ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/697/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання Кратковський Р.О.
за участю представників сторін:
від прокуратури - Тунік В.М., посвідчення №073394 від 01.03.2023р.;
від позивача (Міністерства охорони здоров'я України) - Дяк Ю.М., в порядку самопредставництва;
від позивача (Міністерства культури та інформаційної політики України) - не з'явився;
від позивача (Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації) - не з'явився;
від відповідача-1 - Стапінський В.О., посвідчення №1/2024 від 08.01.2024р.;
від відповідача-2 - Сизоненко В.С. довіреність від 28.11.2023;
від третьої особи (Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П.Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України) - Хаджи І.Д., ордер серія АТ №1030924 від 13.11.2023р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023, повний текст рішення складено та підписано 28.08.2023
по справі №916/697/21
за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:
1) Міністерства охорони здоров'я України
2) Міністерства культури та інформаційної політики України
3) Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П.Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України
до відповідача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН»
про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення безпідставно набутого майна,
головуючий суддя - Демешин О.А.
місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 29.02.2024, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У березні 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури та інформаційної політики України і Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (далі - ТОВ "ДРАЙВ-ІН") і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ) про:
- визнання недійсним укладеного 26.12.2018 між відповідачами у справі договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;
- зобов'язання ТОВ "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України зазначене нерухоме майно, вартістю 8 799 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю вибуття з державної власності 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, зумовленою наявністю законодавчо встановленої заборони на відчуження та приватизацію об'єктів культурної спадщини, які є пам'ятками та включені до переліку пам'яток, що не можуть бути приватизовані.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 22.03.2021 відкрито провадження у справі №916/697/21 та в подальшому ухвалою суду від 24.05.2021 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України.
13.07.20221 до Господарського суду Одеської області надійшла заява прокурора про зміну предмета позову та залучення співвідповідача від 07.07.2021 № 15/3/2-1313вих-21, в якій прокурор просив її прийняти та розглядати позовні вимоги з урахуванням змін, а саме:
- визнати незаконним і скасувати наказ РВ ФДМУ від 30.08.2018 № 1040 "Про включення до переліку об'єктів малої приватизації об'єкта державної власності -"49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, розташованої за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса", що орендується ТОВ "ДРАЙВ-ІН";
- визнати незаконним і скасувати підпункт 6 пункту 2 наказу Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) № 1196 від 18.09.2018 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", яким розділ "Регіональне відділення по Одеській області" додатка 3 "Перелік окремого майна", затвердженого наказом ФДМУ № 447 від 27.03.2018, доповнено позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 м2 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;
- визнати незаконним і скасувати наказ РВ ФДМУ від 28.09.2018 № 1157 "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2", розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, який знаходиться на балансі орендаря - ТОВ "ДРАЙВ-ІН";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018, укладений між РВ ФДМУ та ТОВ "ДРАЙВ-ІН", щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;
- зобов'язати ТОВ "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України нерухоме майно, а саме: 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, вартістю 8 799 000,00 грн. Водночас у цій заяві прокурор просив залучити ФДМУ як співвідповідача у справі та передати справу № 916/697/21 на розгляд Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 зазначену заяву прокурора було залишено без розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за первісними позовними вимогами. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 року повернуто апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 року у справі № 916/697/21.
Постановою Верховного Суду від 26.11.2021 року касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 року у справі № 916/697/21 скасовано, справу передано до Південно-західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 року скасовано, а справу № 916/697/21 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2022 року поновлено провадження у справі, заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про зміну предмету позову та залучення співвідповідача прийнято до розгляду, ухвалено розглядати позов з урахуванням зміненого предмету спору, залучено до участі у справі в якості співвідповідача: Фонд державного майна України та справу передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
30.05.2022 року на виконання листа Господарського суду Одеської області від 12.05.2022 року та ухвали (запиту) Верховного Суду від 10.05.2022 року справу скеровану до Господарського суду Одеської області для направлення до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 27.06.2022 року постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 року скасовано, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 року про залишення без розгляду заяви прокурора про зміну предмету позову та залучення співвідповідача залишено в силі.
19.07.2022 року справа надійшла до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 року підготовче засідання у справі призначено на 07.09.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 залишено без розгляду позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в особі: Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації в частині вимог про:
- визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області № 1040 від 30.08.2018 року "Про включення до переліку об'єктів малої приватизації об'єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса", що орендується Товариством з обмеженою відповідальністю "Драйв-Ін";
- визнання незаконним та скасування підпункту 6 пункту 2 наказу Фонду державного майна України № 1196 від 18.09.2018 року "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", яким розділ "Регіональне відділення по Одеській області" додатка 3 "Перелік окремого майна", затвердженого наказом Фонду державного майна України № 447 від 27.03.2018 року, доповнено позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 м2 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;
- визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області № 1157 від 28.09.2018 року "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2", що розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, який знаходиться на балансі орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-Ін".
Справу передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
12.01.2023 року справа надійшла до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2023 справу № 916/697/21 прийнято до провадження судді Демешина О.А., ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено дату та час підготовчого засідання.
При цьому, суд зазначив, що із врахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року по цій справі про залишення без розгляду позову в частині вимог, суд розглядає позовні вимоги до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018 року, укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН», щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України нерухоме майно, а саме: 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, вартістю 8 799 000 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 у справі № 916/697/21 (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Господарський суд, з огляду на заборону відчуження та приватизації об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками та включені до переліку пам'яток, які не можуть бути приватизовані, що передбачено як Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», так і Законом України «Про охорону культурної спадщини» дійшов висновку, що вибуття без погодження відповідних органів охорони культурної спадщини (Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації), з державної власності 49/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, площею 350 кв.м, відбулось всупереч нормам чинного законодавства.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу майна від 26.12.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «ДРАЙВ-ІН» було укладено всупереч законодавчих вимог щодо заборони приватизації об'єктів, які включені до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, і без надання дозволу органами охорони культурної спадщини - такий договір підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності положенням законодавства згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Разом з тим, врахувавши, що відповідачами по справі, серед іншого було заявлено клопотання про застосування спливу строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з підстав пропуску прокурором, встановленого законом строку позовної давності майже на 2 роки.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарський суду, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/697/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокуратури задовольнити в повному обсязі.
На думку прокурора, оскаржуване рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст.. 223 ГК України, ст..ст. 256, 258, 266, 267,328 ЦК України, ст.. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст..ст. 4,13,86, 236 ГПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому прокурор вказує, що судом попередньої інстанції безпідставно не прийнято до уваги обґрунтування прокурора, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору та про зобов'язання ТОВ «ДРАЙВ-ІН» повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України49/100 частин нежитлової будівлі, площею 350 кв.м. за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85/5, слід розглядати, як негаторний позов, направлений на усунення перешкод в реалізації власником повноважень щодо розпорядження та (або) користування належним йому майном, і такий позов міг би бути заявленим впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця, власника спірного майна, яким є держава в особі Міністерства охорони здоров'я України.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у поставах від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 та у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.
Разом з цим, суд першої інстанції не надавши належної оцінки наведеним доводам прокурора, що узгоджується з відповідною практикою Великої Палати Верховного Суду, дійшов передчасних висновків щодо похідності позовної вимоги про зобов'язання повернути спірне майно від вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу і можливості її задоволенню тільки в разі задоволення вказаної первісної позовної вимоги, а також помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування до заявлених прокуратурою позовних вимог наслідків спливу позовної давності, передбачених ст..ст. 266,267 ЦК України.
При цьому, заявник апеляційної інстанції зазначає, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку, що на момент вирішення спору ТОВ «ДРАЙВ-ІН» є законним власником спірного нерухомого майна, право власності якого набуто на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу.
Крім того,не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування принципу належного урядування до спірних правовідносин, що є предметом розгляду в межах справи №916/697/21.
Адже, на думку прокуратури, не відповідає фактичним обставинам справи висновок щодо погодження Міністерством охорони здоров'я України проведення приватизації спірного нерухомого майна - 49/100 частин нежитлової будівлі, площею 350 кв.м. за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85/5.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/697/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Аленін О.Ю., Філінюк І.Г. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 по справі №916/697/21; призначено справу № 916/697/21 до розгляду на 30 листопада 2023 року о 12:00.
29.11.2023 представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та/або виправлення описок.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 29.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» просив суд апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури відхилити, рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши в мотивувальній частині, що позов є безпідставним, з мотивів наведених в цьому відзиві і заявах у суді першої інстанції.
Крім того, 29.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. (вх.№3021/23/Д2 від 29.11.2023) від розгляду справи №916/697/21.
30.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли пояснення до апеляційної скарги.
Крім того, 30.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-2 просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу; апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 у справі №916/697/21 залишити без задоволення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. (вх.№3021/23/Д2 від 29.11.2023) від розгляду справи №916/697/21 - залишено без розгляду.
В судовому засіданні 30.11.2023 колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. заявила самовідвід у справі №916/697/21, який мотивовано тим, що при здійсненні 21.09.2023 автоматизованого розподілу справи №916/697/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 було невірно визначено категорію такої справи, що в свою чергу може свідчити про наявність можливих порушень порядку визначення колегії суддів для розгляду даної справи при здійсненні її автоматизованого розподілу 21.09.2023.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 заяву колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В. та суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. про самовідвід у справі № 916/697/21 задоволено; відведено колегію суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В. та суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. від участі у розгляді справи № 916/697/21; відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу господарських судів та приписів статті 32 ГПК України матеріали справи №916/697/21 передано до повторного автоматичного розподілу.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 01.12.2023р. №1 та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023р. апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 по справі №916/697/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. та визначено категорію судової справи №916/697/21 - «справи у спорах щодо приватизації майна щодо укладення, зміни, розірвання, виконання договорів купівлі-продажу та визнання їх недійсними» (код 208010000).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 прийнято справу №916/697/21 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. Призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 по справі №916/697/21 на 01 лютого 2024 року о 10:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 продовжено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 по справі №916/697/21на розумний строк; призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на 29 лютого 2024 року о 12:00 год.; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
28.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли пояснення по справі.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 29.02.2023, відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» просило апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури відхилити, рішення суду першої інстанції змінити, зазначивши в мотивувальній частині, що позов є безпідставним, з мотивів наведених в цьому відзиві і заявах у суді першої інстанції.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» про ухвалення додаткового рішення та/або виправлення описок у рішенні Господарського суду Одеської області від 25.08.2023, колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки у Південно-західного апеляційного господарського суду відсутні повноваження та процесуальні можливості для виправлення описок у рішенні суду першої інстанції. Разом з тим, заявник не позбавлений права подати відповідну заяву до суду першої інстанції.
У судовому засіданні 29.02.2024 представники прокуратури, позивача-1 та третьої особи підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Представники позивача-2 та позивача-3 в судове засідання не з'явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з'явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла наступних висновків.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
26.12.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Продавець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» (Покупець, відповідач-2) було укладено Договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу (далі Спірний договір).
Відповідно до п. 1.1. договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю об'єкт малої приватизації державної власності - 49/100 (сорок дев'ять сотих) частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м., яка розташована за адресою: місто Одеса, Французький бульвар, будинок 85/5 (вісімдесят п'ять дріб п'ять), що орендується ТОВ «ДРАЙВ-ІН», та складається з приміщення І поверху: 1 - підсобне 42,2 кв.м.; 2 - підсобне 29,1 кв.м.; 3 - основне 41,7 кв.м.; 4 - основне 45,9 кв.м.; 5 - основне 45,6 кв.м.; 6 - основне 16,1 кв.м.; 7- основне 40,0 кв.м.; 8 - основне 1,6 кв.м.; 9 - основне 14,2 кв.м.; 10 - основне 10,8 кв.м.; 11 - основне 9,3 кв.м.; 12- підсобне 11,4 кв.м.; 12а- підсобне 2,2 кв.м.; 126 - підсобне 2,1 кв.м.; 13 - підсобне 13,0 кв.м.; 14 - підсобне 4,5 кв.м.; 15 - підсобне 4,8 кв.м.;15а - підсобне 1,9 кв.м.; 156- підсобне 4,0 кв.м.; 16 - підсобне 9,6 кв.м. (далі - Об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язався прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати умови, що визначені у цьому Договорі.
Об'єкт приватизації належить Державі Україна в особі Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 26012925) на підставі Свідоцтва про право власності (САС №916953), виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 25 березня 2010 року, згідно розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 30.12.2004 р. №4865, рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2005 р., справа № 9/245-05-6044, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 24.10.2005р., номер запису: 2410 в кн.: 46неж-137. Право власності на Об'єкт приватизації зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 23.04.2010 року в книзі 95неж-40, номер запису: 3908, реєстраційний номер: 12521145.
Характеристика об'єкта приватизації наводиться в технічному паспорті, виданому 26.04.2010 р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
Продаж об'єкта приватизації здійснюється без земельної ділянки.
Згідно з п. 1.2. договору ціна об'єкта приватизації встановлена на підставі висновку про незалежну оцінку ринкової вартості, затвердженої наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 22.12.2018 р. № 1575, без врахування ПДВ становить 5 044 773 гривень 00 копійок, сума ПДВ об'єкта приватизації становить 1 008 954 гривень 60 копійок, ціна об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 6 053 727 гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ 1 008 954 гривень 60 копійок.
Відповідно до п. 1.3. договору вказаний в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 6 053 727 (шість мільйонів п'ятдесят три тисячі сімсот двадцять сім) гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ 1 008 954 (один мільйон вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 60 копійок.
Згідно п. 2.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити 6 053 727 (шість мільйонів п'ятдесят три тисячі сімсот двадцять сім) гривень 60 копійок, у тому числі ПДВ 1 008 954 (один мільйон вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривень 60 копійок, у повному обсязі за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 (тридцять) календарних днів після підписання цього договору та його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 3.1. договору право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до закону. Державна реєстрація здійснюється після сплати коштів, передбачених розділом 2 Порядок розрахунків за придбаний Об'єкт приватизації цього договору, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, підписання сторонами договору про повний розрахунок за придбаний об'єкт приватизації.
Згідно п. 3.2. договору приватизація об'єкта приватизації вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації.
Покупець зобов'язується, зокрема: у встановлений договором строк сплатити ціну продажу об'єкта приватизації (п. 5.1. договору); протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів після переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації укласти з відповідним органом культурної спадщини охоронний договір на пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення, взятої на державний облік Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради № 580 від 27.12.1991 р. (п. 5.3. договору).
Відповідно до п.п. 14.1., 14.2., 14.3. договору останній підлягає нотаріальному посвідченню. Договір набирає чинності з моменту його укладання. Договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Вказаний договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018 року посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 3412.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані протиправністю вибуття з державної власності 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85/5, зумовленою наявністю законодавчо встановленої заборони на відчуження та приватизацію об'єктів культурної спадщини, які є пам'ятками та включені до переліку пам'яток, що не можуть бути приватизовані.
Так прокурор зазначає, що Одеською обласною прокуратурою встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2005 р. у справі № 9/245-05-6044 визнано право власності за державою в особі Міністерства охорони здоров'я України на будівлі клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова - корпус № 5(15), 1880 року забудови, загальною площею 350 кв.м, розташованого за адресою: Одеса, Французький бульвар, 85. Крім того прокурор зауважує, що судом було встановлено, що першочергово Міністерство охорони здоров'я України передало вказане майно, що є державною власністю (відповідно до Закону України «Про власність», який був чинний на момент розгляду справи судом), санаторію ім. В.П.Чкалова, що підтверджується листом від 23.03.2005 № 9-03-12/122.
Крім того прокурор вказує, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.12.1991 р. № 580 затверджено Перелік об'єктів, що підлягають взяттю під охорону як пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення, згідно з пунктом 630 якого під охорону держави як пам'ятку архітектури місцевого значення включено комплекс дач у складі: Дача Маразлі, корпуси №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 та оранжереї, розташовані на Французькому бульварі, 85. Так, за ствердженнями прокурора, будівля корпусу № 5(15) входить до складу вказаного комплексу дач на Французькому бульварі, 85, та інакше іменована як Дача Мерінга, перебувала на балансі санаторію ім. В.П.Чкалова та рішенням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 721 корпусу № 5 присвоєна адреса Французький бульвар, 85/5. При цьому, як зазначає прокурор, ТОВ «ДРАЙВ-ІН» користувалось корпусом № 5 (15) комплексу дач з 2004 року відповідно до договору оренди від 28.05.2004 р., укладеного з Регіональним відділення фонду державного майна України по Одеській області, з дозволу органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства охорони здоров'я України, та на час укладення договору площа корпусу становила 227,3 кв.м.
В подальшому ж, за твердженням прокурора, ТОВ «ДРАЙВ-ІН» з дозволу МОЗ України та орендодавця - РВ ФДМУ, здійснило капітальний ремонт та реконструкцію об'єкта оренди на суму 1,3 млн. грн., що перевищує вартість орендованого майна (768 тис. грн.) більше, ніж на 25%, при цьому за результатами проведеного капітального ремонту площа корпусу збільшилась до 712 кв.м.
Також, прокурор в позові зазначає, що згідно свідоцтва про право власності САС 840206 від 25.03.2010 р., 51/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, - площею 362 кв.м, з 23.04.2010 р. зареєстровані на праві приватної спільної часткової власності за ТОВ «ДРАЙВ-ІН», а згідно свідоцтва про право власності САС 916953 від 25.03.2010 р., 49/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, - площею 350 кв.м, з 23.04.2010 р. належали на праві державної спільної часткової власності державі в особі Міністерства охорони здоров'я України.
Прокурор вказує, що із урахуванням проведеної реєстрації прав власності на частки об'єкта нерухомості 08.06.2010 р. між РВ ФДМУ по Одеській області, ТОВ «ДРАЙВ-ІН» та ДЗ Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова Міністерства охорони здоров'я України укладено договір про внесення змін до договору оренди від 28.05.2004 р. нерухомого майна, що належить до державної власності, яким змінено редакцію п. 1.1. договору від 28.05.2004 р. та визначено, що в оренду передаються нежитлові приміщення, що складають 49/100 частин нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, загальною площею 350 кв.м.
Як вважає прокурор, на підставі спірного договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу, 26.12.2018 Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області передало у власність ТОВ «ДРАЙВ-ІН» 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса. Також прокурор додає, що між Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації та ТОВ «ДРАЙВ-ІН» 31.01.2019 укладено охоронний договір № 01-12/287 на вказаний об'єкт як пам'ятку культурної спадщини, іменовану в договорі - Дача Мерінга.
В позовній заяві прокурор стверджує, що відчуження вказаної пам'ятки архітектури місцевого значення 26.12.2018 р. відбулось протиправно, у спосіб, що не відповідає чинному законодавству, оскільки Законом України від 23.09.2008 р. № 574-VI було затверджено Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. При цьому Комплекс дачного містечка на Французькому бульварі, 85, м. Одеса, було включено до вказаного переліку, присвоєно охоронний № 934/0-Од. Однак, як зауважує прокурор, наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 р. № 447 Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році зі змінами, внесеними наказом ФДМУ від 18.09.2018 р. № 1196, об'єкт державної власності - 49/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, - площею 350 кв.м. було включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 році. Також прокурор вказує, що РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях в листі від 08.10.2020 р. № 10-06-04527 повідомило, що рішення від 28.09.2018 р. № 1157 про приватизацію вказаного об'єкта прийнято з урахуванням зазначених вище наказів ФДМУ та відповідно до ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна.
Водночас, на переконання прокурора, з огляду на заборону відчуження та приватизації об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, та включені до переліку пам'яток, що не можуть бути приватизовані, що передбачено як Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», так і Законом України «Про охорону культурної спадщини», вибуття із державної власності 49/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, - площею 350 кв.м, відбулось всупереч вказаним нормам.
Таким чином, у позовній заяві прокурор стверджує, що договір купівлі-продажу майна від 26.12.2018 між РВ ФДМУ по Одеській області та ТОВ «ДРАЙВ-ІН» було укладено всупереч вказаних вище законодавчих вимог, з огляду на що він має бути визнаний недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України, а об'єкт приватизації поверненню до державної власності власнику Міністерству охорони здоров'я України.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Оскільки у даному разі підставність представництва прокурором інтересів держави в особі Заступника керівника Одеської обласної прокуратури сторонами у справі жодним чином не оспорюється, вказані обставини колегією суддів в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу не досліджуються та не переглядаються.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання недійним договору купівлі-продажу та зобов'язання повернення до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України будівлі клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова - корпусу №5(15), 1880 року забудови, загальною площею 350 кв.м, розташованої по Французькому бульвару, 85/5 в м.Одесі, яка входить до складу комплексу дач, що є об'єктом культурної спадщини, зокрема, пам'яткою архітектури.
Позов ґрунтується на тому, що приватизацію спірного об'єкта культурної спадщини, вилученого з цивільного обороту шляхом включення до Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, було проведено всупереч законодавчої заборони, в результаті чого порушено, в тому числі, права Міністерства охорони здоров'я України як титульного власника.
Так, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.12.1991року № 580, затверджено Перелік об'єктів, що підлягають взяттю під охорону як пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення. Згідно з пунктом 630 цього Переліку, під охорону держави як пам'ятку архітектури місцевого значення включено комплекс дач у складі: Дача Маразлі, корпуси №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7 та оранжереї, розташовані на Французькому бульварі, 85.
Будівля корпусу № 5(15) входить до складу вказаного комплексу дач або комплексу дачного містечка (сучасна назва пам'ятки, як це зазначено у листі Міністерства культури та інформаційної політики України № 907/6.11.2 від 29.01.2021, що міститься в матеріалах справи), на Французькому бульварі, 85, та інакше іменована як Дача Мерінга перебувала на балансі санаторію ім. В. П. Чкалова та рішенням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №721 корпусу №5 присвоєно адресу: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2005 у справі №9/245-05-6044 визнано право власності за державою в особі Міністерства охорони здоров'я України на будівлі клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова - корпус № 5(15), 1880 року забудови, загальною площею 350 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.
Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, першочергово Міністерство охорони здоров'я України передало вказане майно, що є державною власністю (відповідно до Закону України «Про власність», який був чинний на момент розгляду справи судом), санаторію ім. В.П. Чкалова, що підтверджується листом від 23.03.2005 № 9-03-12/122.
Наведене не підлягає доказуванню в силу ч. 4 cт. 75 ГПК України.
ТОВ «ДРАЙВ-ІН» користувалось корпусом № 5 (15) комплексу дач з 2004 року відповідно до договору оренди від 28.05.2004 року, укладеного з регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області, з дозволу органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства охорони здоров'я України. На час укладення договору площа корпусу становила 227,3 кв.м.
Відповідно до п. 5.9. вказаного Договору, ТОВ «ДРАЙВ-ІН» зобов'язалось укласти з управлінням охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації охоронний договір нежитлових приміщень спального корпусу № 15, загальною площею 227,3 кв.м, що є пам'ятником архітектури місцевого значення та охороняється законом.
Орендар - ТОВ «ДРАЙВ-ІН» з дозволу Міністерства охорони здоров'я України (лист МОЗ України від 14.06.2004 № 9-03-10/358) та орендодавця - Регіонального відділення ФДМУ (лист від 19.08.2004 № 1/3790) - здійснив капітальний ремонт та реконструкцію об'єкта оренди на суму 1,3 млн грн, що перевищує вартість орендованого майна (768 тис. грн) більше, ніж на 25 %. За результатами проведеного капітального ремонту площа корпусу збільшилась до 712 кв.м.
Згідно Свідоцтва про право власності САС 340206 від 25.03.2010 року, 51/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, площею 362 кв.м, з 23.04.2010 зареєстровані на праві приватної спільної часткової власності за ТОВ «ДРАЙВ-ІН».
Згідно Свідоцтва про право власності САС 916953 від 25.03.2010, 49/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, площею 350 кв.м, з 23.04.2010 належали на праві державної спільної часткової власності державі в особі Міністерства охорони здоров'я України.
З урахуванням проведеної реєстрації прав власності на частки об'єкта нерухомості 08.06.2010 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, ТОВ «ДРАЙВ-ІН» та Державним закладом «Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України» укладено Договір про внесення змін до Договору оренди від 28.05.2004 року нерухомого майна, що належить до державної власності, яким змінено редакцію п. 1.1. Договору від 28.05.2004 та визначено, що в оренду передаються нежитлові приміщення, що складають 49/100 частин нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, загальною площею 350 кв.м.
У подальшому, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30.08.2018 року № 1040 включено до переліку об'єктів малої приватизації об'єкт державної власності - 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса, та перебуває в оренді ТОВ «ДРАЙВ-ІН».
Наказом Фонду державного майна України від 18.09.2018 № 1196 внесено зміни до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» - Перелік доповнено позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 28.09.2018 № 1157 прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності « 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м», що розташований за адресою: м. Одеса Французький бульвар, 85/5.
На підставі договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу, 26.12.2018 Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області передало у власність ТОВ «ДРАЙВ-ІН» 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса.
Між Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації та ТОВ «ДРАЙВ-ІН» 31.01.2019 укладено охоронний договір № 01-12/287 на вказаний об'єкт як пам'ятку культурної спадщини, іменовану в договорі - Дача Мерінга.
У період з 23.02.2005 по 16.10.2008 діяв Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини», яким було заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Законом України від 23.09.2008 № 574-VI затверджено Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Зокрема, комплекс дачного містечка на Французькому бульварі, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, включено до вказаного Переліку, присвоєно охоронний № 934/О-Од.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», приватизації не підлягають казенні підприємства та об'єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, пам'ятки, включені до переліку пам'яток, що не підлягають приватизації.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон).
Об'єктом культурної спадщини, відповідно до ст.1 Закону, є визначене місце, споруда, (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ним рухомі предмети а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини) інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з архітектурного, естетичного, етнологічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автотентичність.
Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Таким чином, з огляду на заборону відчуження та приватизації об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками та включені до переліку пам'яток, які не можуть бути приватизовані, що передбачено як Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», так і Законом України «Про охорону культурної спадщини», колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що вибуття без погодження відповідних органів охорони культурної спадщини (Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації), з державної власності 49/100 частин об'єкта нерухомості - нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, площею 350 кв.м, відбулось всупереч нормам чинного законодавства.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення слід розуміти як такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, якими, серед інших, є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 592/10359/15-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №916/286/20.
У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/2411/18 наведено правову позицію, згідно з якою завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 921/816/16-г/11, позовні вимоги про визнання недійсним договору на підставі ст. 215 ЦК України, у зв'язку з порушенням ч. ч. 1,2 ст. 203 цього Кодексу, мають містити обґрунтування наявності підстав для визнання договору недійсним і порушення прав позивача, яким, у свою чергу, має обиратися ефективний спосіб захисту свого порушеного права чи законного інтересу.
З огляду на те, що договір купівлі-продажу майна від 26.12.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «ДРАЙВ-ІН» було укладено всупереч законодавчих вимог щодо заборони приватизації об'єктів, які включені до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, і без надання дозволу органами охорони культурної спадщини - такий договір підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності положенням законодавства згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачами у даній справі, серед іншого, заявлено про застосування спливу строків позовної давності, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.
Так, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) зазначила наступне:
"134. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову."
Крім того, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 зі справи № 914/1201/19.
Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44), від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44), від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 (пункт 118).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Відповідно до ч. 1, ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
В даному випадку, спеціальним Законом, який регулює спірні відносини є Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", який, згідно преамбули, регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим (далі Закон).
Відповідно ст. 2 Закону основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику.
Так, ч. 1, 2 ст. 30 Закону встановлено, що спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 20.05.2020 у справі № 310/4139/13, постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 923/197/18, від 01.10.2020 у справі № 912/1672/18, від 20.04.2021 у справі № 914/240/18, від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20, від 20.10.2021 у справі № 369/4959/20-ц Верховним Судом, зокрема, було розкрито зміст норм чинного законодавства щодо позовної давності та їх правозастосування.
У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що:
- за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу);
- при цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади;
- це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини;
- закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів позивача у справі;
- якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів;
- однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, заперечуючи проти застосування строків позовної давності при вирішенні спору, посилається на те, що позивачі по справі довідались про порушення інтересів держави при приватизації спірного нерухомого майна з листів Одеської обласної прокуратури, які датовані 18.01.2021р. Тому, прокурор вважає, що строк позовної давності не було пропущено.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає вірний висновок суду першої інстанції та зазначає, що позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Частиною 5 статті 21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлено, що інформація про результати продажу об'єкта (дані про покупця: для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові; для юридичної особи - назва, ціна, за якою придбано об'єкт приватизації) підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, в електронній торговій системі протягом 10 робочих днів після затвердження державним органом приватизації результатів продажу.
В матеріалах справи (т.1 а.с.238) міститься копія Офіційного видання Фонду державного майна України «Відомості приватизації» за №8 (1236) від 20.02.2019 року в якому розміщено Інформацію про результати продажу об'єкта малої приватизації 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, буд.85/5 та орендується ТОВ «Драйв-Ін», приватизовано шляхом викупу юридичною особою ТОВ «Драйв-Ін» за ціною 5 044 733грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1 008 954грн.
Таким чином, як прокуратурі Одеської області, так і позивачам по справі (Міністерству охорони здоров'я України, Міністерству культури та інформаційної політики України та Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації) з 20.02.2019 року могло бути відомо про порушення інтересів держави при приватизації вищевказаного об'єкту нерухомого майна і що за наслідками цієї приватизації між відповідачами по справі було укладено спірний договір купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018р., з огляду на те, що цей договір був укладений ще до розміщення вищевказаної інформації у «Відомостях приватизації» за №8 (1236) від 20.02.2019 року.
Відповідно, датою спливу строку позовної давності слід вважати не 27.03.2019 року, як помилково вважають відповідачі, відраховуючи її від дати укладення між ними договору купівлі-продажу від 26.12.2018р., а саме 20.05.2019р., тобто, через три місяці від дати вищевказаної публікації у «Відомостях приватизації» за №8 (1236) від 20.02.2019 року де було розміщено Інформацію про результати продажу спірного об'єкта малої приватизації і коли прокурор та позивачі могли довідатись про порушене право.
Між тим, прокурор звернувся до суду з позовом по цій справі 16.03.2021 року (вх.№729/21), тобто з пропуском, встановленого законом строку позовної давності майже на 2 роки.
Твердження прокурора про те, що строк позовної давності не є пропущеним колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, вартістю 8 799 000 грн. слід розглядати як негаторний позов, направлений на усунення перешкод в реалізації власником повноважень щодо розпорядження та (або) користування належним йому майном, і такий позов міг бути заявленим впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця, власника спірного майна, яким є держава в особі Міністерства охорони здоров'я України.
При цьому, слід звернути увагу, що власником і володільцем вищевказаного нерухомого майна на момент вирішення спору є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН», яке набуло це право саме на підставі спірного договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018р.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України зазначене нерухоме майно є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним вищевказаного договору.
Однак, як зазначалось вище, підстав для задоволення цієї вимоги судом не вбачається саме через пропуск, встановленого ч. 1 ст. 258 ЦК України та абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", тримісячного строку позовної давності для такого виду позовних вимог.
Таким чином, за наявності чинного та невизнаного недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018р. - належним власником та користувачем 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5 - є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН».
Частинами 1,2 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, крім випадків, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що чинне законодавство не містить прямих положень про недійсність договорів купівлі-продажу нерухомого майна, включеного до об'єктів, які не підлягають приватизації, а колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання такого договору недійсним, ТОВ «ДРАЙВ-ІН» - є законним власником майна і це майно не може бути витребувано у нього за наявності чинного договору і зареєстрованого за вказаним товариством 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 кв.м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5.
Як було вказано вище, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
Приймаючи до уваги, що прокурором та позивачами по справі взагалі не заявлялось про поважність причини пропуску строку позовної давності і не надавались відповідних доказів з цього питання у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску такого строку і захисту порушеного права у відповідності до положень ч.5 ст.267 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
В силу дії ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Наведене є безумовною підставою для відмови у задоволені позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018 року, укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН», щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5.
Позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ-ІН» повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров'я України нерухоме майно, а саме: 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, вартістю 8 799 000 грн. - є похідною від вимоги про визнання недійсним спірного договору і підлягала б задоволенню тільки в разі задоволення вищевказаної первісної позовної вимоги.
Приймаючи до уваги відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018 року - у задоволені позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «ДРАЙВ-ІН» повернути державі, передбачене цим договором нерухоме майно, також, слід відмовити за приписами ст. 266 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГПК України.
Крім того, незалежно від того, що у задоволенні позову відмовляється з підстав спливу строків позовної давності, за доцільне звернути увагу, що Європейський Суд з прав людини систематично наполягає на застосуванні принципу "належного урядування". Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Отже, з огляду на вищенаведений принцип належного урядування, ТОВ «ДРАЙВ-ІН» не має нести тягар відповідальності (припинення права власності, втрата нерухомого майна) за помилки, які були вчиненні з боку, як позивача по справі - Міністерства охорони здоров'я України, яке погодило проведення приватизації, так і відповідача-1 (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) - при проведенні приватизації та укладенні з ТОВ «ДРАЙВ-ІН» договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу, а навпаки, вказане товариство повинно було виходити з того, що з боку зазначених державних органів не було жодних порушень чинного законодавства України під час приватизації об'єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора та вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/697/21 ухвалене з дотриманням норм матеріального права та вимог процесуального закону, з огляду на що підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи наведене вище, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/697/23 відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права, які мають бути застосовані в даному випадку.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284
Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/697/21 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено 04.03.2024 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький