Справа № 945/2823/23
04 березня 2024 року смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023152260000277, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2023 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мала Слобідка Кодимського району Одеської області, українця, має повну середню освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовець, раніше судимого 11.09.2007 року Кодимським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі, 21.05.2008 року Кодимським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В провадженні Веселинівського районного суду перебуває кримінальне провадження №12023152260000277, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2023 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
04.03.2024 року надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 терміном на 60 діб.
Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, небезпечного для життя в момент заподіяння, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, також наявністю ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_4 відомі місця проживання, проходження військової служби допитаних в ході проведення досудового розслідування свідків, та, перебуваючи на волі, він може вживати заходи впливу на свідків у кримінальному провадженні, шляхом погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна з метою зміни ними показів на його користь. Крім того наявністю ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, в тому числі проти життя та здоров'я особи, тому він може повторно вчинити кримінальне правопорушення, в тому числі відносно військовослужбовців. У випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 призведе до негативних наслідків, що можуть вплинути на об'єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення. Стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 не перешкоджає триманню його під вартою.
На даний час, всі вищевикладені обставини, враховані судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, а встановлені ризики, для запобігання яких необхідне застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не відпали, тому підстави для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі - відсутні.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.
Захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора. Вважають, що ризики, викладені в клопотанні прокурора є недоведеними та на час розгляду справи у судовому засіданні втратили свою актуальність, зокрема ризик, що визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 померІНФОРМАЦІЯ_2. Просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Судом встановлено, що строк запобіжного заходу ОСОБА_4 відповідно до ухвали Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11.01.2024 року закінчується 10.03.2024 року.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»),
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, небезпечного для життя в момент заподіяння, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років та, розуміючи усю тяжкість вчиненого ним злочину, та з метою уникнення покарання, останній може переховуватись від суду. Отже, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_4 відомі місця проживання та проходження військової служби, допитаних в ході проведення досудового розслідування свідків та, перебуваючи на волі, він може вживати заходи впливу на свідків у кримінальному провадженні, шляхом погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна з метою зміни ними показів на його користь. Тому, суд вбачає ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Поміж інше, оскільки ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, у тому числі, проти життя та здоров'я особи, він може повторно вчинити кримінальне правопорушення. А тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За обставин, зазначених вище, враховуючи, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 10 березня 2024 року, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не змінилися, то суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 110, 131, 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 205, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) діб до 02 травня 2024 року (включно), без визначення розміру застави.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1