Справа № 709/1548/23
22 лютого 2024 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Данілової О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:
АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, адреса: вул. Центральна, 154, с-ще Чорнобай, Золотоніський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04410924, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 18 вересня 2009 року позивач та її колишній чоловік ОСОБА_3 придбали у відповідача ОСОБА_2 по частині житлового будинку та відповідну частину надвірних споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Далі, у зв'язку із розірванням шлюбу з ОСОБА_3 , останній продав позивачці належну йому на праві приватної власності частину вищевказаних будинку та надвірних споруд.
Проте, ні з першим (2009 рік) ні з другим (2014 рік) правочином земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства (на якій розташований вказаний житловий будинок) не продавалась.
Земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було передано рішенням Чорнобаївської селищної ради № 7 від 27 серпня 1997 року ОСОБА_4 у приватну власність, проте остання за життя процедуру приватизації не завершила та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадкоємцем який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 являється її син ОСОБА_2 (відповідач у даній справі).
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на приписи цивільного та земельного законодавства, зокрема на ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, позивач просить суд визнати за нею право на завершення приватизації вищевказаної земельної ділянки.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 листопада
2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
У підготовчому засіданні 25 січня 2024 року відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення. Вподальшому, у підготовче засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У підготовче засідання представник відповідача Чорнобаївської селищної ради не з'явився, направив до суду заяву, відповідно до якої не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії архівного витягу з рішення Чорнобаївської селищної ради № 7 від 27 серпня 1997 року ОСОБА_4 передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,32 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 18 березня 2009 року (а.с. 39).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,32 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 2.ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).
Таким чином часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є день її смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається із відомостей спадкової справи ОСОБА_4 , яка надійшла у відповідь на запит суду, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті останньої являється відповідач ОСОБА_2 , інші спадкоємці відсутні. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 оформив свої спадкові права на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі
№ 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 успадкував після смерті своєї матері житловий будинок, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , та право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,32 га, на якій розташований вищевказаний житловий будинок.
18 вересня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали у ОСОБА_2 по частині житлового будинку та відповідної частини надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 18 вересня 2009 року (а.с. 8) та копією витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 9 - 10).
03 квітня 2014 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 частину житлового будинку та відповідної частини надвірних споруд, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 03 квітня 2014 року (а.с. 11).
Таким чином, ОСОБА_1 набула права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєструвала таке право належним чином, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13 - 14).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об'єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об'єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об'єкта (частки у праві спільної власності на неї) (ч. 16 ст. 120 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Системний аналіз змісту наведених нормстатті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Вказана правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року (справа № 910/18560/16).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права.
Абзацом 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі письмові докази, зважаючи на визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в повному осбязі та визнати за позивачем право на завершення приватизації земельної ділянки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позивач не наполягає на стягненні з відповідача на її користь судових витрат, суд, враховуючи волевиявлення позивача, не проводить розподіл судових витрат.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,32 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі рішення Чорнобаївської селищної ради № 7 від 27 серпня 1997 року була передана у приватну власність ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 04 березня 2024 року.
Суддя О.Г. Романова