Справа № 183/10975/23
№ 1-кп/183/1087/24
29 лютого 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12023041350000842 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, ТОВ «Стальспецмонтаж», зварювальника, з неповною середньою освітою, несудимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
Захисник та обвинувачений кожен окремо заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на не підтвердження ризиків жодними доказами. Зазначив, що ОСОБА_3 не вживає наркотичні засоби, раніше не притягувався до відповідальності, позитивно характеризується, одружений, має постійне місце мешкання, має постійну роботу, сім'ю, сприяв слідству.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перед судом прокурором доведено, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не зменшилися і є надалі актуальними, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від суду, що перешкоджатиме судовому розгляду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що його обвинувачення обґрунтовується показаннями свідків, які мешкають в одному місті з ОСОБА_3 та ще не допитані безпосередньо судом в ході судового розгляду. Розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене судом у разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні тяжкого злочину, останній, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п.5 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 , який обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин, перебуваючи на волі, може продовжити вказану злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.
Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існують ризики, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже аргументи захисника та обвинуваченого не можуть бути прийняті судом враховуючи вказані обставини.
Тому, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд
Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України ОСОБА_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 25 квітня 2024 року включно.
Ухвала про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1