печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12844/23-к
27 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю особи, яка подала скаргу (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої службової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (злочину), -
16.02.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга у порядку ст. 303 КПК України, яка передана фактично 19.02.2024, на бездіяльність уповноваженої службової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) від 15.03.2023 про кримінальне правопорушення.
Оскільки заявник відомостей, що дані за заявою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань не отримав, бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві щодо цього факту оскаржено до Печерського районного суду м. Києва.
В судовому засіданні особа, яка подала скаргу, підтримав вимоги та просив задовольнити.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, заслухавши позицію заявника, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Судовим розглядом встановлено, що 15.03.2023 ОСОБА_3 звернувся до центрального апарату Державного бюро розслідувань з заявою про вчинення стосовно останнього злочинів, передбачених частиною другою статті 366, частиною другою статті 374, частиною четвертою статті 382, частиною першою статті 396 Кримінального кодексу України, колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у складі головуючого судді ОСОБА_4 , суддів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , передбаченого частиною третьою статті 382 КК України, окремими уповноваженими службовими особами Офісу Генерального прокурора.
Листом, за підписом керівника Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_7 за № 1787зкп/к/11-03-4224/23 від 17 березня 2023 року, заявника повідомлено про відсутність підстав для внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_3 .
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто сама заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
При цьому. згідно із п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та абз. 5 п. 1 глави 2 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, до Реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в них об'єктивних фактичних даних, які б дійсно свідчили про наявність фактів та обставин, які у своїй сукупності вказують на ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, в якій суд зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним. приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Зі змісту скарги та заяви про вчинення кримінального правопорушення, вбачається, що заявник просить внести відомості щодо вчинення, на його думку, кримінального правопорушення за фактом постановлення колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у складі головуючого судді ОСОБА_4 , суддів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , та прокурором Офісу Генерального прокурора, завідомо неправосудного рішення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному та касаційному порядку визначеному процесуальним законом.
Незгода з рішенням судів сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді ознак злочину.
Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Відповідно до положення ч. 1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України.
Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суд/дів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п. п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 р.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суд з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової впевненості, який передбачає,що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь - яким рішенням суду.
Окрім цього, доводи заявника щодо вчинення кримінального правопорушення прокурором Офісу Генерального прокурора по суті зводиться до його незгоди з процесуальними рішеннями прокурора в рамках кримінального провадження, тобто в поза процесуальний спосіб намагається оскаржити його дії/бездіяльність/рішення.
Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку в Узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 за № 9-49/0/4-17 з приводу того, що КПК передбачає внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає, що скарга є необґрунтованою, а ОСОБА_3 намагається у поза процесуальний спосіб оскаржити судове рішення та ії/бездіяльність/рішення прокурора, тому відмовляє у задоволенні скарги.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої службової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (злочину) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1