Справа № 948/39/24
Номер провадження 3/948/45/24
04.03.2024 суддя Машівського районного суду Полтавської області Косик С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , не працюючу, ученицю ПТУ № 50 м. Карлівка Полтавської області,
за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 021626 від 16.01.2024, повторно, громадянка ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , а саме, згідно акту обстеження від 12.01.2024 в будинку де проживає дитина за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено порушення санітарно-гігієнічних норм, не створення умов для розвитку і виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснень не надала.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином та завчасно (а.с.21), причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі, чи про відкладення розгляду справи не подала.
Оскільки відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП не є обов'язковою, суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення до суду надано:
-протокол про адміністративне правопорушення, яким встановлений факт вчинення правопорушення (а.с. 2);
-копію повідомлення ССД виконавчого комітету Машівської селищної ради від 15.01.2024 про те, що в ході обстеження умов проживання дітей гр. ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , останній винесене попередження про відповідальність у зв'язку з недотриманням санітарно-гігієнічних норм в будинку де мешкає неповнолітня дитина (а.с. 3);
-копію акта обстеження від 12.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено, що в будинку порушені санітарно-гігієнічні норми, нерозуміння матері про створення належних умов для розвитку і виховання дитини (а.с. 4);
-копію попередження ОСОБА_1 (а.с. 5);
-копію паспорта ОСОБА_1 та копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до яких, матір'ю останньої є ОСОБА_1 (а.с. 6, 7-8);
-фотоматеріалами з місця події (а.с. 9-11);
-копію постанови Машівського районного суду Полтавської області від 09.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 12);
-рапорт ДОП СПД № 1 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області В. Тарасенка від 29.01.2024 про те, що ОСОБА_1 порушила ч. 2 ст. 150 СК України (а.с. 15).
Дослідивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 184 КУпАП настає за повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Статтею 256 КУпАП встановлено вимоги до змісту протоколу, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Натомість при складанні протоколу про адміністративні правопорушення зазначена норма матеріального права не застосована, оскільки не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала.
Зазначено лише, що у будинку ОСОБА_1 порушені санітарно-гігієнічні норми. Не конкретизовано, які саме санітарно-гігієнічні норми порушені, у чому це проявляється та які наслідки має.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
З огляду на положення ст. 8, 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки автором протоколу не викладена належним чином об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, а тому обвинувачення є неконкретним, що позбавляє можливості особу, яка притягується до відповідальності належного захисту від обвинувачення, у свою чергу, суд не може перебирати на себе функцію уточнення обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому уважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ураховуючи, що провадження у цій справі підлягає закриттю, а тому судовий збір не стягується.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення. Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя С. М. Косик