Справа № 569/1313/24
1-кп/569/1142/24
27 лютого 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42023182220000035 від 20.06.2023 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Познань, Рокитнівського району, Рівненської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 , у січні 2021 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи умисел на пособництво в підробленні довідки, з метою її подальшого використання для отримання національної візи типу D для працевлаштування на території Республіки Польща, надав свої анкетні дані та замовив у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, підроблену довідку №ZAS 14060/2021/0011532 від 29.01.2021.
Таким чином, ОСОБА_3 надав можливість невстановленій слідством особі виготовити підроблену довідку №ZAS 14060/2021/0011532 від 29.01.2021 на роботу іноземця на території Республіки Польща.
В подальшому ОСОБА_3 , маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою безпідставного отримання національної візи типу D, яку видає Генеральний Консул Республіки Польща в Луцьку, зберігав завідомо підроблену довідку.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що довідка №ZAS 14060/2021/0011532 від 29.01.2021, яка видається Повітовим центром зайнятості в Груйці йому не видавалась, усвідомлюючи фактичну неможливість подання її до Пункту Прийому Візових Анкет Генерального Консульства Республіки Польща в Рівному, в подальшому використав підроблену довідку.
16 лютого 2021 року, ОСОБА_3 , перебуваючи у Пункті Прийому Візових Анкет Генерального Консульства Республіки Польща в Рівному, що за адресою: м.Рівне, вул. Симона Петлюри, 22, діючи з метою реалізації свого злочинного умислу на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи про те, що довідка № ZAS 14060/2021/0011532 від 29.01.2021 є підробленою, використав її, а саме подав до Пункту Прийому Візових Анкет Генерального Консульства Республіки Польща в Рівному для отримання національної візи типу D для працевлаштування на території Республіки Польща.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - як своїми умисними діями, що виразилися у пособництві у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати документи, а також надає права, з метою використання його особою та у використанні завідомо підробленого документу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, яке просив задоволити з викладених у ньому підстав.
Прокурор не заперечувала щодо закриття кримінального провадження у зв"язку із закінченням строків давності.
Суд, заслухавши обвинуваченого, прокурора, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного висновку.
Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №42023182220000035 СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області 20.06.2023 року були внесені відомості до ЄРДР за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023182220000035 від 20.06.2023 затверджено 16.01.2024 прокурором рівненської окружної прокуратури та 17.01.2014 направлений для розгляду по суті до Рівненського міського суду.
Як вбачається з вищевказаного обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України в період січня, лютого 2021 року.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України відноситься до категорії проступків, максимальна міра покарання за які передбачена у виді обмеження волі на строк до двох років.
Таким чином, починаючи з січня 2021 року по даний час пройшло більше трьох років, а тому наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Як слідує із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
Статтею 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею правопорушення і до набрання вироком законної сили минули певні строки давності, і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового правопорушення середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК і роз'яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв'язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила правопорушення. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Як роз"яснив Верховний суд, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
На переконання Великої Палати Верховного суду реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.
Строк давності - це передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 - 4 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284 - 288 Кримінального процесуального кодексу України; далі - КПК).
Давність згідно з ч. 5 ст. 49 КК не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (статті 109 - 114 КК), проти миру та безпеки людства (статті 437 - 439 і ч. 1 ст. 442 КК).
Для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 р.; далі - КПК 1960 р.), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (ст. 532 КПК).
Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз'яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що розглянув кримінальне провадження стосовно особи, якій повідомлено про підозру в порушенні недоторканності житла (ч. 1 ст. 162 КК України) та в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України), за касаційною скаргою потерпілої та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду.
Згідно зі статтями 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
Строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня фактичного припинення дії або бездіяльності з волі або поза волею особи (наприклад, з дня явки її із зізнанням, затримання тощо), а щодо продовжуваних злочинів - із дня вчинення останнього тотожного діяння з тих, що об'єднані єдиним злочинним наміром і складають продовжуваний злочин. При попередній злочинній діяльності перебіг строків давності обчислюється з дня, коли були припинені або не вдалися підготовчі дії чи злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
Положеннями ст. 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила правопорушення. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених ст. 49 КК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження з такої підстави як визнання останнім вини у вчиненні кримінального правопорушення не є обов"язковим у силу приписів ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, які вказують щодо неможливості і недопустимості примушування будь-кого визнавати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
Витрати на залучення експертів відсутні.
В ході підготовчого судового засідання було встановлено, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, вів звичний спосіб життя, від органів досудового слідства, прокуратури та суду не переховувався, будь-яких інших кримінальних правопорушень не вчиняв.
За таких підстав, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284-288 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв"язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня оголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд .
Ухвала суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Суддя -