Провадження № 2/537/194/2024
Справа № 537/4551/23
01.03.2024 в м. Кременчуці Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Фадєєвої С.О., з участю секретаря судових засідань Супруненко О.О., представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Давиденко К.С., представника відповідача акціонерного товариства «Полтаваобленерго» Кравченка Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 537/4551/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго», третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, де просять визнати недійсним акт про порушення № 00006633 від 22.06.2022, складений Кременчуцькою об'єднаною філією АТ «Полтаваобленерго»; скасувати рішення засідання комісії АТ «Полтаваобленерго» про визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, оформлене протоколом № 00006633 від 09.08.2022 з розгляду акту про порушення № 00006633 від 22.06.2022; стягнути з АТ «Полтаваоблененрго» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та судові витрати покласти на відповідачів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані зокрема тим, що 30.10.2006 між ФОП ОСОБА_1 та ВАТ «Полтаваобленерго» було укладено договір про постачання електричної енергії за адресою здійснення підприємницької діяльності. У подальшому нежитлове приміщення ОСОБА_1 було відчужено. Вважає, що акт про порушення № 00006633 від 22.06.2022 є недійсним, оскільки складений без участі та відома споживача ОСОБА_1 , відсутні докази порушення ОСОБА_1 або ОСОБА_2 ПРРЕЕ, зокрема споживання електричної енергії без приладів обліку, відсутня вина ОСОБА_4 у крадіжці лічильника, що є підставою для скасування протоколу засідання комісії, який складений на ФОП ОСОБА_1 , невірно здійснені нарахування за необіковану електроенергію. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно 06.06.2022, тобто у період, коли вона була ФОП, відключив електропостачання за адресою здійснення нею діяльності, що призвело до простою та неможливості виготовлення продукції, та на її ім.»я представниками Кременчуцької об'єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» складено акт про порушення № 00006633, внаслідок чого вона змушена була звертатися до електропостачальної організації та витрачати час на засідання комісії, збирання доказів для розгляду акту.
В судове засідання з'явилися представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Давиденко К.С., представник відповідача акціонерного товариства «Полтаваобленерго» Кравченко Я.Ю.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлялася.
Як встановлено судом, у провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області раніше перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди (справа № 524/7706/22, провадження № 2/537/392/23). За наслідками розгляду вищевказаної справи ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.07.2023 провадження у справі було закрито, роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Згідно відомостей з ЄДРСР ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.07.2023 набрала законної сили.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.02.2024 у даній справі з метою вирішення питання щодо того, чи є звернення до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повторним, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, витребувана з архіву Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області засвідчена належним чином копія позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди у справі № 524/7706/22, провадження № 2/537/392/23.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Давиденко К.С. вказала, що дійсно даний позов та позов у справі № 524/7706/22 є тотожними, поданими з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Дійсно, позивачі повторно звернулися до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області після винесення господарським судом Полтавської області 01.09.2023 ухвали про повернення позовної заяви позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки спори про підсудність між судами не допускаються. Вважала, що у даній ситуації не застосовуються наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст. 256 ЦПК України, оскільки спір судом по суті у справі № 524/7706/22 вирішений не був. Крім того вказала, що порушується право позивачів на доступ до правосуддя.
Представник відповідача АТ «Полтаваобленерго» Кравченко Я.Ю. у судовому засіданні вважав, що провадження у справі підлягає закриттю, позивачі повторно звернулися до суду щодо спору між тими самими сторонами, з тих самих підстав і з того ж предмету. Вказав на те, що спір між судами про підсудність відсутній, оскільки ухвалою господарського суду Полтавської області 01.09.2023 позов повернутий позивачам, справа провадженням не закривалася. Крім того, ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.07.2023 та ухвала господарського суду Полтавської області від 01.09.2023 позивачами не оскаржувалися.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши витребувані документи та інші матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Результат аналізу пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого судового рішення, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав (тотожні спори).
В силу ч.2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (у редакції на час спірних правовідносин вказаний пункт був аналогічним пункту 3 ч.1 ст. 255 ЦПК, що діє на даний час) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Необхідність застосування цієї норми зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили. Велика Палата Верховного Суду виснувала у цій справі, що за змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Також Верховний Суд неодноразово вказував у своїх постановах, що підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).
Під час дослідження витребуваної з архіву суду копії позовної заяви встановлено, що 30.12.2022 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до акціонерного товариства «Полтаваобленерго», де просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним акт про порушення № 00006623 від 22.06.2022, складений Кременчуцькою об'єднаною філією АТ «Полтаваобленерго», скасувати рішення засідання комісії АТ «Полтаваобленерго» про визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та покласти на відповідачів судові витрати. В обгрунтування позову у справі № 524/7706/22 позивачі посилалися на те, що акт про порушення складений без участі та відома споживача ОСОБА_1 , відсутні докази порушення ОСОБА_1 або ОСОБА_2 ПРРЕЕ, зокрема споживання електричної енергії без приладів обліку, відсутня вина ОСОБА_4 у крадіжці лічильника, що є підставою для скасування протоколу засідання комісії, невірно здійснені нарахування за необіковану електроенергію. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно, у період, коли вона була ФОП, за адресою здійснення нею діяльності відключив електропостачання, що призвело до простою та неможливості виготовлення продукції, та на її ім.»я представниками Кременчуцької об'єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» складено акт про порушення № 00006633, внаслідок чого вона змушена була звертатися до електропостачальної організації та витрачати час на засідання комісії, збирання доказів для розгляду акту. Отже, у обох справах, № 524/7706/22 та №537/4551/23, одні й ті ж сторони, один і той же предмет позову, та одні і ті ж підстави позову, тобто обидва позови подавалися у порядку цивільного судочинства і є тотожними. Тотожність позовів підтвердила у судовому засіданні і представник позивачів.
Суд не погоджується з позицією представника позивачів у справі щодо того, що наслідки закриття провадження у справі, встановлені ч.2 ст. 256 ЦПК України, застосовуються виключно у разі, якщо спір розглянуто судом з прийняттям рішення по суті позовних вимог, виходячи з наступного. За загальним правилом судовий розгляд закінчується ухваленням рішення, разом з тим є й інші форми закінчення розгляду справи: закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду. Закриття провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору, яка застосовується через відсутність у позивача права на пред'явлення позову у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи, або в зв'язку з ліквідацією спору, що перешкоджає повторному зверненню до суду з тотожнім позовом. Наслідки закриття провадження у справі визначені ст. 256 ЦПК України, зокрема в силу ч.2 цієї статті у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Отже, суд закриває провадження у справі за п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, якщо в позові, який розглядається судом, та у справі, яка вже розглянута з прийняттям судового рішення, що набрало законної сили (рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, що прямо вказано у цьому пункті), одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови є тотожними: повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили (рішення, ухвали про закриття провадження), постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, які б нівелювалися у разі повторного розгляду. Як зазначалося вище ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.07.2023 провадження у справі № 524/7706/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди було закрито, роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Вказана ухвала не оскаржувалася сторонами та набрала законної сили.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Таким чином, оскільки вже існує рішення, що набрало законної сили та ухвалене з приводу цивільного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.07.2023, провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд також зазначає, що позивачі не позбавлені права звернутися з позовом до господарського суду повторно після усунення недоліків позовної заяви, оскільки згідно п.8 ст.174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, та не позбавлені права у разі поновлення строків на оскарження ухвали суду від 12.07.2023.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 255, ч.2 ст.256, ст. 258-260 ЦПК України суд, -
постановив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго», третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсним акту про порушення, скасування рішення комісії, стягнення моральної шкоди - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повний текст ухвали складено 04.03.2024