79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" лютого 2024 р. Справа № 916/237/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
отримавши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 11.02.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/419/24 від 12.02.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 (повний текст рішення складено та підписано 19.01.2024, суддя Козак І.Б.)
у справі № 916/237/23
за позовом ОСОБА_1 , м.Одеса
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", м.Львів,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Компанія "Джи-Ен-Ті Трейд При Дубайській Багатопрофільній Товарно-Сировинній Біржі" (GNT Trade DMCC), Об'єднані Арабські Емірати, м.Дубай,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Компанія Медісон Пасіфік Траст Лімітед, м. Гонконг,
про визнання недійсними рішень загальних зборів та скасування реєстраційної дії
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 у справі №916/237/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу від 11.02.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/419/24 від 12.02.2024), в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 у даній справі, відкрити апеляційне провадження, зупинити дію рішення, задоволити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №916/237/23 розподілено колегії суддів у склад: головуючий суддя Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою суду від 19.02.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 у справі №916/237/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 11.02.2024 (Вх. № ЗАГС 01-05/419/24 від 12.02.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024, призначено розгляд справи №916/237/23 на 12.03.2024.
27.02.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відвід судді Західного апеляційного господарського суду Желіку М.Б.
Волошин А.П. зазначає, що дружина судді Желіка М.Б. - ОСОБА_4, працюючи в АО «Павленко і Партнери» з 2016 по 2021 роки, могла надавати правничу допомогу компанії MADISON PACIFIC TRUST LIMITED, GNT TRADE DMCC та ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», щодо спору, який є предметом розгляду у даній справі.
Також, на думку заявника, працюючи у даному об'єднанні, дружина судді Желіка М.Б. була колегою представника компанії MADІSON PACIFIC TRUST LIMITED та GNT TRADE DMCC ОСОБА_7 та нового керівника боржника TOB «ЗПК «Інзерноекспорт» - ОСОБА_3 .
Також, скаржник зазначає, що в ЄРАУ міститься інформація, що адвокатська діяльність ОСОБА_4 призупинена з 13.08.2021 у зв'язку із призначенням суддею Львівського окружного адміністративного суду, однак з 27.10.2016 по 13.08.2021 ОСОБА_4 працювала на посаді адвоката AO «Павленко і Партнери».
Згідно даних ЄДРПОУ керуючим партнером та засновником AO «Павленко і Партнери» за період роботи в об'єднані ОСОБА_4 був ОСОБА_5 (з 24.04.1996 по 05.12.2017). З 10.11.2021 ОСОБА_5 є керівником АО «Павленко і Партнери».
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, ОСОБА_1 вважає. що суддя Желік М.Б. зобов'язаний заявити самовідвід від розгляду справи, з огляду на суб'єктивний склад учасників даної справи, зокрема, участь адвоката ОСОБА_7, як представника компанії MADISON PACIFIC TRUST LIMITED, компанії GNT TRADE DMCC а також ОСОБА_3, як керівника TOB «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ».
Скаржник вважає, що наведені вище обставини викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Желіка М.Б.
Колегія суддів, розглянувши подану заяву, оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи, зазначає наступне
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Судова колегія зазначає, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).
У рішенні у справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Судова колегія підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Як зазначено Конституційним судом України в рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Відповідно до ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обставина щодо відводу, на яку посилається скаржник в заяві про відвід судді Желіка М.Б., а саме те, що дружина Желіка М.Б. ОСОБА_4 працювала в AO «Павленко і партнери», яке в свою чергу входить в групу адвокатських об'єднань Хіллмонт Партнере (пов'язані спільними засновниками, партнерами та адресами), юрист якої - ОСОБА_3 є керівником TOB «ЗИК «Інзерноекспорт», а адвокат ОСОБА_7 є представником компанії MADISON PACIFIC TRUST LIMITED та GNT TRADE DMCC, не може слугувати підставою для висновку щодо упередженості судді Желіка М.Б., оскільки з доданих до відводу документів не вбачається факту надання дружиною ОСОБА_6 правової допомоги учасникам даної справи.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Желіка М.Б., апеляційний суд виходить з того, що зі змісту поданої заяви неможливо встановити конкретні обставини, що можуть бути підставою для відводу судді, тобто, які можуть свідчити про упередженість та необ'єктивність судді Желіка М.Б.; не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Желік М.Б. прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 у даній справі. Натомість наведені заявником доводи носять суб'єктивний характер й засновані на його особистих припущеннях.
Отже, доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді Желіка М.Б., безпосередньо та однозначно не вказують на особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
На підставі наведеного та керуючись ст. 35, 38, 39, 234 та 281 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Передати справу №916/237/23 для вирішення заяви про відвід судді Желіка М.Б. колегії суддів визначеній у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин А. В.