ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 лютого 2024 року Справа № 906/1391/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
позивача: Бугайчук М.В. адвокат
відповідача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 (суддя Тимошенко О.М., м.Житомир, повний текст складено 18.01.2024)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про стягнення 1 338 443,32 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення 1338443,32 грн зайво сплачених коштів за спожиту електроенергію у період з січня 2019 по грудень 2021 років по Договору №06-102-В від 28.12.2018.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.12.2023 у справі №906/1391/23 залишено позов без розгляду. Призначено судове засідання для вирішення заяви відповідача про стягнення судових витрат на 16 січня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 року у справі №906/1391/23 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення витрат на правничу допомогу з ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» в сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що заява відповідача від 19.12.2023 року була викладена без урахування вимог положень статті 130 ГПК України, та не містила обґрунтувань того, що позивач діяв недобросовісно, пред'явивши позов. Позивач вважає, що суд першої інстанції не врахував цього, а також в оскаржуваному рішенні не надав оцінку діям позивача та не встановив необґрунтованість дій позивача.
Позивач зазначає, що залишення позову без розгляду є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджатися своїми правами щодо своїх позовних вимог (предмета спору) на власний розсуд.
Таким чином, суд 1-ої інстанції мав звернути увагу, що витрати на правову допомогу виникли у Відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації своїх процесуальних прав.
Зважаючи на викладене, позивач зазначає, що враховуючи приписи ч. 5 ст. 130 ГПК України суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення з ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» витрат на професійну правничу допомогу в цілому.
Ухвалою суду від 12.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23.
21 лютого 2024 року від ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Житомир- Агробудіндустрія" залишити без задоволення.
26 лютого 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
В судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 року у справі №906/1391/23 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали розгляд апеляційної скарги позивача без участі представника відповідача, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також те, що позиція відповідача достатньо повно викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Застосовуючи згідно з частиною 1статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи частину 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 28.02.2024, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, оцінивши висновки суду першої інстанції, судова колегія дійшла наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2023 року від представника ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Господарського суду Житомирської області надійшла заява про стягнення з позивача судових витрат, а саме витрат понесених на оплату правничої допомоги наданої ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" адвокатом Приведьон В.М. у розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування вчинення позивачем необґрунтованих дій, які призвели до понесення відповідачем - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" витрат, пов'язаних з розглядом справи, заявник зазначає, що справа №906/1391/23 має виключне значення для відповідача, оскільки позивач безпідставно звернувся до суду.
Задовольняючи частково заяву представника відповідача ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" адвокатом Приведьон В.М. про стягнення судових витрат, понесених внаслідок необґрунтованих дій позивача суд першої інстанції, виходив з того, що у даній справі під необґрунтованими діями позивача слід розуміти сам факт подання заяви про залишення позову без розгляду, яка позивачем не мотивована, тобто необґрунтована. Суд не розглянув спір по суті, тобто не встановив правомірність позовних вимог, однак відповідачем понесені (будуть понесені) витрати на правничу допомогу. При цьому ці витрати сталися виключно у зв'язку з діями позивача, який ініціював позов до суду і через певний час, тобто після виникнення у відповідача правовідносини з адвокатом, прийняв рішення не підтримувати його (позов). З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати відповідача мають бути компенсовані за рахунок позивача, оскільки іншим чином компенсувати ці витрати неможливо, і як наслідок буде мате місце втручання в мирне володіння майном відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі ч.5 ст.130 ГПК України, ст.129 ГПК України враховуючи, що заявлені відповідачем судові витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн не є співмірними з наданими послугами та обставинами справи, дійшов висновку, що вказана вимога відповідача підлягає задоволенню в розмірі 10 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями ст. 129 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 6 ст. 130 ГПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20.
При застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Так, у спірних правовідносинах розподіл витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обставини цієї справи, зокрема, має здійснювати з огляду на частину п'яту статті 130 ГПК України у системно-логічному зв'язку із частиною 5 статті 126 ГПК України так і з приписами 129 ГПК України.
В ухвалі Господарського суду Житомирської області від 20.12.2023 по справі №906/1391/23, якою позов залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, зазначено, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, що є підставою для її задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування поданої заяви про залишення позовної заяви без розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" посилається на те, що за документами наданими відповідачем - ТОВ «ЖОЕК» виявилося, що у позивача - ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» існує необхідність в зміні предмету позову, збільшенні позовних вимог та перерахунку боргу, який виник між сторонами, задля належного захисту порушених прав та інтересів підприємства позивача. Таким чином, позивач зазначив, що враховуючи те, що справа №906/1391/23 перебуває на стадії розгляду справи по суті і залишення позову без розгляду є можливим саме на стадії підготовчого провадження, у ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» виникла необхідність у поданні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
Тобто, позивачем було подано до суду заяву про залишення позову без розгляду без надання доказів на підтвердження вищевказаних причин чи підстав її подання, а лише вказано про необхідність змінити предмет позову з підстав надання відповідачем документів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач згідно положень господарського судочинства, має право подати до суду заяву про залишення позову без розгляду, але повинен розуміти наслідки подання такої заяви, у тому числі і право відповідача на компенсацію здійснених ним витрат пов'язаних з розглядом справи у зв'язку з залишенням позову без розгляду на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України. Оскільки на відміну від розподілу судових витрат згідно положень статті 129 ГПК України, які застосовуються при прийнятті судового рішення, де суд враховує ступінь задоволення позовних вимог, зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, встановлення обставин виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, при залишенні позову без розгляду суд не розглядає справу по суті та не встановлює наявність чи відсутність порушення прав позивача та особу яка їх порушила.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир-Агробудіндустрія» суми грошових коштів надмірно сплачених за Договором №06-102-В про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2018 року, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 рік у розмірі 1 338 443 гри. 32 коп. з ПДВ.
В обґрунтування позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" зокрема зазначив, що встановлені фактичні обставини та зроблені висновки Господарським судом Житомирської області та Північно-західним апеляційним господарським судом у справі № 906/535/22 стосуються Договору № 06-102-В про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2018 року укладеного між позивачем та відповідачем та ціни на електроенергію впливають і на звернення ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» станом на день подання цієї позовної заяви.
Позивач зазначив, що неправомірне завищення ціни на підставі Договору та Комерційної пропозиції №2ZHOEK-06-0030, які були предметом розгляду у справі №906/535/22, враховуючи пряме відношення цієї Комерційної пропозиції №2ZHOEK- 06-0030 до договірних відносин на підставі цього ж самого Договору №06-102-В про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2018 року за період 2019-2021 роки, стало зрозуміло, що починаючи з 2019 року по грудень 2021 року ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» також сплачувалися виставлені рахунки ТОВ «ЖОЕК», та відповідно за цінами, які не відповідали умовам Договору і були завищенні.
Відповідно після результату розгляду справи №906/535/22 та встановлення факту безпідставного завищення ціни відповідачем, позивач зазначає, що йому стало зрозуміло, що так як Комерційна пропозиція №2 ZHOEK-06-003Q передбачає ціну, відмінну від тієї, що визначена ТОВ «ЖОЕК» у виставлених рахунках для ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія», на підставі яких останнім здійснювалась оплата починаючи ще з 2019 року по 2021 рік, тобто тривалий час ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» надмірно сплачувало кошти за постачання ТОВ «ЖОЕК» електричної енергії.
ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» за цей період було сплачено відповідачу на підставі рахунків 11 004 951 грн 40 коп. з ПДВ, за цінами які не відповідали умовам Договору, що підтверджується платіжними дорученнями.
Хоча позивач вважає, що ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» оплату повинно було здійснити за ціною - 2,1264 грн (ціна за кВт*год).
Відповідно сума коштів, яку повинен був отримати відповідач становить: 4 545 950 кВт. * 2,1264 грн. (ціна за кВт*год) = 9 666 508 грн 08 коп. з ПДВ.
Тобто, різниця між сумою, яка була сплачена, і яка повинна була бути сплачена становить: 11 004 951 грн. 40 коп. - 9 666 508 грн. 08 коп. = 1 338 443 грн. 32 коп. з ПДВ.
В підтвердження вказаних обставин позивачем додано до позовної заяви, зокрема: копії договору № 06-102-В про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2018 року укладеного між ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» і ТОВ «ЖОЕК»; комерційної пропозиції № 2 ZHOEK-06-0030 для споживачів за «вільними цінами» із середньомісячним споживанням від 50 тис.кВт.год. до 200 тис.кВт.год. в якості Додатку №2 до Договору; рахунків на оплату за електричну енергію для ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» за період з січня 2019 року по грудень 2021 року; платіжних інструкцій платіжних доручень, які підтверджують оплату ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» на розрахунковий рахунок ТОВ «ЖОЕК» грошових коштів за електроенергію за період з січня 2019 року по грудень 2021 року; договору № 6/12 про постачання електричної енергії споживачу від 08.05.2019 року, де Постачальник - ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365», Споживач - ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія»; актів прийому-передачі електроенергії за червень-серпень 2019 року, де постачальник - ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365», споживач - ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія»; заключної виписки, яка підтверджує повернення надмірно сплачених коштів згідно акту звірки від ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» на розрахунковий рахунок ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія»; рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2023 року по справі № 906/535/22; постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 року по справі №906/535/22; адвокатського запиту (вих. №118/23 від 22.06.2023 року) направленого до АТ «Житомиробленерго»»; відповіді на адвокатський запит АТ «Житомиробленерго» (вих. №08/14094 від 28.06.2023 року).
Згідно ч.2 ст.80 ГПК України, встановлено, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Таким чином, враховуючи вказані процесуальні приписи, позивачем додано до позовної заяви докази, які як вважає позивач підтверджують його позовні вимоги.
Крім того, позивачем також 15.11.2023 подано до суду першої інстанції відповідь на відзив в якій позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи вказане з посилання на докази додані до позовної заяви.
Як зазначено в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 20.12.2023 у судовому засіданні 27.11.2023 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 20.12.2023.
Проте, колегія суддів відзначає, що вже 11.12.2023 від позивача до суду надійшла заява з проханням залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України посилаючись на необхідність збільшення позовних вимог на підставі отримавших від відповідача документів. Однак доказів вказаного позивачем до зазначеної заяви не додано.
Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17 очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під необґрунтованими діями позивача слід розуміти сам факт подання заяви про залишення позову без розгляду, яка позивачем немотивована, тобто необґрунтована. Суд першої інстанції не розглянув спір по суті, тобто не встановив правомірність позовних вимог, однак відповідачем понесені (будуть понесені) витрати на правничу допомогу. При цьому ці витрати сталися виключно у зв'язку з діями позивача, який ініціював позов до суду і через певний час, тобто після виникнення у відповідача правовідносини з адвокатом, прийняв рішення не підтримувати його (позов).
При цьому самим фактом звернення до суду з заявою про залишення позову без розгляду позивач визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.
З урахуванням того, що позивач діяв необґрунтовано, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу понесених внаслідок необґрунтованих дій позивача підлягають покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія".
19 грудня 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.12.2023 залишено позов без розгляду, у задоволенні клопотання про повернення судового збору відмовлено. Призначено судове засідання для вирішення заяви відповідача про стягнення судових витрат на 16 січня 2024 року.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідачем до вказаною заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн додано копії договору №1 про надання правничої допомоги від 06.05.2019; додаткової угоди №47 від 11.12.2023 до договору про надання правничої допомоги №1 від 06 травня 2019 року; детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), згідно Договору про надання правничої допомоги №1 від 06 травня 2019 року та додаткової угоди №47 від 11.12.2023.
У договорі №1 про надання правничої допомоги від 06.05.2019 укладеного між адвокатом Приведьоном В.М. та клієнтом ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» сторони узгодили зокрема наступне.
Згідно п.1.1 договору, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Відповідно до п.2.3.1 договору, клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.
Пунктами 4.1-4.2 договору, сторони передбачили, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.
11 грудня 2023 року між адвокатом Приведьоном В.М. та клієнтом ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» укладено додаткову угоду №47 від 11.12.2023 до договору про надання правничої допомоги №1 від 06 травня 2019 року, в якій відповідно до п.1.1 та 4.1 Договору про надання правничої допомоги № 1 від 06 травня 2019 року сторони домовилися про умови надання адвокатом клієнту наступної професійної правничої допомоги та розмір гонорару, а саме за надання правової допомоги: аналіз законодавства, вивчення позову, збір, підготовка та оформлення зібраних доказів, підготовка та надання процесуальних та інших документів, прийняття участі в засіданнях суду, як представник клієнта, по справі №906/1391/23 за позовом ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія” в суді першої інстанції, гонорар становить 50 000,00 грн. Даний гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішення суду, ухвали суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі.
11 грудня 2023 року сторонами підписано детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), згідно договору про надання правничої допомоги №1 від 06.05.2019 року та додаткової угоди №47від 11.12.2023 згідно якого відповідно до п. 1.1 та 4.1 до Договору про надання правничої допомоги № 1 від 06 травня 2019 року адвокатом надані клієнту наступні послуги по справі №906/1391/23 за позовом ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія»" в суді першої інстанції: 1) Вивчення позовної заяви та додатків. Аналіз чинного законодавства України та дослідження судової практики застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів, та прав Клієнта, пов'язаних із застосуванням законодавства - 2 години, вартість 10000 грн; 2) Підготовка відзиву на позовну заяву - 2 години, вартість 10000 грн; 3) Підготовка заперечення на відповідь на відзив - 2 години, вартість 10000 грн; 4) Прийняття участі в засіданнях суду - 2 засідань; 20000 грн; всього - 50000 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, відповідно до якої частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VIвстановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» надано докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 та статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №915/1788/21).
25 грудня 2023 року позивач подав заперечення на заяву по витратам від 19.12.2023 в яких просив суд відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія» про стягнення витрат на правничу допомогу з ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» в сумі 50 000,00 грн. у справі №906/1391/22.
Мотивуючи заперечення на заяву відповідача щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, позивач зазначив, що витрати на правничу допомогу в сумі - 50 000,00 грн., у справі №906/1391/23 є значно завищеними, не співмірними із складністю справи та абсолютно не відповідають обсягу наданих послуг та витраченому часу адвокатом представником відповідача. Позивач зазначає, що в підготовчому засіданні за участю представника відповідача дійсно відбулось два судових засідання, що підтверджується протоколами судових засідань №21295с- та № 2188692: 13.11.2023, яке тривало з 10 год. 23 хв. до 10 год. 10 год. 52 хв. (29 хв.); 27.11.2023, яке тривало з 10 год. 48 хв. до 10 год. 11 год. 19 хв. (31 хв.); Тобто в сукупності, витрачений адвокатом час у прийнятті участі в судових, засіданнях становить - всього 60 хв. (1 година). Незважаючи на це, в детальному описі зазначено - 2 години (120 хв.). До того, вартість 1 години участі в судовому засіданні, яка зазначена в Детальному описі в сумі - 10 000,00 грн є надзвичайно завищеною і необґрунтованою. Відповідно і послуга «Прийняття участі в судових засідання» в сумі - 20 000,00 грн є також завищеною. Щодо послуг №1,№2,№3 викладених в Детальному описі, позивач зазначає, що стає зрозумілим, що розрахунок витраченого часу зроблено із розрахунку - 5000.00 грн за 1 годину. Таким чином, позивач вважає, що така вартість послуг не відповідає витраченому адвокатом часу і є значно завищеною.
Колегія суддів, дослідивши заперечення позивача щодо стягнення заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.177 ГПК України, завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Згідно ч.3 ст.177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
Проте, позивач не використав процесуальні приписи ч.3 ст.177 ГПК України, а саме клопотання про продовження строку підготовчого провадження суду першої інстанції не подав, що підтверджує необгрунтованість дій позивача щодо подання заяви про залишення позову без розгляду.
Отже, судова колегія вивчивши надані відповідачем в обґрунтування витрат на правничу допомогу документи, враховуючи заперечення позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 50 000,00 грн, не є співмірним з наданими адвокатом Приведьоном В.М. відповідачу послугами та обставинами справи.
Колегія суддів також враховує, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19).
З огляду на те, що позовну заяву, залишено судом без розгляду за заявою позивача, що подана до початку розгляду справи по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на позивача у справі витрат відповідача на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн., оскільки, зазначений розмір є співмірним з наданими адвокатом послугами та обставинами справи, зокрема подання представником відповідача відзиву на позовну заяву (а.с. 241-249 т.1), заперечення (відповідь на відзив) (а.с.24-16 т.1) та прийняття участі в судових засіданнях від 13.11.2023; 27.11.2023, що підтверджується протоколами судового засідання (а.с.1, 19 т.2) .
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 прийнятою з додержанням норм процесуального права, тож підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 без змін.
2. Справу №906/1391/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "04" березня 2024 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.