04 березня 2024 року м. Харків Справа № 910/14882/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, м.Київ,
на рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 27.11.2023 (суддя Аюпова Р.М.),
у справі №910/14882/22
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лєщина Олександра Олександровича, м.Харків,
про стягнення коштів у розмірі 86211,73грн,
Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України звернулася до Господарського суду з позовом до ФОП Лєщина О.О., в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 61571,73грн та штрафу у розмірі 24640,00грн за порушення строків поставки товару за договором від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022 про закупівлю.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №910/14882/22 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 627, 638, 655, 662, 663 ЦК України мотивоване тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів направлення письмових заявок від 20.05.2022 про поставку товару відповідачу. З наданих позивачем доказів не вбачається своєчасного доведення до відповідача змісту спірних заявок, вони не містять жодних відміток про їх отримання відповідачем, доведення до відповідача в телефонному режимі (реквізитів телефонограми) чи доказів поштового надіслання на адресу відповідача. Докази надіслання на адресу відповідача спірних заявок, пояснень та доказів щодо дат виставлення відповідних заявок іншим чином, усно чи письмово і коли це відбулось, в матеріалах справи відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №910/14882/22 повністю та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не з'ясовано, на підставі якого документа відповідачем здійснено поставку товару за адресами та в кількості, які визначені заявками від 20.05.2022 №78/8/2-538, від 20.05.2022 № 78/8/2-546. За доводами скаржника, для здійснення поставки за адресами, які визначені заявками від 30.09.2022 № 78/8/2-1700, від 26.10.2022 № 7818/2-1974/5, можливо лише у разі отримання засобами електронного поштового зв'язку цих заявок, які наявні в матеріалах справи. Апелянт наголошує, що ним не надано разом з позовною заявою доказів направлення заявок засобами електронного поштового зв'язку, оскільки до подання позовної заяви були проведені регламентні роботи по оновленню та вдосконаленню роботи офіційної електронної пошти позивача, через що дані по отриманню та відправленню вищевказаних заявок у позивача не збереглись. Позивач вважає, що надані ним разом з позовною заявою докази (заявки позивача від 20.05.2022 № 78/8/2-538, від 20.05.2022 № 78/8/2-546 та видаткові накладні відповідача про поставку товару за визначеними у заявках місцях та обсягах) є більш вірогідними на підтвердження обставин обізнаності відповідача зі змістом вказаних заявок, в тому числі зі строками виконання зобов'язання, аніж докази, надані відповідачем разом з відзивом на спростування цих обставин. Також Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України зауважує, що доказу у виді скрін-шоту вхідних поштових відправлень електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за 20.05.2022, який би не містив відомостей про надходження будь-яких електронних поштових відправлень позивача з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач не надав.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №910/14882/22 - залишити без змін. Відповідач зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи, твердження щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій до відповідача є необґрунтованим, безпідставним та не підтверджене належними та допустимими доказами, оскільки жодної заявки представнику та директору відповідача не надходило, також разом із позовною заявою не подано жодних належних та допустимих доказів щодо надсилання та вручення заявок уповноваженому представнику.
Колегія суддів зазначає, що сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, про що свідчать довідки про доставку електронних листів - ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 про відкриття апеляційного провадження, до електронного кабінету позивача та на електронну пошту відповідача. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як встановлено судом, 05.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовником) та ФОП Лєщиним О.О. (учасником) укладено договір № 157/ВЗЗ-2022, відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015 - 03220000-2 - овочі, фрукти та горіхи (капуста, морква).
Згідно з пунктом 3.1 договору ціна договору складає 4100000,00грн, без урахування податку на додану вартість.
Умовами п. 5.1 договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_3, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника.
Положеннями пункту 5.4 договору визначено, що при передачі товару учасник повинен направити до замовника (товароодержувача) уповноваженого представника, який має право підпису на необхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну товарно-супровідну документацію на товар, а замовник (товароодержувач) зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Присутність учасника (уповноваженого представника) під час приймання товару замовником (товароодержувачем) є обов'язковою.
Відповідно до пункту 6.2.2 договору замовник має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 6.3.1 договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором.
Учасник приймає на себе всі ризики, пов'язані з поставкою товару за цим договором, до моменту підписання накладної уповноваженими на це представниками сторін (п.7.2 договору).
Умовами п. 7.3 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи ненадання товарно-супровідних документів у термін, визначений у п. 5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022.
Згідно з пунктом 11.8 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник - з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту учасника, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).
Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 договору всі додатки та додаткові угоди до даного договору, підписані у встановленому порядку обома сторонами, складають його невід'ємну частину. Невід'ємною частиною договору є: додаток №1 - "Специфікація" на 1 арк.
За змістом специфікації № 1 до договору від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022 відповідач повинен був поставити позивачу в рамках договору наступний товар: капуста у кількості 100000 кг, ціна за одиницю - 22,00грн, сума без ПДВ 2200000,00грн; морква у кількості 100000 кг, ціна за одиницю - 19,00грн, сума без ПДВ 1900000,00грн. Сума разом 4100000,00грн.
Позивачем складено заявку від 19.05.2022 до договору від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022, в якій вказано про поставку моркви із зазначенням 11 місць постачання, кількість товару до зазначених місць постачання та вказано строк поставки - до 27.05.2022.
Як зазначає у позові позивач, на виконання пункту 5.1 договору від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022 замовником надано учаснику заявку від 20.05.2022 №78/8/2-538 про необхідність поставки товару (морква) в загальній кількості 100000 кг до 27.05.2022 у відповідні місця постачання (в апеляційній скарзі позивач зазначає про надання вказаної заявки відповідачу 30.09.2022).
Матеріали справи свідчать, шо на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар (моркву) у відповідності до видаткових накладних:
-№ 21/1 від 09.06.2022 у кількості 3000 кг на суму 57000,00грн;
-№ 18 від 10.06.2022 у кількості 5000 кг на суму 95000,00грн;
-№ 17 від 12.06.2022 у кількості 10000 кг на суму 190000,00грн;
-№ 12/1 від 10.07.2022 у кількості 2548 кг на суму 48412,00грн;
-№ 20/1 від 13.07.2022 у кількості 1600 кг на суму 30400,00грн;
-№ 22/5 від 15.07.2022 у кількості 10000 кг на суму 190000,00грн;
-№ 14/1 від 08.08.2022 у кількості 8600 кг на суму 163400,00грн;
-№ 20/6 від 18.10.2022 у кількості 2400 кг на суму 45600,00грн.
Крім того, позивачем складено заявку від 19.05.2022 до договору від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022, в якій вказано про поставку капусти із зазначенням 10 місць постачання, кількості товару до зазначених місць постачання та вказано строки поставки - до 27.05.2022.
Як зазначає у позові позивач, на виконання пункту 5.1 договору від 05.05.2022 №157/В33-2022 замовником надано учаснику заявку від 20.05.2022 №78/8/2-546 про необхідність поставки товару (капуста) в загальній кількості 100000 кг до 27.05.2022 у відповідні місця постачання (в апеляційній скарзі позивач зазначає про надання вказаної заявки відповідачу 20.05.2022).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар (капусту) у відповідності до видаткових накладних:
-№ 20 від 08.06.2022 у кількості 4000 кг на суму 88000,00грн;
-№ 17 від 12.06.2022 у кількості 10000 кг на суму 220000,00грн;
-№ 22 від 15.06.2022 у кількості 10000 кг на суму 220000,00грн;
-№ 12 від 10.07.2022 у кількості 3000 кг на суму 66000,00грн;
-№ 21 від 12.07.2022 у кількості 1845 кг на суму 40590,00грн.
Позивач зазначає, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором щодо поставки товару в обумовлений строк, а саме: товар, визначений заявкою від 20.05.2022 № 78/8/2-538 у кількості 43148 кг, та товар, визначений заявкою від 20.05.2022 № 78/8/2-546 у кількості 28845 кг, поставлений з порушенням строку.
У зв'язку з допущеним простроченням позивач на підставі п. 7.3 договору нарахував відповідачу пеню у сумі 61571,73грн та штраф у сумі 24640,00грн.
Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України направила ФОП Лєщину О.О. повідомлення від 02.12.2022 №78/8/2-2331 про одностороннє розірвання договору від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022, в якому, зокрема, зазначено, що станом на 02.12.2022 постачальником поставлено товар (морква) у кількості 98148 кг, з яких 55000 кг поставлено з порушенням строків, 1852 кг товару так і не поставлено. Також постачальником поставлено товар (капуста) у кількості 88845 кг, з яких 28845 кг поставлено з порушенням строків, а 11155 кг так і не поставлено. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань, встановлених договором від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022, позивач на підставі ст. 651 ЦК України та пп. 6.2.1 повідомив відповідача про одностороннє розірвання вказаного договору з 12.12.2022. Факт надіслання вказаного повідомлення підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та фіскального чека АТ "Укрпошта".
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 12.12.2022 № 78/8/2-2386 з вимогою про сплату пені у розмірі 61571,73грн та штрафу у розмірі 24640,00грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та фіскального чека АТ "Укрпошта".
У зв'язку з невиконанням ФОП Лєщиним О.О. вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару замовник звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №910/14882/22 у задоволенні позову відмовлено з підстав, що викладені вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своєю правовою природою договір від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022 є договором поставки.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, пунктом 5.1 договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_3, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
За пунктом 11.8 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник - з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту учасника, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).
Отже, умовами укладеного сторонами договору поставки передбачено порядок визначення замовником дати та місця поставки товару у письмовій заявці замовника, яка надсилається засобами електронного поштового зв'язку відповідачу.
Матеріали справи містять копії заявок від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022 (на постачання моркви) та від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022 (на постачання капусти), в яких визначено місця постачання товару, кількість товару, що підлягає постачанню до зазначених місць постачання, та вказано строк поставки - до 27.05.2022.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193, частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з пунктом 7.3 договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
У справі, що розглядається, спірним (з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін) є питання правомірності нарахування позивачем відповідачу штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару за договором поставки.
Як вже зазначалось, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем строків поставки, які визначені у заявках від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022 (на постачання моркви) та від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022 (на постачання капусти).
В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів надіслання вказаних заявок на електронну пошту відповідача, як це визначено умовами п. 5.1 договору.
Докази надіслання цих заявок на поштову адресу ФОП Лєщина О.О., вручення їх нарочно або надання відповідачу іншим шляхом в матеріалах справи відсутні.
Отже, з наданих позивачем доказів не вбачається своєчасного доведення до відповідача змісту спірних заявок та повідомлення відповідачу строків здійснення поставки товару.
В той же час, відповідач факт надсилання та отримання заявок від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022 та від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022 заперечує, вважає що зазначені обставини щодо надсилання заявок не доведені позивачем належними та допустимими доказами, та на їх спростування надав заяву свідка від 04.10.2023 в порядку, визначеному ст. 88 ГПК України.
Згідно з цією заявою відповідач стверджує, що жодної заявки про поставку товару на поштову адресу та офіційну електронну адресу ФОП Лещина О.О., яка зазначена в реквізитах до договору, від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, не надходило та уповноваженому представнику дана заявка не вручалась. У заяві свідка від 04.10.2023 є застереження про обізнаність особи щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, в тому числі положень ст. 384 Кримінального кодексу України.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У частині 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов'язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Крім того, у частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Судова колегія враховує, що за умовами пункту 5.1 договору передбачено складення замовником письмової заявки з подальшим направленням на електронну пошту відповідача електронного листа з прикріпленням до нього відсканованої (шляхом перенесення тексту та зображення з аркуша паперу в цифровий вид з подальшим збереженням на комп'ютер) письмової заявки. Тобто, виконання позивачем означених умов договору може бути підтверджено, зокрема, скріншотами електронного листування.
В даному випадку позивачем ні до позовної заяви, ні до відповіді на відзив не надано жодних доказів направлення замовником відповідних заявок від 20.05.2022 на електронну пошту відповідача, вказану у розділі 13 цього договору, у відповідності до пункту 5.1 договору, або ж доказів передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку, поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання відповідачем, як то передбачено пунктом 11.8 договору.
Також, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем будь-яких листів відповідачеві щодо необхідності поставки товару у строк до 27.05.2022 (рекомендованого листа, цінного листа з описом вкладення, передачі листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору), як передбачено пунктом 11.8 договору.
Судова колегія зауважує, що у відповідності до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Тобто, обов'язок доведення вчинення певної дії покладається саме на ту особу, яка стверджує про вчинення нею такої дії.
Отже, саме позивач повинен довести обставини направлення ним направлення заявок від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022 та від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022 відповідачу.
Посилання позивача на проведення регламентних робіт по оновленню та вдосконаленню роботи офіційної електронної пошти позивача, через що дані по отриманню та відправленню вищевказаних заявок у позивача не збереглись, судова колегія вважає необґрунтованим та таким, що свідчить про відсутність у позивача доказів направлення вказаних заявок відповідачу.
З урахуванням викладених вище положень чинного законодавства та умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів направлення заявок від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022 (на постачання моркви) та від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022 (на постачання капусти) на адресу відповідача.
Крім того, судова колегія зауважує, що з матеріалів справи вбачається виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022, про що свідчать видаткові накладні, підписані сторонами договору без жодних зауважень та застережень, в тому числі, щодо поставки товару з порушенням строків.
Також колегія суддів зауважує, що видаткові накладні, що долучені до позовної заяви та свідчать про здійснення відповідачем поставки товару за договором від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022, не містять жодних посилань на заявки від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022 (на постачання моркви) та від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022 (на постачання капусти), а тому доводи апелянта, що поставки товару здійснені відповідачем на виконання саме вказаних заявок, є необґрунтованим.
Доводи апелянта щодо того, на підставі якого документу відповідачем здійснено поставку товару за адресами в кількості, які визначені заявками від 20.05.2022 №78/8/2-538, від 20.05.2022 № 78/8/2-546, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки п. 5.2 договору передбачено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника. А загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначена у специфікації, що є додатком 1 до договору постачання.
Отже, адреса, за якої здійснюється постачання товару, та кількість товару погоджені позивачем та відповідачем умовами договору від 05.05.2022 №157/ВЗЗ-2022 та специфікацією до нього.
Доказів того, що відповідачем здійснювалася поставка за іншою адресою, ніж визначено п. 5.2 договору, позивачем до матеріалів справи не надано.
Зважаючи на викладене, враховуючи заперечення відповідача щодо отримання заявок від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-538 від 20.05.2022 та від 19.05.2022 за вих. № 78/8/2-546 від 20.05.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем доказів не вбачається своєчасного доведення до відповідача змісту вказаних заявок, в тому числі щодо строку поставки - до 27.05.2022, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав стверджувати про порушення відповідачем вимог пункту 5.1 договору щодо поставки товару в визначений строк та про відсутність підстав для застосування позивачем правових наслідків, передбачених пунктом 7.3 договору у вигляді сплати відповідачем штрафних санкцій за допущені порушення, оскільки позивачем не доведено, що відповідний перебіг строку розпочався після 27.05.2022.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позивачем позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №910/14882/22 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №910/14882/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза