Справа № 367/9174/18
Провадження №2/367/319/2024
Іменем України
19 лютого 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Яцуна А.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Державної фіскальної служби України, Державного податкового університету, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Органу приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Державної фіскальної служби України, Університету Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська рада Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
У подальшому, 12.08.2019 позивачем ОСОБА_1 було подано позовну заяву у новій редакції, в якій уточнено підстави позову та коло осіб, які беруть участь у справі, зокрема, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Державної фіскальної служби України, Університету Державної фіскальної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що згідно з рішенням від 12 серпня 2008 року № 208 Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області «Про заселення та видачу ордерів на жилі приміщення 1-черги (120 кварти) 156-квартирного житлового будинку, за адресою : АДРЕСА_1 » на сім'ю із 3-х осіб йому було надано державну двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 із зняттям з квартирного обліку.
Позивач вказує, що на підставі ордеру на жиле приміщення № 29 від 14 серпня 2008 року він вселився у вищезгадану квартиру та уклав з обслуговуючою організацією, якою на той час був Національний університет Державної податкової служби України договір про відшкодування витрат за надання населенню комунальних послуг (користування житлом, опалення, підігрів води, водопостачання та водовідведення, електроенергія) № 337 від 01 вересня 2008 року.
02 вересня 2008 року позивач зареєструвався у вищезгаданій квартирі. Позивач зазначає, що доказом реєстрації та постійного проживання на законних підставах в квартирі є відмітка в його паспорті громадянина України та довідка № 3875 від 08 листопада 2018 року про реєстрацію місця проживання. Також доказом є укладення договору найму з Національним університетом державної податкової служби України, лист від 24 листопада 2011 року № 3419/01-12, в якому зазначено про відкриття особистого рахунку № НОМЕР_1 та щомісячні квитанції про оплату комунальних послуг, які він самостійно оплачував, як наймач квартири.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що він законно з 02 вересня 2008 року набув статусу наймача квартири. Звертає увагу суду, що зазначене житло є квартирою державного житлового фонду та вважає, що квартира підлягає приватизації. Позивач зазначає, що 01 березня 2018 року він звернувся із заявою до Органу приватизації державного фонду Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області з метою приватизації вищезгаданої квартири, оскільки займана ним квартира знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, який розташований на території Ірпінської міської ради Київської області, де проведення приватизації державного житлового фонду покладено на відділ житлово-комунального господарства Управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області.
Однак, Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області йому було відмовлено у передачі квартири у приватну власність, оскільки дана квартира є державною власністю та на їх думку належить державі, в особі Державної фіскальної служби України, при цьому Університет державної фіскальної служби є її балансоутримувачем.
Крім того, зазначає, що в листі Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № М-6060.2 від 12 липня 2018 року зазначено, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 12.08.2008 року № 208, яке було долучено до його заяви вже врегульовано питання надання постійного ордеру на проживання в квартирі АДРЕСА_1 без зміни власника житлового приміщення. Також в даному листі зазначено, що Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області не має повноважень розпоряджатися без згоди власника, а саме: Державної фіскальної служби України зазначено вище квартирою.
Позивач стверджує, що 01 березня 2018 року він отримав від посадової особи Виконавчого комітету Ірпінської міської ради усну рекомендацію про долучення до поданої ним заяви про приватизацію згоди Університету державної фіскальної служби України.
01 березня 2018 року позивач звернувся з відповідною заявою про надання згоди на приватизацію до Університету державної фіскальної служби України.
Позивач стверджує, що розгляд вищевказаної заяви упереджено затягувався, тому він змушений був неодноразово звертатися потворно з вищевказаними заявами. Позивач зазначає, що з листів-відповідей, наданих Університетом державної фіскальної служби України вбачається, що займана ним квартира не перебуває на балансі Університету державної фіскальної служби України та в ньому відсутній орган приватизації державного житлового фонду. При цьому, Університетом державної фіскальної служби України йому рекомендовано вирішувати дане питання в Державній фіскальній службі України.
04 квітня 2018 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з відповідною заявою про надання згоди на приватизацію квартири. Проте, згідно листа-відповіді, наданого Державною фіскальною службою України займана ним квартира не перебуває на балансі Державної фіскальної служби України та служба не має органу приватизації державного житлового фонду. Враховуючи вищевикладене, зазначає, що займана ним квартира не перебуває на балансі ні Державної фіскальної служби України, ні Університету державної фіскальної служби України, а тому не є складовою частиною їх відомчого житлового фонду.
Позивач звертає увагу суду, що на виконання наказу від 08 вересня 2006 року № 531, виданого Державною податковою адміністрацією України, Національний університет державної податкової служби України передав Державній податковій адміністрації України 10 (десять) квартир інвестиційного будинку АДРЕСА_1 , який збудований на виконання Договору № 9/1-2-7р від 26 листопада 2002 року на співробітництво у залученні інвестицій на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції, та після уведення в експлуатацію згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2005 року №18-р передано до сфери управління Державної податкової адміністрації України.
Крім того, позивач зазначає, що вищезгадана квартира була надана йому згідно із спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету Національного університету податкової служби України на виконання листа Державної податкової адміністрації № 5243/6/01-0616 від 02 серпня 2008 року.
Позивач звертає увагу суду, що займана ним квартира не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, зазначає, що частина квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вже приватизована їх мешканцями в установленому законодавством порядку через орган приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Ірпінської міської ради. Зокрема, ті квартири, які були одержані співробітниками податкової міліції Державної податкової адміністрації України одночасно з одержанням ним квартири.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віддані або оперативному управлінні, яких знаходиться державний житловий фонд. Позивач зазначає, що дане Положення не розповсюджується на займану ним квартиру, оскільки ця квартира не перебуває на балансі у Державної фіскальної служби України та в Університету державної фіскальної служби України, а тому вона не перебуває у їх повному господарському віддані або в оперативному управлінні.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відмова Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області у приватизації займаної ним квартири та відмова Державної фіскальної служби України, Університету державної фіскальної служби України в наданні згоди на приватизацію займаної ним квартири є такими, що суперечать Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенню про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян.
Враховуючи викладене, позивач просить: визнати відмови Державної фіскальної служби України та Університету державної фіскальної служби України в наданні згоди на приватизацію ОСОБА_1 займаної державної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 - недійсними; зобов'язати виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області здійснити приватизацію державної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ; стягнути із відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
22 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, в якому зазначено, що орган приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області відсутній в структурі Ірпінської міської ради Київської області, а проведення роботи по приватизації, за заявами громадян, житлових приміщень, оформлення та видача свідоцтв про право власності на житло закріплено за відділом житлово-комунального господарства Управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ірпінської міської ради. Також зазначає, що листом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 12 липня 2018 року №М-6062-2 позивача було повідомлено, що виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області не має повноважень розпоряджатися без згоди власника - Державної фіскальної служби України вищезгаданою квартирою.
Крім того, зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Університету ДФС України № 3240/91-91-01-18 від 11.12.2018 року, яким позивача було повідомлено, що питання щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 буде винесено на розгляд Вченої ради університету. Таким чином, вважає, що оскільки приватизація - це перехід майна, що знаходиться у державній чи комунальній власності, до приватного власника, а згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про право власності чи право відання (утримання) квартири АДРЕСА_1 , а тому фактично неможливо встановити правову природу майна, тобто знаходження майна в праві державної власності.
05 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Державної фіскальної служби України, в якому відповідач заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві та вважає, що викладені у позові вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Зазначає, що квартиру АДРЕСА_1 було надано позивачу для постійного проживання згідно із спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету Національного університету державної податкової служби України, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 12.08.2008 року №208, та ордером від 14.08.2008 року № 29.
Представник відповідача зазначає, що будинок, у якому розташована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві державної власності за Національним університетом державної податкової служби України, обліковується на балансі Університету державної фіскальної служби України та квартири в зазначеному будинку були придбані за рахунок залучених інвестицій.
Враховуючи вищевикладене, зазначена квартира не передана у повне господарське управління або оперативне управління від органу, уповноваженого управляти державним майно, не закріплена на праві господарського віддання за державним закладом вищої освіти.
Відповідно до наданих доказів, а саме договору про відшкодування витрат за надання населенню комунальних послуг від 01 вересня 2008 року, позивач укладав з Національним університетом Державної податкової служби України правонаступником, якого є Університет ДФС України правочин як з наймодавцем та балансоутримувачем.
Таким чином, вважає, що позивачу відомо, що балансоутримувачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач у відзиві зазначає, що надання ДФС України згоди на приватизацію інвестиційного державного житлового фонду, який належить на праві власності державі в особі Університету ДФС України чинним законодавством не передбачено.
Представник відповідача стверджує, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад, сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств - з трудовими колективами цих підприємств. Представник відповідача зазначає, що квартира АДРЕСА_1 надавалась на сім'ї з трьох осіб, житловою площею 31.1 м.кв, а заява про оформлення передачі у приватну власність від 01 березня 2018 року та позовна заява обґрунтовує визнання права власності на квартиру лише за одним позивачем в розмірі 65, 2 кв.м.
Крім того, згідно доданої до позовної заяви, довідки про склад сім'ї наймача та займані приміщення від 28.02.2018 року № 26 ОСОБА_1 мешкає з 02 вересня 2008 року самостійно у вищезгаданій квартирі.
Таким чином, вважає, що позивач має право приватизувати лише 21 м.кв. квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а більша половина повинна бути відчужена, але всупереч вимогам ч.9 ст.11 Закону № 185 позивач не є працівником Університету ДФС України. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позивач не обґрунтував в позовній заяві вимоги до Органу приватизації - Виконавчого комітету, а саме на підставі чого орган приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області повинен здійснювати приватизацію двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , якщо даний житловий будинок не переданий територіальній громаді м. Ірпеня. Таким чином, не зрозуміло, яким чином ДФС України повинна надати згоду на приватизацію державного житлового будинку, що знаходиться на балансі Університету ДФС без ініціативи та згоди власника житлового приміщення.
07 лютого 2019 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, в якому представник позивача зазначає, що відзив базується виключно на припущеннях, оскільки належного або допустимого доказу щодо структури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області або Положення про відділ житлово-комунального господарства Управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та житлово - комунального господарства виконавчого комітету Ірпінської міської ради чи доказів того, що Управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та житлово-комунального господарства є юридичної особою відповідачем не надано. Крім того, зазначає, що передача у власність громадян займаних ними квартир, розташованих на території, підпорядкованій Ірпінській міській раді, відбувається на підставі рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, та цей Виконавчий комітет є органом приватизації, а тому Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області залучений до участі в даній справі у якості відповідача 1. Також, представник позивача вказує, що відповідач без будь-яких обґрунтувань зазначає, що неможливо встановити правову природу майна, тобто знаходження майна в праві державної власності, оскільки відповідачем 1 надано ордер на житлове приміщення № 29 від 14 серпня 2008 року, на підставі якого він заселився до квартири, яка є складовою державного житлового фонду. Позивач стверджує, що відповідачем 1 не надано жодних заперечень щодо здійснення приватизації інших квартир, які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 . Позивач звертає увагу суду, що у відзиві відсутня інформація щодо надання згоди на приватизацію згаданих квартир Державною фіскальною службою України та Університетом фіскальної служби України, оскільки у відповідачів відсутні свої органи приватизації державного житлового фонду.
26 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Університету державної фіскальної служби України, в якому відповідач зазначає, що статтею 4, підпунктом 11 частини 1 статті 6 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об'єктами державної власності», суб'єктами управління об'єктами державної власності, є міністерства, інші органи, тобто суб'єктом управління об'єктом державної форми власності 156-квартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 , є Державна фіскальна служба України як центральний орган виконавчої влади. Університет ДФС України не є центральним органом державної влади, тому він не може самостійно приймати рішення щодо управління об'єктами державної власності.
Відповідач посилається на ч.2 ст.70 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VІІ, відповідно до якої майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.
Крім того зазначає, що розгляд питання щодо приватизації квартири позивача за адресою: АДРЕСА_1 , планується винести на розгляд Вченої ради Університету державної фіскальної служби України та Конференції Університету на чергове засідання.
28 лютого 2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив Університету державної фіскальної служби України (далі - відповідач 3), в якій зазначає, що відповідач 3 не надав письмових доказів про перебування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, що ведеться Фондом державного майна України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності».
Крім того зазначає, що вищезгаданий будинок знаходиться у відповідача 3 на балансі, проте квартира АДРЕСА_1 у вищезгаданому будинку на балансі не значиться, а відповідач 3 є обслуговуючою організацією, яка надає комунальні послуги для позивача як наймача цієї квартири, з яким укладено відповідний договір найму, та на якого відкритий особовий рахунок.
Проте, відповідачем 3, на балансі якого є державний житловий фонд всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не надано згоду на приватизацію вищезгаданої квартири.
Однак, зазначає, що значна частина квартир у вищезгаданому будинку АДРЕСА_1 , вже приватизована мешканцями в установленому законодавством порядку через орган приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, а відповідачем 3 у своєму відзиві не надано жодних заперечень щодо їх приватизації через Орган приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області.
Також представник позивача вказує, що відповідачем 3 зазначено, що питання щодо приватизації вищезгаданої квартири буде вирішуватись на засіданні Вченої ради та Конференції Університету, однак дата цього розгляду не зазначена та не надано установчих документів, в яких зазначено порядок приватизації державних квартир, які не значаться на балансі у відповідача 3. 05 березня 2019 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якій зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , належала Державній податковій адміністрації України, правонаступником, якої є відповідач 2, та передана до Національного університету державної податкової служби України, правонаступником якого є відповідач 3.
Позивач, стверджує, що відповідач 3 виступає тільки як обслуговуюча організація, надавач комунальних послуг, а тому не вправі заперечувати проти приватизації вищезгаданої державної квартири. Позивач звертає увагу суду, що відповідачем 2 наведено хибну позицію щодо приватизації вищезгаданої ними квартири, як одним її мешканцем. Крім того, зазначає, що приватизація житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, якими жодних обмежень у загальній площі не встановлено.
07 березня 2019 року до суду надійшли заперечення від представника Державної фіскальної служби України, в якій зазначає, що Державна фіскальна служба України не вчиняла жодних відмов та жодним чином не порушувала права та інтереси позивача.
Крім того, зазначає, що надання згоди Державною фіскальною службою України на приватизацію інвестиційного державного житлового фонду, який належить на праві власності державі в особі Університету Державної фіскальної служби України не передбачено чинним законодавством.
27 грудня 2018 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито загальне позовне провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання.
22 серпня 2019 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області за клопотанням представника позивача витребувано у Виконавчого комітету Ірпінської міської ради належним чином посвідчені копії документів, а саме: листів, рішень, дозволів, погоджень Університету ДФС та/або ДФС України про те, що вони не заперечували проти передачі квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та АДРЕСА_15 у приватну власність громадянам.
11 січня 2020 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
08 жовтня 2021 року ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. прийнято справу №367/9174/18 до свого провадження після повторного автоматичного розподілу у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_6 у відставку.
05 вересня 2022 року в судовому засіданні ухвалою суду замінено відповідача Університет державної фіскальної служби України на його правонаступника - Державний податковий університет.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , підтримали позовну заяву та просили задовольнити.
Представник відповідача Державного податкового університету Фокін Я.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, із підстав, викладених у відзиві.
Представником Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області Козир О.В. подано заяву про розгляд справи без участі представника служби, позовну заяву підтримують.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу № 29-11/02 об'єкта незавершеного будівництва (житлового будинку) від 25 листопада 2002 року, Закрите акціонерне товариство «Укрбудінвест» (далі-продавець) зобов'язалося передати у власність Академії державної податкової служби України в особі ректора ОСОБА_7 об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 0,4944 га, наданої згідно Акту на право постійного користування землею за №130 від 28 грудня 2001 року, а Академія державної податкової служби України (далі - покупець) зобов'язується прийняти житловий будинок і сплатити за нього ціну відповідно, до умов, визначених в договорі. Згідно пп.2.1.п.2 вищезгаданого договору розрахунки за придбаний об'єкт незавершеного будівництва здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця (т.1, а.с. 104-105).
Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору купівлі - продажу № 29-11/02 об'єкта незавершеного будівництва (житлового будинку) від 25 листопада 2002 року, було внесено зміни до п.п. 2.1. пункту 2 порядку розрахунків та викладено в наступній редакції: пп.2.1. розрахунки за придбаний об'єкт незавершеного будівництва здійснюються шляхом заліку взаємних вимог, які мають сторони за цим Договором та за Контрактом № 26 на виконання підрядних будівельно-монтажних робіт від 19 березня 2001 року, згідно Угоди про залік взаємних вимог від 25 листопада 2002 року (т.1, а.с.106).
Відповідно до Договору на співробітництво у залученні інвестицій на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції № 9/1-2-7р від 26 листопада 2002 року, укладеного між Міністерством оборони України в особі головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України Торопчина Анатолія Яковича, Державною податковою адміністрацією в особі заступника голови Державної податкової адміністрації України Копилова Вадима Анатолійовича та Академією Державної податкової служби України в особі ректора ОСОБА_7, передбачено проводити спільну роботу з метою залучення коштів на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції відповідно до Указу Президента України «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» від 01 липня 1993 року № 240/93, Указів Президента «Про продовження строку дії Указу Президента України від 01 липня 1993 року № 240» від 06 квітня 1999 року № 367 та від 11 вересня 2002 року № 818, Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення житлом службових осіб митних органів та осіб начальницького складу податкової міліції» від 26 березня 2001 року № 202, Розпорядження Президента України «Про заходи щодо завершення будівництва недобудованих житлових будинків» від 27 жовтня 1999 року № 276/99 (т.1, а.с. 107-108).
Відповідно до Договору № 9/1-2-33д на будівництво житла в порядку пайової участі, укладеного Академією державної податкової служби України (далі-замовник) в особі ректора ОСОБА_7 та Міністерством оборони України (далі-пайовик), передбачено участь пайовика у будівництві 156-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення житлом військовослужбовців Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України. Замовник будує та передає пайовику, а пайовик приймає та оплачує 9029 (дев'ять тисяч двадцять дев'ять) кв.м загальної площі житла (т.1, а.с. 109-111).
Відповідно до Додаткової угоди до Договору № 9/1-2-33 д від 26 листопада 2002 року на будівництво житла в порядку пайової участі внесено зміни та викладено в наступній редакції: Академія державної податкової служби України (далі - виконавець) в особі ОСОБА_7 та Міністерства оборони України (далі - пайовик) в особі заступника Головнокомандувача Військ протиповітряної оборони Збройних Сил України з розквартирування військ та капітального будівництва, ОСОБА_8 , доповнено п.3 підпунктом 3.1.7 виконавець має право укладати договори з Субпідрядниками на здійснення будівництва будинку (т.1, а.с.112).
З листа Університету державної фіскальної служби України № 1763/91-91-01-23 від 09 липня 2018 року, адресованого директору Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України щодо надання згоди на приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вбачається наступне: 25 листопада 2002 року укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (житлового будинку) № 29-11/02, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Укрбудінвест» зобов'язується передати у власність Академії державної податкової служби України об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 26 листопада 2002 року укладено договір № 9/1-2-7 на співробітництво у залученні інвестицій на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції. 26 листопада 2002 року укладено договір № 9/1-2-33 на будівництво житла в порядку пайової участі між Академією державної податкової служби України та Міністерством оборони України. Таким чином, будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України здійснювалося за рахунок залучених інвестицій (т.1, а.с. 102-103).
Згідно із рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 10.07.2007 №117/12, внесено зміни до рішення Ірпінського міськвиконкому від 19.04.05 р. №71/9, та викладено в наступній редакції: вирішено затвердити акт державної приймальної комісії від 07.04.2005 р. про прийняття в експлуатацію закінчену будівництвом І чергу 156-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазина та кафетерію (І-а черга 120 кв) житловою площею 4952, 6 м2, загальною площею 12688,8 м2 в АДРЕСА_16 ; Ірпінському БТІ оформити право власності на вищезгаданий об'єкт на Національний університет ДПС України; дозволити Національному університету ДПС України передати в установленому порядку інженерні мережі відповідним службам міськвиконкому (т.1, а.с.40, 116-117).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.07.2007 серії НОМЕР_2 , Національний університет державної податкової служби України є власником 156-ти квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазина та кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності : державна, частка 1/1, опис об'єкта: загальна площа 12 688, 8 кв.м.; житлова площа 4 952, 6 кв.м.; 156-ти квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазина та кафетерію; підстава: рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №117/2 від 10.07.2007 (т.1, а.с.38, 113), вказана обставина підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1, а.с.39, 114).
Відповідно до протоколу засідання Профспілкового комітету та адміністрації Національного університету державної податкової служби України № 5 від 07 червня 2008 року було прийнято рішення про надання квартир в інвестиційному будинку АДРЕСА_1 працівникам податкової поліції, в тому числі ОСОБА_1 - квартира АДРЕСА_1 - 5 поверх - 2 кімнати (т.1, а.с.42).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, згідно паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 26 лютого 2003 року (т.1, а.с.12).
Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 12.08.2008 №208 «Про заселення та видачу ордерів на жилі приміщення 1-ої черги (120 квартир) 156-ти квартирного житлового будинку, АДРЕСА_16 », на підставі Указу Президента України від 26.03.2001 р. №202 «Про заходи щодо забезпечення житлом службових осіб митних органів та осіб начальницького складу податкової міліції», договорів від 26.11.2002 р. №9/1-2-7р. «На співробітництво у залученні інвестицій на будівництво та придбання для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції», №9/1-2-33д. «На будівництво житла в порядку пайової участі», затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Національного університету державної податкової служби України (протокол від 07.06.2008р. №5) про надання житлової площі в 156-квартирному житловому будинку АДРЕСА_16 працівникам податкової міліції ДПА України (лист №5243/6/01-0616 від Державної податкової адміністрації), а саме, в тому числі, прийнято рішення про надання 2 кімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 32,1 м2 ОСОБА_1 , підполковнику податкової міліції, на квартирному обліку перебуває з 2003 року, на сім'ю із трьох осіб : він, дружина - ОСОБА_9 , дочка - ОСОБА_10 , вирішено видати ордер, з квартирного обліку зняти (т.1, а.с. 14).
14 серпня 2008 року ОСОБА_1 видано ордер № 29 на право заняття житлового приміщення житловою площею 32,1 кв.м., яке складається з 2-х кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення міськвиконкому №207 від 12.08.2008, склад сім'ї - ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_9 (дружина), ОСОБА_10 (дочка) (т.1, а.с.15).
01 вересня 2008 року між ОСОБА_1 (споживач) та Національним університетом державної податкової служби України (виконавець) укладено договір №337 про відшкодування витрат за надання населенню комунальних послуг, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві - наймачеві (власнику) квартири та членам його сім'ї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі, вчасно та відповідної якості послуги з обслуговування будинку (квартплата), теплопостачання, постачання холодної та гарячої води, електричної енергії і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно відшкодовувати витрати виконавця понесені ним в результаті надання споживачеві вищезазначених послуг за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (т.1, а.с. 16-17).
Як видно із паспорта громадянина України ОСОБА_1 (т.1, а.с. 12), а також довідки №3875 про реєстрацію місця проживання від 08.11.2018, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване з 02 вересня 2008 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.18).
Згідно із довідкою №3419/01-12 від 24.11.2011, виданою Національним університетом державної податкової служби України, з ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 , заключено договір на комунальні послуги №337 від 01.09.2008 та присвоєно особистий рахунок № НОМЕР_1 , заборгованість за комунальні послуги станом на 01.11.2011 відсутня (т.1, а.с.19).
На підтвердження сплати комунальних послуг позивачем долучено копії квитанцій (т.1, а.с. 20-22).
Відповідно до копії технічного паспорта (т.1, а.с.23-25), квартира АДРЕСА_1 , має загальну площу 65, 2 кв. м., житлову площу 30, 8 кв.м. (т.1, а.с. 23-25).
29 вересня 2012 року рішенням Ірпінської міської ради № 203/8 Національному університету державної податкової служби України погоджено зміну правового статусу будівлі з житлового будинку (секції А,Б.В) в АДРЕСА_1 на гуртожиток (т.1, а.с. 115, 218).
Згідно рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №111/2 від 28 травня 2013 року скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 203/8 від 25 вересня 2012 року «Про надання згоди Національному університету державної фіскальної служби України на зміну статусу гуртожитку частині житлового будинку в АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 218, зворот).
Відповідно до наказу № 1371 від 09 жовтня 2017 року Університету державної фіскальної служби України введено в дію положення «Про регулювання житлових відносин в Університеті ДФС України» та вважати таким, що втратив чинність наказ № 1369 від 07 листопада 2016 року «Про ведення в дію положення «Про студентські гуртожитки університету державної фіскальної служби України» (т.1, а.с.241-250б).
01 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради із заявою, в якій просив передати у приватну власність квартиру на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», до заяви долучив довідку про склад сім'ї та займані приміщення, документ, що підтверджує право на пільгу по безоплатному одержанню у власність житла (т.1, а.с. 26; т.2, а.с.7).
Відповідно до довідки №26 від 28 лютого 2018 року (т.1, а.с. 28; т.2, а.с. 8) про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення, виданої Університетом державної фіскальної служби України, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає і має право на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_1 (т.1, а.с.28).
Згідно із довідкою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 14 лютого 2018 року №56/20-197, ОСОБА_1 в списках на приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 1997 по 2000 р.р. не значиться (т.2, а.с.10).
Листом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № М-2593.2 від 27 березня 2018 року, адресованим ОСОБА_1 щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність позивача повідомлено, що вказане майно є державною власністю та належить державі, в особі Державної фіскальної служби України. Університет державної фіскальної служби України є балансоутримувачем зазначеного майна. Враховуючи вищевикладене, виконавчий комітет Ірпінської міської ради не має повноважень розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 , яка належить Державній фіскальній службі України без згоди власника (т.2, а.с.11).
01 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ректора Університету ДФС України із заявою про надання згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 30).
Згідно відповіді ректора Університету державної фіскальної служби України від 26 березня 2018 року №721/91-91-01-18 ОСОБА_1 , прийняття рішення про відчуження об'єкта державної власності (передання в комунальну власність і наступну приватизацію жилого приміщення) не належить до компетенції Університету ДФС України, для вирішення цього питання ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до Державної фіскальної служби України як центрального органу виконавчої влади, який є суб'єктом управління об'єктами державної власності (т.1, а.с.31). Також, позивачем долучено майже аналогічний за змістом лист Університету УДФС від 01.08.2018 №1970/91-91-01-18 (т.1, а.с.33).
04 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до в.о. Голови Державної фіскальної служби України, в якій просив прийняти рішення про надання згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та про відчуження об'єкта державної власності (передати в комунальну власність з наступною приватизацією вказаного жилого приміщення) (т.1, а.с.32).
Відповідно до відповіді в.о. заступника голови Державної фіскальної служби України від 20.07.2018 №24192/6/99-99-03-05-02-15, розглянувши звернення громадянина ОСОБА_1 до ДФС на Урядову «гарячу лінію» з питання надання дозволу на передання з державної у комунальну власність квартири, в якій проживає заявник, повідомлено, що Університет ДФС України має здійснювати заходи щодо володіння і розпорядження квартирою ( АДРЕСА_1 ) згідно з вимогами чинного законодавства (т.1, а.с.34-35, 45-46, 96-98).
Згідно із листом від 12.07.2018 №М-6060.2, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, адресованим ОСОБА_11 , розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо передачі квартири АДРЕСА_1 , у приватну власність, Виконавчий комітет Ірпінської міської ради повторно повідомив, що вказане майно є державною власністю та належить державі, в особі Державної фіскальної служби України, Університет державної фіскальної служби України є балансоутримувачем зазначеного майна, враховуючи викладене, Виконавчий комітет Ірпінської міської ради не має повноважень розпоряджатися без згоди власника - Державної фіскальної служби України зазначеною вище квартирою (т.1, а.с. 29).
Відповідно до відповіді на запит ОСОБА_1 від 22.10.2018 №2728/91-91-01-18, Університет державної фіскальної служби України повідомив, що станом на 17.10.2018 в Університеті державної фіскальної служби України відсутній спеціальний уповноважений орган з приватизації державного житлового фонду (т.1, а.с.36).
Відповідно до відповіді на запит ОСОБА_1 від 11.10.2018 №15775/М/99-99-03-05-02-14, Державна фіскальна служба України повідомила, що у Державній фіскальній службі України відсутній спеціально уповноважений орган з приватизації державного житлового фонду (т.1, а.с.49).
Відповідно до відповіді на запит ОСОБА_1 від 22.10.2018 №2728/91-91-01-18, Університет державної фіскальної служби України повідомив, що станом на 15.11.2018 на балансі Університету ДФС України обліковується 156-ти квартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_16 , інвентарний номер 101330018. Правовими підставами для перебування будинку на балансі УДФСУ 156-ти квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_16 , є наступні документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно 156-ти квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно 156-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (т.1, а.с.37).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №135650768, станом на 28.08.2018 відсутня інформація щодо об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.57).
11 грудня 2018 року позивачу надійшла відповідь на запит «Про отримання публічної інформації» № 3240/91-91-01-18 від Університету державної фіскальної служби України, якою позивача було повідомлено, про те, що питання щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 запропоновано винести на розгляд Вченої ради Університету державної фіскальної служби України та Конференції Університету та про результати розгляду порушеного ним питання його буде повідомлено додатково, при цьому Університет у відповіді на запит послався на ч.2 ст.70 ЗУ «Про вищу освіту» від 01.07 2014 №1556-VІІ (т.1, а.с. 41). Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 29 травня 2018 року № 7664/М/99-99-03-03-03-14 на звернення позивача щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , позивача було повідомлено про те, що вищезгадана квартира перебуває на балансі Університету державної фіскальної служби України та направлено листа на адресу Університету державної фіскальної служби України стосовно передачі вищевказаної квартири у комунальну власність (т.1, а.с. 44).
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України № 12148/М/99-99-03-05-02-14 від 14 серпня 2018 року, наданої позивачу, питання щодо здійснення приватизації державного житлового фонду не належить до компетенції Державної фіскальної служби України (т.1, а.с.47).
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України № 13173/М/99-99-03-05-02-14 від 30 серпня 2018 року, наданої повторно, повідомлено ОСОБА_1 , що питання здійснення приватизації державного житлового фонду не належить до компетенції Державної фіскальної служби України та зазначено, що вже повідомлялося позивача листом № 12148/М/99-99-03-03-05-02-14 від 14 серпня 2018 року (т.1, а.с. 48).
Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області долучено копію рішення № 4477-60-VII від 27 листопада 2018 року та копію рішення № 1555-24- VII від 17 листопада 2016 року з метою підтвердження факту відсутності в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету органу приватизації державного житлового фонду (т.1, а.с. 147-159).
За результатами інвентаризації квартирної черги та поданої заяви, ОСОБА_1 (склад сім'ї - 5 чол.), перебуваючого на квартобліку в списку для одержання житла в пергу чергу згідно із Законом України «Про державну податкову службу» з 13 травня 2003 року знято з квартобліку, що підтверджується Витягом з рішення № 964 від 18 грудня 2018 року Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (т.1, а.с. 223, зворот).
Листом виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 01-32/186 від 10 квітня 2019 року позивача повідомлено про те, що рішення щодо включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових житлових приміщень не приймалось (т.2, а.с.52).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1202-р «Про утворення Державного податкового університету» та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2021 № 574 «Деякі питання утворення Державного податкового університету», Університет державної фіскальної служби України (код ЄРДПОУ 40233365) припиняється в результаті реорганізації шляхом приєднання до Державного податкового університету (код ЄДРПОУ 44550814).
Як видно із долученої представником відповідача копії передавального акта, затвердженого 26 січня 2022 року Міністром фінансів України, комісія з реорганізації Університету Державної фіскальної служби України, утворена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2021 №574 «Про деякі питання утворення Державного податкового університету» (із змінами) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1202 «Про утворення Державного податкового університету», керуючись статтею 107 ЦК України, склали цей акт про те, що всі зобов'язання Університету державної фіскальної служби України перед кредиторами, усі права та обов'язки, а також всі активи і пасиви переходять до правонаступника - Державного податкового університету, а саме, затверджено передати з балансу Університету державної фіскальної служби України на баланс Державного податкового університету наступні матеріальні цінності, а саме - рахунок 1013 «Будинки та споруди» на суму 287023662, 02 грн. згідно балансу станом на 01.01.2022 р. такі облікові одиниці: в тому числі під №24 - 156-ти квартирний житловий будинок ( АДРЕСА_16 ) Свідоцтво про право власності на нерухоме майно САВ №531541 від 27.07.2007 р.
Згідно із відповіддю Першого заступника Ірпінського міського голови Кравчука А. на запит від 31.08.2022 №01-32/181, житловий будинок (гуртожиток) АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Університету державної фіскальної служби України, станом на 30.08.2022 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради прийнято рішення щодо приватизації 49 квартир у зазначеному житловому будинку (гуртожитку), рішення щодо приватизації приймались у період з 2007 по 2015 роки, після 01.03.2018 рішення щодо приватизації житлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) АДРЕСА_1 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради не приймались.
Згідно із відповіддю Державного податкового університету №29/01-23 від 05.01.2024 на адвокатський запит представника позивача від 30.12.2023, на балансі Університету обліковується 156-ти квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , розбивки на секції чи квартири в інвентарній картці немає, будинок є єдиним об'єктом і з балансу Університету не знімався; станом на дату надання відповіді в житловому будинку АДРЕСА_1 , приватизовані такі квартири: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 33, 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , 113, 114, 115. Також, судом досліджено долучену до відповіді на запит інвентарну картку №10024 обліку основних засобів на 156-ти квартирний житловий будинок ( АДРЕСА_16 (1-ша черга).
Також, позивачем надано докази, а саме інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про те, що частина квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є приватизованими, та перейшли у власність фізичних осіб (т.1, а.с.58-63), також позивач посилається на реквізити рішень виконавчого комітету Ірпінської міської ради щодо передачі квартир в будинку АДРЕСА_16 , у власність громадян протягом 2008-2017 років (т.1, а.с.219).
Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради надано копії рішень щодо безоплатної передачі у приватну власність квартир, в тому числі, які розташовані в будинку АДРЕСА_16 , з 2008 по 2017 роки (т.2, а.с. 12-29).
Також, судом досліджено надані на виконання ухвали суду від 22.08.2019 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради копії документів щодо передачі у приватну власність громадян квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та АДРЕСА_15 (т.2, а.с. 193-206).
30 березня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , про що 30 березня 2013 року складено відповідний актовий запис № 85, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області (т.2, а.с.61).
Від даного шлюбу мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області (т.2, а.с.68).
Відповідно до довідки № 62 від 10 квітня 2019 року, виданої Університетом державної фіскальної служби України ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.62).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 2713 від 14 травня 2019 року, виданої Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 вересня 2008 року по теперішній час (т.2, а.с. 63).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 2714 від 14 травня 2019 року, виданої Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 квітня 2019 року по теперішній час (т.2, а.с. 64).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 2715 від 14 травня 2019 року, виданої Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 квітня 2019 року по теперішній час (т.2, а.с. 65).
Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом (стаття 345 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.
Згідно з частиною першою статті 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (стаття 18 ЖК Української РСР).
Частиною третьою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Частинами першою, третьою, п'ятою, дев'ятою та десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу зазначених конституційних положень ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, якою встановлено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Тож громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, а рішення про приватизацію приймає уповноважений на це орган, створений місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, й передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України від 19 червня 1992 року №2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон № 2482-ХІІ) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 вселився у житло на законних підставах і протягом тривалого часу (з 2008 року) добросовісно використовує квартиру як єдине житло, доказів того, що зазначеній квартирі надано статус службової матеріали справи не містять, а тому квартира АДРЕСА_1 , належить до об'єктів приватизації відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2482-ХІІ.
Разом з тим, ОСОБА_1 просить зобов'язати виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області здійснити приватизацію державної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .
Однак, Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року як Основний Закон держави, принципово відокремила комунальну власність від державної власності, визначивши коло об'єктів та суб'єктів - уповноважених органів на розпорядження майном, в залежності від того, в комунальній чи державній власності перебуває таке майно. Державним майном після запровадження Конституції України та реалізації її положень почало вважатися лише те майно, що знаходиться у власності держави та перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ. До комунальної власності відноситься майно, належне певній територіальній громаді міста, селища або села, яка самостійно або через створені нею органи здійснює управління об'єктами права комунальної власності. Тож розпорядження органами місцевого самоврядування державним майном, за загальним правилом та без спеціального делегування повноважень або доручення, є неможливим, оскільки порушуватиме конституційні принципи.
У статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та у пункті 13 Положення № 56 не міститься вказівка на те, що органи приватизації, створені місцевою державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування, можуть здійснювати приватизацію державного житлового фонду, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ. У наведених положеннях законодавства для суб'єкта владних повноважень визначено міру дозволеної поведінки, що, враховуючи положення статті 19 Конституції України, зміст правила частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і пункту 13 Положення № 56, потрібно розуміти таким чином, що вони не встановлюють дискрецію для органів приватизації, створених органами місцевого самоврядування, на вирішення питання про приватизацію не лише житлового фонду, який перебуває у комунальній власності, а й державного житлового фонду, який належить на праві державної власності і знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ. Ці норми права встановлюють імперативне правило, що підлягає виконанню, за змістом якого приватизація державного житлового фонду, який належить на праві державної власності і перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ, здійснюється органами приватизації, створеними саме цими підприємствами, установами чи організаціями.
Отже, за змістом частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 13 Положення № 56 приватизація державного житлового фонду, який знаходиться у комунальній власності, здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, а у разі якщо державний житловий фонд перебуває у державній власності та перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій чи установ, тоді уповноваженим органом приватизації належного їм державного житлового фонду буде орган приватизації, створений в таких державних підприємствах, організаціях чи установах, за якими закріплене таке житло.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 346/4211/21, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 295/6056/17, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 483/183/19, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 367/8010/16, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 621/2640/18, у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 347/1370/19.
Відповідно до ч.2 ст.70 Закону України «Про вищу освіту», майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.
Оскільки спірна квартира належить на праві власності державі та перебуває на балансі Державного податкового університету, до комунальної власності не передана, то саме власник або уповноважений ним орган вправі вирішувати питання про передачу її у власність ОСОБА_1 , а тому вимога позивача щодо зобов'язання виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області здійснити приватизацію квартири, яка не передана у комунальну власність, на користь позивача, задоволенню не підлягає.
Вирішуючи позовну вимогу позивача про визнання відмов Державної фіскальної служби України та Університету державної фіскальної служби України в наданні згоди на приватизацію ОСОБА_1 займаної державної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 - недійсними, суд виходить із наступного.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
На переконання суду, спосіб захисту, обраний позивачем в цій частині, не є ефективним у даному випадку для захисту порушеного права/інтересу позивача у спірних правовідносинах, оскільки позивачем не конкретизовано, які саме відмови він просить визнати недійсними, оскільки долучає велику кількість листів від вказаних відповідачів, не зазначає підстав для визнання таких відмов саме недійсними, також не обґрунтовує яким чином задоволення позову в цій частині забезпечить поновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, обраний позивачем про визнання відмов недійсними сам по собі не матиме наслідком набуття права власності в порядку приватизації на спірну квартиру, а тому не відновить порушеного права позивача.
У наведених вище правових висновках Верховного Суду зазначено, з якими саме позовними вимогами має звернутися особа для ефективного захисту та поновлення порушеного права у подібних правовідносинах, при цьому, позивач самостійно вирішує, з якими саме позовними вимогами має звернутися до суду.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо здійснення приватизації інших квартир у будинку АДРЕСА_1 , оскільки вказані квартири не є предметом позову у даній справі, підстави їх набуття громадянами у власність в порядку приватизації не входять до предмету доказування у цій справі, і, відповідно, суд позбавлений можливості надати оцінку, в тому числі порівняти підстави набуття цих квартир у власність громадянами в порядку приватизації та підстави, з яких відмовлено позивачу у приватизації квартири.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Державної фіскальної служби України, Державного податкового університету, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська рада Київської області, ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук