Справа № 569/4172/24
04 березня 2024 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Кучина Н.Г., розглянувши подану в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Департамент соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на таке.
З заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом розгляду у цій справі є встановлення в порядку окремого провадження факту, що має юридичне значення.
Зокрема, заявник просить встановити факт, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за батьком, ОСОБА_3 , який по стану здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Від встановлення даного факту залежить виникнення у нього прав та обов'язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги», цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Статтею 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, а отримувачі соціальних послуг - це особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.
Згідно з ч. 6 статті 13 вказаного Закону, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Відтак, саме нормами Закону України «Про соціальні послуги» врегульовано питання оформлення статусу особи щодо надання соціальних послуг фізичною особою не на професійній основі. Тобто існує позасудовий порядок встановлення юридичного факту і у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України факт, який просить встановити заявник, не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.
За змістом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суд повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
За змістом частини першої статті 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Отже, цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 , пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, від чого в подальшому залежить виникнення у нього прав та обов'язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Тож за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за поданою заявою на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
При цьому заявнику необхідно роз'яснити, що спірне питання підлягає вирішенню у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, а в разі незгоди із рішенням відповідального органу державної влади він має право звернутися до відповідного адміністративного суду із позовом в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст.19,186,187,260,261,293,294,315,353-355 ЦПК України, суд-
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Департамент соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що встановлення постійного догляду за особою вирішується уповноваженим органом у сфері надання соціальних послуг, а в разі незгоди із рішенням цього органу він має право звернутися до відповідного адміністративного суду із позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з моменту її отримання.
Суддя Н.Г. Кучина