Справа № 472/1072/23
04 березня 2024 року смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Щербини О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, спрощеному позовному проваджені, в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину шляхом стягнення у частці від заробітку,
03 листопада 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину шляхом стягнення у частці від заробітку.
В позовній заяві позивач зазначила, що вона та ОСОБА_4 проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по липень 2012 року.
В період спільного проживання у них народилася дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення сімейних відносин з відповідачем їхня дочка залишилася проживати біля неї.
29 серпня 2012 року рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області, цивільна справа № 2/1406/250/12 стягнено з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 400 (чотириста) гривень на дитину щомісяця, починаючи стягувати з 22.05.2012 року до досягнення дитиною повноліття.
02 грудня 2016 року вона ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюбу, змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Підставою звернення до суду з позовом стало те, що вона не може повністю забезпечити та задовольнити потреби неповнолітньої дочки, так як станом на день подання позовної заяви, в умовах воєнного стану, знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного та стрімкого подорожчання усіх груп товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, збільшення видатків на проживання дитини значно ускладнює їй однієї можливість забезпечувати належне та повноцінне утримання їхньої спільної дитини, а тому розмір аліментів, який встановлений судом в розмірі 400 гривень є недостатнім для забезпечення потреб дочки.
Відповідач ОСОБА_4 офіційно працевлаштований, має постійне місце роботи та отримує кожного місяця грошове забезпечення в військовій частині НОМЕР_1 , є здоровою працездатною особою, що дає йому можливість сплачувати аліменти на утримання його неповнолітньої дочки.
Просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дочки на частку від його доходу, а саме в розмірі 1/4 (однієї чверті) частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на доньку, щомісячно до досягнення нею повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку,починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
20 лютого 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що на виконання рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області по справі № 2/1406/250/12 від 29.08.2012 року відповідачем сплачувались встановлені судом аліменти. Після призову до лав Збройних Сил України відповідач самостійно сплачував аліменти у розмірі 5000 гривень щомісячно. Частково погашає заборгованість, що утворилась до 24.02.2022 року, що значно перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Вважає, що такий розмір аліментів є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Проте позивачем не доведено погіршення її матеріального стану або здоров'я та не доведено поліпшення матеріального стану відповідача. Посилання позивача на те, що на «її думку позовна вимога про стягнення аліментів у розмірі частки від доходу відповідача не погіршить матеріальний стан відповідача» суперечить статті 81 ЦПК, за якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не відповідає дійсності і твердження позивача, що відповідач не має на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей та дружини. На сьогоднішній день відповідач на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та аліментні зобов'язання перед ОСОБА_10 згідно судового наказу по справі № 472/1236/23 від 13.12.2023 року. Стосовно посилання позивача на хворобу доньки ОСОБА_11 та необхідність стоматологічного лікування у лікаря приватної практики на суму 46230 грн., то позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо лікування дитини у лікаря приватної практики, а також того, що дитині був рекомендований саме цей лікувальний заклад. Вказаний лікувальний заклад було обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем. Тобто, з врахуванням обставин справи 1/6 частки заробітку (доходу) відповідає нормам закону. Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Тобто матір дитини зобов'язана у повній мірі з батьком утримувати дитину. Позивач ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , який також несе військову службу у лавах Збройних Сил України, тобто сім'я позивача має співмірний дохід з доходом відповідача. Вважає розумним, таким що не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітньої дитини, на утримання якої позивач сплачує аліменти, та неповнолітньої доньки від другого шлюбу, сплату аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що підтримує свою думку зазначену у відзиві.
Суд вислухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за свою природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що на підставі рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29.08.2012 року у справі № 2/1406/250/12р. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягувалися аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі розміром 400 (чотириста) гривень на дитину щомісячно, починаючи з 22.05.2012 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 21).
Згідно з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за відповідачем числиться заборгованість по аліментним платежам станом на 01.11.2023 за рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29.08.2012 № 2/1406/250/12 у сумі 66 475,50 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
В статті 180 СК зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду і пов'язує таку заміну із способом їх присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня - 3196 гривень.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на наявність імперативного дозволу змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст. 183, 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Відповідно до довідки № 211 від 24.11.2023 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 зазначено, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 44).
Згідно довідки № 94 від 01.12.2023 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та отримав грошове забезпечення за період з травня 2023 року по жовтень 2023 року в сумі 251523,88 грн. (а.с. 52).
Відповідно до судового наказу, виданого Веселинівським районним судом Миколаївської області 13 грудня 2023 року, з ОСОБА_4 стягнено на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 11 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно квитанцій від 01.11.2023 року, 04.11.2023 року, 01.12.2023 року та 02.01.2024 року щодо перерахування коштів з карткового рахунку відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вбачається, що останній відповідачем були сплачені аліменти в сумі 5250,00грн., 10000 грн., 5250,00 грн. та 5250,00 грн..
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дитини.
Отже, сторони у справі в рівних частках зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання, а також батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, що зазначено в постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача та, враховуючи положення законодавства щодо права того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку,починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Згідно положень п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину шляхом стягнення у частці від заробітку - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів та щомісячно стягувати з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення донькою повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку,починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір на користь держави в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 березня 2024 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський