21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/856/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників учасників справи про банкрутство:
апелянта - П.С. Богомазов (в режимі відеоконференції);
АТ "Укрексімбанк - О.І. Головіна (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2478Х/1-43) на ухвалу, постановлену Господарським судом Харківської області у складі судді Міньковського С.В. 01.08.2023 (повний текст складено та підписано 03.08.2023) за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 ; на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами розгляду додаткових грошових вимог АТ "Укрексімбанк" (суддя С.В.Міньковський, ухвала підписана 03.11.2023) та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання (суддя С.В.Міньковський, ухвала підписана 03.11.2023) у справі №922/856/23
за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ,
до Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків,
про визнання банкрутом,
У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/856/23 (суддя С.В.Міньковський) вимоги гр. ОСОБА_1 у розмірі 84259,28 грн відхилено в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/856/23 (суддя С.В.Міньковський) визнано вимоги кредитора АТ "Державний експортно-імпортний банк України" частково на суму 10 378 251,40 грн. (2 499 515,54 грн. - 3% річних та 7 879 735,86 грн. втрати від інфляції) та судовий збір 5368 грн. В залишку суми боргу кредитору відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/856/23 за результатами попереднього засідання, крім іншого, визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів БП "Солідарність" у формі ТОВ:
- АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 103225619,87 грн, із якої за (ухвалою суду від 28.03.2023 борг 89173020,94грн, в тому числі пеня 3582269,53грн, судові витрати у справі про банкрутство в сумі 24810,00грн (судовий збір) та авансовий внесок у розмірі 60300,00грн та за ухвалою суду від 31.10.2023 борг 10379251,40грн, з якої 2499515,54грн - 3% річних, 7879735,86грн втрати від інфляції та судовий збір 5368грн)
- ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України на загальну суму 2304905,24грн з якої податки, збори 728889,32грн, та 1020грн штрафна санкція.
- ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України на загальну суму 21319,71грн.
До Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , який просить суд:
1. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/856/23 щодо відхилення вимог ОСОБА_1 та визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 до багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ: 13670050 в розмірі 84259,28грн та 5368грн сплати судового збору, і включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника;
2. Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/856/23 щодо визнання вимог кредитора АТ "Державний експортно- імпортний банк України" частково на суму 10378251,40грн. (2499515,54грн - 3 % річних та 7879735,86грн втрати від інфляції) та судовий збір 5368грн;
3. Пункт перший резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 31 жовтня у справі №922/856/23 змінити виклавши його в наступній редакції: Визнати вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів БП "Солідарність" у формі ТОВ:
- ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України на загальну суму 728889,32грн, з якої 1020грн штрафні санкції.
- ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України на загальну суму 21319,71грн.
- ОСОБА_1 на суму 84259,28 гривень та 5368грн сплати судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги в частині оскарження ухвали від 01.08.2023 зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано як доказ та не надано оцінку витягу відносно БП «Солідарність» від 15.08.2022, в якому зазначено відомості про реєстраційні дії щодо зміни керівника боржника, які підтверджують, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора БП «Солідарність» з 26.06.2013 до 15.08.2022. Також апелянт зазначає, що судом проігноровано і пояснення представника БП "Солідарність", який підтвердив, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора БП «Солідарність» з 26.06.2013 до 15.08.2022.
Вважає, що судом першої інстанції було проігноровано пояснення про те, що враховуючи, що господарська діяльність БП «Солідарність» заблокована з 2013 р. разом із рахунками підприємства на підставі дій кредитора АТ «Укрексімбанк», то жодних наказів та розпоряджень на виплату премій, доплат, надбавок тощо, табелю обліку використаного часу, розрахунково-платіжних відомостей в діяльності боржника створено не було. Вказані висновки суду не відповідають дійсності, адже наданими до суду документами підтверджено факт та час перебування ОСОБА_1 на посаді директора БП «Солідарність», а також розрахунок заборгованості через невиплату йому заробітної плати.
Скаржник також вважає, що судом першої інстанції допущено порушення під час прийняття ухвали від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 щодо кредитних вимог АТ «Державний експортно-імпортний банк України». Зазначає, що вимоги за кредитним договором № 151407К43 від 16.11.2007 р. вже включені до черги погашення у справі №910/11390/20, і АТ «Державний експортно імпортний банк України» недобросовісно користується своїми правами та намагається подвоїти суму стягнення боргів. Враховуючи зазначене, вимоги АТ «Укрексімбанк» не підлягають включенню до реєстру кредиторів.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно враховано в ухвалі від 31.10.2023 р. кредиторські вимоги Головного управління ДПС у місті Києві .
Зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 р. у справі № 922/856/23 грошові вимоги Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до боржника визнано частково на суму 728 889,32 грн, з якої 1020 грн штрафні санкції. Отже, на думку апелянта, в ухвалі Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 (попереднє засідання) помилково зазначено про внесення до реєстру кредиторів вимог ГУ ДПС у місті Києві на загальну суму 2 304 905,24 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2023 у справі №922/856/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/856/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
01.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/856/23, а саме 1-2й; 4-й; 4-А; 5-8й; 10-й томи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу від 01.08.2023, постановлену за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 та ухвалу від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання в частині вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 922/856/23 залишено без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням статті 256 та пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
18.12.2023 від ОСОБА_1 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 надійшло клопотання про усунення недоліків (вх.№15712ел.14591). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію від 18.12.2023 №438 про сплату судового збору на суму 2684,00 грн, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та обґрунтування наявності правових підстав для звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду в частині розгляду вимог інших кредиторів, з урахуванням того, що станом на момент звернення з даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 не є кредитором боржника та пояснення яким чином ухвала суду першої інстанції в частині розгляду вимог інших кредиторів порушує та зачіпає його права та охоронювані законом інтереси.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу від 01.08.2023, постановлену за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 та ухвалу від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання в частині вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі №922/856/23. Встановлено учасникам справи про банкрутство десятиденний строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
04.01.2023 від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшов відзив, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №922/856/23 (вх.№145) та клопотання про закриття апеляційного провадження, в якому він просить суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 про часткове визнання додаткових грошових вимог кредитора АТ "Укрексімбанк" та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 за результатами попереднього засідання в частині визнання грошових вимог АТ "Укрексімбанк" та ГУ ДПС у м. Києві. (вх.№176).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу від 01.08.2023, постановлену за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 ; ухвалу від 31.10.2023, постановлен за результатами розгляду додаткових грошових вимог АТ "Укрексімбанк"; ухвалу від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання в частині вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі №922/856/23 призначено до розгляду на "21" лютого 2024 р. о 15:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №132.
Від представника АТ "Укрексімбанк" адвоката Оксани Іванівни Головіної надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1326 від 25.01.2024).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 задоволено клопотання представника АТ "Укрексімбанк" адвоката Оксани Іванівни Головіної про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/856/23.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Павла Богомазова про проведення судового засідання в режимі відеоконференції надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1745 від 05.02.2024).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Павла Богомазова про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №922/856/23.
В судове засідання 21.02.2024 з'явився представник ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Присутній також в режимі відеоконференції представник АТ "Укрексімбанк" заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить залишити без змін ухвалу суду першої інстанції від 01.08.2023 та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали суду від 31.10.2023.
Від арбітражного керуючого О.Різника до судового засідання надійшли пояснення, в яких він просить розглянути справу №922/856/23, призначену до розгляду на 21.02.2024 о 15 год. 00 хв. та о 15 год. 30 хв. без участі ліквідатора БП «Солідарність» ТОВ. Крім того, зазначає, зокрема, що ним, як розпорядником майна розглядалися вимоги ОСОБА_1 та направлено повідомлення від 03.05.2023 вих.№02-30/25 про відмову у визнанні вимог із обґрунтуванням. Заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги до БП «Солідарність» у формі ТОВ, на думку арбітражного керуючого, не можуть бути визнаними, а тому відхиляються розпорядником майна повністю. Відтак, вважаю оскаржувану ухвалу суду від 01.08.2023 та від 31.10.2023 законною та обґрунтованою.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представника апелянта та кредитора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про таке.
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/856/23 щодо відхилення вимог ОСОБА_1 , судова колегія зазначає про таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 28.03.2023 в підготовчому засіданні, господарський суд відкрив провадження у справі про банкрутство Багатопрофільне підприємство "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, здійснив оприлюднення оголошення про відкриття справи про банкрутство на веб-сайті Судової влади України (ВГСУ), призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Різник О.Ю., зобов'язав розпорядника майна надати суду відомості про результат розгляду вимог кредиторів, встановив строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника та призначив дату проведення попереднього засідання суду.
Оголошення про відкриття справи про банкрутство БП "Солідарність" у формі ТОВ було опубліковано 29.03.2023 за № 70292.
03.05.2023 (вх.№ 11025) до господарського суду з заявою з грошовими вимогам до боржника звернувся кредитор фізична особа ОСОБА_1 на загальну суму 84259,28 грн, що виникла внаслідок несплати боржником кредитору заборгованості з заробітної плати.
Розпорядник майна у письмовому повідомленні від 05.05.20223 про розгляд вимог кредитора ОСОБА_1 у розмірі 84259,28 грн не визнано, посилаючись на недоведеність факту (обставин), на які заявник посилається, як на підставу наявної кредиторської заборгованості. Зокрема, кредитором не надано довідку про розмір заробітної плати, копії наказів про звільнення, повідомлення про суми, нараховані та виплачені кредитору боржником при звільненні, копії трудової книжки, оборотно-сальдові відомості. Тобто відсутні будь-які первинні документи, які підтверджують нарахування суми заборгованості із заробітної плати.
10.05.2023 (вх.№11772) на адресу суду надійшли письмові заперечення на вимоги ОСОБА_1 від кредитора АК "Державний експортно-імпортнй банк України" відповідно до приписів ч.6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, в яких кредитор вважає вимоги вказаного кредитора необґрунтованими, та такими, що не підтверджені відповідними доказами та документами.
Відхиляючи грошові вимоги ОСОБА_1 , місцевий суд дійшов висновку, що кредитор не довів суду допустимими та обґрунтованим доказами наявність боргу.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
У ч.1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ч. 3 ст. 45 КУзПБ встановлені вимоги до змісту заяви кредитора, зокрема передбачено, що до заяви в обов'язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
За приписами ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч.6 ст. 45 КУзПБ).
Судами також враховано усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18);
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства до заінтересованих осіб стосовно боржника належить керівник боржника, у тому числі звільнений з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство. У постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №904/4262/17 наведена наступна така позиція:
«Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.
Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.» Подібна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом також у постановах від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою стосовно БП «Солідарність» у формі ТОВ у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки був призначений на посаду директора боржника.
Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України "Про оплату праці".
Частиною 3 статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Аналогічне положення закріплено у статті 97 КЗпП України, в якій визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
Судом першої інстанції слушно зауважено, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).
Відповідно до статті 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Крім того стаття 49 КЗпП визначає, що роботодавець зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Відповідно до ст. 110 Кодексу законів про працю України встановлено, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати; -
Згідно ст. 102-1 Кодексу законів про працю України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу;
Стаття 116 Кодексу законів про працю України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Суд першої інстанції правомірно вказав, що кредитором не доведено довів суду допустимими та обґрунтованим доказами наявність заборгованості по заробітній платі, оскільки ним не надано суду копії наказу (розпорядження) про його звільнення з посади директора товариства; довідки чи письмового повідомлення про його роботу на даному підприємстві, із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати; первинних відомостей (документи) в підтвердження періоду нарахування суми заробітної плати, що належить йому до виплати; документів з первинного обліку праці та заробітної плати, на підставі яких проводиться нарахування та виплата заробітної плати працівникам: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість; жодних доказу, що він працював за сумісництвом та одержував заробітну плату за фактично виконану роботу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що його кредиторські вимоги підтверджуються такими документами: копія наказу від 26.06.2013 про виконання обов'язків; копія витягу з ЄДР відносно БП «Солідарність» у формі ТОВ від 15.08.2022; документами (кредиторськими вимогами) ГУ ДПС у Харківській області, в яких, зокрема, містяться «Звіти про суми нарахованої заробітної плати» за 2017-2019 р.р., а саме: за лютий 2017 - нараховано 800,00 грн., за червень 2017 - 800,00 грн., за жовтень 2017 - 800,00 грн., за січень 2018 - 930,75 грн., за червень 2018 - 930,75 грн., за грудень 2018 - 930,75 грн., за січень 2019 - 1043,25 грн., за червень 2019 - 1043,25 грн., а також «Відомості про нарахування заробітної плати», а саме: за 5 звітній місяць 2017 заборгованість перед ОСОБА_1 складає 800,00 грн., за 7 звітній місяць заборгованість перед ОСОБА_1 складає 800,00 грн.
Проте, колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, з огляду на таке.
Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі заявнику необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), надати докази на підтвердження вимог про розмір по її заборгованості. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 у справі №242/5780/16-ц, від 31.05.2021 у справі №242/3051/18.
Між тим, довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видані управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджують наявність заборгованості по заробітній платі та не визначають її розмір (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №242/5780/16-ц, від 31.05.2021 у справі №242/3051/18).
Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
Відтак, нормами Кодексу України з процедур банкрутства та ГПК України саме на кредитора покладений обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).
В свою чергу, збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду (частина перша статті 14 ГПК України), а встановлені Кодексом України з процедур банкрутства правила та строки щодо подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника та порядок їх розгляду судом у справі про банкрутство, які передбачені положеннями статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, не тотожні тому порядку розгляду аналогічних вимог, який здійснюється в позовному провадженні.
Тому ні у сторін, ні у суду у справі про банкрутство, через спрощену, порівняно з позовним провадженням, процедуру розгляду судом грошових вимог у справі про банкрутство, відсутні процесуальні передумови застосувати всі ті процесуальні інструменти та порядок доказування, які притаманні позовному провадженню.
Відтак, на кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов'язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги. У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 14.01.2021 у справі №905/1055/19, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства .
Отже, ОСОБА_1 при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
Натомість документи, на які ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх кредиторських вимог, не можуть бути прийняті судами як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній в сумі 84 259,28 грн. за період з 26.06.2013 по 01.08.2022.
Надана кредитором копія наказу БП «Солідарність» у формі ТОВ від 26.06.2013 «По особовому складу», відповідно до якого ОСОБА_1 приступає до виконання обов'язків директора товариства з 26 червня 2013 року, жодним чином не підтверджує обставини щодо розміру заробітної плати, встановленого для ОСОБА_1 , періоду його роботи на підприємстві, періоду нарахування йому сум заробітної плати та відповідно факти невиплати заробітної плати та наявності заборгованості по ній станом на дату заявлення кредиторських вимог у даній справі про банкрутство.
Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно БП «Солідарність» у формі ТОВ від 15.08.2022, відповідно до якого 15.08.2022 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна керівника, жодним чином не підтверджує, що цим керівником був ОСОБА_1 , тобто не є доказом, що встановлює період його роботи на підприємстві, а також, не є доказом, що підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та визначає її розмір.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що нарахування та невиплата заробітної плати ОСОБА_1 підтверджується доказами (документами), які надані в заяві з кредиторськими вимогами Апелянта, та відомостями які містяться в кредиторських вимогах Головного управління ДПС у Харківській області в межах справи №922/856/23.
По-перше, докази в обґрунтування своїх грошових вимог до боржника має подавати саме той кредитор, який заявляє такі вимоги.
По-друге, документи, які були подані ГУ ДПС у Харківській області до його заяви з кредиторськими вимогами, підтверджують виключно наявність та розмір заборгованості боржника перед бюджетом, а саме: з єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що вказані документи правомірно не були взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Роботодавець як платник єдиного внеску є особою, на яку покладено обов'язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати за найманих працівників (застрахованих осіб) єдиний внесок, а також подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, які визначені податковим законодавством.
Водночас, суд першої інстанції вірно зазначив, що фактом підтвердження сум нарахувань з заробітної плати є первинні документи, які заявником за поданою судом заявою не було представлено суду, а не податкові декларації або інша податкова звітність, що подається до державної податкової служби відповідно до податкового законодавства, яка лише підтверджує порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування боржником не свідчить беззаперечну наявність вказаної суми виплат з заробітної плати робітнику ОСОБА_1
Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Разом з тим, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, у тому числі нарахувань з заробітної плати є лише первинні документи, що не було представлено кредитором.
«Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за періоди за 2017- 2020 роки, на які посилається ОСОБА_1 , жодним чином не підтверджують обставини щодо розміру заробітної плати, який було встановлено САМЕ для ОСОБА_1 , періоду його роботи на підприємстві, факти невиплати йому заробітної плати за період з 26.06.2013 по 01.08.2022 та наявності заборгованості по ній у розмірі 84 259,28 грн. станом на дату заявлення кредиторських вимог у даній справі про банкрутство.
З вказаних документів вбачається лише нарахування заробітної плати у відповідному розмірі, однак, не вказано якому саме робітнику, а також не зазначено, що така заробітна плата не була виплачена.
Так само «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам», на які посилається ОСОБА_1 , містять лише дані про те, що за п'ятий та восьмий звітні місяці 2017 року йому було нараховано заробітну плату у розмірі 800,00 грн.
Разом з тим, відомостей, що така заробітна плата йому не була виплачена, зазначені документи не містять.
Таким чином, документи, які були додані до заяви ГУ ДПС у Харківській області з кредиторськими вимогами до боржника (податкова звітність), жодним чином не підтверджують обставини щодо розміру заробітної плати, встановленого для ОСОБА_1 , періоду його роботи на підприємстві, періоду нарахування йому сум заробітної плати та відповідно факти невиплати йому заробітної плати за період з 26.06.2013 по 01.08.2022 та наявності заборгованості по ній в розмірі 84 259,28 грн. станом на дату заявлення кредиторських вимог у даній справі про банкрутство.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відхилення кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника БП «Солідарність» у формі ТОВ,
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 позбавленні фактичного правового обґрунтування та стосуються виключно переоцінки доказів.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/856/23 слід залишити без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 про часткове визнання додаткових грошових вимог кредитора АТ «Укрексімбанк» та ухвали Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 за результатами попереднього засідання, колегія суддів зазначає про таке.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі №922/856/23 вимоги гр. ОСОБА_1 у розмірі 84 259,28 грн. відхилено в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/856/23 визнано вимоги кредитора АТ «Державний експортно-імпортний банк України» частково на суму 10 378 251,40 грн. та судовий збір 5368 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі №922/856/23 за результатами попереднього засідання, крім іншого, визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів БП «Солідарність» у формі ТОВ:
- АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в сумі 103 225 619,87 грн.
- ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України на загальну суму 2 304 905,24 грн.
- ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України на загальну суму 21 319,71 грн.
Частиною шостою статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства (ч. 5 ст. 41 ГПК України).
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, Національний банк України, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
В свою чергу, ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - це конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства (пункт 56.8 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
За висновком Верховного Суду, викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Тобто лише за сукупністю, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства дій (пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
Стосовно осіб, грошові вимоги яких до боржника відхилені судом, Верховний Суд у постановах від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17 та від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, виснував: «Особа, яка за наслідком відмови у визнанні її грошових вимог конкурсного характеру відповідно до статей 1, 23 Закону про банкрутство та статей 1, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, не набула статусу кредитора боржника у справі про банкрутство, не може вважатися учасником справи про банкрутство та не має процесуальної дієздатності, визначеної законодавством про банкрутство, щодо оскарження ухвали місцевого суду про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та наступних судових рішень у справі про банкрутство (введення санації, введення ліквідаційної процедури та інших), за винятком залучення такої особи у справу про банкрутство у випадку розгляду майнових та інших спорів щодо боржника, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства)».
З огляду на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2023 у справі № 922/856/23 вимоги гр. ОСОБА_1 у розмірі 84 259,28 грн. відхилено в повному обсязі, а судова колегія вище дійшла висновку щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами розгляду додаткових кредиторських вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання, у справі №922/856/23, оскільки ОСОБА_1 не набув статусу кредитора боржника у цій справі, а відтак не є учасником справи про банкрутство №922/856/23.
Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, від 16.07.2020 у справі №910/4475/19.
Отже, процесуальним законом (ГПК України) визначено дві категорії осіб, які наділені правом апеляційного оскарження, зокрема, судових рішень у справах про банкрутство, а саме: (а) учасники такої справи та (б) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (постанова).
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/4685/20.
При цьому, у питанні тлумачення норм частини першої статті 254 ГПК України необхідно звернутись до усталених правових висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постанові від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, згідно яких:
на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв:
вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, - і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;
судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах;
рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
ОСОБА_1 , який не є учасником цієї справи, не доведено, що оскаржуваними судовими рішеннями, а саме: ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 про часткове визнання додаткових грошових вимог кредитора АТ «Укрексімбанк» та ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 за результатами попереднього засідання, було вирішено питання про його права, інтереси та (або) обов'язки у справі про банкрутство боржника, оскільки в мотивувальній чи резолютивній частині оскаржуваних ухвал про визнання грошових вимог інших кредиторів відсутні висновки суду про права та обов'язки ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами розгляду додаткових кредиторських вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання, у справі №922/856/23 підлягає закриттю, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваних ухвал не вирішувалось питання щодо прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 254, 264, 269, 271 п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2023, постановлену за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 , у справі №922/856/23 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.08.2023, постановлену за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 , у справі №922/856/23 залишити без змін.
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами розгляду додаткових кредиторських вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання, у справі №922/856/23.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.03.2024.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко