79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" лютого 2024 р. Справа №914/1668/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Кострик К.,
представники сторін:
прокурор: Лупійчук Б.В.;
позивача 1: Слободян І.Ф. представник,
позивача 2: Котік О.С. представник, Деленко П.В. представник;
відповідача: Шумелда Р.Р. адвокат,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» б/н від 07.01.2024 (вх. суду від 08.01.2024 № 01-05/83/24)
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 (повний текст рішення складено 18.12.2023, суддя Ділай У.І., м. Львів) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2023
у справі № 914/1668/23
за позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі
позивача-1: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ
позивача-2: Санаторій «Моршин-Прикордонник» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», м. Моршин, Львівська область
про: припинення та скасування державної реєстрації речового права
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про cкасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на нежитлову будівлю літера «А-2», площею 6447,2 кв. м., реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2195255146107, що знаходиться по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршин Львівської області, з одночасним припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що окремої нежитлової будівлі літера «А-2» (вбиральні) площею 6447,2 кв. м за адресою: вул. Проліскова, 8, м. Моршин Львівської області, не існує, а така є лише частиною санаторного корпусу літера «А-7», що належить на праві державної власності, власником якої є АДПС України. Поряд з цим, нежитлова будівля - лікувально-діагностичний корпус літера «А-2» існує на праві приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», однак, з іншою площею та знаходиться за іншою адресою, а саме: площею 511,7 кв. м. по вул. Пролісковій, 10 у м. Моршин Львівської області.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, вирішено Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій для дітей з батьками “Пролісок” на нежитлову будівлю літера А-2 (опис: вбиральня Б згідно технічного паспорту) площею 6447,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Моршин, вул.Проліскова,8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2195255146107), на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.10.2020 № 54612103; Визнати припиненим речове право Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій для дітей з батьками “Пролісок” (ідентифікаційний код 20772638) на нежитлову будівлю літера А-2 (опис: вбиральня Б згідно технічного паспорту) площею 6447,2 кв. м., що знаходиться за адресою м. Моршин, вул.Проліскова,8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2195255146107) та закрити відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При прийняті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкт санаторного корпусу літера «А-7» загальною площею 14372,0 кв. м перебуває у власності держави у сфері управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, а частину вказаного корпусу площею 6447,2 кв. м повторно зареєстровано державним реєстратором за юридичною особою - відповідачем на праві приватної власності, хоча по суті майно не вибуло із власності позивачів.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з вказаними рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 у справі № 914/1668/23 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 про відмову у призначені судової будівельно-технічної експертизи, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідач в апеляційній скарзі наводить доводи скасування рішення з таких підстав:
- право власності на чи будь-яке інше речове право на нежитлову будівлю літера «А-2» у позивачів відсутнє, оскільки на підставі розпорядження Кабміну України № 376-р від 07.06.2017 речове право у позивачів виникло лише на будівлю санаторного корпусу літера «А-7», речові права на інші будівлі позивачам не передані;
- помилковим є висновок про те, що на вул. Пролісковій, 8 є лише один корпус площею 14 479,6 кв. м., адже відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, що на вул. Проліскова, 8 вказано про розташування двох об'єктів: спальний корпус літера «А-7», площею 7526,0 кв. м. та лікувально-діагностичне відділення з приміщенням їдальні корпус літера «А-2», площею 6953,6 кв. м.;
- висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, про преюдиційність судових рішень у справах № 826/14557/17, № 826/1993/18, № 914/2381/18 є безпідставними. У спорах, на які покликається суд першої інстанції, питання приналежності корпусу А-2 до корпусу А-7, площа корпусу А-7, інші питання щодо технічних характеристик та правового статусу корпусів, розташованих за адресою: м. Моршин, вул. Проліскова, 8, не було предметом спору, тому в судових рішеннях відсутні висновки з наведених питань, що виключає їх преюдиційність.
- місцевим судом не було досліджено та не надано оцінку доказу - Технічна паспортизація санаторію «Пролісок» від 1981 року, зі змісту даного документа вбачається, що станом на 1981 рік санаторій складався з будівель: спального корпусу, лікувального корпусу, харчоблоку, будівлі лікувального корпусу та харчоблоку зблоковані у громадський блок, спальний корпус та громадський блок з'єднані переходом;
- суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-будівельно-технічної експертизи та зробив висновок про те, що корпус літера «А-2» входить до складу корпусу «А-7», хоча дослідження зазначеного питання потребує спеціальних знань. Відтак, скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 про відмову у призначенні судової будівельно-технічної експертизи та призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання: - будівля за адресою Проліскова, 8 складається із одного корпусу чи із двох?; - якому із корпусів будівлі (А-2 чи А-7) згідно технічних характеристик, відповідає спальний корпус та яка його площа?.
Санаторій « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) подав відзив на апеляційну скаргу, вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 у справі № 914/1668/23 є законним та обґрунтованим, прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважає доводи апелянта хибними з таких підстав:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» 16.10.2020 зареєстрував право приватної власності на нежитлову будівлю літера «А-2» площею 6447,2 кв. м. за адресою: вул. Проліскова, 8 у м. Моршин, на підстав державного акту на право користування землею серії Б № 040956, який припинив свою дію з моменту державної реєстрації права власності за Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.07.2017 на єдину нежитлову будівлю санаторного корпусу літеру «А-7» за адресою: вул. Проліскова, 8 у м. Моршин та отримання земельно ділянки в постійне користування з 27.06.2018;
- Рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2023 у справі № 5015/2805/12, яке набрало законної сили встановлено, що санаторний корпус літера «А-7» збудований у 1979 році, що знаходиться по вул. Проліскова, 8 (колишня вул. ВЦСПС) у м. Моршин, є об?єктом, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі, тобто є самостійним об'єктом у наданні санаторних послуг, що визначає його як цілісний майновий комплекс;
- Станом на 01.07.2017 загальна площа будівлі санаторного комплексу літера «А-7» складала 14372,0 кв. м., що підтверджується результатами повторної технічної інвентаризації, яку Стрийське МБТІ проводило на замовлення Державної прикордонної служби України « ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього 09.08.2023 року працівником Стрийського МБТІ проведено візуальне обстеження об'єкта нерухомого майна на місці, під час якого встановлено, що за адресою вул. Проліскова, 8 в м. Моршин, Стрийського району, Львівської області знаходиться нежитлова будівля, яка складається з двох об'ємно-планувальних частин: семиповерхової і двоповерхової, що повністю відповідає матеріалам технічної інвентаризації санаторного комплексу ( літера «А-7») станом на 2017 рік. Інших будівель на земельній ділянці за цією адресою не виявлено.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що Господарським судом Львівської області всебічно, повно та об'єктивно оцінено докази при розгляді справи, а вимоги відповідача у апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого:
- Відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтверджували, що відповідач був чи є власником об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 405479646107);
- Розпорядження ЛОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18 припинено ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» право користування земельною ділянкою площею 7.7653 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0051), що розташована за адресою: вул. Проліскова, 8 в м. Моршин, Стрийського району, а пунктом 3 цього розпорядження її надано в постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби України;
- Неможливим є літерування двом різним будівлям на території земельної ділянки за однією адресою однією алфавітною буквою, тому нежитлова будівля загальною площею 14372 кв. м. отримала літеру «А», з кількістю поверхів 7 (А-7) та 2 (А-2), також з Технічної паспортизації санаторію «Пролісок» від 1981 року вбачається, що санаторний комплекс побудований однією будівлею, яка складається зі спального корпусу, лікувально-діагностичного відділення та приміщення їдальні.
Стосовно клопотання відповідача про призначення експертизи, то прокурор зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки у матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для встановлення обставин, що складають предмет доказування, не є необхідними спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини прави неможливо.
Адміністрація Державної прикордонної служби України надала суду відзив на апеляційну скаргу, погоджується з доводами прокурора, позивача-2, вважає, що Господарський суд Львівської області у своєму рішенні дійшов правильних висновків, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» не надало доказів спростування факту припинення права користування земельними ділянками на підставі державного акту на право користування землею серії Б № 040956, виданий санаторію для дітей з батьками «Пролісок» Моршинською селищною радою у 1993 році, загальною площею 16,65 га, а також не надало чинних правовстановлюючих документів приналежності відповідачу будь-яких будівель (споруд), які розташовані на спірний земельній ділянці.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» б/н від 07.01.2024 (вх. суду від 08.01.2024 № 01-05/83/24).
Ухвалою суду від 29.01.2024 призначено справу №914/1668/23 до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2024.
13.02.2024 суд відклав розгляд справи на 20.02.2024.
У судовому засіданні 20.02.2024 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення. Прокурор та представники позивачів заперечили доводи апеляційної скарги, викладені у відзивах на апеляційну скаргу та надали усні пояснення.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у справі 5015/2805/12, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2024 та Вищого господарського суду України від 23.07.2014, за позовом Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», виконавчого комітету Моршинської міської ради, Виконавчого комітету Стрийської міської ради, за участю третіх осіб: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Федерація професійних спілок України, про визнання незаконними актів органу місцевого самоврядування, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування із незаконного володіння нерухомого майна, визнання права власності, позов задоволено частково. Визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка цілорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області. Витребувано із незаконного володіння ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» та ІІрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» нерухоме майно: нежитлову будівлю-санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 376-р від 07.06.2017 «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби», нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7, реєстраційний номер 405479646107) по вул. Проліскова, 8, у м. Моршині Львівської області віднесено до сфери управління Адміністрації державної прикордонної служби України.
14.07.2017 державним реєстратором проведено державну реєстрацію об'єкта: нежитлова будівля - санаторний комплекс з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 (знаходиться за адресою: вул. Проліскова,8, м. Моршин, Львівська область) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві державної форми власності, власником якої визначено Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
До матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі від 29.06.2017, яким із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України передано нежитлову будівлю - санаторний корпус цілорічного використання з ліжковим фондом 502 ліжка, «А-7», загальною площею 14479,6 кв. м. (реєстраційний номер 405479646107), що знаходиться за адресою вул. Проліскова, 8, м. Моршин, Львівська область.
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 639/0/5-18 від 27.06.2018 припинено ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» право користування, зокрема, земельною ділянкою площею 7,7653 га (кадастровий номер 4610700000:01:006:0051), що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, а пунктом 3 цього розпорядження її надано в постійне користування Адміністрації державної прикордонної служби України.
16.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.-А. прийнято рішення № 54612103 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на нежитлову будівлю літера А-2 площею 6447,2 кв. м (опис: вбиральня Б згідно технічного паспорта), що знаходиться по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршин Львівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2195255146107).
Підставами для держреєстрації вказано: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 27.10.2014, видавник ОКП "БТІ та ЕО", державний акт на право користування землею серія Б № 040956 від 1993 року виданий Моршинською селищною радою; довідка, серія та номер: 423, виданий 01.03.2017, видавник: Стрийське міжрайонне БТІ; статут, серія та номер: 332-336, виданий 28.04.2015, видавник: Навальковська М. М. приватний нотаріус.
Матеріали справи містять також технічний паспорт будівлі від 01.09.2017 з експлікацією приміщень до плану поверхів, в якому зазначено загальну площу 14372,0 кв. м., з яких основна (виробнича) - 7819,4 кв. м., допоміжна 6552,6 кв.м.
Як вбачається з листа КП ЛОР «Стрийське МБТІ» № 1639 від 15.08.2023, згідно з матеріалами технічної інвентаризації станом на 15.12.1998 проінвентаризовано нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7) загальною площею 14479,6 кв. м. Дана будівля складається з двоповерхової частини: лікувально-діагностичного відділення з приміщеннями їдальні загальною площею 6956,6 кв. м та семиповерхової частини: спального корпусу загальною площею 7526,0 кв. м. За результатами повторної технічної інвентаризації яку Стрийське МБТІ проводило на замовлення Державної прикордонної служби України, станом на 01.09.2017 загальна площа будівлі санаторного корпусу «А-7» складала 14372,0 кв.м, в яку входила площа всіх приміщень будівлі: семи- і двоповерхових частин згідно з поверховим планом будівлі. 09.08.2023 працівником Стрийського МБТІ проведено візуальне обстеження об'єкта нерухомого майна на місці, під час якого встановлено, що за адресою вул. Проліскова, 8 в м. Моршин, Стрийського району, Львівської області знаходиться нежитлова будівля, яка складається з двох об'ємно-планувальних частин: семиповерхової і двоповерхової, що повністю відповідає матеріалам технічної інвентаризації санаторного корпусу (літера «А-7») станом на 2017 рік. На земельній ділянці за цією адресою інших будівель не виявлено.
Крім цього, 20.04.2023 прокуратурою на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України скеровано запит з питанням чи надавалось ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на адресу ДІАМ повідомлення про початок/завершення виконання підготовчих і будівельних робіт щодо об'єкта нежитлової будівлі площею 6447,2 кв.м (вбиральня Б) за адресою: вул. Проліскова, 8, м. Моршин Львівської області. Відповідно до повідомлення ДІАМ від 05.05.2023 № 3932/05/13-23, подібних відомостей в Реєстрі будівельної діяльності не виявлено.
Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав :
Приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлюють, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02 грудня 2013 року справі № 5015/2805/12 (набрало законної сили) визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка цілорічного використання, А-7, по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області, витребувано із незаконного володіння ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» та ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 по вул. Проліскова, 8 у м. Моршин Львівської області.
У подальшому, Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 376-р від 07.06.2017 «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби», нежитлову будівлю санаторного корпусу (літера А-7, реєстраційний номер 405479646107), яке ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» просив визнати адміністративний суд протиправним та скасувати.
Проте, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 05 квітня 2018 року у справі № 826/14557/17 (набрало законної сили) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Фонд державного майна України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, у задоволенні позову відмовив. Суди встановили, що розпорядження КМУ від 07 червня 2017 року № 376-р «Про віднесення нежитлової будівлі - санаторного корпусу у м. Моршині до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби» є правомірним та таким, що прийнято згідно вимог чинного законодавства України.
Крім цього, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у цій справі, зазначила: «Доводи скаржника про те, що об'єкт нерухомого майна, будучи витребуваним із володіння ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», не представляє собою цілісний майновий комплекс у сфері надання санаторних послуг, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказане спростовуються наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (форма власності - державна в особі Адміністрації Державної прикордонної служби) від 20 липня 2017 року».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року у справі № 826/1993/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками до Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Адміністрації Державної прикордонної служби України, Фонду державного майна України, Міністерства соціальної політики України, про визнання протиправним та нечинним розпорядження, визнання дій протиправними, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. За висновками судів Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №376-р «Про віднесення нежитлової будівлі санаторного корпусу у м. Моршин до сфери управління Адміністрації прикордонної служби» стосується визначення суб'єкта владних повноважень, який буде здійснювати управління об'єктом, який повернули у власність держави і не стосується всіх подальших дій, які управитель вчинятиме, у тому числі щодо продовження чи не продовження договору оренди з позивачем. Оскаржуване розпорядження не передбачає ліквідації ані юридичної особи позивача, ані його санаторного закладу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18,за позовом ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської ОДА №639/0/5-18 від 27.06.2018р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, у задоволенні позову відмовлено. Вказані рішення набрали законної сили. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з такого: Адміністрації Державної прикордонної служби України передано нерухоме майно - нежитлову будівлю санаторного корпусу (літ. "А-7") на вул. Пролісковій, 8, у м. Моршині, Львівської обл. з дотриманням загального принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України, статті 377 Цивільного кодексу України. Належне позивачу на праві власності нерухоме майно, про яке він вказує у позовній заяві (будівлю човнярської станції з кафе-баром за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3), не розміщено на земельних ділянках, право користування якими припинено оспорюваним розпорядженням Львівської ОДА № 639/0/5-18. Про існування будь-яких інших будівель в межах цього спору у встановленому процесуальним законом порядку позивач не заявляв, заяв про зміну підстав позову не подавав.
Відтак, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що у вищезазначених судових рішеннях встановлені обставини мають преюдиційний характер.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі № 914/1668/23 робить висновок, що преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі розпорядження КМУ від 07.06.2017 № 376-р, 14 липня 2017 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію об'єкта: нежитлова будівля - санаторний комплекс з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7 (знаходиться за адресою: вул. Проліскова,8, м. Моршин, Львівська область) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві державної форми власності, власником якої визначено Адміністрацію Державної прикордонної служби України. Як вбачається з Акта приймання-передачі від 29.06.2017: «нежитлова будівлю - санаторний корпус цілорічного використання з ліжковим фондом 502 ліжка, «А-7», загальною площею 14479,6 кв. м. (реєстраційний номер 405479646107)». Така ж загальна площа зазначена і в технічному паспорті на будівлю санаторного комплексу, і в інвентаризаційній справі, відповідно до «Журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого корпусу 8 літера «А-7» вулиця Проліскова село Моршин» до санаторного корпусу санаторію «Пролісок» входять спальний корпус, лікувально-діагностичне відділення та приміщення їдальні, загальна площа по будівлі становить 14479,6 кв .м.
Враховуючи судові рішення, які набрали законної сили, технічну інвентаризацію санаторного корпусу, вбачається, що нежитлова будівля літера «А-7» є цілісним майновим комплексом, який складається з двох об'ємно-планувальних частин (семиповерхової і двоповерхової) та до якого входять з'єднані переходом спальний корпус, лікувальний корпус, харчоблок, загальною площею 14479,6 кв. м (реєстраційний номер 405479646107), що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Проліскова, 8.
Належних та достовірних доказів щодо наявності іншої будівлі А-2 (опис: вбиральня Б згідно технічного паспорту) ніж тої, що входить до цілісного майнового комплексу, загальною площею 14479,6 кв. м. і становить його частину (6447,2 кв. м,) - матеріали справи не містять та скаржник не надав.
Зважаючи на предмет спору, достатність належних та допустимих доказів у матеріалах справи для встановлення обставин щодо характеристик санаторного комплексу, а також те, що у даному спорі немає необхідності у застосуванні знань, інших крім права, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у клопотанні ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про призначення будівельно-технічної експертизи.
Відтак, незважаючи на той факт, що нежитлова будівля літера А-7, є цілісним майновим комплексом, загальною площею 14479,6 кв. м, яка складається з двох об'ємно-планувальних частин: семиповерхової і двоповерхової, до якої входять з'єднані переходом спальний корпус, лікувальний корпус, харчоблок, 16.10.2020 державним реєстратором здійснена реєстрація права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на нежитлову будівлю літера «А-2» (опис: вбиральня Б згідно технічного паспорта) площею 6447,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2195255146107, що знаходиться по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршин Львівської області.
Як зазначено вище, підставами для держреєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на нежитлову будівлю літера «А-2» вказано: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 27.10.2014, видавник ОКП "БТІ та ЕО", державний акт на право користування землею серія Б № 040956 від 1993 року виданий Моршинською селищною радою; довідка, серія та номер: 423, виданий 01.03.2017, видавник: Стрийське міжрайонне БТІ; статут, серія та номер: 332-336, виданий 28.04.2015, видавник: Навальковська М. М. приватний нотаріус.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відтак, серед перелічених в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документів відсутнє посилання на «технічний паспорт на нежитлову будівлю» як підставу для державної реєстрації права власності та інших речових прав. Отже, технічний паспорт на нежитлову будівлю не належить до правовстановлюючих документів. Інших належних, допустимих та достовірних доказів набуття права на будівлі та споруди по вул. Пролісковій, 8 у м. Моршин в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» не подав.
Водночас, державний акт на право користування землею серії Б № 040956, виданий санаторію для дітей з батьками «Пролісок» Моршинською селищною радою у 1993 році, загальною площею 16,65 га, який втратив чинність згідно з розпорядженням Львівської облдержадміністрації № 639/0/5/18 від 27.06.2018 "Про надання в постійне користування земельних ділянок".
Згідно з п. 2 розпорядження № 639/0/5-18 припинено ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" право користування земельними ділянками, зазначеними у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження, п. 3 розпорядження передбачає, що Адміністрації Державної прикордонної служби України надано у постійне користування земельні ділянки, зазначені у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження (том 1, а.с. 40-41).
Зважаючи на вказане, ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» порушив законні права та інтереси позивачів, зареєструвавши за собою лікувально-діагностичний корпус з харчоблоком і школою А-2 за адресою: вул. Проліскова, 8 у м. Моршині Львівської області в незаконний спосіб.
Стосовно обраного прокурором способу захисту, то суд зазначає таке.
Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено, зокрема ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.
Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.
Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке вже було зареєстроване за Адміністрацією Державної прикордонної служби України, заявлені позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 16.10.2020 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 907/726/20 робить висновок: «зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо порушення права власності позивача, яке відбулося у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, та що за позивачем на момент звернення із позовом зареєстроване право власності на відповідне майно і воно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення».
Разом з цим, за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
Таким чином, зважаючи на той факт, що об'єкт санаторного комплексу «А-7» загальною площею 14372,0 кв. м., станом на - 16.10.2020 вже перебував у власності держави за Адміністрацією Державної прикордонної служби України, а його частину - будівля літера А-2 (опис: вбиральня Б згідно технічного паспорту А-2, площею 6447,2 кв. м.) зареєстровано державним реєстратором 16.10.2020 повторно, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивачів, і не потребує застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 та ухвала Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 у справі № 914/1668/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 252, 269, 270, 271, 275, 280, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» б/н від 07.01.2024 (вх. суду від 08.01.2024 № 01-05/83/24) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 у справі № 914/1668/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2024 .
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець