Миколаївської області
Справа №477/2715/23
Провадження №2/477/169/24
22 лютого 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,
за участі секретаря судового засідання - Резуник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
09 жовтня 2023 року позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 631282233 від 22 жовтня 2019 року, станом на 22 січня 2023 року в розмірі 65428,41 грн та витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову зазначає, що 22 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631282233 (кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором щодо надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22 січня 2023 року має заборгованість в розмірі 65428, 41 гривень.
30 листопада 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування позивача АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК».
З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, однак, відповідачем дану вимогу залишено без реагування, що й зумовило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою від 11 жовтня 2023 року позовну заяву акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
22 січня 2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 посилається на те, що розмір заборгованості, заявлений позивачем у позовній заяві не обґрунтований та не підтверджений належними доказами, а договір укладений без додержання письмової форми, що тягне за собою його нікчемність. Крім того у поданому відзив посилається на порушення порядку нарахування відсотків за користування коштами, зокрема їх збільшення в односторонньому порядку та продовження їх нарахування після закінчення строку дії договору. Також ОСОБА_1 вказує і на пропуск позовної давності для вимог кредитора за спірними правовідносинами, що у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подавши через систему «Електронний суд» заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив справу розглянути за його відсутності, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
22 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була підписана оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631282233 (кредитний договір), Анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Альфа-Банк», паспорт споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав відновлювальну кредитну лінію з встановленим кредитним лімітом у розмірі 329502 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом 35,99 % річних фіксована на строк 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк.
Означені вище документи містять належну ідентифікацію осіб, дату їх підписання та підписи сторін.
Пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року визначено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
Отже, підписання 22 жовтня 2019 року оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631282233, Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» та паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що ОСОБА_1 були зрозумілі всі умови даного договору і він вважав їх справедливими по відношенню до нього та спростовує його доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву щодо недотримання письмової форми договору.
Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладені договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.
01 грудня 2022 року найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» змінено на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
За змістом паспорту споживчого кредиту від 22 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено порядок та строки здійснення платежів за кредитом, проінформовано про процентну ставку та орієнтовану вартість кредиту.
Відповідно до розділу 4 паспорту споживчого кредиту, сторони узгодили тип процентної ставки - фіксований та її розмір 35,99%.
Відповідно до розділу 3 паспорту споживчого кредиту, доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, вбачається, що кредитний ліміт відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 , було встановлено на рівні 32950 грн.
Відомості щодо розміру указаного кредитного ліміту відображено також і у заяві (акцепт) №248.631282233.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування від 22 жовтня 2019 року, пунктом 2.4 якої визначено ліміт для страхового випадку на рівні встановленого ліміту відновлювальної кредитної лінії у розмірі 32950 грн.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1048 ЦК України визначає, що, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, згідно частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, встановивши ОСОБА_1 кредитний ліміт, а останній у свою чергу розуміючи походження цих коштів та необхідність сплати відсотків за користування ними, не здійснював своєчасну сплату грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого за ним виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28 лютого 2023 року становить 65428,41 грн.
Відомості, щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором від 22 жовтня 2019 року, а також розміру нарахованих процентів за користування коштами, підтверджуються також і наданою позивачем випискою по рахунку з кредитною карткою за період з 27 серпня 2020 року по 28 лютого 2023 року, яка за висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19 ), може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.
Оскільки, як зазначено судом вище, умовами анкети-заяви, яка підписана відповідачем, погоджено розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк виконання зобов'язання, а також розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позивач довів обставини, що між сторонами укладено договір, яким визначено розмір відсотків, пені, штрафів.
Так, статтею 81 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність).
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Указане спростовує заперечення ОСОБА_1 , наведене ним у відзиві на позовну заяву щодо відсутності доказів заборгованості та збільшення в односторонньому порядку процентів за користування кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2023 року на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, однак, відповідачем дану вимогу залишено без реагування.
Оскільки право позивача було порушено неналежним виконанням зобов'язання зі сторони ОСОБА_1 , то акціонерне товариство «СЕНС БАНК» відповідно до статті 4 ЦПК України, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
ОСОБА_1 , у свою чергу заперечуючи проти позовних вимог, крім зазначених вище судом заперечень, посилався також і на нарахування процентів поза межами строку дії кредитного договору та пропуск позовної давності за вимогами кредитора.
Як встановлено судом, сторони під час підписання Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» та паспорту споживчого кредиту від 22 жовтня 2019 року погодили строк кредитування.
Так, розділом 2 Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача паспорту споживчого кредиту строк кредитування складає 12 місяців з можливістю продовження дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Розрахунковий період становить один місяць. Процентна ставка за користування коштами 35.99%.
Отже, сторони у справі визначили умови щомісячного повернення кредиту, домовились про строк кредитування, умови продовження дії договору.
Користуючись кредитними коштами, відповідач періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, останній платіж він здійснив 25 лютого 2022 року за умовами пролонгованого договору.
Тобто, станом на лютий 2022 року договір укладений 22 жовтня 2019 року між сторонами вважався продовженим з 22 жовтня 2021 року на період 12 місяців, на умовах визначених цим договором, тому і підстав стверджувати, що позивачем було нараховано проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування у даному випадку немає.
Частинами 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (пункт 59).
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів (пункти 59, 60 постанови).
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці з 03 червня 2006 року), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.
За таких обставин, звернувшись до суду із відзивом від 22 січня 2024 року про застосування позовної давності по кредитному договору, відповідач виходить із встановленої статтею 257 ЦК України загальної позовної давності тривалістю три роки без врахування окремих положень договору щодо пролонгації його строку дії, вимог статті 264 ЦК України про переривання перебігу позовної давності.
Більш того, пунктом 2.1.3 Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» від 22 жовтня 2019 року сторони узгодили і порядок збільшення строку позовної давності щодо будь-яких спорів, які випливають з цього договору до 10 років, що виключає у даному конкретному випадку вважати що такий строк на час пред'явлення позову сплив.
На час розгляду справи кредитний договір (оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631282233) від 22 жовтня 2019 року недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом заборгованості ОСОБА_1 , розмір заборгованості за договором становить 65 428, 41 грн.
Беручи до уваги, що відповідач належним чином не виконував умови договору та своєчасно не сплачував кредитні кошти, суд уважає, що позовні вимоги акціонерного товариства «СЕНС БАНК» є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором від 22 жовтня 2019 року у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, яка сплачена позивачем при поданні позову до суду і підтверджена відповідною квитанцією.
На підставі статей 259, 263-265, 280 ЦПК України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК», (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №631282233 від 22 жовтня 2019 року, яка становить 65 428 (шістдесят п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень 41 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК», (код ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач - акціонерне товариство «СЕНС БАНК», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 23494714;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО