Справа № 183/1832/24
№ 1-кп/183/1344/24
01 березня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду у спрощеному порядку кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12024048080000010 від 07 лютого 2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Ковпаківка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призивом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , водія відділення забезпечення навчального процесу взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу навчального батальйону резерву сержантського складу у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 31.10.2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;
- 11.04.2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.185, ч. 1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком від 31.10.2012 року - до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 18.09.2017 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185, ч. 1 ст.185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України дане покарання поглинуто покаранням за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року - до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 17.07.2018 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України дане покарання поглинуто покаранням за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18.09.2017 року - до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 12.12.2019 року по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
Відповідно до обвинувального акту та доданих до нього матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності (а.с.12-13).
Потерпілий ОСОБА_5 не заперечував проти такого розгляду, про що надав відповідну заяву (а.с.14).
Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року за клопотанням прокурора, відповідно до вимог статей 381, 382 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч.4 ст.107 КК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За результатами спрощеного провадження встановлено, що відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_3 як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Однак, 29 січня 2024 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 прийшов до домоволодіння АДРЕСА_3 , за місцем мешкання ОСОБА_5 , де в ході словесного конфлікту між ними, у ОСОБА_3 виник прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій прямий умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час та місці у безпосередній близькості від потерпілого ОСОБА_5 , кулаком правої руки наніс один удар в область правого ока ОСОБА_5 , від якого останній впав лівим боком на підлогу. Після цього ОСОБА_3 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , наніс почергово ще три удари кулаком своєї правої руки в область лобу зліва, підборіддя та нижньої губи ОСОБА_5 .
Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді синців навколо правого ока, на лобі, забитих ран на слизовій оболонці нижньої губи, саден на лобі зліва та підборідді, які у своєї сукупності і кожне окремо відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.
Зазначені дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.
З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст.125 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнає рецидив злочинів.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 за місцем мешкання характеризується негативно.
Однак, щире каяття ОСОБА_3 визнається судом обставиною, що пом'якшує його покарання.
Разом з тим, суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, на обліку у лікарів не перебуває, є військовослужбовцем.
Враховуючи те, щоОСОБА_3 є військовослужбовцем, суд не вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у виді громадських, так само, як і виправних робіт, а вважає, що саме штраф буде відповідати принципу пропорційності та буде максимально сприяти досягненню мети покарання. Враховуючи те, що ОСОБА_3 несе військову службу, його майновий стан безпосередньо сприятиме забезпеченню виконанню вироку суду.
Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах санкції статті кримінального закону, за яким визнав його винуватим. При цьому вважає, що саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи покарання як кару, суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді штрафу на рівні максимальної межі санкції ч.1 ст.125 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись статтями 100,369,370,373,374,381,382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_1