79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" березня 2024 р. Справа №907/875/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.,
суддів Галушко Н.А.,
Желіка М.Б.
розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” від 27.12.2023
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 (повний текст рішення складено 12.12.23, суддя Ремецькі О.Ф)
у справі № 907/875/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”
до відповідача Вишківської селищної ради
про стягнення суми 275508,21 грн,
18 вересня 2023 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до Вишківської селищної ради про стягнення 275508,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 02.11.2021 року укладено договір №06-1015/21-БО-Т постачання природного газу. Відповідачем не оплачено вартість спожитого газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 241 856,06 грн. Позивач також просив стягнути з відповідача 27 861,64 грн пені, 1 671,70 грн - 3 % річних та 4 118,81 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 у справі №907/875/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Вишківської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 261577,39 грн вартості отриманого товару та 4 132,62 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.01.2024 у справі №907/875/23 виправлено описку, допущену в п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 року у справі №907/875/23, а саме замінено слова та цифри в тексті «суму 261577,39 грн. (двісті шістдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят сім гривень 39 коп.) вартості отриманого товару» на вірні «суму 261577,39 грн. (двісті шістдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят сім гривень 39 коп.) в т.ч. 241856,06 грн. заборгованості за поставлений товар, 13930,82 грн. пені, 1671,70 грн. - 3 % річних та 4118,81 грн. інфляційних втрат».В решті частини рішення суду залишено без змін.
При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:
- між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №06-1015/21-БО-Т від 02.11.2021 постачання природного газу;
- кількість і вартість спожитого відповідачем газу підтверджено відповідними актами та не оспорюється сторонами у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення розміру пені на 50%, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом в цій частині не досліджено усіх істотних обставин справи, невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, зазначає:
- не оцінено чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу;
- суд першої інстанції не з'ясував причин неналежного виконання зобов'язання та ступінь його виконання;
- зменшення розміру пені на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання;
- порушення норм процесуального права, на думку апелянта, полягає в тому, що за змістом резолютивної частини рішення про стягнення з відповідача 261577,39 грн вартості отриманого товару не відповідає ані розміру заявлених позовних вимог, ані змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 у даній справі в частині відмови в стягненні 13930,82 грн пені та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені в повному розмірі, а саме стягнути з відповідача 27861,64 грн пені.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 у справі №907/875/23; постановлено здійснювати розгляд вказаної апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання; зобов'язано відповідача подати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:
02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Вишківською селищною радою (споживач) укладено договір №06-1015/21-БО-Т постачання природного газу (далі - договір) (а.с. 15-24).
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг природного газу у період з жовтня 2021 по грудень 2022 року (включно).
Згідно п. 2.4. договору споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Надалі - 28.01.2022, 29.04.2022, 15.08.2022, 20.12.2022, 29.12.2022, між сторонами укладалися додаткові угоди до договору №06-1015/21-БО-Т від 02.11.2021 (а.с. 25-32).
Зазначеними додатковими угодами збільшувались бюджетні зобов'язання за договором.
На виконання умов договору, позивач, у періоди листопад 2021 - травень 2022 року, листопад 2022 року - грудень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 874 312,96 грн, що підтверджується засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу (а.с. 33-42), зокрема:
- газ спожитий у листопаді 2021 року, обсягом 4,29922 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2021 року на суму 71 169,26 грн;
- газ спожитий у грудні 2021 року, обсягом 6,65308 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2021 року на суму 110135,05 грн;
- газ спожитий у січні 2022 року, обсягом 9,04606 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2022 року на суму 149748,43 грн;
- газ спожитий у лютому 2022 року, обсягом 7,11865 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 28.02.2022 року на суму 117842,10 грн;
- газ спожитий у березні 2022 року, обсягом 7,76905 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2022 року на суму 128608,82 грн;
- газ спожитий у березні 2022 року, обсягом 7,76905 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 25.04.2022 року на суму 128493,07 грн. (скорегований акт);
- газ спожитий у квітні 2022 року, обсягом 3, 17054 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2022 року на суму 52437,86 грн;
- газ спожитий у травні 2022 року, обсягом 0,15195 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.05.2022 року на суму 2515,38 грн;
- газ спожитий у листопаді 2022 року, обсягом 5,26875 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2022 року на суму 87218,29 грн;
- газ спожитий у грудні 2022 року, обсягом 9,34847 куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2022 року на суму 154753,52 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, а саме - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Позивач оплатив переданий газ відповідачу частково, а саме на суму 632456,90 грн.
З огляду на викладене, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за спожитий газ на суму 241856,06 грн.
Вказана заборгованість визнана відповідачем та не оскаржується в апеляційному порядку.
Згідно ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться в ст.ст .509, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Згідно п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як уже зазначалося вище, факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару не заперечується сторонами та підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Позивачем крім основної суми боргу, нараховано відповідачу 27861,64 грн - пені, 1671,70 грн - 3 % річних та 4118,81 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторонами у справі не оскаржується в апеляційному порядку суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
В апеляційному порядку Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” оскаржило зменшення пені на 50% від суми нарахованої відповідачу пені 27861,64 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованих відповідачу штрафу та пені, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходив також із того, що одним із завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов'язання є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов'язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 1671,70 грн - 3 % річних та 4118,81 грн - інфляційних втрат.
Колегія суддів апеляційного суду встановила, що позивачем не доказувалась наявність у нього будь-яких матеріальних збитків, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим та справедливим зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50%.
Що ж стосується твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме невідповідності змісту резолютивної частини рішення про стягнення з відповідача 261577,39 грн вартості отриманого товару змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки ухвалою Господарського суду Закарпатької області від 12.01.2024 у даній справі виправлено описку, допущену в п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 року у справі №907/875/23.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі “Шевельов проти України”).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” відмовити.
Рішення Господарського суду Закарпатької області від 12.12.2023 у справі №907/875/23 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 01.03.2024
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік