"04" березня 2024 р. Справа №914/671/20 (914/2455/21)
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів: МАЛЕХ І.Б.
СКРИПЧУК О.С.
за участю представників від:
скаржника: Телішевський І.Д. - адвокат;
відповідача: Бурдюг Т.В. - адвокат,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ЗАГС №01-
05/3906/23 від 27.12.2023)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від
13.12.2023, (повний текст - 21.12.2023,
суддя Артимович В.М.)
за скаргою ОСОБА_1 , м.Львів
на дії державного виконавця Солом'янського
районного відділу державної виконавчої служби
у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі № 914/671/20 (914/2455/21)
за позовом: ОСОБА_1 , м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Інвестохілс-Веста», м.Київ
про зобов'язання до вчинення дій щодо
реструктуризації зобов'язань за кредитними договорами (скарга на дії державного виконавця)
у межах справи № 914/671/20
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , м.Львів
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2020 відкрито провадження у справі № 914/671/20 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією, арбітражного керуючого Ващишину О.В.
Ухвалою суду у цій справі 12.05.2021 визнано частково грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» загалом у сумі 2 663 770,62 грн, з яких 963 770,62 грн (основний борг) та сума 6873,00 грн судових витрат у інших справах позовного провадження - друга черга; окремо до реєстру вимог кредиторів боржника визнано внесення 1 700 000,00 грн як вимоги, що забезпечені заставою майна.
В межах провадження у цій справі про банкрутство, місцевий суд ухвалою від 13.12.2023 відмовив у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 у справі № 914/671/20 (914/2455/21) щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.07.2023.
Така ухвала загалом мотивована тим, що під час вчинення державним виконавцем такої виконавчої дії як закриття виконавчого провадження у зв'язку із виконанням судового рішення відповідачем, виконуючи постанову апеляційного суду яка стосувалася зобов'язання боржника до вчинення дій, державний виконавець не мав обов'язку втручатися та надавати оцінку проведеним боржником розрахункам з реструктуризації зобов'язань ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить його скаргу задовольнити.
Така апеляційна скарга загалом мотивована тим, що державним виконавцем не виконано судове рішення, яке не може бути умовним, або виконуватися під умовою. Воно є конкретним і повинно бути виконаним в силу самого рішення з дотриманням вимог та порядку, передбаченого підпунктом 10 п.7 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Натомість відповідачем, як підставу виконання рішення суду, що також взято у основу оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, надано позивачу - ОСОБА_1 відповідь про те, що лише після сплати заборгованості ним за двома кредитними договорами, яка виникла станом на 01.01.2014, йому буде надіслано остаточний розмір необхідних до сплати за результатами проведеної реструктуризації новий графік платежів. Тобто, судове рішення буде остаточно виконане, якщо позивач вчинить певні дії.
Присутній в судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи і вимоги, викладені у апеляційній скарзі, а представник відповідача відповідно заперечив щодо таких доводів та просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на встановлене нижче.
Як вірно взято до уваги судом першої інстанції, постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 у цій справі № 914/671/20 ( 914/2455/21) позов ОСОБА_1 задоволено та відповідно скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021. Зобов'язано ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами № 0005/07/6.10-N від 07.05.2007 та № 0011/07/6.10-СL від 10.05.2007, укладеними між ОСОБА_1 та АКБ «Банк Форум», відповідно до вимог п-п. 10 пу. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 1381-IX від 13.04.2021 та здійснити всі обчислення, необхідні для проведення такої реструктуризації і надіслати рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання ОСОБА_1 за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).
На виконання даного судового рішення Господарським судом Львівської області було видано наказ від 23.02.2023.
Солом'янським районним ВДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 за заявою ОСОБА_1 .
Постановою головного державного виконавця Солом'янського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. від 06.07.2023 виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 закінчено.
Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження обгрунтована тим, що рішення суду боржником виконано згідно повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» № 19-06/23 від 30.06.2023 з інформацією про результати реструктуризації від 30.06.2023.
Зі змісту вказаного повідомлення (Інформація про заміну зобов'язань за результатами реструктуризації) вбачається слідує, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ставиться вимога стягувачу ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитними договорами № 0005/07/6.10-К від 07.05. 2007 та № 0011/07/6.10-СL від 10.05. 2007, яка існувала станом на 01.01. 2014, після чого буде надіслано ОСОБА_1 остаточний розмір його зобов'язань за результатами проведеної реструктуризації та нові графіки платежів.
Проте, судовим рішенням, яке стало підставою для відкриття виконавчого провадження на ОСОБА_1 жодних зобов'язань не покладалося, а навпаки, зобов'язано було ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» провести реструктуризацію зобов'язань позивача і вчинити ряд інших дій, передбачених п-п. 10 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 1381-IX від 13.04.2021.
З огляду на зазначене вище, беручи до уваги безумовну конкретизацію дій відповідача, які він повинен був вчинити на його виконання у без будь-яких передумов щодо вчинення дій позивачем (стягувачем у виконавчому провадженні) суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що достатньою і законною підставою для державного виконавця було повідомлення від зобов'язаної сторони - ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про виконання судового рішення.
Це при тому, що із самого змісту такого повідомлення (Інформації про заміну зобов'язань за результатами реструктуризації від 30.06.2023) очевидним є зазначення у останньому абзаці під назвою примітки: «Додатково повідомляємо:» вказується про те, що лише після погашення ОСОБА_1 простроченої заборгованості, що існувала на 01.01.2014, з урахуванням офіційного курсу НБУ за результатами проведеної реструктуризації, будуть надіслані нові графіки платежів, про що буде повідомлено додатково.
Відповідно до ст. 236 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно п.1 ч.2 ст. 18, п.9 ч.1 ст. ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З огляду на таке, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що державний виконавець перед тим, як виносити постанову про закінчення виконавчого провадження не лише мав право, а зобов'язаний був перевірити фактичні обставини виконання такого судового рішення, яке навіть із самого змісту повідомлення про його наче б то виконання, вбачається, що воно ще не виконане, і буде виконане у майбутньому при умові вчинення певних попередніх дій стягувачем. Також, навіть при умові, якщо б із такого повідомлення вбачалося, що рішення суду виконане безумовно, державний виконавець у спосіб співставляння мотивувальної і резолютивної частин судового рішення яке виконується, мав би із застосування того законодавства яке ним обгрунтоване, перевірити дійсність і належність виконання судового рішення у спосіб та на умовах зазначених у ньому. У іншому разі, в силу вимог ч.1 ст. 245 ГПК України та п.10 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний був би звернутися до суду із заявою про роз'яснення порядку та умов виконання судового рішення, якщо йому вони є незрозумілими.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, тому вона підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення вимог скарги на дії державного виконавця.
Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач та державний виконавець не навів інших аргументів і не подав нових доказів ніж ті, що є у матеріалах справи та взяті до уваги судом першої інстанції, але помилково оцінені як такі, що свідчать про виконання судового рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.344 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Тому, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції підлягають стягненню з Солом'янського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та користь позивача.
Керуючись ст. ст. 236, 343, 344, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 у справі №914/671/20 (914/2455/21) скасувати і прийняти нове рішення, яким скасувати постанову головного державного виконавця Солом'янського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марківа Я.Є. від 06.07.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
3. Зобов'язати уповноваженого державного виконавця Солом'янського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання цієї постанови, відновити виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 для вчинення дій для виконання постанови Західного апеляційного господарського суду у цій справі від 13.12.2021.
Стягнути з Солом'янського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, м.Київ, проспект Повітрофлотський , 76-Б, код ЄДРПОУ 35008087) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 2 684 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови складено 04.03.2024.
Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК
Судді І.Б. МАЛЕХ
О.С. СКРИПЧУК