно до положень п. 2.6 договору, становить 3600,00грн., без ПДВ.
Вартість наданої правової допомоги дорівнює добутку вартості однієї години роботи фахівця, визначеної у пункті 4.2 договору, та кількості витраченого часу виконавцем та/або фахівцем/фахівцями, визначеними виконавцем відповідно до п. 2.6 договору. До витраченого часу включається, зокрема, час на: аналіз наданих клієнтом документів, на визначення правової позиції; на підготовку проектів процесуальних документів, складання довідок, на участь у переговорах з клієнтом або з третіми особами в інтересах клієнта; усне або письмове консультування клієнта; представництва інтересів клієнта в судах і перед третіми особами (пункт 4.4 договору).
Відповідно до додатку №4 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик З. В." загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги), надану виконавцем згідно договору становить 69 год. 25 хв. Загальна вартість наданих послуг становить 250000,00 грн.
Відповідно до пунктів 3 - 5 акту прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 (т.10 а.с. 83), загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги), надану виконавцем згідно договору за період з 30.05.2022 року по 01.11.2022 року становить 69 год. 25 хв.
Вартість однієї години роботи виконавця становить 3600,00грн., без ПДВ. Загальна вартість даного етапу правової допомоги (адвокатських послуг), наданої виконавцем, становить 250000,00грн., без ПДВ.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази укладення договору про правничу допомогу між 2-им позивачем та адвокатом Ларіоновою О.О., та додано лише акт прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 (т.10 а. с. 83) та додаток №3 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою О.О." (т.10 а. с. 81), де зокрема зазначено, що загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги), надану виконавцем згідно договору становить 69год. 25 хв. Загальна вартість наданих послуг становить 250000,00грн.
Судова колегія зазначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Судова колегія зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні правові висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу, а саме конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21).
Як вбачається з матеріалів справи, умовами додатку №18 від 06.06.2022 до договору про надання правової №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 (т.10 а.с.100) укладеного між 1-им позивачем - Голубицьким С. Г. та адвокатом - Левківським Б.К. було погоджено, що адвокат отримує гонорар (оплату), що складається з доплати за результат у розмірі 500000,00грн. та винагороди за виконання роботи у кожному судовому засіданні у розмірі 8000,00грн. за кожне судове засідання, а у додатку № 3 "Рахунок наданих послуг адвокатом Левкіським Б.К., зазначено, що 500000,00грн. - є "гонорар успіху".
За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріалами справи підтверджується, що представником 1-го позивача - Левківським Б.К. здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи, зокрема, він приймав участь в судових засіданнях 02.08.2022, 26.09.2022 та 15.02.2023.
При цьому, 1-им позивачем та адвокатом - Левківським Б.К. було встановлено фіксований розмір винагороди за виконання роботи у кожному судовому засіданні - 8000,00грн. за кожне судове засідання. У заяві позивача 1 про ухвалення додаткового рішення фактично надано розрахунок вартості правової допомоги за участь в судових засіданнях - 24000,00грн. (8000,00грн. * 3).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові №640/18402/19 від 28.12.2020, якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов'язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним.
Отже, за наведених обставин, судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо неможливості встановити, про які види послуг адвоката йдеться, якою є вартість кожної з них та їх кількість.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 1-ий позивач - ОСОБА_1 в заяві про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу просив стягнути 500000,00грн., надавши на підтвердження понесення витрат копію додатку №17 від 06.06.2022 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 (т.10 а. с. 99), додатку №18 від 06.06.2022 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 (т.10 а.с.100), та додатку №3 «Розрахунок наданих послуг адвокатом Левківським Б. К. (т.10 а.с.101).
В додатку № 18 та у розрахунку зазначено, що сума 500000,00 грн зафіксована у сталому вигляді у формі "гонорару успіху".
Судова колегія враховує, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (відповідна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3547/21 від 27.09.2022).
Отже, заявлена 1-им позивачем до стягнення з відповідача на підставі договору про надання правової допомоги сума як гонорар успіху не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі за рахунок відповідача та відповідно судом має враховуватись, що судові витрати на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги.
При цьому, судова колегія не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
З матеріалів справи також вбачається, що 2-ий позивач- ОСОБА_3 в заяві про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу просив стягнути 500000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвокатів Касперчик З. В. та Ларіоновою О. О.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, умовами укладеного договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року (т.6 а.с.140-142) передбачено, що правова допомога, надана клієнту виконавцем оплачується на умовах погодинної оплати, якщо сторони не дійдуть згоди про інше. Вартість однієї години роботи одного фахівця, визначеного виконавцем відповідно до положень п. 2.6 договору, становить 3600,00грн., без ПДВ.
Відповідно до акту прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 та відповідно до додатку №4 «Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик З. В.» загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги) становить 69 год. 25 хв. Вартість однієї години роботи виконавця становить 3600,00грн., без ПДВ. Загальна вартість даного етапу правової допомоги (адвокатських послуг), наданої виконавцем, становить 250000,00грн, без ПДВ.
Як було зазначено вище, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
При цьому участь в судових засіданнях адвокатів не є обов'язковою, у зв'язку із чим, судова колегія відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу 2-го позивача, у зв'язку з тим, що адвокати не приймали участь в судових засіданнях по справі №917/542/22.
Так, в даному випадку 2-им позивачем були використані у відносинах з адвокатом Касперчик З.В. форму гонорару у вигляді погодинної оплати, а матеріалами справи підтверджується, що 2-ий позивач - ОСОБА_3 подав до господарського суду першої інстанції детальні розрахунки наданих адвокатами послуг.
В контексті спірних правовідносин, з урахуванням правової позиції викладеної у додатковій ухвалі Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі №904/1377/22, судова колегія зазначає, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
В межах даної справи підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судова колегія звертає увагу на те, що відповідач, зазначивши заголовок процесуального документу - "Заперечення на заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення (клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу)", у прохальній частині заперечень просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про стягнення з ПрАТ Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" 969 000,00 грн судових витрат у справі № 917/542/22, а не зменшити розмір стягуваних сум.
Аналогічна ситуація також із процесуальним документом "Запереченнях на заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення (клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу)".
Таким чином, заперечуючи проти стягнення таких витрат відповідач не заявляв клопотання про їх зменшення судом.
Відповідно до правової позиції викладеної у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
В такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої палати Верховного суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
Судова колегія також звертає увагу, що апелянт заперечуючи проти стягнення з нього витрат позивачів на правничу допомогу посилався на те, що суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обґрунтованість та пропорційність предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, при цьому, у відзиві на позовну заяву (вх. № 5892 від 25.08.2022 т. 8 а. с. 73 - 80) зазначав, що він очікує понести судові витрати у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на правничу допомогу також у розмірі 500 000,00 грн.
До того ж, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрати 1-го позивача - Голубицького С.Г. на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" визначені додатком №18 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. в розмірі 500000,00грн. та витрати 2-го позивача - Шила П. М. на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару у розмірі 500000,00грн. не відповідають саме в такому розмірі критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату.
Отже, за наведених обставин, їх відшкодування з огляду на обставини вказаної справи матиме надмірний характер, при цьому враховуючи складність справи, кваліфікацію та досвід адвокатів, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для відшкодування 1-му позивачу - ОСОБА_1 "гонорару успіху" у розмірі 100000,00грн. та 2-му позивачу - ОСОБА_3 в розмірі 100000,00 грн за рахунок відповідача.
Таким чином, обґрунтованим є висновок господарського суду першої інстанції про те, що розподілу між сторонами підлягають понесені 1-им позивачем витрати на професійну правничу допомогу у вигляді винагороди за виконання роботи у судових засіданнях в розмірі 24000,00грн. та «гонорар успіху» в розмірі 100000,00грн., а також понесені 2-им позивачем витрати на професійну правничу допомогу у вигляді у вигляді гонорару у розмірі 100000,00грн., як такі, що є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), та підтверджені наданими доказами.
Також, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачами було долучено до матеріалів справи: висновок експертів № 1041/63401 від 22.06.2022 (т.5 а.с. 69 - 275), акт приймання - передачі послуг за додатковою угодою від 14.01.2022 №1 та додатковою угодою від 11.04.2022 № 2 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 №14-01/2201 (т.10 а. с. 79); договір № 17/19НО на проведення незалежної оцінки від 01.11.2019 року (т.3 а.с. 231 - 234); звіт про оцінку однієї простої акції ПрАТ “Полтавський ГЗК” у відповідності до вимог ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” станом на 01.04.2019 (т.4 а.с.41 - 199); додаткову угоду №1 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 року №14-01/2201 від 14.01.2022 (т.4 а. с. 207); додаткову угоду №2 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 №14-01/2201 від 11.04.2022 року (т.4 а. с. 209); запит від 30.05.2022 року на рецензування звіту про оцінку однієї простої акції ПрАТ «Полтавський ГЗК» у відповідності до вимог ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», станом на 01 квітня 2019 року, який виконав суб'єкт оціночної діяльності ТОВ «УВЕКОН-ХАРКІВ» (т. 4 а. с. 211); рецензію на звіт про оцінку однієї простої акції ПрАТ «Полтавський ГЗК» у відповідності до вимог ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» (т.4 а. с. 214- 221); акт надання послуг від 02.06.2022 на суму 10000,00грн. (т.4 а.с. 222); акт приймання - передачі послуг від 29.07.2022 року за додатковою угодою від 18.07.2022 №6 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 №14/01/2201 (т.10 а.с.78); лист від «Експертна група «ЕС енд ДІ» №101/0707/2202 від 07.07.2022 (т.6 а.с. 200); запит на проведення експертизи від 18.07.2022 (т.6 а.с.201, 202); додаткову угоду № 6 від 18.07.2022 до договору про надання експертних а консультаційних послуг від 14.01.2022 №14-01/2201 (т.6 а.с.203); договір №20/07/22 на проведення комплексної експертної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи від 20.07.2022 (т.6 а.с.204, 205), лист №101/1045/64701-1 від 21.07.2022 (т.6 а.с. 209); клопотання №21/07/22 від 21.07.2022 (т.6 а.с 210); супровідний лист №101/1045/64701-2 від 22.07.2022 з додатком (т.6 а. с. 211, 212); лист - відповідь (т.6 а.с.213, 214); висновок експертів №1045/64701 за результатами комплексної комісійної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи від 29.07.2022 (т.7 а.с.1- 237); запит на проведення рецензії від 19.09.2019 (т.1 а.с.248); рецензію Експертної Ради УТО № 100-ЕР від 21.10.2019 (т.2 а.с.1 - 5); акт надання послуг №280 від 31.10.2019 на суму 10000,00грн. (т. 2 а. с. 6); договір №38/19К на надання послуг з незалежної оцінки від 01.11.2019 (т.2 а.с.7 - 10); акт приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2021 (т.2 а.с. 13); Звіт з незалежної оцінки вартості 1 (однієї) простої іменної акції у пакеті простих іменних акцій ПрАТ “Полтавський ГЗК”, що становить 100% статутного капіталу товариства (т.2 а.с.14- 253, т.3 а.с.1 -230); запит на рецензування звіту з незалежної оцінки вартості 1(однієї) простої іменної акції у пакеті простих іменних акцій ПрАТ «ГЗК», що становить 100% статутного капіталу товариства від 23.05.2022 (т.4 а.с.1); рецензію експертної ради УТО №18-ЕР від 01.06.2022 (т. 4 а. с. 4 - 10); акт надання послуг №140 від 01.06.2022 на суму 10000,00грн. (т. 4 а. с. 11); рецензію на висновок експертів від 29.07.2022 №1045/64701 за результатами комплексної комісійної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи за запитом Шило П. М. від 18.09.2022 (т. 8 а. с. 127 - 145).
На підтвердження витрат на оплату таких рецензій, висновків та звітів позивачами долучено до матеріалів справи копії: рахунку на оплату №296 від 20.09.2019 (інформаційно-консультаційні послуги з організації рецензування звіту) на суму 10000,00грн. (т.1 а.с.249), платіжного доручення №150 від 24.09.2019 року на суму 10000,00грн. (т.1 а.с.250), платіжного доручення №TR.3663482.1721.9116 від 20.11.2019 на суму 150000,00грн. (т.2 а.с.11), платіжного доручення №TR.35427 від 31.08.2021 на суму 225000,00грн. (т.2 а.с.12), квитанції 41524348 від 24.12.2019 на суму 80000,00грн. (т.3 а.с.235), квитанції № 40068504 від 03.12.2019 на суму 70000,00грн. (т.3 а.с. 236), рахунку на оплату №185 від 26.05.2022 на суму 10000,00грн. (т.4 а.с.2), платіжного доручення №407 від 27.05.2022 на суму 10000,00грн. (т. 4 а.с. 3), квитанції № 144784465 від 26.05.2022 на суму 225000,00 грн (т. 4 а.с. 206), квитанції 145337080 від 30.05.2022 на суму 400000,00грн. (т.4 а. с. 210), рахунку на оплату № 186 від 01.06.2022 на суму 10000,00 грн (т.4 а. с. 212), квитанції № 145658241 від 01.06.2022 на суму 10000,00грн. (т.4 а. с. 213), рахунку № 20/07/22 від 20.07.2022 на суму 20000,00 грн (т.6 а. с. 206), квитанції №155025450 від 28.07.2022 на суму 20000,00грн. (т.6 а. с. 207), квитанції №155025211 від 28.07.2022 на суму 100000,00грн. (т.6 а. с. 208), рахунку-фактури №009 від 16.09.2022 на суму 50000,00грн. (т.10 а. с 102), платіжної інструкції від 20.09.2022 №434 на суму 50000,00грн. (т. 10 ас. 103).
Колегія суддів зазначає, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену як до подання позову, так і після (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ). Тобто відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі; звужувальне тлумачення процесуальних норм щодо не відшкодування судових витрат за експертизу суттєво обмежує засаду (принцип) судочинства про відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому, таке обмеження не обумовлене безпосередніми приписами норм процесуального законодавства, а зроблене судом на підставі припущень про обмеження права іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта, що не відповідає дійсності, оскільки враховуючи засаду (принцип) змагальності учасники справи не позбавлені можливості під час розгляду справи судом заперечувати проти висновку експерта, в тому числі посилаючись на наявність підстав для відводу, а суд, за таких обставин, має підстави для визнання такого висновку експерта недопустимим доказом.
Відмова у відшкодування судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішенням (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, "підриває" конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права".
За таких обставин, враховуючи той факт, що суд не володіє спеціальними знаннями, які були необхідні для з'ясування обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрати позивачів на виконання рецензій, висновків та звітів експертів були неминучими.
Отже, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи, що позивачами подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту понесення судових витрат на виконання рецензій, висновків, звітів експертами, господарський суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення з відповідача понесених позивачами судових витрат (пов'язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи), а саме: 445000,00грн. на користь 1-го позивача - ОСОБА_1 та 905000,00грн. на користь 2-го - позивача ОСОБА_3 .
Зі змісту заяви 2-го позивача - ОСОБА_3 також вбачається, що останній в заяві про ухвалення додаткового рішення просив суд стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 2684,00грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №917/542/22 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі № 917/542/22; скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/542/22 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення провадження у справі; постановлено справу № 917/542/22 повернути до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.
Також, у вказаній постанові зазначено, що судові витрати за звернення з апеляційної скарги підлягають розподілу за наслідками розгляду справи по суті.
Матеріалами справи підтверджується, що 2-ий позивач - ОСОБА_3 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується квитанцією № 32528798800006397074 від 27.02.2023 року на суму 2684,00 грн (т. 9 а.с. 195).
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи те, що Східний апеляційний господарський суд під час прийняття постанови від 26.06.2023 не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, та оскільки за наслідками розгляду спору у справі 917/542/22 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено, судовий збір у розмірі 2684,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження підлягає стягненню з відповідача на користь 2-го позивача ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат у справі №917/542/22 підлягають частковому задоволенню, а саме: 569000,00грн. - на користь ОСОБА_1 (124000,00грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 445000,00грн. - витрати, пов'язані із проведенням експертиз) та 1007684,00грн. - на користь ОСОБА_3 (100000,00грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 2684,00грн. - витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги, 905000,00грн. - витрати, пов'язані із проведенням експертиз).
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023р. у справі №917/542/22 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2023р. у справі №917/542/22 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 04.03.2024
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий